Можливо, у середовищі примазаних медійних пропагандистів і замполітів нагородну зброю отримати дійсно так легко, судити не беруся. Однак, 90% армії до цього середовища не належить. І у абсолютньої більшості з них шанси отримати наградняк неіснуючі.

Можна сидіти на передовій позиції не один місяць. Можна участувати в десятках штурмів й особисто винищувати ворогів пачками. Можна не один кілометр тягнути пораненого побратима під обстрілами. Можна заїжджати на евак прямо через ворожі позиції. Але більшість з таких бійців ніякої нагородної зброї в очі в житті не побачить. Зате її побачить командир, що поклав пів роти, завівши її у котел в селі всередині далекого виступу у бойові порядки противника; адже у цій частині вважається, що наградняк то тільки для офіцерів, а якщо твоя рота не має 50% втрат, то ви просто не воюєте. Зате її побачить замполіт, що перебирає папірці, носить каву командиру й маячить перед його лицем. Зате її побачить поліцейський, що прийняв якусь-там частку участі у виявленні та затриманні підлітка в окулярах і капелюсі у Львові, який застрелив бабку-професора. Зате її побачить народний депутат, що героїчно натискає на кнопочки за командою, приймаючи для хохлокріпаків закони про підвищення податків і антисемітизм.

І навіть якщо реально достойному воїну пощастило і його подали на пістолет, то процес подання, очікування у черзі та нескінченних погоджень і затверджень у кожного відомства і великого начальника та весь зворотній шлях зброї до бійця легко може займати 6, 9, 12 місяців. Тож навіть ті солдати, що з точки зору військової системи заслужили на нагородний ствол, часами помирають, так ніколи не побачивши свого омріяного наградняка.

Ці факти знають плюс-мінус 99% української армії. Здається дивним, що вони невідомі нашому войовничому вождеві всіх ветеранів України. Давно я не бачив, щоб в армію закликали настільки по-дебільному.

29 декабря 2019 года в Техасе во время службы в церкви West Freeway Church of Christ психически нездоровый террорист Keith Thomas Kinnunen внезапно открыл огонь из дробовика. Стрелок успел убить 2 ближайших прихожан и останавливаться явно не собирался.

К счастью, в Техасе можно свободно покупать и открыто носить оружие. В том числе короткоствольное. Каждый техасец (за исключением психбольных) может спокойно зайти в магазин и купить себе пистолет либо винтовку. Либо просто купить её за наличку или перевод у соседа. И техасцу вовсе не нужно даже регистрировать оружие, брать какие-то лицензии или носить свой пистолет в полицейский участок. Ведь для техасца унизительно испрашивать господского изволения на владение тем, что ему и так полагается как мужчине и как свободному человеку. Что ещё важнее, у техасца есть не просто оружие, но и право на его применение с целью защиты себя и окружающих. В Техасе действуют законы Stand Your Ground и "Мой дом — моя крепость". Закон в Техасе стоит на стороне граждан, а не преступников. Потому техасец в случае нападения уверен, что он прав, и не боится защитить своих родных и свой дом, в том числе при помощи оружия, за что его никто и не подумает наказать.

Посему один из прихожан — Jack Wilson, за считанные секунды уничтожает стрелка, тем самым спасая церковь от судьбы Крайстчерча наоборот. Либо от судьбы жертв терракта на Демиевской в Киеве. Никаких последствий за спасение людей от террориста Jack Wilson не понёс. Его, в отличие от хохлокрепостного, который посмел неаккуратными приёмами защитить свою девушку от нападения толпы гопников, не наказали, даже не затаскали по проверкам и судам, а наградили медалью за мужество. А кому в Украине не знакома история, когда человек, посмев защититься от группового нападения или вторжения вооружённых людей в собственный дом, сам садился в тюрьму?

Безусловно, в США есть куча своих проблем. Иначе никогда бы не произошло военного преступления в Уэйко, когда на штурм церковной общины с семьями и детьми федералы бросили военную бронетехнику. Иначе не существовало бы движения в защиту 2-ой поправки, ведь оно было бы попросту не нужно. Но даже с учётом всего этого я поражаюсь, насколько же Техас отличается свободой, достоинством и безусловным природным правом на защиту себя, родных и своего имущества от раболепной совковой Украины.

Актуальний на даний момент список акцій проти міграції.

Приходьте і висловіть свою позицію проти державної політики заміщення української нації чужинцями. За Україну для Українців.

Не бійтеся публічно виступати за те, що правильно, однак пам'ятайте, що ваша безпека залежить найперше від вас самих.

• Київ: 16.05, 12:00 | Майдан Незалежності

• Київ: 23.05, 16:00 | Майдан Незалежності.

• Харків: 23.05, 12:00 | ОДА.

• Одеса: 23.05, 17:00 | Площа Біржова.

• Дніпро: 23.05, 14:00 | Європейська площа.

• Львів: 23.05, 17:00 | Пам'ятник Т. Шевченка.

• Кривий Ріг: 23.05, 14:00 | 95 квартал (біля пам'ятної дошки).

• Чернівці: 24.05, 17:30 | Площа Центральна.

• Івано-Франківськ: 19.05, 19:00 | ОДА.

• Тернопіль: 23.05, 17:00 | ОДА.

Зміни по Харкову й Києву.

Київ: 23 травня, 12:00 | Майдан Незалежності.

Харків: 24 травня, 17:00 | ХОДА.

Уявіть собі, що ви знаходитеся у вічному й безправному рабстві. У вас немає жодного впливу на країну, суспільство й тим більше на ваших рабовласників. Ви нічого не вирішуєте, ваші інтереси й бажання нікого не хвилюють і максимум ваших можливостей впливу на власну долю це благати й випрашувати у ваших рабовласників якихось покращень, необхідних для вашого життя. При цьому головний ваш обов'язок — буквально ризикувати померти за своїх панів. Із переваг вашого життя можна назвати відносно непогану зарплатню. Відносно ніщих людей, котрі не можуть зайти у продуктовий, не дивлячись на ціни на хліб і картоплю. До статків ваших господарів вам, звісно, як до неба рачк, хоча живуть вони повністю за ваш рахунок. Можливо, вам пощастило, з часом ви вислужилися перед паном і навіть стали наглядачем над іншими рабами. Ваш соціальний статус, звісно, не змінився, але принаймні шансів померти стало меньше. За рахунок інших таких же самих, як ви.

Уявили? Які у такому разі ваші наступні дії? Я б, наприклад, хотів би зробити все заради здобуття волі своєї і своїх співвітчизників. Або ж принаймні домагався справедливішого відношення. Все-таки пани повністю від мене залежать, живуть за мій рахунок, та при цьому вимагають від мене моє здоров'я, життя і свободу. У таких умовах, я вважаю, що маю моральне право отримати хоч якісь реальні важелі впливу на рішення щодо мене й моїх побратимів. У найгіршому випадку було би добре отримати від рабовласників хоча б чогось більшого за повернення жалюгідних крихт із того багатства, яке вони від мене отримують.

Однак, замість цього ви... кидаєтеся на людей, які не хочуть потрапити у ваше рабство. Ви невдоволені тим, що люди не хочуть служити вашим панам й покласти за них своє життя. Ви ненавидите їх більше, аніж власне рабство й своїх господарів. Ви вимагаєте їх бити, вбивати, гвалтувати. Бо вони не хочуть розділити вашої долі. "Що? Вони не хотять служити моєму пану? Да як вони посміли?! Невже страждати маю лише я, а не мій сусід?! Я хочу, щоб мій сусід теж став рабом! До того ж, якщо ніхто не ставатиме до рабства, я ніколи не зможу зайняти посаду наглядача..." — думаєте ви. Адже подумати, що ваш рабовласник, який сам же і встановив такі умови, і є джерелом такого стану речей — занадто небезпечно. Так можна навернути на себе гнів господаря. Так наглядачами не стають.

Тому ви добровільно і словом і ділом підтримуєте раболовів ваших панів. Ви лютуєте, коли хтось не хоче підкорятися вашим господарям. Ви пліч-о-пліч із ловцями ваших рабовласників виходите на полювання та кидаєте у клітки небажаючих переходити у рабство. Або ж знаходите, караєте й принижуєте цих обнаглівших тварюк. Тепер нарешті не вас б'ють нагайкою, а ви і є тієї самою нагайкою! Вам треба добре вислужитися, можливо, наглядач наглядача вашого власника видасть вам за це крутішу плітку! Чи не це найбільше щастя для вірного раба свого господаря?

Закликаю всіх людей доброї волі долучатися до нинішніх акцій. Зовсім не заради Федорова. Я не підтримую ані Федорова, ані, тим паче, генерала-котла Сирського. Обидва вони, хай там один трохи кращий, а інший трохи гірший, представляють із себе частину однієї й тієї самої паразитарної системи, що наживається на крові українців і на вічній війні.

Однак, нам вигідні будь-які протиріччя і конфлікти всередині цієї системи, оскільки вони запобігають головній загрозі — концентрації всієї влади в руках однієї сторони, в нашому випадку в руках Зеленського. А Сирський є однією з опор влади Зеленського в армії. Поки триває конкуренція між різними сторонами в рамках системи, жодна із них не може встановити повного тоталітаризму по прикладу РФ, а у нас залишається шанс створити третю, націоналістичну силу, що виступатиме за процвітання і добробут українців. До того ж, протести самі по собі легалізують публічну політику під час війни, заборона на яку стала однією із запорук вічної влади Зеленського. А можливість вести публічну політику відкриває двері вже нашому руху.

Безперечно, протести мають хаотичний і відверто клоунський характер. Однак, це наша перевага, оскільки саме свобода й хаотичність дозволяють виходити будь-кому з будь-якими вимогами й гаслами. Місцями діє навіть вільний мікрофон.

Організовуйтесь і приходьте із власними гаслами. Агенти системи хочуть злити протест, направивши невдоволення у вигідне їм русло — у призначення чи звільнення чергового чиновника. Нібито перестановка крісел здатна змінити на краще прогнивший будинок цієї держави. Радикалізуйте протест. Виступайте проти Сирського. Проти Зеленського. Проти політики зливання війни. Проти соціально-несправедливої мобілізації. Проти засилля інородців при владі. Нехай вас назвуть радикалами й провокаторами, байдуже. Будьте реалістами, вимагайте неможливого.

Окремий привіт персонажам, для яких хлопець з рожевим волоссям на мітингу гірший, аніж некомпетентний кацапський генерал, що створює 100 бригад з некомплектом ОС і викошує українських воїнів в безсенсових котлах.

Відставка Сирського — це лише одна із вимог мітингувальників. Щоденні мітинги продовжуються і сьогодні, і завтра. А 24 липня призначений наступний крупний протест в Києві і ряді міст України.

Деякі військові (здебільшого діячі гатунку Карася) негодують, що як так якісь-там цивільні мітингарі (те, що на акціях були сотні ветеранів, вони просто ігнорують) мають право впливати на рішення щодо війни, стратегії на фронті і кадрових змін у війську. Такі рішення, стверджують вони, мусять прийматися виключно військовими, а не якимись-там цивільними активістами.

Як же чудово, що наш президент, кабінет міністрів і 400 депутатів Верховної ради, що приймають рішення стосовно війни, стратегії на фронті і кадрових змін у війську, — всі як один кадрові професійні військові з багаторічним досвідом участі у бойових діях на нулі. Ось вони точно мають право й компетенцію ухвалювати військові й кадрові рішення, не те що кляті ухилянти з картонками.

До речі про військову стратегію.

Як відомо, ракети ПРО Patriot в Україні практично закінчилися. У результаті противник протягом всього липня безкарно обстрілює Київ і інші українські міста балістичними ракетами, сіючи руйнування і смерті. Уражені ряд військових і цивільних підприємств і складів, цивільна інфраструктура, порти, житлові будинки, а сьогодні й виставка БпЛА.

Пройшло більше ніж чотири (або 12) років війни. Власної ПРО Україна за цей час не розробила і не виготовила. А для наших партнерів і союзників інтереси Ізраїлю (також наш великий партнер і союзник між іншим) на Близькому Сході важливіші якихось-там українців. Для жидів ракети знайшлися.

Хто б міг подумати, що геніальна стратегія величного лідера й компетентного верховного головнокомандувача забити на військову промисловість і просто клянчити гроші й зброю у Заходу, показуючи їм знімки трупів українських сімей, могла виявитися неефективною й провалитися?

Хтось бачить на цьому відео хорошого стрільця. А я бачу що на 4 рік війни досі не вирішено питання модифікації легкомоторних літаків для боротьби з шахедами.

Поясню. Ви можете подумати, що стрілець веде вогонь з рук за допомогою АРки, бо він так хоче. Ні. Він би хотів мати кулемет прикріплений до борта, щоб стабільно навалювати з упора більшим калібром більше куль. Але нажаль законодавство в сфері авіації не дає робити такі модифікації літака без проходження семи кіл бюрократичного пекла, які, наскільки мені відомо, досі ніхто не пройшов. А якщо зробити модифікацію не погодивши її, то в випадку збиття чи падіння літака вина ляже на пілота, і не буде ніяких виплат.

Так і живем.

Певне, лише наплювательство й тугодумство державного керівництва заважає закупити по світу декілька сотен морально-застарілих літаків, обладнати кулеметами і відправити полювати на Шахеди. Шахед — відносно повільна й маломаневрена ціль. Виграють ці дрони головним чином завдяки масовості використання. Навіть моторні винищувачі Другої Світової приблизно відповідають Шахедам по швидкості й значно випереджають їх у маневреності.

Організатори київських протестів за Федорова все ж усвідомили, що повторення одного й того ж самого в сподіванні на інший результат – це безумство, і вирішили урізноманітнити формат акції.

В цю п'ятницю протестувальники пройдуть ходою від парку Шевченка до (знову) площі Франка.

Це зрушення у вірному напрямку, на цей раз хода має, принаймні, пройти через Майдан та Хрещатик.
Тому закликаємо небайдужих громадян приєднатися та створити акції масовість.

Київ, п'ятниця, 31 липня, 19:00, парк Шевченка.

👉🏻Долучитися
👉🏻Підтримати рух

Двоє жидів. Жоден ніколи не приймав участі у бойових діях. Один проходив срочку в 1988 р. в СРСР і все. Інший взагалі ніколи не був в армії. Обидва доларові мільйонери й шикарно живуть своє краще життя. Обговорюють між собою із рішучістю як українці будуть воювати війну до кордонів 91 р. і розпаду РФ. Себто, як українські солдати десятками тисяч продовжуватимуть 200-титись на позиціях за руїни безлюдного Донбасу, як українські сім'ї продовжуватимуть розчавлюватись під завалами багатоповерхівок, як звичайні українці продовжуватимуть зубожіти, втрачаючи останнє житло і майно. Розповідають нам, що мирні переговори з РФ — це неправильна політика, адже із кожним днем умови миру для РФ лише погіршуються.

Що тут скажеш? По-перше ми, українці, а особливо українські воїни, всі із цими 2 прекрасними чистокровними українцями в одному човні. А човни розхитувати не можна. По-друге, Україна перемагає із кожним днем, відвойовує цілі області і вже готується відбивати Луганськ, а в РФ тим часом закінчилися люди, ракети й дрони, ба більше того, Путін вже бусифікує останніх 55-річних гепатитників, аби хоч якось втриматись проти міці української військової машини. Ще трішечки потерпіть, і РФ розвалиться! Разом до Перемоги! 🇺🇦