GPT агент тицнув на капчу «я не робот» від Клаудфар. Як тепер жити?

Раніше у OpenAI та Anthropic раніше була домовленість, мовляв, давай користуватися моделями один одного без грошей та напряму, ми ж свої та дилери поважають один одного і не вживають. А зараз Anthropic каже, що OpenAI використовує Claude для того, щоб написати GPT-5 і виходить із домовленості. Осьо і дожили ми до того, що роботи пишуть роботів. Це було швидко.

https://techcrunch.com/2025/08/02/anthropic-cuts-off-openais-access-to-its-claude-models/

Хочете ви цього, або ні, ми вже наповну у холодній війні штучних інтелектів. Поки що це, звісно, тільки змагання потенціалів та спроможностей, але як довго це буде продовжуватись та в яку фазу перейде — одному GPT-6 відомо.

Одні кажуть, що, треба AI регулювати, щоб не зростало занадто швидко. Інші почитають контролювати потужності, щоб не збавляти свої темпи та призупитини розвиток супротивників. Є вже спроби перейти до дипломатичних мір між AI-країнами, створюючі комітети, координації та усю цю непрацюючу маячню. Також вже є оборонні контракти із Пентагоном від OpenAI, Google, xAI та Anthropic. А Третя Штурмова показує успішну атаку позицій ворога виключно за допомогою роботів. А Європа стартувала проект зі створення бойового автономного танка MARTE.

У поєднанні із попереднім постом про те, що роботи вже пишуть роботів, це дуже схоже на те, що ми бачили у першому Термінаторі. У цікаві часи ми живемо, друзі. Хочеться трошечки вже пожити в нецікавих часах.

Це ще не AGI, звісно, але здається що модель намагається «зрозуміти» запит та не просто відповісти на запитання. Ще пограюся із заздалегідь хибними запитами, бо хочеться зрозуміти обмеження цього емпатичного розуміння.

NN/g (це дослідникі такі) підтвердили те, що вже давно інтуітивно відомо. Смайлики та емоджі у холодних електронних листах шкодить їхньому відкриттю. Не треба їх, будь ласка.

https://www.nngroup.com/articles/emojis-email/

Нові підходи у программуванні потребують нового тестування.

Є цікавий психологічний феномен, про який я нещодавно дізнався, і хочу поділитися з вами. Його називають ефектом штучного інтелекту. Суть у тому, що люди схильні переставати вважати певну здатність ознакою інтелекту відразу після того, як вона втілюється у машинах чи програмах. Колись, наприклад, кресляр чи шаховий гросмейстер здавався носієм майже магічних здібностей. Сьогодні ж сучасний комп’ютер без проблем демонструє подібні результати і ніхто не називає це «справжнім інтелектом».

Якщо 50 років тому можливість аналізувати контекст виглядала б як беззаперечна ознака інтелекту, то зараз це вже здається чимось буденним. Тепер планку піднімають вище: мовляв, справжній інтелект має виявляти себе у здатності до тонких інтерпретацій контексту, у прагненні досягти власних цілей, у наявності стабільних переконань чи бажань. Але коли з’явиться система, яка демонструватиме навіть це, люди, найімовірніше, знову відсунуть межу й скажуть: «Ні, справжній інтелект — це щось геть інше». Проблема не в «недостатньому» штучному інтелекті, а в нашій власній перебірливості.

Добре, визнаю, що налаштовував я промпти більш по приколу, щоб було не так нудно читати його "youre absolutely right" повідомлення. Але вийшло на диво цікаво.

Гадки не маю наскільки вам буде цікаво про техніки парного программування з AI, але дайте знати, якщо цікаво.

Банальна порада №56. Є така тахніка, де після імплементації коду за допомогою LLM, хочеться перевірити цю імплементацію, ревью провести. Типу, "критично подивись на імплементацію і скажи шо не так". Але проводити ревью тією самою LLM, яка писала код у корені неправильно, адже вона може мати ті ж самі упередження, що й при написанні коду. Беріть іншу, зараз їх вистачає.