Коли розповідаєш друзям, що працюєш з ДНК

Ні! Нінінініні так теж не можна

А це що за пес патрон взагалі

О, там Elsevier дає безкоштовний доступ до своїх баз українським науковцям.

лінк

П.с. В пакет входить система Scopus, треба брати поки дають

Дааа, пробірка з жовтою кришкою це саме воно 🤡

Хай тут полежить

Блін, шо було щойно)) така мілота
Заходжу в ліфт на роботі, ще заходить мати з хлопчиком років 6-7, та ще інша жінка.
Я у всіх питаю, кому який поверх. Мати хлопчика дивиться на мене і каже, "це ж твоя лікарка генетик". Він на мене звертає увагу (я на нього теж - дійсно, мій пацієнт), довго до мене придивляється, а потім максимально широко посміхається і кидається мене обіймати 🥰

Дивно, але приємно

Жиза... І да, інколи доводиться писати, що відомостей стосовно того чи іншого від матері/батька отримати не вдалося.

https://youtube.com/shorts/JFj1fmSzOXA?feature=share

🕯️Кінець 40-х років минулого сторіччя, Рівненщина. У засекреченій криївці сидить одноногий чоловік і при слабенькому світлі свічки вирізає на дереві деталізовані гравюри з лютою антирадянською пропагандою. Звуть його Ніл Хасевич.

Його можна назвати артдиректором Організації Українських Націоналістів. Хасевич займався візуальним стилем ОУН і створював графічну пропаганду. До руху опору він приєднався у 1943 році, і за десятиліття створив величезну кількість гравюр, переховуючись в лісах і підвалах.

Як совєти казилися від робіт Хасевича, чому він обрав УПА замість всесвітньої слави та чому його графічні роботи актуальні і зараз — дивіться у нашому сюжеті.

Блін ну шо тут скажеш 🤡 підсумки року якось не підводяться. Я якось страшенно, жахливо, термінально втомилася. Десь півроку живилася здебільшого люттю та натхненням від крутості вкраїнчиків, але зараз це вже не працює. Дистрес, коротше.

Дякую ЗСУ та всім, хто працює на нашу перемогу. Ну, тобто взагалі усім нам.

Піс аут.

Ви знаєте, що я робитиму сьогодні вночі.
Оце.

Якщо ви колись цікавилися, які гени залучені у розвиток фіброзу печінки, а потім у його регресію - нещодавно став доступний мій препринт про це: https://www.biorxiv.org/content/10.1101/2023.07.22.550133v1.full

В цьому проєкті, який тривав два роки, ми з колегами спочатку досягли розвинутого фіброзу печінки у двох різних мишачих моделях, а потім його регресії. На кожному з етапів забирали матеріал печінки для РНК-секвенування, сироватку для біохімічних тестів, а також проводили вимірювання тиску в портальній вені (клінічний сценарій: портальна гіпертензія у пацієнтів з фіброзом) та стадіювали фіброз за гістологією. Це дозволило мені як виявити специфічні гени для кожного з етапів хвороби, так і зв'язати їх з динамікою вищеперелічених біологічних показників.
(якщо мене читають колеги-біоінформатики, то я також там привожу шлях пошуку маркерів за допомогою WGCNA+TMLE та новий метод пріоритизації через біологічні мережі).

Ми з колегами очікуємо, що ці маркери є, по-перше, потенційними терапевтичними цілями (інгібувати при фіброзі/стимулювати для регресії), а по-друге - потенційними біомаркерами (гени, пов'язані з портальним тиском та стадією фіброзу). Частина цілей, ідентифікованих в нашому експерименті, вже активно досліджується, наприклад, PPAR-агоністи - у фазі 2b клін. досліджень, а над іншими ми працюємо для нашої наступної статті. Що ж до біомаркерів, їх частину ми також валідували на даних пацієнтів і представляємо це у препринті. Наразі стаття на огляді в Nature Communications, подивимося, що будемо доопрацьовувати після рецензування.

Якщо цікава ця тема, запрошую до прочитання, а якщо раптом користуєтеся твітером - можете ретвітнути зі сторінки bioRxiv, щоб побачило більше колег: https://twitter.com/biorxiv_sysbio/status/1684022017299828737

Нещодавно Голос Америки опублікував важливе інтерв'ю з Тарасом Олексиком, професором Оклендського університету українського походження, про майбутнє геномних технологій та біоінформатики в Україні. Окрім іншого, інтерв'ю стосувалося наших перспектив та освіти.

Це надихнуло мене написати розгорнутий коментар про те, чому нам в Україні потрібен фокус (ще вчора) на геномних технологіях загалом, які зміни можуть допомогти нам вже зараз, а на чому варто було б сфокусуватися під час післявоєнної відбудови. Ну і про освіту, бо як без неї.

Прочитати довгочит можна на сайті Друкарні.

А я шо
Я жив
Я лєгітімєн
Я ну тіпа хезе, стягую якось, але ледь-ледь, і то суто за рахунок щоденного годування вуличних котиків і іногда донатинга на збройних котиків
Сорі 🙃 енергозберігаючий режим

Ну от із останнього цікавого -
як думаєте, наскільки актуальним для нас є зараз питання зловживання опіоїдами? І як це зміниться у майбутньому?
Я взагалі не тямлю у реаліях військової медицини, шо у нас по фентанілу?

Бо от маємо новенький фетальний фентаніловий синдром.