💊Комбат Госпітальєрів — Яна Зінкевич

16 січня ми вшановуємо захисників Донецького аеропорту. Воїнів, які довели, що навіть у найважчих умовах людина здатна залишатися сильною, гідною та вірною своїй країні.

Саме цього дня 11 років тому сталася одна з найтрагічніших подій оборони — російські бойовики підірвали перекриття нового терміналу аеропорту. Багато наших військових загинуло під завалами, а утримувати позиції стало неможливо. Утім всі, хто був в ДАПі, здійснили немислимий подвиг і стали легендою цієї війни.

У 2014 році мені було 18.

Я була єдиною дівчиною в нашій групі, яка приїхала в зону тодішньої АТО з Рівного. Спершу прийшла на фронт як боєць, проте перші ж зіткнення, зокрема біля Карлівки, висвітлили критичну проблему: медичної системи на передовій фактично не існувало.

Я на той час мала лише базову підготовку, бо хотіла вступати до медичного вишу. Але десь знайшла сміливість створити невеликий евакуаційний підрозділ, який буде вивозити поранених без очікування наказів. Ми вивозили поранених під обстрілами, іноді — буквально з-під завалів. У Карлівці працювали під наглядом снайперів, у Пісках їхали через міст, який прострілювали. Узимку машини злітали в кювети, часто доводилося повзти до поранених.

До періоду боїв за Донецький аеропорт підрозділ зріс до близько тридцяти-сорока людей.

Коли у листопаді 2014 року підрозділи «Правого сектору» залишили безпосередньо територію терміналів, робота на напрямку не припинилася. Бійці «ПС» утримували ключові позиції в Пісках та поблизу злітної смуги, коригували вогонь і тримали оборону підступів.

Сам аеропорт став одним із найважчих етапів війни. Руїни терміналів, холод, постійні обстріли, нестача води, їжі та сну. Люди трималися завдяки характеру й відповідальності одне за одного.

16 січня 2015 року після масованих штурмів та підриву перекриттів нового терміналу аеропорт перестав існувати як фортифікація. Багато захисників назавжди залишилися під завалами, інші потрапили в полон або отримали важкі поранення.

Це день і скорботи, і великої гордості за чин оборонців, яких ворог сам назвав «Кіборгами», не вірячи, що прості люди здатні на таку витривалість.

Сьогодні ми згадуємо кожного, хто не повернувся з того пекла, і кожного, хто вижив, щоб продовжувати боротьбу.

Бетон не витримав — люди встояли.

Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні — з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. У нелюдських умовах українські воїни стримували атаки ворога, попри постійні обстріли, руйнування та великі втрати.

Саме ця людська стійкість є тим фундаментом, на якому сьогодні тримається вся наша країна.

Щиро раджу подивитися фільм «Кіборги. Герої не вмирають», який є однією з найвідоміших українських воєнних стрічок про ці події. Ми маємо нести памʼять про чин «Кіборгів».

Слава захисникам Донецького аеропорту!

Слава Україні!