Обіцяний огляд зовнішньої політики Південно-Африканської Республіки🇿🇦
Після апартеїду ПАР на чолі з Манделою стала взірцем демократії й дотримання прав людини в Африці. Цей імідж підкріплювався потужною роллю на півдні континенту — лідерством у Південноафриканському співтоваристві розвитку (SADC, інтеграційне об’єднання) і Південноафриканському митному союзі (SACU). Підстави серйозні: 70% регіонального ВВП і прив’язка сусідніх держав до ранд — грошової одиниці ПАР. Військовий вимір теж присутній: інтервенції 1998 р. до сусіднього Лесото й Демократичної Республіки Конго під егідою SADC. І куди ж без ідентичності: ідея «Африканського ренесансу» як певного континентального порядку з вирішенням конфліктів, відкритими ринками й правами людини. Виглядає, як стартовий пакет держави-гегемона.
Але все виявилося набагато складніше.
У 90-х ПАР безуспішно спробувала ізолювати режим Сані Абачі в Нігерії за порушення прав людини — її ніхто не підтримав. Після цього роль демократизації в зовнішній політиці помітно знизилася, на зміну їй прийшла «тиха дипломатія» — підтримання контактів із режимами-порушниками на двосторонній основі. Це зіграло з ПАР поганий жарт у взаєминах із сусіднім Зімбабве, членом SADC, де почалася серйозна криза. Замість засудження неправомірної політики тамтешнього лідера Мугабе, ПАР його підтримала (бо ж колишній союзник революційних часів). Диктатора зрештою повалили, але ПАР досі має проблему у вигляді 180 тис. зімбабвійських мігрантів-працівників на своїй території, яким загрожує депортація через несприятливий стан економіки в самій ПАР. А це серйозне питання до майбутнього функціонування SADC.
На додачу, в Африці ПАР стикалася з іміджем «троянського коня» Заходу на континенті, а тому до її претензій на лідерство ставляться скептично. Це було особливо помітно протягом війни в Лівії 2011 р., коли ПАР проголосувала за резолюцію Радбезу ООН 1973 усупереч позиції Африканського Союзу. Ще один кейс — інтервенція ПАР до Центрально-Африканської Республіки у 2013 р. в односторонньому порядку, що також поставило під удар лідерський імідж.
Через проблему «троянського коня» керівництво ПАР поступово дистанціювалося від Заходу й акцентувало співпрацю в IBSA (Індія й Бразилія) та BRICS. Там країна позиціонувала себе як представницю всієї Африки (як і в G20), але на африканців це враження не справило. А через млявість Бразилії та й самої ПАР у регіональному лідерстві майбутнє цих форматів не райдужне.
В Африканському Союзі (АС) справи не кращі. ПАР домоглася розташування Панафриканського парламенту на своїй території і формувала до 15% бюджету АС. Але потім намагалася просунути свого представника на посаду глави організації, попри неформальну домовленість, що сильні держави Африки мають від цього утриматися. Також прагнула заблокувати членство Марокко разом із Алжиром, але не досягла успіху.
У сфері сприяння африканському розвитку роль ПАР, на перший погляд, помітна: вона робить одні з найбільших внесків в Африканський банк розвитку і є одним із трьох африканських учасників Африканського фонду розвитку для бідних країн континенту. Проте тут усе одно губиться на тлі великих неафриканських держав і проблем у роботі цих інституцій.
Претензії на лідерство обтяжені й внутрішньополітичною скрутою. Колишній президент Джейкоб Зума отримав тюремний термін за корупцію і вважає себе жертвою політичної змови Заходу. Тим часом його соратник і наступник Сиріл Рамафоса визнав існування корупційної проблеми, але помітних успіхів у боротьбі з нею ще не досяг.
Усі згадані амбіції і проблеми — тягар Африканського національного конгресу, який свого часу покінчив із апартеїдом, а зараз поступово втрачає підтримку виборців.
Після апартеїду ПАР на чолі з Манделою стала взірцем демократії й дотримання прав людини в Африці. Цей імідж підкріплювався потужною роллю на півдні континенту — лідерством у Південноафриканському співтоваристві розвитку (SADC, інтеграційне об’єднання) і Південноафриканському митному союзі (SACU). Підстави серйозні: 70% регіонального ВВП і прив’язка сусідніх держав до ранд — грошової одиниці ПАР. Військовий вимір теж присутній: інтервенції 1998 р. до сусіднього Лесото й Демократичної Республіки Конго під егідою SADC. І куди ж без ідентичності: ідея «Африканського ренесансу» як певного континентального порядку з вирішенням конфліктів, відкритими ринками й правами людини. Виглядає, як стартовий пакет держави-гегемона.
Але все виявилося набагато складніше.
У 90-х ПАР безуспішно спробувала ізолювати режим Сані Абачі в Нігерії за порушення прав людини — її ніхто не підтримав. Після цього роль демократизації в зовнішній політиці помітно знизилася, на зміну їй прийшла «тиха дипломатія» — підтримання контактів із режимами-порушниками на двосторонній основі. Це зіграло з ПАР поганий жарт у взаєминах із сусіднім Зімбабве, членом SADC, де почалася серйозна криза. Замість засудження неправомірної політики тамтешнього лідера Мугабе, ПАР його підтримала (бо ж колишній союзник революційних часів). Диктатора зрештою повалили, але ПАР досі має проблему у вигляді 180 тис. зімбабвійських мігрантів-працівників на своїй території, яким загрожує депортація через несприятливий стан економіки в самій ПАР. А це серйозне питання до майбутнього функціонування SADC.
На додачу, в Африці ПАР стикалася з іміджем «троянського коня» Заходу на континенті, а тому до її претензій на лідерство ставляться скептично. Це було особливо помітно протягом війни в Лівії 2011 р., коли ПАР проголосувала за резолюцію Радбезу ООН 1973 усупереч позиції Африканського Союзу. Ще один кейс — інтервенція ПАР до Центрально-Африканської Республіки у 2013 р. в односторонньому порядку, що також поставило під удар лідерський імідж.
Через проблему «троянського коня» керівництво ПАР поступово дистанціювалося від Заходу й акцентувало співпрацю в IBSA (Індія й Бразилія) та BRICS. Там країна позиціонувала себе як представницю всієї Африки (як і в G20), але на африканців це враження не справило. А через млявість Бразилії та й самої ПАР у регіональному лідерстві майбутнє цих форматів не райдужне.
В Африканському Союзі (АС) справи не кращі. ПАР домоглася розташування Панафриканського парламенту на своїй території і формувала до 15% бюджету АС. Але потім намагалася просунути свого представника на посаду глави організації, попри неформальну домовленість, що сильні держави Африки мають від цього утриматися. Також прагнула заблокувати членство Марокко разом із Алжиром, але не досягла успіху.
У сфері сприяння африканському розвитку роль ПАР, на перший погляд, помітна: вона робить одні з найбільших внесків в Африканський банк розвитку і є одним із трьох африканських учасників Африканського фонду розвитку для бідних країн континенту. Проте тут усе одно губиться на тлі великих неафриканських держав і проблем у роботі цих інституцій.
Претензії на лідерство обтяжені й внутрішньополітичною скрутою. Колишній президент Джейкоб Зума отримав тюремний термін за корупцію і вважає себе жертвою політичної змови Заходу. Тим часом його соратник і наступник Сиріл Рамафоса визнав існування корупційної проблеми, але помітних успіхів у боротьбі з нею ще не досяг.
Усі згадані амбіції і проблеми — тягар Африканського національного конгресу, який свого часу покінчив із апартеїдом, а зараз поступово втрачає підтримку виборців.
Якщо вже сьогодні згадали побіжно Індію🇮🇳, варто розглянути і її зовнішньополітичну доктрину.
Що таке «принцип Золотоволоски»?👩🏼 Чи «доктрина Джайшанкара»?
Цікаво? Став 👍 — і поговоримо про це в новому дописі.
Що таке «принцип Золотоволоски»?👩🏼 Чи «доктрина Джайшанкара»?
Цікаво? Став 👍 — і поговоримо про це в новому дописі.
А пам’ятаєте, як тижнів зо два до вторгнення наш посол в UK Пристайко сказав, що Україна «могла б» відмовитися від членства в НАТО?
Лапки вжиті не тому, що це цитата. Справжні причини інші і їх дві:
1️⃣слова Пристайка саме так переклали з англійської в Україні, і це не правильно;
2️⃣Пристайко мав на увазі одне, але сказав інше, бо некоректно висловився англійською.
Для пояснення звернемося до різниці між двома модальними дієсловами — could і might. У сенсі ймовірності чогось (може бути/а може й не бути) вони справді синоніми, тому переклад українською — «міг би/могла би». Але це лише один із випадків їх уживання.
Опріч імовірності, модальні дієслова можуть вказувати і на намір когось виконувати певну дію.
Простий приклад:
— Would you like to go on a date with me tomorrow?
— I could...
— You could, but what? Is there anything wrong with me?
— Would you like to go on a date with me tomorrow?
— Yeah, I might, but I have so much on my plate now. Let’s get back to it next week!
— Sure!
У першому діалозі could каже, що дівчина/хлопець суто теоретично може піти на побачення з адресантом запитання, але той/та явно не відповідає її/його критеріям, тому буде пихатий вираз обличчя й низка «але». Та й навіть українською інакше як «міг би, але» не скажеш.
У другому діалозі might підказує, що дівчина/хлопець відповідає «так» і має намір виконати прохання, але обставини зараз не дозволяють.
Цю ж тонку відмінність зазначено в книзі «Великий навчальний словник сполучуваності англійської мови» (Кауль, Хідекель), де слово might наведене саме в розділі intend (мати намір) і прирівняне до I am thinking of (а чи не зробити мені щось?) для висловлення ще не визначеного наміру.
Тому коли Пристайко сказав, що Україна might drop its NATO bid, українське rendition його слів таке: «Україна розглядає варіант відмови від прагнення вступити до НАТО» чи «Україна обмірковує можливість відмовитися від прагнення вступити до НАТО».
Подальші коментарі посла й пояснення МЗС свідчать, що нічого такого Пристайко не мав на увазі. Але все одно сказав, бо не врахував мовних нюансів. І це вже не кажучи про subjunctive, де might виражає намір, а не теоретичну можливість.
Цей пост, до речі, спрямований саме на створення в читачів наміру вивчати англійську, аби розмовляти as if to the manner born😉
Лапки вжиті не тому, що це цитата. Справжні причини інші і їх дві:
1️⃣слова Пристайка саме так переклали з англійської в Україні, і це не правильно;
2️⃣Пристайко мав на увазі одне, але сказав інше, бо некоректно висловився англійською.
Для пояснення звернемося до різниці між двома модальними дієсловами — could і might. У сенсі ймовірності чогось (може бути/а може й не бути) вони справді синоніми, тому переклад українською — «міг би/могла би». Але це лише один із випадків їх уживання.
Опріч імовірності, модальні дієслова можуть вказувати і на намір когось виконувати певну дію.
Простий приклад:
— Would you like to go on a date with me tomorrow?
— I could...
— You could, but what? Is there anything wrong with me?
— Would you like to go on a date with me tomorrow?
— Yeah, I might, but I have so much on my plate now. Let’s get back to it next week!
— Sure!
У першому діалозі could каже, що дівчина/хлопець суто теоретично може піти на побачення з адресантом запитання, але той/та явно не відповідає її/його критеріям, тому буде пихатий вираз обличчя й низка «але». Та й навіть українською інакше як «міг би, але» не скажеш.
У другому діалозі might підказує, що дівчина/хлопець відповідає «так» і має намір виконати прохання, але обставини зараз не дозволяють.
Цю ж тонку відмінність зазначено в книзі «Великий навчальний словник сполучуваності англійської мови» (Кауль, Хідекель), де слово might наведене саме в розділі intend (мати намір) і прирівняне до I am thinking of (а чи не зробити мені щось?) для висловлення ще не визначеного наміру.
Тому коли Пристайко сказав, що Україна might drop its NATO bid, українське rendition його слів таке: «Україна розглядає варіант відмови від прагнення вступити до НАТО» чи «Україна обмірковує можливість відмовитися від прагнення вступити до НАТО».
Подальші коментарі посла й пояснення МЗС свідчать, що нічого такого Пристайко не мав на увазі. Але все одно сказав, бо не врахував мовних нюансів. І це вже не кажучи про subjunctive, де might виражає намір, а не теоретичну можливість.
Цей пост, до речі, спрямований саме на створення в читачів наміру вивчати англійську, аби розмовляти as if to the manner born😉
Друзі, наша спільнота вже чимала, а тому вважаю, що мені як автору каналу саме час нагадати про те, хто я, і розповісти про себе трохи більше.
Мене звуть Сілвестер Носенко. Маю освіту політолога-міжнародника й перекладача, здобуту після 6 років навчання в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка. Зараз продовжую науку там само вже як аспірант, вивчаючи безпекові процеси у Східній Європі.
Практикую усний переклад з англійської та на англійську вже 3 роки, із яких останні 2 працюю для Президента України.
Постійно інвестую у свої знання з міжнародних відносин та англійської мови. На цьому каналі хочу допомогти вам зробити те саме.
Мене звуть Сілвестер Носенко. Маю освіту політолога-міжнародника й перекладача, здобуту після 6 років навчання в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка. Зараз продовжую науку там само вже як аспірант, вивчаючи безпекові процеси у Східній Європі.
Практикую усний переклад з англійської та на англійську вже 3 роки, із яких останні 2 працюю для Президента України.
Постійно інвестую у свої знання з міжнародних відносин та англійської мови. На цьому каналі хочу допомогти вам зробити те саме.
Нас 500!
Як і обіцяв, поступово оновлюю канал!
Віднині він буде джерелом не лише цікавих дописів, а й освітніх можливостей📚🤓
Читачі = друзі, однодумці. Тому як подяку кожен/кожна матиме шанс безкоштовно отримати спеціалізовану літературу з міжнародних відносин й англійської мови, а також передплату на іноземні онлайн-видання!
Звісно, для цього нам знадобиться розіграш. Єдина умова — канал має об’єднати 1000 читачів завдяки вашим поширенням.
Що швидше це станеться, то більше буде призових місць і вартісних призів!
1. Надішліть обраному колезі будь-який пост 📩
2. Якщо канал цікавий — скажіть про це й запросіть колегу до нашої компанії 🤌
Тим часом я готуватиму нові публікації та міркуватиму про подарунки для вас! ❤️
Як і обіцяв, поступово оновлюю канал!
Віднині він буде джерелом не лише цікавих дописів, а й освітніх можливостей📚🤓
Читачі = друзі, однодумці. Тому як подяку кожен/кожна матиме шанс безкоштовно отримати спеціалізовану літературу з міжнародних відносин й англійської мови, а також передплату на іноземні онлайн-видання!
Звісно, для цього нам знадобиться розіграш. Єдина умова — канал має об’єднати 1000 читачів завдяки вашим поширенням.
Що швидше це станеться, то більше буде призових місць і вартісних призів!
1. Надішліть обраному колезі будь-який пост 📩
2. Якщо канал цікавий — скажіть про це й запросіть колегу до нашої компанії 🤌
Тим часом я готуватиму нові публікації та міркуватиму про подарунки для вас! ❤️
генрі, kissінжир pinned «Нас 500! Як і обіцяв, поступово оновлюю канал! Віднині він буде джерелом не лише цікавих дописів, а й освітніх можливостей📚🤓 Читачі = друзі, однодумці. Тому як подяку кожен/кожна матиме шанс безкоштовно отримати спеціалізовану літературу з міжнародних відносин…»
Word of the day🤠
Step change — разюча, кардинальна зміна
The agreement on mutual security assurances concluded on 11 May 2022 between Britain and Sweden has been described as a step change in defense and security cooperation.
#wordsoftheday
Step change — разюча, кардинальна зміна
The agreement on mutual security assurances concluded on 11 May 2022 between Britain and Sweden has been described as a step change in defense and security cooperation.
#wordsoftheday
Як і обіцяв, огляд зовнішньої політики Індії🇮🇳
Чому:
1️⃣одна з великих держав (6-а за ВВП);
2️⃣залежна від російської нафти і зброї;
3️⃣нещодавній візит туди фон дер Ляєн;
4️⃣перше іноземне турне прем’єра Моді цього року саме до Європи.
Без розуміння індійської доктрини зовнішньої політики не зможемо оцінити її логіку й ризикуємо скотитися в «зраду».
Хто:
Субраманьям Джайшанкар — міністр закордонних справ Індії з 2019 року, на дипслужбі — аж із 1977-го.
Що:
1️⃣«принцип Золотоволоски»: Захід хоче, щоб Індія була не дуже слабкою, але й не надто сильною. Саме тому допоміг після поразки у війні з Китаєм 1962 року, але відвернувся від Індії вже в 1971-му, коли та виграла у війні з Пакистаном. Схожа позиція в Китаю. Вони «заточили» Індію в статусі партнера/потенційного суперника;
2️⃣«доктрина Джайшанкара»: колоніальне панування британців в Індії тривало 190 років. За цей час вони заробили на країні близько 45 трлн дол. Відтоді у світі відбулося перебалансування, він став багатополярним. Навіть сам Захід став багатополярним, а отже — більш роз’єднаним. А тому всім треба мати добрі взаємини з усіма цими різними світами й ділити відповідальність. При цьому всі приклади економічних проривів за останні 150 років відбувалися лише за участі Заходу. Тому Індія й Захід потрібні одне одному й повинні укласти новий «договір» (compact), бо до 2030 року Індія буде 3-ю економікою світу;
3️⃣багатосторонність: Індія є членом понад 2000 із 6000 міжнародних організацій у світі. Участь у міжнародних структурах — єдиний шлях протидіяти КНР. Інакше потуги не вистачить. Тому постійний багатосторонній діалог. Простіше кажучи, Індія буде всюди, де є Китай.
У Пекіна «Пояс і шлях» і «намисто перлин» із військових баз навколо нас? У нас ініціатива SAGAR і Quad. Пекін укріплює позиції в Центральній Азії? Вступаємо в ШОС. Китай посилюється в Африці? Створюємо разом із Японією Азійсько-африканський коридор зростання. Китайський гегемонізм стає відчутним у Європі? Укладаємо угоду з Францією про спільне використання військово-морських баз й отримуємо її підтримку в приєднанні до G7 і Ради Безпеки ООН. Індія навіть стала спостерігачем в Арктичній раді (знову-таки, одночасно з Китаєм).
І просуває власні лідерські ініціативи в Індійському океані: Асоціацію країн басейну Індійського океану (IORA) і Військово-морський симпозіум країн Індійського океану (IONS). Започаткувала військово-морські навчання «Мілан», «Малабар», IMEX-22 (останні — уперше цього року саме в межах IONS).
З останнього: надання Індії Open General Export License від Британії для швидшого експорту оборонного обладнання й технологій, що зіграє роль у спільному виробництві винищувача 6-го покоління, а також намір укласти угоду про вільну торгівлю до 2024 року.
У підсумку для Індії війна росії проти нас — це далеко не лише вибір між допомогою Україні і російською зброєю/нафтою. Індія веде власну складну гру і це слід враховувати.
Чому:
1️⃣одна з великих держав (6-а за ВВП);
2️⃣залежна від російської нафти і зброї;
3️⃣нещодавній візит туди фон дер Ляєн;
4️⃣перше іноземне турне прем’єра Моді цього року саме до Європи.
Без розуміння індійської доктрини зовнішньої політики не зможемо оцінити її логіку й ризикуємо скотитися в «зраду».
Хто:
Субраманьям Джайшанкар — міністр закордонних справ Індії з 2019 року, на дипслужбі — аж із 1977-го.
Що:
1️⃣«принцип Золотоволоски»: Захід хоче, щоб Індія була не дуже слабкою, але й не надто сильною. Саме тому допоміг після поразки у війні з Китаєм 1962 року, але відвернувся від Індії вже в 1971-му, коли та виграла у війні з Пакистаном. Схожа позиція в Китаю. Вони «заточили» Індію в статусі партнера/потенційного суперника;
2️⃣«доктрина Джайшанкара»: колоніальне панування британців в Індії тривало 190 років. За цей час вони заробили на країні близько 45 трлн дол. Відтоді у світі відбулося перебалансування, він став багатополярним. Навіть сам Захід став багатополярним, а отже — більш роз’єднаним. А тому всім треба мати добрі взаємини з усіма цими різними світами й ділити відповідальність. При цьому всі приклади економічних проривів за останні 150 років відбувалися лише за участі Заходу. Тому Індія й Захід потрібні одне одному й повинні укласти новий «договір» (compact), бо до 2030 року Індія буде 3-ю економікою світу;
3️⃣багатосторонність: Індія є членом понад 2000 із 6000 міжнародних організацій у світі. Участь у міжнародних структурах — єдиний шлях протидіяти КНР. Інакше потуги не вистачить. Тому постійний багатосторонній діалог. Простіше кажучи, Індія буде всюди, де є Китай.
У Пекіна «Пояс і шлях» і «намисто перлин» із військових баз навколо нас? У нас ініціатива SAGAR і Quad. Пекін укріплює позиції в Центральній Азії? Вступаємо в ШОС. Китай посилюється в Африці? Створюємо разом із Японією Азійсько-африканський коридор зростання. Китайський гегемонізм стає відчутним у Європі? Укладаємо угоду з Францією про спільне використання військово-морських баз й отримуємо її підтримку в приєднанні до G7 і Ради Безпеки ООН. Індія навіть стала спостерігачем в Арктичній раді (знову-таки, одночасно з Китаєм).
І просуває власні лідерські ініціативи в Індійському океані: Асоціацію країн басейну Індійського океану (IORA) і Військово-морський симпозіум країн Індійського океану (IONS). Започаткувала військово-морські навчання «Мілан», «Малабар», IMEX-22 (останні — уперше цього року саме в межах IONS).
З останнього: надання Індії Open General Export License від Британії для швидшого експорту оборонного обладнання й технологій, що зіграє роль у спільному виробництві винищувача 6-го покоління, а також намір укласти угоду про вільну торгівлю до 2024 року.
У підсумку для Індії війна росії проти нас — це далеко не лише вибір між допомогою Україні і російською зброєю/нафтою. Індія веде власну складну гру і це слід враховувати.
Як англійською назвати позу, в якій стоїть росія?
Для початку пригадаємо пану путіну його ж слова, сказані в далекому 2009-му:
«Если мы стоим одной ногой в прошлом, а другой впереди, знаете, у нас в народе есть такое не очень литературное слово — мы враскорячку не умеем стоять, мы твердо стоим на ногах» (у відповідь на тезу Обами, що росія стоїть однією ногою в минулому, а іншою — хоче йти в майбутнє).
Як ви вже, мабуть, зрозуміли, у підкресленого виразу є... цікавий підтекст, особливо якщо він пролунав із вуст знаного збоченця.
Що ж, увесь світ уже побачив, що поза «враскорячку» — це природний спосіб існування росіян. А тому суто цікаво знати, як же це передати англійською.
У 2009 році іноземні журналісти й перекладачі наводили численні варіанти: unsteady, bow-legged, strange posture, legs splayed awkwardly, legs stuck out at odd angles, half-crouching і т.д. Але всі ці словосполуки радше вказують на якусь фізичну травму чи гімнастичну вправу, ніж на те, що мав на увазі путін. Російські журналісти також так вважали, підкреслюючи фамільярність сказаного, неприпустиму для (тодішнього) прем’єра рф.
Як на мене, найкращий варіант перекладу — spread-legged, with legs spread. А далі, нравіцца чи нє нравіцца, хай так і стоять і терплять санкції й удари ЗСУ.
P.S. Pardon my candor, але перекладач має бути готовим і до таких епізодів.
Для початку пригадаємо пану путіну його ж слова, сказані в далекому 2009-му:
«Если мы стоим одной ногой в прошлом, а другой впереди, знаете, у нас в народе есть такое не очень литературное слово — мы враскорячку не умеем стоять, мы твердо стоим на ногах» (у відповідь на тезу Обами, що росія стоїть однією ногою в минулому, а іншою — хоче йти в майбутнє).
Як ви вже, мабуть, зрозуміли, у підкресленого виразу є... цікавий підтекст, особливо якщо він пролунав із вуст знаного збоченця.
Що ж, увесь світ уже побачив, що поза «враскорячку» — це природний спосіб існування росіян. А тому суто цікаво знати, як же це передати англійською.
У 2009 році іноземні журналісти й перекладачі наводили численні варіанти: unsteady, bow-legged, strange posture, legs splayed awkwardly, legs stuck out at odd angles, half-crouching і т.д. Але всі ці словосполуки радше вказують на якусь фізичну травму чи гімнастичну вправу, ніж на те, що мав на увазі путін. Російські журналісти також так вважали, підкреслюючи фамільярність сказаного, неприпустиму для (тодішнього) прем’єра рф.
Як на мене, найкращий варіант перекладу — spread-legged, with legs spread. А далі, нравіцца чи нє нравіцца, хай так і стоять і терплять санкції й удари ЗСУ.
P.S. Pardon my candor, але перекладач має бути готовим і до таких епізодів.
«Ось такий-от попідвиверт Божого сарказму»
У коментарях до попереднього допису колега згадала цю химерну фразу, із якою стикнулася під час перекладу.
Аби знайти англійський відповідник, я б спробував зачепитися за «виверт». Узус підказує, що в подібних випадках уживається слово twist: twist of fate, twist of fortune, twist of irony.
«Попідвивертів» у словниках немає, що дає нам відносну свободу в подальшому підкресленні «акробатичності». У підсумку можемо отримати такий варіант перекладу:
What a bizarre (eye-spinning) twist of God’s sarcasm.
У коментарях до попереднього допису колега згадала цю химерну фразу, із якою стикнулася під час перекладу.
Аби знайти англійський відповідник, я б спробував зачепитися за «виверт». Узус підказує, що в подібних випадках уживається слово twist: twist of fate, twist of fortune, twist of irony.
«Попідвивертів» у словниках немає, що дає нам відносну свободу в подальшому підкресленні «акробатичності». У підсумку можемо отримати такий варіант перекладу:
What a bizarre (eye-spinning) twist of God’s sarcasm.
Words of the Day🍾
• «Сухий закон» — Prohibition Era
• Рух непитущих — Temperance Movement
#wordsoftheday
• «Сухий закон» — Prohibition Era
• Рух непитущих — Temperance Movement
#wordsoftheday
Друзі, важливо знати: допис на яку тему ви хотіли б побачити?
Пишіть у коментарях👇
Пишіть у коментарях👇
Авторський неологізм рок-гурту увійшов в узус Ради Європи 🤌
by Kateryna Onishchuk
2006-го року рок-гурт “The Nixon Years”, який зі сцени говорить про нагальні суспільні проблеми, випускає пісню «Embedded Emissaries of Demotatorship».
Минули роки – і авторське складане demotatorship використовують у Раді Європи. Мабуть, давні фанати гурту змінили футболку на краватку – і освіжили порядок денний організації цікавим новотвором.
Все просто.
Democratic + dictatorship = demotatorship.
Так кажуть про держави, політичним режимом яких, де-юре, є демократія, втім їх лідери, де-факто, мають авторитарну риторику.
Приклад вживання (очевидно, про Орбана): “How can this Christian rhetoric be reconciled with a growing authoritarianism and illiberalism, the stifling of the free press and free speech, curtailing of the independence of the courts, the promotion of ‘demotatorship’ (democratic dictatorship), demonisation of refugees, imprisonment for human trafficking of individuals aiding asylum seekers, arrest of the homeless, and control of church registration according to political acquiescence?”
by Kateryna Onishchuk
2006-го року рок-гурт “The Nixon Years”, який зі сцени говорить про нагальні суспільні проблеми, випускає пісню «Embedded Emissaries of Demotatorship».
Минули роки – і авторське складане demotatorship використовують у Раді Європи. Мабуть, давні фанати гурту змінили футболку на краватку – і освіжили порядок денний організації цікавим новотвором.
Все просто.
Democratic + dictatorship = demotatorship.
Так кажуть про держави, політичним режимом яких, де-юре, є демократія, втім їх лідери, де-факто, мають авторитарну риторику.
Приклад вживання (очевидно, про Орбана): “How can this Christian rhetoric be reconciled with a growing authoritarianism and illiberalism, the stifling of the free press and free speech, curtailing of the independence of the courts, the promotion of ‘demotatorship’ (democratic dictatorship), demonisation of refugees, imprisonment for human trafficking of individuals aiding asylum seekers, arrest of the homeless, and control of church registration according to political acquiescence?”
Democracy here. Democracy now.
About the campaign
Шляхи й ресурси збагачення словника для перекладача-синхроніста🎧
Більше читати й слухати — це, звісно, важливо. Але я б дав ще кілька конкретніших рекомендацій.
1️⃣Витисніть із нового слова все. Не зосереджуйтеся лише на першому словниковому значенні нової для себе лексеми. Бо саме 10-е її значення зненацька випірне під час перекладу. Mouth — це не лише вуста, а й гирло річки.
2️⃣Забудьте про синонімію. Синхроніст має не просто вивчати нові слова — вони мають бути в його активному словнику й виринати автоматично під час синхрону. Багата синонімія лише забере ваш мозковий ресурс і не позначиться на якості перекладу відчутно. Тому золотий стандарт такий: 1 слово рідною мовою — 1 його іноземний відповідник.
3️⃣Приділяйте більше уваги контексту. Слово не повинно бути абстракцією, яку ви силоміць запхали до мозку. Шукайте нову лексему, яку хочете вивчити, у різних текстах. Так створите тісніший зв’язок між денотатом і словом.
4️⃣Сприймайте кожен довколишній предмет і ситуацію, як перекладацький виклик. От робите ви вдома ремонт, кидаєте шпателем будівельний розчин на стіну. Знаєте, як англійською «шпатель»? А «будівельний розчин»? А тут же ще є пряма ілюстрація фразеологізму throw enough mud at the wall and some of it will stick. Це ж безкоштовна школа перекладу!
5️⃣Пам’ятайте про інтервальне навчання. На запам’ятовування нового слова можуть піти місяці, перш ніж воно з’явиться у вашому активному словнику й відскакуватиме від зубів. Тому повторюйте його раз у кілька днів.
6️⃣Групуйте слова за сферами. Наприклад, сьогодні вивчайте переклад фінансових понять. Завтра — види холодної зброї. Без жартів: перекладете швидко англійську абревіатуру PEP чи слово «булава»?
7️⃣Вивчайте омоніми. Це зло. Tenuous, tenacious, tedious. Rigor, vigor. Rupture, rapture. Ну ви зрозуміли.
✅Ресурс:
https://translate.academic.ru/дело%20пахнет%20керосином/ru/en/ — так, російський. А ви гадаєте, що англомовному перекладачу в Україні не доводиться підказувати спікерам переклад слів із російської? Чи перекладати поодиноких російськомовних на україномовних заходах? Англо-український й російсько-український переклад слів і виразів тут теж можна надибати. Ще й у контексті й із зазначенням численних значень кожного слова. Приклад — за покликанням.
Більше читати й слухати — це, звісно, важливо. Але я б дав ще кілька конкретніших рекомендацій.
1️⃣Витисніть із нового слова все. Не зосереджуйтеся лише на першому словниковому значенні нової для себе лексеми. Бо саме 10-е її значення зненацька випірне під час перекладу. Mouth — це не лише вуста, а й гирло річки.
2️⃣Забудьте про синонімію. Синхроніст має не просто вивчати нові слова — вони мають бути в його активному словнику й виринати автоматично під час синхрону. Багата синонімія лише забере ваш мозковий ресурс і не позначиться на якості перекладу відчутно. Тому золотий стандарт такий: 1 слово рідною мовою — 1 його іноземний відповідник.
3️⃣Приділяйте більше уваги контексту. Слово не повинно бути абстракцією, яку ви силоміць запхали до мозку. Шукайте нову лексему, яку хочете вивчити, у різних текстах. Так створите тісніший зв’язок між денотатом і словом.
4️⃣Сприймайте кожен довколишній предмет і ситуацію, як перекладацький виклик. От робите ви вдома ремонт, кидаєте шпателем будівельний розчин на стіну. Знаєте, як англійською «шпатель»? А «будівельний розчин»? А тут же ще є пряма ілюстрація фразеологізму throw enough mud at the wall and some of it will stick. Це ж безкоштовна школа перекладу!
5️⃣Пам’ятайте про інтервальне навчання. На запам’ятовування нового слова можуть піти місяці, перш ніж воно з’явиться у вашому активному словнику й відскакуватиме від зубів. Тому повторюйте його раз у кілька днів.
6️⃣Групуйте слова за сферами. Наприклад, сьогодні вивчайте переклад фінансових понять. Завтра — види холодної зброї. Без жартів: перекладете швидко англійську абревіатуру PEP чи слово «булава»?
7️⃣Вивчайте омоніми. Це зло. Tenuous, tenacious, tedious. Rigor, vigor. Rupture, rapture. Ну ви зрозуміли.
✅Ресурс:
https://translate.academic.ru/дело%20пахнет%20керосином/ru/en/ — так, російський. А ви гадаєте, що англомовному перекладачу в Україні не доводиться підказувати спікерам переклад слів із російської? Чи перекладати поодиноких російськомовних на україномовних заходах? Англо-український й російсько-український переклад слів і виразів тут теж можна надибати. Ще й у контексті й із зазначенням численних значень кожного слова. Приклад — за покликанням.
Найвидатніші дипломати і чого в них можна повчитися
Саме на цю тему попросив висловитися один із читачів каналу.
«Калібр» дипломата, як на мене, вимірюється не лише патріотизмом, знанням мов і країни перебування, а й принциповістю, умінням приймати рішення в критичних умовах і здатністю діяти самостійно — часто-густо всупереч позиції керівництва й під загрозою загибелі.
Прикладом таких якостей вважаю шведського дипломата Рауля Валленберга.
Валленберг був першим секретарем шведського посольства в Будапешті в 1944 році. Тимчасом як нацисти вивозили сотні тисяч угорських євреїв до «таборів смерті», пан Рауль видавав їм «захисні паспорти», що давало потенційним жертвам катів можливість репатріації до Швеції. Для порятунку невинних Валленберг проводив перемовини з німецькими генералами й зміг переконати їх дати євреям безперешкодний прохід. Коли ж нацисти дорікнули йому про незаконність виданих паспортів, шведський дипломат заручився підтримкою... дружини міністра закордонних справ Угорщини, яка вплинула на свого чоловіка. Нагадаю, що останній був членом прогітлерівської партії «Стрілохрест», яка запросто могла заміритися на життя захисника євреїв. Аби вижити, Валленберг кожного дня переховувався в різних будинках, але продовжував видавати рятівні документи. За словами очевидців, пану Раулю одного разу навіть вдалося перехопити потяг, що вже прямував до концтабору, і видати паспорти полоненим євреям.
Валленберг загинув за загадкових обставин. Посмертно удостоєний звання Праведника народів світу й нагороджений Золотою медаллю Конгресу США.
У воєнний час саме такі дипломати мають бути взірцем. Інші подібні історії — згодом.
Саме на цю тему попросив висловитися один із читачів каналу.
«Калібр» дипломата, як на мене, вимірюється не лише патріотизмом, знанням мов і країни перебування, а й принциповістю, умінням приймати рішення в критичних умовах і здатністю діяти самостійно — часто-густо всупереч позиції керівництва й під загрозою загибелі.
Прикладом таких якостей вважаю шведського дипломата Рауля Валленберга.
Валленберг був першим секретарем шведського посольства в Будапешті в 1944 році. Тимчасом як нацисти вивозили сотні тисяч угорських євреїв до «таборів смерті», пан Рауль видавав їм «захисні паспорти», що давало потенційним жертвам катів можливість репатріації до Швеції. Для порятунку невинних Валленберг проводив перемовини з німецькими генералами й зміг переконати їх дати євреям безперешкодний прохід. Коли ж нацисти дорікнули йому про незаконність виданих паспортів, шведський дипломат заручився підтримкою... дружини міністра закордонних справ Угорщини, яка вплинула на свого чоловіка. Нагадаю, що останній був членом прогітлерівської партії «Стрілохрест», яка запросто могла заміритися на життя захисника євреїв. Аби вижити, Валленберг кожного дня переховувався в різних будинках, але продовжував видавати рятівні документи. За словами очевидців, пану Раулю одного разу навіть вдалося перехопити потяг, що вже прямував до концтабору, і видати паспорти полоненим євреям.
Валленберг загинув за загадкових обставин. Посмертно удостоєний звання Праведника народів світу й нагороджений Золотою медаллю Конгресу США.
У воєнний час саме такі дипломати мають бути взірцем. Інші подібні історії — згодом.
НАТО у смартфоні📱
Нотатки Атлантиста — канал із добірними новинами про євроатлантичну безпеку. Фахово й фокусно.
Thoroughly recommended
https://t.iss.one/notesofatlantist
Нотатки Атлантиста — канал із добірними новинами про євроатлантичну безпеку. Фахово й фокусно.
Thoroughly recommended
https://t.iss.one/notesofatlantist
До пошуку аргументів, чому підтримки від Заходу має бути більше.
Не знаю, чи бачили ви цей документ (pdf нижче).
Він справляє враження плоті на кістках United24. Дає уявлення, на які цілі влада планує спрямовувати внески донорів.
Відразу викликає питання пункт про створення «країни-фортеці» і перманентну війну в риториці авторів.
Поєднання цих двох понять дає ризик скочування до «обложеної фортеці» (fortress besieged), де постійну зовнішню агресію часто використовують для прикриття слабких інституцій і браку функціональної демократії. Не кажучи вже про те, що країну-фортецю в стані перманентної війни з ядерною державою навряд чи захочуть бачити в НАТО і ЄС, що лише посилить синдром «обложеної фортеці» в Україні. То якщо ми опинимося в такій ролі, чи буде це в інтересах демократичного світу?
Чергове порівняння з Ізраїлем для мене сигналізує розрив уявлень між Україною і Заходом. Стратегічні координати України все ж відрізняються од ізраїльських. Проти нас не низка держав арабського світу, із якими США паралельно потрібно підтримувати добрі взаємини або яких підтримує потоками зброї інша велика держава. Проти нас одна країна-ізгой і терорист, потенціал якої вже добряче підточили ЗСУ і яка ніколи не стане союзником проти Китаю. То невже вільний світ спроможеться лише допомогти Україні створити патову ситуацію, де ні ми, ні росіяни не можемо вести наступальні операції, розраховуючи, що це створить підстави для мирного договору? І потім безуспішно десятиліттями вести раунди переговорів довкола територій, які наші за міжнародним правом? У чиїх це буде інтересах? У цьому розумінні ми більше схожі на Кувейт, коли туди вторгся Саддам. Тільки Кувейт, який зумів захиститися. Тоді переговорів ніхто не вів. Не потрібно підводити Україну до ролі європейського Ізраїлю.
Тому в інтересах Заходу буде уникнути перманентної російсько-української війни і якомога швидше її закінчити. Хоча б конвенційну військову фазу, інформаційна триватиме в будь-якому разі.
Якщо ж питання в тому, що поки росія загрузла в Україні, Захід може її далі послаблювати, а в разі швидкої перемоги України не зможе, не бачу проблем. Санкції можна не знімати до виплати компенсацій Україні за руйнування й передачі воєнних злочинців міжнародним судовим інституціям.
Не знаю, чи бачили ви цей документ (pdf нижче).
Він справляє враження плоті на кістках United24. Дає уявлення, на які цілі влада планує спрямовувати внески донорів.
Відразу викликає питання пункт про створення «країни-фортеці» і перманентну війну в риториці авторів.
Поєднання цих двох понять дає ризик скочування до «обложеної фортеці» (fortress besieged), де постійну зовнішню агресію часто використовують для прикриття слабких інституцій і браку функціональної демократії. Не кажучи вже про те, що країну-фортецю в стані перманентної війни з ядерною державою навряд чи захочуть бачити в НАТО і ЄС, що лише посилить синдром «обложеної фортеці» в Україні. То якщо ми опинимося в такій ролі, чи буде це в інтересах демократичного світу?
Чергове порівняння з Ізраїлем для мене сигналізує розрив уявлень між Україною і Заходом. Стратегічні координати України все ж відрізняються од ізраїльських. Проти нас не низка держав арабського світу, із якими США паралельно потрібно підтримувати добрі взаємини або яких підтримує потоками зброї інша велика держава. Проти нас одна країна-ізгой і терорист, потенціал якої вже добряче підточили ЗСУ і яка ніколи не стане союзником проти Китаю. То невже вільний світ спроможеться лише допомогти Україні створити патову ситуацію, де ні ми, ні росіяни не можемо вести наступальні операції, розраховуючи, що це створить підстави для мирного договору? І потім безуспішно десятиліттями вести раунди переговорів довкола територій, які наші за міжнародним правом? У чиїх це буде інтересах? У цьому розумінні ми більше схожі на Кувейт, коли туди вторгся Саддам. Тільки Кувейт, який зумів захиститися. Тоді переговорів ніхто не вів. Не потрібно підводити Україну до ролі європейського Ізраїлю.
Тому в інтересах Заходу буде уникнути перманентної російсько-української війни і якомога швидше її закінчити. Хоча б конвенційну військову фазу, інформаційна триватиме в будь-якому разі.
Якщо ж питання в тому, що поки росія загрузла в Україні, Захід може її далі послаблювати, а в разі швидкої перемоги України не зможе, не бачу проблем. Санкції можна не знімати до виплати компенсацій Україні за руйнування й передачі воєнних злочинців міжнародним судовим інституціям.