🇺🇦У СЕЛІ МОШКОВІ ПРОВЕЛИ У ЗАСВІТИ ВОЇНА МИКОЛУ КОЗАЧУКА

Онуфріївська парафія с. Мошків провела у вічність воїна, вірянина УПЦ, Миколу Козачука. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

5 вересня 2024 року в селі Іванківці, яке належить до Онуфріївської парафії відбулося відспівування загиблого воїна ЗСУ Миколи Козачука. Провести в останню земну дорогу Захисника України, воїна Миколая прибули священники Млинівського благочиння, сестри Вознесенського монастиря селища Млинів, друзі та небайдужі люди. Чин похорону очолив благочинний Млинівського округу прот. Василій Іванейко.

Микола пішов на війну на початку літа цього року, пройшов снайперське навчання, воював на Покровському напрямку.
Загинув воїн Миколай 31 серпня під час виконання бойового завдання неподалік від Покровська. Поховали воїна на місцевому кладовищі.
Вічна пам’ять Герою…

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/06/u-seli-moshkovi-provely-u-zasvity-voyina-mykolu-kozachuka/

‼️ПРОПОВІДЬ. НЕДІЛЯ 11 -ТА ПІСЛЯ П‘ЯТИДЕСЯТНИЦІ

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Коли ми читаємо сторінки Святого Євангелія, то щоразу отримуємо нові знання та новий досвід, які допомагають нам на шляху до спасіння. Так і сьогодні, через апостола та євангеліста Матфея, Свята Церква згадує притчу, яку Господь розповів людям. 
Загалом Новий Заповіт налічує понад тридцять притч, промовлених Спасителем. Одна з них сьогодні навчає нас прощати людей, які приносять нам біль.
Коли Месію запитали про те, як потрібно молитися, Він промовив молитву «Отче наш» (Матв. 6:9-15), слова якої закарбовані в серці кожного християнина. У цій молитві Він говорить надважливі слова про прощення: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Матв. 6:12).

На прикладі сьогоднішньої притчі Спаситель навчає нас, як правильно втілити ці слова в життя.

Приходить боржник до Господаря і просить, щоб той потерпів йому борг, і Господар прощає йому десять тисяч талантів. Це надзвичайно велика сума для того часу, не лише для однієї людини, але й для цілої держави. Вийшовши від Царя, прощений бачить на дорозі чоловіка, який заборгував йому маленьку суму коштів. Він наздоганяє його і душить, вимагаючи, щоб той віддав ці кошти. Незважаючи на прохання бідняка потерпіти йому, нещодавно прощений чоловік кидає малого боржника до в’язниці. Цар, коли почув про цей інцидент, розгнівався і наказав віддати його катам, поки той не поверне весь борг. І на завершення повчання Христос промовив: «Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо не пробачите кожен із вас від усього серця своєму ближньому, який згрішив перед вами» (Матв. 18:35).

Ця притча має надзвичайно глибокий зміст. Вона містить у собі прообрази, які відкривають нам істину. Цар — це Бог; боржник Царя — людина, якій Бог прощає гріхи; інший боржник — це людина, яку не простив той, кого прощає Бог. За такий вчинок цей боржник Царя (людина, яку прощає Бог) відповідає повною мірою за всі вчинені гріхи.

Святитель Миколай Сербський має такі міркування щодо цієї притчі: «Великий борг був у чоловіка перед царем, та ще більше число наших гріхів перед Богом — наш борг Богу. Тому Господь і називає таку велику суму в притчі, яка стає нікчемно маленькою в порівнянні з кількістю наших гріхів». Преподобний Іустин Попович говорить: «Господар змилувався над рабом і, відпустивши борг, простив його. Так, милосердя є євангельським прикладом поведінки з тими, хто згрішив проти нас».

Проаналізувавши зміст притчі та трактування Святих Отців, стає зрозуміло, що прощення відіграє найбільшу роль у спасінні кожної людини. В іншому місці Господь говорить: «Мирись із суперником своїм швидше, поки ти на шляху з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав тебе слузі, і не вкинули тебе в темницю» (Матв. 5:25). Ці слова Спасителя спонукають нас до справжньої жертовної любові, яка все прощає і повинна примножуватися в кожній людині.

Отже, у сьогоднішній притчі Господь навчає нас, як можна досягти спасіння. Ми, християни, що живемо у двадцять першому столітті, проходимо через багато випробувань. Незважаючи на це, ми повинні завжди залишатися справжніми, тими, які вміють прощати будь-які провини. Кожна спокуса, що трапляється у житті (в тому числі й від ближніх), не повинна ослаблювати нас, а навпаки — загартовувати та робити нас сильнішими духом.
Давайте будемо докладати всі зусилля для того, щоб виховати в собі справжню любов, яка все прощає.

Амінь.
Автор: ієрей Сергій Карпенко  
настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці, місто Дубно.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/07/propovid-nedilya-11-ta-pislya-p-yatydesyatnytsi/

🎶 Хвалите Имя Господне …
Хор сестер Георгіївського подворʼя Рівного.

🌻8 ВЕРЕСНЯ – МУЧЕНИКІВ АДРІАНА ТА НАТАЛІЇ

Подружжя Адріан і Наталія жили в місті Нікомідії у Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), гонителя християн. Наталія була таємна християнка. Під час гонінь поблизу Нікомідії в печері ховалося 23 вірян. Їх спіймали, судили, катували і змушували принести жертву ідолам. Потім їх повели в судову палату, щоб записати їхні імена. Тут перебував начальник палати Адріан, який запитав їх, яку нагороду очікують вони від свого Бога за муки. Вони відповіли йому: “Не бачило того око, не чуло вухо, і не спадало те на серце людині, що приготував Бог для тих, хто любить Його” ( 1. Корин. 2:9). Почувши це, Адріан сказав переписувачам: “Запишіть і моє ім’я разом із ними, бо і я – християнин”.

Адріана посадили до в’язниці. Імператор радив йому викреслити своє ім’я зі списку християн і попросити вибачення. Адріан запевнив його, що він не збожеволів, а чинив так за власним переконанням. Виповнилося йому тоді 28 років.
Дізнавшись про те, що трапилося, Наталія поспішила до в’язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли ув’язнених християн присудили до смертної кари, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив своїй дружині про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він відрікся від Христа, і не впустила його в дім.

Повернувшись до в’язниці, Адріан разом з іншими мучениками зазнав страшних катувань: мученикам перебивали руки і ноги важким молотом, від чого ті в страшних муках помирали. Коли черга дійшла до Адріана, дружина найбільше боялася, щоб чоловік її не збожеволів і не відрікся від Христа. Вона зміцнювала Адріана і притримувала його руки і ноги, поки кат перебивав їх молотом.

Помер святий Адріан разом з рештою мучеників 304 року. Коли їхні тіла почали спалювати, здійнялася гроза і піч згасла, кількох же катів убила блискавка.
Тисяченачальник армії хотів одружитися з Наталією, яка була ще молода і багата. Ще перед смертю Адріана Наталія просила його молитися, щоб її не змусили вийти заміж. Тепер Адріан з’явився їй уві сні і сказав, що незабаром вона піде за ним. Так і сталося: Наталія померла на гробі свого чоловіка в передмісті міста Візантії, куди його тіло перенесли віряни.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/08/8-veresnya-muchenykiv-adriana-ta-nataliyi/

#СловоПредстоятеля Коли благодать Божа наповнює людину, вона стає спокійною - такою, якою Господь її задумав.
Дивитися проповідь повністю: https://youtu.be/3n60D6omRlE

🇺🇦У ВОСКРЕСЕНСЬКІЙ ЦЕРКВІ ОСТРОГА ВІДСПІВАЛИ ВОЇНА ОЛЕКСАНДРА РАВСЬКОГО

У Острозі попрощались із загиблим Равським Олександром, котрий загинув у Полтаві під час ракетного удару. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпахії УПЦ.

7 вересня 2024 року у Воскреснькій церкві Острога(Нове місто) священники УПЦ здійснили чин похорону воїна Олександра Равського. Чин похорону очолив секретар Рівненської єпархії прот. Віктор Земляний.

Народився воїн 19 червня 1998 року.  Олександр Равський пішов служити добровольцем ще на початку війни.  Вже будучи воєнним, у березні 2023, Олександр одружився зі своєю коханою – Олею. 

Родичі та друзу роповідають, що Олександр був хорошим сином та люблячим чоловіком і неймовірно світлою та доброю людиною.  Активний, життєрадісний, не любив сидіти на місці, активно займався спортом.  Мав багато друзів, яким завжди приходив на допомогу.

3 вересня, якраз у день ракетного удару по Полтаві, Олександр  поїхав на навчання до Полтавського інституту зв’язку, де й загинув.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/08/u-voskresenskiy-tserkvi-ostroha-vidspivaly-oleksandra-ravskoho/

🌻9 ВЕРЕСНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ПИМЕНА ВЕЛИКОГО

Преподобний Пимен Великий народився близько 340 року в Єгипті. Зі своїми двома братами Анувієм (IV ст., пам’ять 5 / 18 червня) і Паїсієм він пішов в один із єгипетських монастирів, де всі троє прийняли іночеський постриг. Преподобний Пимен проводив час у суворому пості й молитовних подвигах і досягнув такої висоти чеснот, що увійшов у цілковиту бепристрасність.

Для багатьох іноків преподобний Пимен був духовним наставником і керівником. Вони записували його відповіді для повчання себе та інших. Зокрема, на питання, як позбутися нав’язливих злих думок, старець відповідав: «Злі помисли, які вселяє ворог нашого спасіння, можуть, неначе іскра, розпалити в людині гріховні побажання. Треба гасити ці іскри водою, тобто молитвою і устремлінням душі до Бога».

Святий Пимен також казав: «Людині необхідно зберігати три головних правила: боятися Бога, часто молитися і робити добро людям. Злоба ніколи не знищить злоби; якщо хтось тобі зробив зло, зроби йому добро, і твоє добро переможе його злобу».

Прославившись святістю свого життя і глибокою повчальністю своїх настанов, єгипетський пустельник помер близько 450 року у віці приблизно ста десяти років. Невдовзі він був визнаний святим угодником Божим і на знак великої смиренномудрості, скромності, правдивості й самовідданого служіння Богові одержав іменування Великий.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/09/9-veresnya-prepodobnoho-pymena-velykoho/

🇺🇦У ВЕЛЬБІВНО ПРОВЕЛИ У ВІЧНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ЗАВЕРУХУ

Священники УПЦ відспівали Захисника України, котрий загинув у Курській області. Загиблий Володимир був прихожанином храму, дитиною панамарював. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

8 весресня 2024 року у Покровській церкві села Вельбівне Острозького благочиння священник УПЦ звершили чин похорону загиблого воїна Володимира Заверухи. Чтн похорону очолив настоятель Різдва-Богородичного храму села Кургани прот. Олександр Іллін.

Життя Захисника обірвалося на 47 році життя. 31 серпня 2024 року Герой загинув внаслідок отриманих поранень несумісних з життям, під час виконання бойового завдання в Курській області.

Поховали воїна на місцевому кладовищі.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/09/u-velbivno-provely-u-vichnist-volodymyra-zaverukhu/

🌻10 ВЕРЕСНЯ -ОБРЕТІННЯ МОЩЕЙ ПРЕПОДОБНОГО ІОВА ПОЧАЇВСЬКОГО


Преподобний Іов Почаївський народився близько 1551 року на Галичині від благочестивих батьків  і був названий в хрещенні Іоанном. Він жив у важкі для країни роки, коли на західних околицях православний народ Волині і Галичини піддавався церковним і політичним утискам з боку польсько-литовських магнатів.  У десятирічному віці Іван Залізо  залишив батьківський дім і просив ігумена найближчого Угорницького монастиря дозволити йому служити в обителі. Своєю старанністю він завоював любов монастирської братії, прозорливий ж ігумен провидів у ньому великі духовні дари. На дванадцятому році життя Іоанн прийняв чернечий постриг з ім‘ям Іов, а на тринадцятому – вже після багатьох чернечих подвигів – був висвячений в сан священника (згодом він прийняв схиму).

Звістки про духовні подвиги Іова широко розійшлась по всьому краю. До преподобного почали приходити вельможі, просили духовного окормлення. Він став користуватися особливою довірою та заступництвом відомого захисника православ‘ я на Волині князя Костянтина Острозького. Князь звернувся до ігумена з проханням відпустити преподобного Іова в його князівський Дубенський Хресний монастир. Ігумен погодився, і через деякий час преподобний Іов був поставлений на чолі Дубенської братії.

Особливо важливою для зміцнення православ‘я на Волині була видавнича й літературна діяльність преподобного Іова. Довгі роки (до 1932 року) в Почаївському монастирі зберігалась праця  преподобного – «Книга блаженного Іова Почаївського, власною рукою написана», що містить до 80 бесід, повчань, проповідей, а також виписки з святоотцівських аскетичних і полемічних творів.

Преподобний Іов ігуменствував аж до 1649 року. Наступника собі він призначив майже у столітньому віці – на момент передачі сану преподобному було 98 років. Але і після цього Іов брав участь у найважливіших справах обителі. 2 листопада 1651 року святий отримав одкровення про свою близьку кончину, а 9 листопада мирно відійшов в інший світ.

Преподобний Іов був похований поблизу печери, де подвизався. Над його могилою часто бачили чудесне сяйво. Через сім років після кончини святий Іов тричі явився уві сні митрополиту Київському Діонісію (Балабану) зі звісткою про те, що прийшов час відкривати його святі мощі. Нетлінні мощі преподобного Іова були перенесені в храм Живоначальної Трійці, де поруч з ними відбулося багато чудес.
Чудесні зцілення від мощей преподобного Іова спонукали Святійший Синод вдруге відкрити їх, що й було здійснено 10 вересня 1833 року. У цей день відзначають обретіння мощей Іова, ігумена Почаївського.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/10/10-veresnya-obretinnya-moshchey-prepodobnoho-iova-pochayivskoho-2/

🙏У ХРАМАХ ЄПАРХІЇ МОЛИТИМУТЬСЯ ЗА СПОКІЙ ДУШІ МИТРОПОЛИТА ВАРФОЛОМІЯ

Виповнюється третя річниця з дня смерті митрополита Варфоломія. У храмах та монастирях Рівненської єпархії пройдуть заупокійні служби. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

За спокій душі покійного митрополита Варфоломія звершать заупокійні богсолужіння. 

12 вересня о 9. 00 – розпочнеться Божественна літургія, а згодом панахида у Олександро – Невському храмі жіночого монастиря с. Городно, на малій Батьківщині покійного митрополита.

14 вересня о 9.00 – звершать Божественну літургія та панахиду у Воскресенькому кафедральному соборі Рівного.

У всіх храмах Рівненської єпархії УПЦ заупокійні Богослужіння відбудуться у неділю, 15 вересня.
Усіх хто знав, любив, поважав покійного митрополита Варфоломія, приходьте помолитися та згадати владику. 

Нагадаємо, що митрополит Варфоломій 26 років очолював Рівненську кафедру.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/10/u-khramakh-yeparkhiyi-molytymutsya-za-spokiy-dushi-mytropolyta-varfolomiya/

🇺🇦У ВАРКОВИЧАХ ПРОЩАЛИСЬ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ АНДРІЄМ БАБІЧЕМ

В селі Варковичі, Дубенського району провели в останню дорогу та віддали шану захиснику України Бабічеву Андрію. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У Різдва – Богородичній церкві села Варковичі священники Української Православної Церкви здійснили відспівування воїна Андрія Бабича, котрий загинув на Одещині. Чин похорону очолив благочинний Дубнівського благочиння прот. Сергій Новосад.

Попрощатися із загиблим Захисником прийшло багато людей: рідні, друзі, побартими.
Андрій Бабічев народився 2 жовтня 1980 року, проживав у селі Зелений Гай Варковицької громади. Військовослужбовець Збройних сил України, старшина команди катера.

Штаб-старшина загинув 29 серпня на Одещині. Поховали військового у рідному селі.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/10/u-varkovychakh-proshchalys-iz-zakhysnykom-ukrayiny-andriyem-babichem/

‼️У ХРАМ СЕЛА ГАННІВКИ ПРИВЕЗУТЬ ДВІ ЧУДОТВОРНІ ІКОНИ

Вілійську ікону Божої Матері “Знамення” та Охтирську ікону Богородиці (Острозьку) привезуть у день престольного свята у храм села Ганнівка Корецького благочиння. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

15 вересня, у день вшанування преподобних Антонія та Феодосія Києво -Печерських, у храм на честь преподобних села Ганнівка Корецького благочиння привезуть дві чудотворні ікони – святині Рівненщини.

Вілійську ікона Богордиці “Знамення” привезуть із Параскевського храму села Вілія Отсрозького благочиння, де ця ікона перебуває постійно.
Охтирську ікону Богородиці доставлять з Воскресенського храму Острога (Нове місто). Ікона у храмі перебуває з 30 -х років минулого століття.

Зустріч святинь буде відбуватися на території церкви о 8.00.
Святкове Богослужіння цього дня очолить митрополит Ніжинський та Прилуцький Климент.
Нагадаємо, що Ганнівка – це рідне село архієпископа Рівненського та Острозького Пимена.

Зустріч архієреїв о 9.00.

Запрошуємо усіх помолитися біля чудотворних ікон та молитовно вшанувати покровителів храму – преподобних Антонія та Феодосія Києво -Печерських.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/10/u-khram-sela-hannivky-pryvezut-dvi-chudotvorni-ikony/

🌸АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ БОГОСЛУЖІННЯ У ХРАМІ СЕЛА СМИГА

У день престольного свята з архіпастирським візитом архієпископ Пимен відвідав парафію на честь преподобного Іова Почаївського смт. Смига. Про це повідомляє пресслужба Рівнееської єпархії УПЦ. 

10 вересня 2024 року, у свято Собору преподобних отців Києво-Печерських, які у Дальніх печерах спочивають та день пам’яті преподобного Іова, ігумена і чудотворця Почаївського,  архієпископ Рівненський та Острозький звершив Божественну літургію у храмі на честь преподобного Іова смт. Смига. 

За богослужінням також молились гості храму у священному сані, віряни, численні паломники.
За Літургією були піднесені молитви про мир на українській землі; про позбавлення від ворога; щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки; про благословіння Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним.

Після завершення Літургії архієпископ Пимен привітав парафіян та гостей храму зі святом, розповів життя преподобного Іова Почаївського.

” Беручи діяльну участь у захисті Православ’я й українського народу, преподобний Іов був присутній на Київському Соборі 1628 року, скликаному проти унії. Після 1642 року преподобний Іов прийняв велику схиму з ім’ям Іоан. Іноді він зовсім зачинявся в печері на три дні або на цілий тиждень. Ісусова молитва була безперервним ділом його лагідного серця. За свідченням учня й укладача життєпису преподобного Іова Досифея, один раз під час молитви преподобного печеру осяяло небесне світло”, – розповів владика.

Святкові урочистості з нагоди престольного свята завершили традиційним хресним ходом навколо храму.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/10/arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-bohosluzhinnya-u-khrami-sela-smyha/