🌸В ДЕНЬ ПАМʼЯТІ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ВСЕЦАРИЦЯ» АРХІЄПИСКОП ПИМЕН МОЛИВСЯ У ГЕОРГІЇВСЬКОМУ ПОДВОР‘Ї

31 серпня 2024 року, в день вшанування ікони Божої Матері іменованої «Всецариця», архієпископ Рівненський та Острозький Пимен звершив святкову Божественну літургію у Георгїївському подворʼї Городоцького Миколаївського жіночого монастиря. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

За богослужінням молилась настоятелька Миколаївського Городоцького жіночого монастиря ігуменя Михаїла (Заєць) з сестрами. 

Під час літургії помолились про мир на українській землі, про позбавлення від ворога, щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки, про благословіння Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним. 

Після євангельського читання архієпископ Пимен звернувся до вірян зі словом проповіді. Владика розповів історію явлення ікони Божої Матері «Всецариця”, зауважив, що через щирі молитви перед іконою зцілювались люди, котрі хворіють онкологічними недугами.

“Багато хто згодом прийшли подякувати Цариці Небесній за поміч, зцілення, коли здавалося б уже не було надії, – сказав ієрарах. – Раною сьогоднішнього світу є ненависть, недовіра, катастрофічна відсутність любові. Це є бідою на одному рівні з невиліковними захворюваннями. Кожне зцілення розпочинається зі смирення, з розуміння того, що перед Богом людина немає ніякої сили. Нехай свята Владичиця Богородиця відгукнеться на моління кожного, зцілить  недуги тілесні та душевні, втішить кожне стражденне серце».

Після завершенні богослужіння відбувся традиційний хресний хід зі святинями обителі, також звершили водосвятний молебень воду.

Архіпастир у завершальному звернені привітав ігуменю Михаїлу, сестер, духовенство та всіх вірян зі святом, подякував всім за віру, любов до храму Божого та за служіння кожного на своєму місці.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/08/31/v-den-pam-yati-ikony-bozhoyi-materi-vsetsarytsya-arkhiyepyskop-pymen-molyvsya-u-heorhiyivskomu-podvor-yi/

🙏Грецький текст молитви «Трисвяте» звучить так:

Ἅγιος ὁ Θεός, Ἅγιος Ἰσχυρός, Ἅγιος Ἀθάνατος, ἐλέησον ἡμᾶς.

В перекладі українською це означає:

«Святий Боже, Святий Крепкий, Святий Безсмертний, помилуй нас».

‼️ Здолбунівське благочиння запрошує православну молодь взяти участь у волейбольному турнірі

🌻1 ВЕРЕСНЯ – МУЧЕНИКА АНДРІЯ СТРАТИЛАТА

Мученик Андрій Стратилат був римським воєначальником при імператорі Максиміані. Під час війни із Сирією святому Андрію дали титул “стратилат”, тобто головнокомандувач. Вибравши невеликий загін, св. Андрій виступив проти противника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв Хрещення, але увірував у Христа. Перед битвою святий Андрій переконував воїнів, що язичницькі боги – біси, і проповідував їм істинного Бога. З вірою в допомогу Божу, невеликий загін воїнів спонукав до втечі численне військо персів.

Коли святий Андрій повернувся з походу з перемогою, то багато хто став заздрити його славі і донесли правителю Антіоху, що воїн – християнин, який навернув до Христа своїх підлеглих. Святий, викликаний на суд, сповідував Христа, за що був підданий тортурам. Воїнів, які були з ним, розіп’яли на деревах, але жоден із них не відрікся від Христа.

Тоді імператор, боячись збурення війська, відпустив святого Андрія і його дружину, але таємно наказав під будь-яким приводом стратити порізно кожного. Звільнившись, святий разом зі своїми воїнами прийшов у місто Тарс, там вони прийняли Хрещення, а потім були вбиті в ущелині Тавра. Перед смертю святий Андрій молився за всіх, хто вшановуватиме їхню пам’ять, і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їхня кров. Під час цієї молитви мученики були усічені мечем. І тієї ж миті із землі витекло джерело.

Єпископи Петро і Нон, які хрестили воїнів, разом із кліриком поховали тіла мучеників. Один із кліриків, який віддавна страждав від злого духа, напився з джерела – й одразу отримав зцілення. Чутка про це рознеслася серед жителів навколишніх сіл, і вони стали приходити до джерела та за молитвами святого Андрія і 2593-х мучеників отримували благодатну допомогу від Бога.

Мученицька кончина святих настала близько 302 р.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/01/1-veresnya-muchenyka-andriya-stratylata-2/

🙏ПОДАРУЙ СИРОТІ ШКОЛУ

У Млинівському благочинні провели благодійну акцію “Подаруй сироті школу”. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Традиційно напередодні початку нового навчального року православні християни звертаються до Господа з особливими молитовними проханнями, щодо благодатної допомоги у навчанні дітей. По храмах звершуються богослужіння, діти приступають до таїнств Сповіді та Причастя, моляться під час молебнів.

Окрім вже звичної молитовної підготовки, парафіяни  Іоанно-Богословського храму УПЦ смт. Демидівка кілька років поспіль супроводжують таку молитву добрими справами – проводять благодійну акцію «ПОДАРУЙ СИРОТІ ШКОЛУ».

В силу об’єктивних обставин цьогоріч реалізувати запланований захід у звичних масштабах не вдалося, проте, дотримуючись традиції, було закуплено необхідний одяг для двох дітей-сиріт. У Млинівському благочинні зазаначають, що ця акція – не про кошти, а про любов і небайдужість віруючих людей.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/01/podaruy-syroti-shkolu/

‼️Прийом керуючого єпархією
2 вересня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.

🌸У АНДРУСІЇВСЬКОМУ БЛАГОВІЩЕНСЬКОМУ МОНАСТИРІ ВШАНУВАЛИ ІКОНУ “ВСЕЦАРИЦЯ”

Ікону Богордиці “Всецариця” для Благовіщенського жіночого монастиря написали паломники в подяку за зцілення від хвороб. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

31 серпня Благовіщенському жіночому монастирі с. Андрусіїв відбулись святкові богослужіння з нагоди престольного свята одного з храмів обителі, який освячений на честь ікони Богородиці “Всецариці”. Святкову Божественну літургію очолив благочинний Гощанського округу прот. Михаїл Петров у співслужінні кліриків обителі та гостей у духовному сані.

Під час богослужіння було проголошено особливі молитви за мир в Україні, та напоумлення гонителів Церкви.

Літургію прикрасили своїм співом одразу три хори: хор сестер Гощанського Покровського монастиря, архієрейський хор “Воскресіння” та хор священнослужителів Гощанського благочиння. За богослужінням молились ігумені монастирів, які прибули на свято та численні паломники.

Обитель славиться своїм цілющим джерелом. За час існування монастиря багато людей з вірою та молитвою вживали святу воду та отримали зцілення від різних хвороб. Ігуменя Павла (Заіка) розповідає, що в подяку за зцілення вдячні паломники цьогоріч написали ікону Богородиці “Всецариці”.

Ігуменя та сестри монастиря щиро вдячні всім, хто долучився до написання ікони та потрудився на благо обителі в часі приготуванні до свята.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/01/u-andrusiyivskomu-blahovishchenskomu-monastyri-vshanuvaly-ikonu-vsetsarytsya/

🌻2 ВЕРЕСНЯ – ПРОРОКА САМУЇЛА, СУДДІ ІЗРАЇЛЬСЬКОГО

Пророк Самуїл був п’ятнадцятим і останнім суддею Ізраїльським, який жив за 1146 років до Різдва Христового. Він походив від коліна Левіїна, був сином Елкани з Рамафаїм-Цофіма, з гори Єфремової.

Народився, випрошений у Господа молитвами своєї матері Анни (чому й отримав ім’я Самуїл, що означає “випрошений”), і ще до народження був присвячений Богові. Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, мати пішла з ним до Силома і за обітницею віддала його до скинії під опіку первосвященника Ілія, який водночас був і суддею над народом Ізраїльським. Пророк зростав у страху Божому, і вже в 12 років йому було одкровення про те, що Бог покарає весь дім первосвященника Ілія за те, що він не приборкує своїх нечестивих синів.

Пророцтво збулося, коли філістимляни, убивши 30000 ізраїльтян (серед них були і сини первосвященика Офні та Фінеєс), здобули перемогу і взяли Ковчег Божий. Почувши про це, первосвященник Ілій упав із сідла навзнак біля воріт і, зламавши хребет, помер. Дружина Фінеєса, до якої чутка про те, що сталося, дійшла в той час, коли народжувалося немовля, померла зі словами: “Відійшла слава від Ізраїлю, бо взято Ковчег Божий”.
Після смерті Ілія Самуїл став суддею народу Ізраїльського. За його правління Ковчег Божий був повернутий з полону самими филистимлянами, а після навернення ізраїльтян до Бога вони повернули собі і всі міста, які взяли филистимляни.

Постарівши, пророк Самуїл поставив своїх синів Іоіла та Авію суддями над Ізраїлем, але вони не успадкували чесності та правосуддя батька, бо були корисливі. Тоді старійшини Ізраїлю, бажаючи, щоб народ Божий був “як інші народи”, зажадали у пророка Самуїла поставити їм царя. Пророк Самуїл побачив у цьому глибоке падіння народу, яким до того часу керував Сам Бог, сповіщаючи волю через святих обранців.

Залишаючи посаду судді, пророк Самуїл запитував народ, чи не скривдив він когось під час свого правління, але ніхто не знайшов за ним нічого. Після викриття першого царя Саула в непослуху Богові пророк Самуїл помазав на царство святого Давида, який знаходив у нього притулок, рятуючись від переслідувань царя Саула. Пророк Самуїл помер, досягнувши глибокої старості. Життя його описано в Біблії . У 406 році мощі пророка Самуїла було перенесено з Іудеї до Константинополя.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/02/2-veresnya-proroka-samuyila-suddi-izrayilskoho-2/

🙏АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ЗВЕРШИВ ЧИН ПОГРЕБІННЯ ПЛАЩАНИЦІ

Чин погребіння Плащаниці Богородиці — це одна з найурочистіших та зворушливих служб у християнській традиції. Ця служба за своєю структурою та атмосферою схожа на чин погребіння Плащаниці Христа у Велику П’ятницю. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

1 вересня 2024 року, у 10 -ту Неділю після П‘ятидесятниці, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен у Воскресенському кафедральному соборі Рівного очолив чин погребіння плащаниці. Його Вископресовященству співслужили клірики собору.

Під час богослужіння згадують про мирний відхід Богородиці з цього світу, її вознесіння на Небо та зустріч із Сином. На службі читаються спеціальні молитви, канони та тропарі, що прославляють Божу Матір та її небесне заступництво за всіх християн.

Служба завершилась урочистим обходом храму з Плащаницею.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/02/arkhiyepyskop-pymen-zvershyv-chyn-pohrebinnya-plashchanytsi-2/

‼️РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ ОГОЛОШУЄ НАБІР НА НАВЧАННЯ ДЛЯ МИРЯН У ЦЕНТРІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Рівненська єпархія оголошує набір на навчання мирян до ЦЕНТРУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Програма навчання Центру дистанційної освіти розрахована на два роки (4 семестри). Після завершення навчання випускник ЦДО отримає сертифікат Української Православної Церкви та затверджений Священним Синодом атестат за спеціальністю “Педагог-організатор духовно-просвітнецької роботи на приході”, “Православний психолог”. Навчання платне – 1000 грн у симестр.

ЦДО – це освіта для мирян, які б після отримання такої освіти могли б допомагати священнику в його просвітницькій психологічній та катехизаторській діяльності на парафії. 

ЦДО призначений для підготовки кадрів серед мирян по роботі з парафіянами, військовими, ветеранами, з людьми, що мають інклюзивність, підлітками, молоддю та сім’єю у структурі православної парафії. 

Основним методичним центром, розробником методики навчання та програм виступає Київська духовна академія.

За детальною інформацією звертатись до куратора курсів
прот. Олександра Жука
0673636743

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/02/rivnenska-yeparkhiya-oholoshuye-nabir-na-navchannya-dlya-myryan-u-tsentri-dystantsiynoyi-osvity/

🌻3 ВЕРЕСНЯ – ІКОНИ БОГОРОДИЦІ “ПРИБАВЛЕННЯ РОЗУМУ”

Дані дослідників свідчать про те, що іконографія образу склалася в XVI столітті під впливом західних гравюр та ікон зі складною символікою. Однак більша частина збережених ікон “Прибавлення розуму” належить до XVIII-XIX століть. На них Пресвята Діва і Богонемовля зображуються з царськими вінцями на головах, при цьому Христос благословляє правою рукою, а в лівій руці Його – держава, символ царської влади. Богоматір із Немовлям зображується на темнооливковому тлі в променях Божественного світла.

Особливість ікони – своєрідні шати. Божа Матір одягнена разом із Богонемовлям у довгий дзвоноподібний плащ – далматик. Він червоного кольору, багато розшитий золотими хрестами і прикрашений дорогоцінним камінням. У верхніх кутах ікони – лампади з язиками полум’я. Пречиста Діва зображена на тлі зоряного неба, що відкривається під аркою порталу. По обидва боки підлітають до Богоматері з Немовлям Ангели із запаленими свічками; над їхніми головами – три Серафими, у підніжжі – Херувим із розпростертими крилами. Внизу видніється місто, символ Горнього Єрусалима.
Збереглася старовинна оповідь, що пояснює походження назви ікони: “Найближчим часом після патріарха Никона жив у Москві один благочестивий чоловік. Багато він читав книг церковних Йосипівського часу, а потім став читати книги, виправлені патріархом Никоном. Начитавшись тих та інших книжок, став він багато думати й міркувати: чи буде він правий перед Богом і яким книжкам треба слідувати йому, щоб врятуватися; довго він думав, але розв’язати питання не міг і збожеволів. Коли поверталася до нього свідомість, він молився Божій Матері, щоб Вона повернула йому розум. За його молитвою послідувало йому видіння Божої Матері.

Вона заповідала йому написати образ у тому вигляді, як Вона з’явилася йому, і молитися перед ним, і обіцяла, що якщо він виконає це, буде здоровий. Людина та була іконописець. Після видіння, коли поверталася до нього свідомість і прояснювався розум, він брався писати образ Божої Матері. Але оскільки видіння було коротким, то він забував, як писати образ. Тоді він знову молився Богоматері і продовжував писати так, як навіював йому Бог. Таким чином він написав ікону і назвав її “Прибавлення розуму””.

Наприкінці XX століття висновки А.А. Титова отримали нові підтвердження працями багатьох італійських істориків, археологів і мистецтвознавців. Паломники до Святого Дому в Лорето тепер можуть повезти з собою таку ж картонну іконку “Прибавлення розуму”, яка продається в православних церковних крамницях, тільки під італійською іконкою додано підпис: “Богоматір Лоретська. Ікона кона XVIII століття. Старослов’янський напис говорить: “Ікона Пресвятої Матері Божої, Пречистої Діви Марії, звана Ключ мудрості”.

Стараннями дослідника Андрія Титова на початку минулого століття було встановлено, що на написання ікони “Прибавлення розуму” надихнула скульптура Богоматері з Лоретської храміни, яка знаходиться в Італії. Статуя вирізьблена з цільного кедрового дерева та прикрашена діамантами й перлами.

Лоретська храміна – це дім в Назареті, де народилася та виросла Діва Марія, в якому вона отримала звістку від архангела Гавриїла про свою святу місію. Вже у часи апостолів будинок був переоблаштований в храм, згодом прикрашений царицею Єленою. У 1291 році, в момент падіння останнього оплоту Західного християнства на Сході – Акри, Лоретська храміна чудом була перенесена до Сербії, де й знаходилася довгий час. Згодом її перенесли до володінь матрони Лаурети в Італію.

Довгий час церковні дослідники (археологи та історики) сумнівалися у вірогідності цієї історії, бо не знаходили письмових підтверджень раніше XV століття. Наприкінці XIX століття навіть проводилися спеціальні церковні конференції у спробах дошукатися правди у цьому питанні та прийти до єдиної думки.

Першу написану руськими іконописцями ікону “Додавання розуму” датують 1574 роком.
Перед цією іконою звертаються з молитвою до Богоматері та Її Богонемовляти як до джерела вищої мудрості й розуму.

Просять про “прибавлення розуму”, про дарування допомоги в навчанні, а також про духовну просвіту і допомогу у вихованні дітей.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/03/3-veresnya-ikony-bohorodytsi-prybavlennya-rozumu-2/

🌻4 ВЕРЕСНЯ – МУЧЕНИЦІ ЄВЛАЛІЇ ДІВИ

Мучениця Євлалія жила в Іспанії, поблизу міста Варкіона (нині – Барселона), її виховали батьки в християнській вірі та благочесті. Уже в 14-річному віці дівчина проводила відокремлене життя в батьківському домі, займаючись разом із деякими ровесницями молитвою, читанням Святого Письма та рукоділлям.

Під час гоніння на християн, розпочатого імператорами Діоклітіаном (284-305) і Максиміаном (284-305), у місто Варкіон прибув правитель Дакіан для знищення християн. Почувши про це, дівчина вночі таємно пішла з дому і до ранку була в місті.

Насилу пробравшись крізь натовп народу, дівчина сміливо викрила суддю за те, що він примушує людей відрікатися від Істинного Бога і приносити жертву бісам.
Дакіан велів нещадно бити святу палицями, але вона твердо переносила катування і сказала судді, що Господь позбавив її відчуття болю. Мученицю повісили на дереві й залізними гачками здерли їй шкіру, а потім стали палити її рани свічками. Під час мук Дакіан запитав святу: “Де ж твій Бог, Якого ти закликаєш?” Вона відповіла, що Господь поруч із нею, але Дакіан через свою нечистоту не може Його бачити. Під час молитви святої: “Це бо, Бог допомагає мені, і Господь Заступник душі моєї” (Пс: 53-16 ), – полум’я свічок звернулося на мучителів, які впали на землю.

Мучениця Євлалія стала молитися, щоб Господь взяв її до Себе, і з цією молитвою померла. Люди побачили білу голубку, що вилетіла з її вуст до неба. Тіло святої вночі було поховано християнами. Батьки мучениці, які знайшли її вже постраждалою, плакали, але й раділи, що їхню доньку зараховано до сонму святих мучеників.
Коли святу Євлалію знімали з дерева, один із християн, на ім’я Фелікс, сказав із радісними сльозами: “Панно Євлаліє, ти раніше за нас вінця мученицького сподобилася!” Свята Євлалія, яка померла три дні тому, повернула до того, хто говорив, обличчя і посміхнулася. Мученик Фелікс незабаром сам прийняв кончину за Христа (пам’ять його 22 серпня).

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/04/4-veresnya-muchenytsi-yevlaliyi-divy-2/

🙏ВИСЛОВЛЮЄМО СПІВЧУТТЯ З ПРИВОДУ ЗАГИБЕЛІ ЛЮДЕЙ У ПОЛТАВІ ТА ЛЬВОВІ

У цей важкий час ми висловлюємо глибоке співчуття родинам, які втратили своїх рідних у трагедіях у Полтаві та Львові. Немає слів, які могли б вгамувати біль втрати, немає нічого важчого, ніж попрощатися з тими, кого ми любили. Ваші серця зараз сповнені скорботи, і ми поділяємо ваш біль.

Ця війна забирає найцінніше — людські життя, і залишає по собі пустку, яку неможливо заповнити. Втрати у Полтаві та Львові є болем для всієї країни. Ми разом з вами у вашій скорботі, молимося за душі загиблих і просимо у Бога сил для вас, щоб витримати ці випробування.

Нехай ваші близькі знайдуть спокій у вічності, а ви — підтримку у своїй родині, друзях і тих, хто не залишиться осторонь у цей складний час. Вічна пам’ять усім невинно вбитим…

Рівненська єпархія УПЦ

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/04/vyslolvlyuyemo-spivchuttya-z-pryvodu-zahybeli-lyudey-u-poltavi-ta-lvovi/

🌻5 ВЕРЕСНЯ – ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ “ПОДІЛЬСЬКА”

В Успенському архієрейському соборі міста Житомир знаходиться чудотворний образ Подільської Божої Матері. Писана ікона на дошці, з темним фоном. Живопис древній, візантійський. У часи холери ікона допомогла припинити епідемію.

Точних відомостей про походження ікони немає, але згідно переказів, чудотворний образ був у пошані навіть раніше заснування самого храму, який був побудований у 1700 році. Подільську ікону Божої Матері поважали в силу благодатної допомоги, яка посилалася усім, хто до неї звертався у хворобах та печалі.

У 1872 році в Житомирі загострилася епідемія холери. Житомиряни, віруючи в особливу допомогу та заступництво Божої Матері Подільської, по благословінню архієпископа Волинського і Житомирського Агафангела (Соловйова) урочисто, при багаточисленій кількості народу, обнесли святиню всіма вулицям міста, після чого епідемія згасла.

В пам’ять цієї чудесної події була встановлена традиція: в день Успіння Богоматері звершувати вулицями Житомира урочисту хресну ходу з іконою Подільської Божої Матері. В роки богоборницької комуністичної влади традиція перервалася.
У 1935 році влада закрила храм, але православним житомирянам, з милості Божої, вдалось заховати ікону. Коли ж у 1941 році церкву відкрили, образ повернули у храм.
В 1967 році Успенську церкву в черговий раз закрили, а ікону перенесли в Спасо-Преображенський собор. В 1992 році Успенський храм повернули єпархії, чудотворний образ повернувся у стіни рідного храму. Зараз ікона знаходиться у новому красивому кіоті, зробленому спеціально під чудотворний образ Подільської Блогоматері.

До революції 1917 року, в день Успіння Божої Матері (це храмове свято) для поклоніння великій святині збирались тисячі богомольців із усіх околиць Житомира та Волинської губернії. Донині чудотворний образ глибоко шанують та поважають українці. Багато вірян притікають до нього в хворобах та тяжких обставинах – і по усердним молитвам отримують благодатну допомогу, зцілюючись від тяжких недугів.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/05/5-veresnya-ikony-bozhoyi-materi-podilska-2/

🌻7 ВЕРЕСНЯ -ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩЕЙ АПОСТОЛА ВАРФОЛОМІЯ

Святий апостол Варфоломій (з числа 12-ти апостолів Христових) був родом із Кани Галілейської. Після Зішестя Святого Духа в день П’ятидесятниці йому й апостолу Филипу (пам’ять 14 листопада) випав жереб проповіді Євангелія в Сирії та Малій Азії. Благовіствуючи, вони то розходилися по різних містах, то сходилися знову. Святого апостола Филипа супроводжувала сестра, діва Маріамна. Проходячи міста Сирії та Мізії, вони перенесли багато скорбот і напастей, їх били камінням, ув’язнювали в темниці. В одному з селищ вони зустрілися з апостолом Іоанном Богословом і разом вирушили до Фригії. У місті Ієраполі силою своїх молитов вони знищили величезну єхидну, якій язичники поклонялися як божеству. Святі апостоли Варфоломій і Филип із сестрою свою проповідь підтверджували багатьма знаменнями.

В Ієраполі жив чоловік на ім’я Стахій, який 40 років був сліпим. Коли він отримав зцілення, то увірував у Христа і хрестився. Чутка про це рознеслася містом, і до будинку, де жили апостоли, зійшлось безліч народу. Хворі й біснуваті звільнялися від своїх недуг, багато хто хрестився. Начальник міста наказав схопити проповідників і кинути в темницю, а будинок Стахія спалити. На суді язичницькі жерці виступили зі скаргою, що чужинці відвертають народ від поклоніння богам. Вважаючи, що чарівна сила полягає в одязі апостолів, правитель наказав зірвати його.

Діва Маріамна постала в їхніх очах, як вогненний смолоскип, і ніхто не смів торкнутися її. Святих засудили до розп’яття. Апостола Филипа підвісили на хресті вниз головою. Почався землетрус, земля, що розверзлася, поглинула правителя міста, жерців і безліч народу. Інші злякалися і кинулися знімати апостолів із хреста. Оскільки апостол Варфоломій був підвішений невисоко, то його зняли скоро. Апостол же Филип помер. Поставивши Стахія єпископом Ієраполя, апостол Варфоломій і блаженна Маріамна залишили це місто.

Благовіствуючи Слово Боже, Маріамна пішла в Лікаонію, де мирно померла (пам’ять її 17 лютого). Апостол Варфоломій вирушив до Індії, там переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея і навернув до Христа багато язичників. Він відвідав також Велику Вірменію (країна між річкою Курою і верхів’ями річок Тигра і Євфрату), де створив багато чудес і зцілив одержиму бісом дочку царя Полімія. На знак подяки цар послав апостолу дари, але той відмовився прийняти їх, сказавши, що шукає тільки спасіння душ людських. Тоді Полімій із царицею, зціленою царівною і багатьма наближеними прийняли Хрещення. Їхній приклад наслідували жителі десяти міст Великої Вірменії.

Через підступи язичницьких жерців брат царя Астіаг схопив апостола в місті Альбані (нині місто Баку) і розіп’яв догори. Але він і з хреста не переставав сповіщати людям благу звістку про Христа Спасителя. Тоді за наказом Астіага здерли з апостола шкіру і відсікли голову. Віряни поклали його останки в олов’яну раку і поховали. Близько 508 року святі мощі апостола Варфоломія перенесли в Месопотамію, у місто Дари. Коли 574 року містом заволоділи перси, християни взяли мощі апостола і пішли до берегів Чорного моря. Але оскільки їх наздогнали вороги, вони були змушені опустити раку в море. Силою Божою рака чудесно припливла до острова Ліпару. У IX столітті, після взяття острова арабами, святі мощі було перенесено до неаполітанського міста Беневент, а в Х столітті частину їх перенесено до Риму.

Про святого апостола Варфоломія згадується в житії Іосифа піснописця († 883, пам’ять 4 квітня). Отримавши від однієї людини частину мощей апостола Варфоломія, преподобний Іосиф приніс їх до своєї обителі поблизу Константинополя і побудував в ім’я апостола церкву, в якій поклав частину його мощей. Преподобний Іосиф горів бажанням скласти на честь святого хвалебні піснеспіви і старанно благав Бога дарувати йому здатність до складання їх. У день пам’яті апостола Варфоломія преподобний Іосиф побачив його у вівтарі. Той покликав Іосифа, взяв із престолу Святе Євангеліє і поклав йому на груди зі словами: “Нехай благословить тебе Господь, піснеспіви твої нехай потішать усесвіт”.

Відтоді преподобний Іосиф почав писати гімни і канони і прикрасив ними не тільки свято апостола, а й дні пам’яті багатьох інших святих, склавши близько 300 канонів. Святителі Іоанн Златоуст, Кирило Олександрійський, Епіфаній Кіпрський і деякі інші вчителі Церкви вважають апостола Варфоломія за одну особу з Нафанаїлом.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/06/7-veresnya-perenesennya-moshchey-apostola-varfolomiya-2/

🇺🇦У КАЗАНСЬКОМУ ХРАМІ СЕЛА СТАРА МОЩАНИЦЯ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ДОРОГУ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ РОСТИСЛАВА ЄНИЧА

4 вересня 2024 року в Казанському храмі села Стара Мощаниця прощалися із штаб-сержантом Ростиславом Єничем. Чин похорону воїна очолив благочинний Здолбунівського округу протоієрей Василь Начев у співслужінні священників із сусідніх парафій благочиння. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Штаб-сержант Ростислав Єнич народився 5 жовтня 1966 року у селі Стара Мощаниця Мізоцької громади. Навчався у місцевій школі, а потім у професійному училищі. Після служби в армії закінчив школу прапорщиків. Після звільнення з армії працював у Старомощаницькій школі.

Односельчани, знайомі, однокласники відгукуються про Ростислава, як про начитану,
ерудовану, добру людину, чоловік завжди приходив на допомогу.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов добровольцем на фронт, двічі був поранений, але не дочекався закінчення лікування та повернувся на захист України.

Загинув воїн 28 серпня 2024 року на Донецькому напрямку Бахмутського району. У Героя залишилися дружина, четверо дітей та онуки.

Вічна пам’ять новопреставленому воїну Ростиславу… Щирі співчуття рідним та близьким…

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/06/u-kazanskomu-khrami-sela-stara-moshchanytsya-provely-v-ostannyu-dorohu-zakhysnyka-ukrayiny-rostyslava-yenycha/

‼️Прийом керуючого єпархією
9 вересня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.