...Таємничий маєток зустрів просторим передпокоєм і майже тишею. Лише з-за щільно зачинених дверей справа лунали приглушені підозрілі звуки. Вирішивши, що туди одразу не підемо, ми почали досліджувати все, що потрапляло нам на очі, і відкривати інші двері, які вели вглиб будівлі.

І почалося...

Престон Фермонт, джентльмен у вишуканому костюмі, розмахував важкою штакетиною, наче якась гопота з підворіття, прокладаючи шлях. Фактично - "танкував" та зносив ворогів з одного, максимум - двох ударів.

Тендітна жінка східної зовнішності в окулярах розгадувала карколомні головоломки, але в той же час встигала провалювати найпростіші перевірки вмінь. І ця тенденція могла коштувати дуже дорого. Проте коли вже здавалося, що світ ось-ось загине від чергової невдачі, теорія вірогідності раптово зробила нам подарунок. Отримавши безліч подряпин, зазнавши чимало жаху, зламавши обидві ноги і руку, на фінальній перевірці вона отримала чотири успіхи на чотирьох кістках. Тим самим завершивши темний ритуал, що був розпочатий культистами.

Доречі, про культистів.
Уважний читач може запитати, а де були вони і чому не завадили героям?
Культисти були. Троє. Кожен з них отримав в табло і більше не становитиме загрози для суспільства.
А ще був жрець Дагона і два літаючих Хижих жахіття, одне з яких ледве не покалічило жінку. Але всі вони також отримали на горіхи.
Єдиним, хто не встиг бути отовареним заклинанням в карму, ножем в брюхо (так, леді поцупила у їдальні ніж і вперто перла з ним вперед!) чи штакетиною по нахальній пиці з тентаклями, було Зоряне поріддя. Ох ми й дали б йому, якби він нас наздогнав! Але ніт, не встиг. Лихо було ліквідовано, світ - врятовано.

А в новинах сказали, що то на будинок цієї ночі впав метеорит. Та ми знаємо, що це не так. Але хто нам повірить?

Поки ЗСУ рятують світ від сраної русні, ми дозволили собі трохи відпочити і врятувати світ від чогось іншого.
Але давайте пам'ятати, що за можливості треба допомагати ЗСУ, донатити, допомагати волонтерам і прискорювати нашу перемогу.

#boardGames

Йобана русня така йобана русня...

Десь о 21-й відірвався від роботи і вийшов в магазин та за кавою.
І здається, вперше відчув те, що зима давно минула, що тепло насуває. Намотав пару додаткових кіл навкруги будинків "нарайоні". Темнішає, нежарко, мало людей, пахне свіжістю. Дощем? Може.
Минулої весни йобана русня все це у нас забрала. І частину забирає й зараз. Йобану русню ми проклинатимемо ще багато десятиріч.

Завтра вже літо. Ні, навіть не завтра - через чотирнадцять хвилин літо. А за три місяці ми будемо зустрічати подих нової осені.

Що може піти не так?..

Котики - це завжди добре. Навіть якщо вони кусючі.
Тим паче - вони теж ненавидять русню.

Ох, жиза, жиза...

А ви колись грали в "Машинаріум"?

... І хочеться дуже сказати:
Нннннннннннахуй ідіть, москалі!

Це прекрасно.

https://youtu.be/1JyurCCk9ZY

Цими вихідними знову вийшло зібратися у клюб поціновувачів настілок. Трохи іншим складом, але знову з товаришем, який приїхав з нулів у відпустку.

Спочатку запускали гоблінів у зАмок, наймали нових посіпак, будували тотеми і крали один в одного збирали діаманти.
А потім - займалися дуельними гексово-комаховими неподобствами.

#boardGames

Десь колись це вже було, але...

Пригадалося, як колись, в останні вихідні першого ковідного літа, я ходив вчитися жбурляти залізяки в дерево.
Штош, давайте відновлювати свої маленькі традиції. Дістав ті залізяки з шухляди - і пішов. В перші вихідні другої йобаноруснявої осені, тобто сьогодні.
Як виявилося, за два роки не-жбурляння воно частково забулося, але за десять-п'ятнадцять кидків почало ворушитися і пригадуватися.
Потусив лише 20 хвилин. Поставив галочку "сезон Осінь-2023 відкрито". По факту - третій вже сезон.
Най буде, ще сюди обов'язково повернуся.
#knives

Зима близько.

Ну, ви в курсі.

Зайшов в магазин.
Поруч стоять двоє. Один з них каже іншому, що за бекенд він абсолютно спокійний, бо там все добре покрито регрессіонними тестами.
От же ж хіпстери програмісти довбані, ніде від них спокою немає, ні на роботі, ні після неї. Ото б вже сиділи за своїми макбуками, кнопощкі тиснули та не вийожувалися.