Це були дев'яності. Ми грали, як могли.

В ті часи вид настільних ігор існував, але був представлений надзвичайно бідно. Зазвичай типова настілка виглядала як вкладка всередині дитячого журналу накшталт Мурзилки, яку треба було "вийняти, обережно розігнувши скріпки". Маханіка ігор майже завжди була в переміщенні звідкілясь-десь-кудись. Хто перший дійшов до фінішу - той і переможець. Ігролад складався з кидання кубика та переміщення фішок по стилізованих клітинках, а з наявних елементів на полі найпопулярнішими були "пропустити хід" та "перейти за стрілкою"...

#boardGames

... Окрім таких ігор, де-не-де в абсолютно рандомних місцях, якщо дуже пощастить, можна було знайти не-журнальну гру. Такі екземпляри виглядали більш яскраво, але майже нічим не відрізнялися механіками від вищеописаного "кинь - походи".

Добре пам'ятаю одну з нечисленних моїх настілок, не-журнальну "Раллі Париж-Дакар", яку приблизно в середині 90-х ми з батьками досить раптово придбали в якомусь кіоску - чи то на верхній частині проспекта Поля, чи то на Титова, чи то початку проспекта Богдана Хмельницького, чи то взагалі десь в центрі. Кіосків тоді було...
Поле розміру А3, складене навпіл. Досить яскрава і приваблива палітра кольорів, траса зі з'єднаних між собою кружечків, яка в'ється полем, малюнки Ейфелевої вежі та інших архітектурних пам'яток, що зустрічатимуться на шляху відважних учасників раллі. Три круглі плоскі фішки та кубик (і фішки, і кубик є на фото). Кидай, переміщуй, пропускай хід, йди за стрілкою (вперед або назад), повертайся на попередню АЗС (якщо скінчилося пальне).

Окрім раллі, в мене було декілька журнальних і, здається, пару не-журнальних ігор. Перегони на автівках, космічні кораблі у космосі (які літали навколо планет по справжнім еліптичним орбітам, що мали позначені апогей і перигей), просто прогулянки "з пункту А в пункт Б" - усі з ігроладом "кинь - походи" і незначними контекстними змінами.
А ближче до другої половини 90-х в мої руки потрапило аж два скарби: мені віддали "Менеджер" та "НЕП" (нова економічна політика). Ооо, це було щось. Ходи, купуй, отримуй прибуток, плати, вигравай в лотерею, отримуй позику в банку... В комплекті йшли паперові грошики: в Менеджері - купюри від 1000 до 100`000, в НЕПі - від одного до ста.

Але того небагатого асортименту мені було мало. Хотілося чогось більшого. Наприклад, гру, яку бачив у когось, але сам не мав. Або взагалі чогось кастомного, навіяного мультфільмом, сюжетом фільму, телепередачею, або просто з голови.
І тому я робив спроби вигадувати і малювати настілки. Описувати правила до них, зазвичай у форматі книжечок А5 зі згорнутих аркушів А4. Чистий папір - як для поля гри (формату А4, А3 і навіть А2), так і для правил - дістати було складно, тому майже завжди використовувалися непотрібні чорновики, де на одній стороні були якісь технічні малюнки та схеми, а інша була білою і чистою.

Декілька таких ігор, як виявилося, збереглися в хламі.
Але це вже зовсім інша історія, історія для наступного посту. Не перемикайтеся.

P.S.: на фото - частина фішок настілок, які збереглися у мене з тих часів.

#boardGames

Кавовий гриб.

Зима близько.

Краєвидів вам у стрічку.
#places

Підігнали тут мені одну річ. Так званий мосаріум.
Мосаріум - це флораріум, в якому використовуються тільки стабілізовані мхи та рослини. Це такі мхи/рослини, в яких природна волога та сік замінені особливим складом, що дозволяє їм зберігати незмінний вигляд протягом багатьох років.

Дивна річ. Але цікава.
Чомусь думав раніше, шо такі "екосистеми" закриваються повністю і живуть автономно. Але ні.

Виявляється, що наш світ - це сон Стародавнього бога на ім'я Азатот.
Тепер мені зрозуміло, чому після його пробудження світу одразу настає гаплик - без варіантів, без жодного шансу на протидію і порятунок. На відміну від всіх інших Стародавніх.

#boardGames Прадавній Жах

Це були дев'яності. Ми грали, як могли. Частина 2.
(перша частина - тут)

Вид настільних ігор був представлений вкрай бідно. І тому їх доводилося майструвати самостійно - чи то як аналог існуючих, чи то вигадувати.

Знайомтеся, це "Менеджер". Гра, натхненна одноіменною економічною настілкою, яку я побачив у друга на початку 90-х. Нагадаю, що велике щастя у вигляді аж двох подібних ігор на мене звалилося лише ближче до середини 90-х. А то того можна було лише мріяти... та майструвати.

Розхідники: аркуш А2 для поля, аркуш А4 для правил, декілька аркушів А4 для таких собі карток підприємств, які майже повторювали контент комірок поля і клалися зверху.
Ручка, кольорові олівці, лінійка і циркуль.

Продовження - в коментарях.
#boardGames

Time Loop

Декілька місяців тому в одному з подкастів, випуск якого був присвячений часовИм петлям, я почув про фільм "Boss level" (кац. "Дєнь курка"). "Квант часу" по-нашому. Фільм, який був відзначений поруч з такими стрічками, як еталонний класичний сферичний в вакуумі "День бабака" та досить відомий в колах поціновувачів "Грань майбутнього". Також у цьому випуску я вперше дізнався про фільм "Дзеркало для героя" (старий, совковий) та оповідання Стругацьких "Подробиці життя Микити Воронцова".

"Грань майбутнього" я подивився ще в передковідні часи. Фільм дуже сподобався. А сьогодні ввечорі сів за "Квант часу". І якщо ви є поціновувачем даної тематики, то я вам його не просто рекомендую, а рекомендую люто і дико.
Не очікуйте складного сюжету, за яким треба пильно слідкувати, як в старому доброму "Ефекті метелика". Не очікуйте глибокої драми або "твердої" наукової фантастики. Просто подивіться та отримайте задоволення - таке, яке отримав я. А на стереотипи стосовно головного злодія та його оточення, як на мене, можна забити.
І дуже дивно, що IMDb лише 6.8. Штошш, буває.

А як вам тематика часовОї петлі?

Сімсот тридцять. Тримаймося.

Це були дев'яності. Ми грали, як могли. Частина 3.
(друга частина - тут)

Колись дуже давно до моїх рук потрапила книга "Жизнь Земли" (приблизно 1947 року видання). Про походження нашої планети, її розвиток, геологію, атмосферу... і динозаврів. Динозаврами я захопився.
А якщо тобі подобаються динозаври та настільні ігри, то чому б не створити настілку про динозаврів? Таким чином вийшло те, що ви бачите на фото.
Поле формату А2, розмальоване ручкою та фломастерами. Самої гри не збереглося, лише оцей знімок, датований 2016-м роком.

Гра розповідає нам про відважного мандрівника, який з великим рюкзаком та жовтим прапором подорожує світом динозаврів, маючи ціль - дістатися до гелікоптера (і, ймовірно, звалити звідтіля нахрін). Під час цієї небезпечної подорожі він зустрічає різних динозаврів, тікає від них, застряє в болоті, стрибає з парашутом, зривається зі скель, потрапляє в озеро та періодично ночує в палатці, розводячи поруч вогнище. А ще може бути з'їденим тиранозавром (червона комірка).

#boardGames

"У мєня сєкрєтов нєт
- Слушайтє, дєтішкі,
Что бєзумний Аль Хазрєд
Помєщаєт в кніжкі"
(с)
#boardGames

Бабуся дуже боялася війни та голоду. Бо вже колись пережила і те, і інше.

Її не стало в лютому 2014-го. Війну вона нащастя (якщо тут взагалі прийнятне це слово) не побачила. Війну і окупацію, бо ж мешкала на Донеччині, в нині окупованому Тельманівському (Бойківському) районі.

А через вісім років і один місяць, без одного дня, не стало і дідуся. Через пару тижнів після початку повномасштабної.

Дідусь з 2014-го влітку мешкав вдома - бо важко старій людині, яка все життя прожила на землі і буквально піднімала зЕмлі колгоспу з нуля після другої світової, жити в багатоповерхівці, "скворєшніку". А на зиму його забирали в Дніпро до близького родича.

Ковід вніс свої корективи, з 2020-го дідусь не зміг потрапити додому. А останні півроку провів в Миколаєві, у іншого близького родича. Там і похований. Сьогодні - а точніше, вже вчора - рівно два роки як.

Людина прив'язана до землі, де лежить її покійник (с)
Отак я і прив'язаний до двох місць, куди дуже треба потрапити. Особливо - на Донеччину, де я бував з дитинства. Де вже довгий час стоїть одинока покинута хата.

Я до чого. Йобана, блять, русня.