А ви колись грали в "Машинаріум"?

... І хочеться дуже сказати:
Нннннннннннахуй ідіть, москалі!

Це прекрасно.

https://youtu.be/1JyurCCk9ZY

Цими вихідними знову вийшло зібратися у клюб поціновувачів настілок. Трохи іншим складом, але знову з товаришем, який приїхав з нулів у відпустку.

Спочатку запускали гоблінів у зАмок, наймали нових посіпак, будували тотеми і крали один в одного збирали діаманти.
А потім - займалися дуельними гексово-комаховими неподобствами.

#boardGames

Десь колись це вже було, але...

Пригадалося, як колись, в останні вихідні першого ковідного літа, я ходив вчитися жбурляти залізяки в дерево.
Штош, давайте відновлювати свої маленькі традиції. Дістав ті залізяки з шухляди - і пішов. В перші вихідні другої йобаноруснявої осені, тобто сьогодні.
Як виявилося, за два роки не-жбурляння воно частково забулося, але за десять-п'ятнадцять кидків почало ворушитися і пригадуватися.
Потусив лише 20 хвилин. Поставив галочку "сезон Осінь-2023 відкрито". По факту - третій вже сезон.
Най буде, ще сюди обов'язково повернуся.
#knives

Зима близько.

Ну, ви в курсі.

Зайшов в магазин.
Поруч стоять двоє. Один з них каже іншому, що за бекенд він абсолютно спокійний, бо там все добре покрито регрессіонними тестами.
От же ж хіпстери програмісти довбані, ніде від них спокою немає, ні на роботі, ні після неї. Ото б вже сиділи за своїми макбуками, кнопощкі тиснули та не вийожувалися.

Це були дев'яності. Ми грали, як могли.

В ті часи вид настільних ігор існував, але був представлений надзвичайно бідно. Зазвичай типова настілка виглядала як вкладка всередині дитячого журналу накшталт Мурзилки, яку треба було "вийняти, обережно розігнувши скріпки". Маханіка ігор майже завжди була в переміщенні звідкілясь-десь-кудись. Хто перший дійшов до фінішу - той і переможець. Ігролад складався з кидання кубика та переміщення фішок по стилізованих клітинках, а з наявних елементів на полі найпопулярнішими були "пропустити хід" та "перейти за стрілкою"...

#boardGames

... Окрім таких ігор, де-не-де в абсолютно рандомних місцях, якщо дуже пощастить, можна було знайти не-журнальну гру. Такі екземпляри виглядали більш яскраво, але майже нічим не відрізнялися механіками від вищеописаного "кинь - походи".

Добре пам'ятаю одну з нечисленних моїх настілок, не-журнальну "Раллі Париж-Дакар", яку приблизно в середині 90-х ми з батьками досить раптово придбали в якомусь кіоску - чи то на верхній частині проспекта Поля, чи то на Титова, чи то початку проспекта Богдана Хмельницького, чи то взагалі десь в центрі. Кіосків тоді було...
Поле розміру А3, складене навпіл. Досить яскрава і приваблива палітра кольорів, траса зі з'єднаних між собою кружечків, яка в'ється полем, малюнки Ейфелевої вежі та інших архітектурних пам'яток, що зустрічатимуться на шляху відважних учасників раллі. Три круглі плоскі фішки та кубик (і фішки, і кубик є на фото). Кидай, переміщуй, пропускай хід, йди за стрілкою (вперед або назад), повертайся на попередню АЗС (якщо скінчилося пальне).

Окрім раллі, в мене було декілька журнальних і, здається, пару не-журнальних ігор. Перегони на автівках, космічні кораблі у космосі (які літали навколо планет по справжнім еліптичним орбітам, що мали позначені апогей і перигей), просто прогулянки "з пункту А в пункт Б" - усі з ігроладом "кинь - походи" і незначними контекстними змінами.
А ближче до другої половини 90-х в мої руки потрапило аж два скарби: мені віддали "Менеджер" та "НЕП" (нова економічна політика). Ооо, це було щось. Ходи, купуй, отримуй прибуток, плати, вигравай в лотерею, отримуй позику в банку... В комплекті йшли паперові грошики: в Менеджері - купюри від 1000 до 100`000, в НЕПі - від одного до ста.

Але того небагатого асортименту мені було мало. Хотілося чогось більшого. Наприклад, гру, яку бачив у когось, але сам не мав. Або взагалі чогось кастомного, навіяного мультфільмом, сюжетом фільму, телепередачею, або просто з голови.
І тому я робив спроби вигадувати і малювати настілки. Описувати правила до них, зазвичай у форматі книжечок А5 зі згорнутих аркушів А4. Чистий папір - як для поля гри (формату А4, А3 і навіть А2), так і для правил - дістати було складно, тому майже завжди використовувалися непотрібні чорновики, де на одній стороні були якісь технічні малюнки та схеми, а інша була білою і чистою.

Декілька таких ігор, як виявилося, збереглися в хламі.
Але це вже зовсім інша історія, історія для наступного посту. Не перемикайтеся.

P.S.: на фото - частина фішок настілок, які збереглися у мене з тих часів.

#boardGames

Кавовий гриб.

Зима близько.

Краєвидів вам у стрічку.
#places

Підігнали тут мені одну річ. Так званий мосаріум.
Мосаріум - це флораріум, в якому використовуються тільки стабілізовані мхи та рослини. Це такі мхи/рослини, в яких природна волога та сік замінені особливим складом, що дозволяє їм зберігати незмінний вигляд протягом багатьох років.

Дивна річ. Але цікава.
Чомусь думав раніше, шо такі "екосистеми" закриваються повністю і живуть автономно. Але ні.

Виявляється, що наш світ - це сон Стародавнього бога на ім'я Азатот.
Тепер мені зрозуміло, чому після його пробудження світу одразу настає гаплик - без варіантів, без жодного шансу на протидію і порятунок. На відміну від всіх інших Стародавніх.

#boardGames Прадавній Жах

Це були дев'яності. Ми грали, як могли. Частина 2.
(перша частина - тут)

Вид настільних ігор був представлений вкрай бідно. І тому їх доводилося майструвати самостійно - чи то як аналог існуючих, чи то вигадувати.

Знайомтеся, це "Менеджер". Гра, натхненна одноіменною економічною настілкою, яку я побачив у друга на початку 90-х. Нагадаю, що велике щастя у вигляді аж двох подібних ігор на мене звалилося лише ближче до середини 90-х. А то того можна було лише мріяти... та майструвати.

Розхідники: аркуш А2 для поля, аркуш А4 для правил, декілька аркушів А4 для таких собі карток підприємств, які майже повторювали контент комірок поля і клалися зверху.
Ручка, кольорові олівці, лінійка і циркуль.

Продовження - в коментарях.
#boardGames