✊🏻💬 #фемінізм #критикарадфем #дослідження #думка
Чи всі ми сестри? Український фемінізм між Заходом і Росією |соціологиня Ганна Гриценко
💬Десь 2012–2013 року російськомовні феміністки познайомилися з позиціями другої хвилі фемінізму з перекладів, що їх робили або передруковували з інших джерел кілька блогерок. Саме вони (accion-positiva і колектив спільноти womenation, нині видаленої) представили пострадянським жінкам праці Андреа Дворкін, Шейли Джеффріс, Герди Лернер, Мерилін Фрай, Філліс Чеслер. Брак доступу до оригінальних публікацій і до контексту, у якому вони з’являлися від початку, спричинився до того, що окремі обговорення буквально відтворювали аналогічні американські бурхливі дискусії доби феміністських сексуальних воєн, наприклад чи належать проблеми лесбійок до порядку денного фемінізму.
Це мало й інші наслідки: обмежене і вибіркове знайомство з теорією призвело до індоктринації цими ідеями, які нібито, на відміну від інших, нарешті мають обґрунтування. Обмежена частина теорії, на Заході не раз дискутована, розвинута, спростована, поставлена в специфічний контекст тощо, почала сприйматися фактично як єдино правильна. Радикальні пострадянські феміністки часто закликають «вивчати матчастину», під «матчастиною» маючи на увазі обмежене коло авторок, і адресують цей заклик жінкам, у яких часто ще менше доступу до теоретичної бази фемінізму і які, не будучи знайомими з розвитком феміністської теорії після другої радикальної американської хвилі, можуть заперечувати лише на підставі особистого досвіду, але не на теоретичному рівні.
💬Російська активістка Дарія Сєрєнко вказує, що концепція «сестринства», яка ґрунтується на припущенні про схожий жіночий досвід, базовий для другої американської хвилі, в довколишній реальності працює на роз’єднання: феміністку (або будь-яку іншу жінку) можна оголосити «не сестрою» і вилучити в такий спосіб із руху або з бенефіціарок руху.
Активістка Любов Калугіна 2014 року написала розгорнутий маніфест, у якому вилучає із «сестер» навіть тих, кому тепло взимку в короткій куртці (буквально ігноруючи той факт, що не всі, як вона, живуть у холодному кліматі Сибіру; це радше курйозна ілюстрація, але породжена вона саме ігноруванням різниці в досвіді та обставинах) і створила «дошку ганьби» для феміністок, які їй опонували.
💬Велика фейсбучна група Фемінізм UA має дві популярні теми, і обидві запозичені.
Популярність шведської моделі в українському фемінізмі — це переважно не низове бажання жінок і чоловіків, які мають досвід комерційного сексу, — її радше взято з позитивних реляцій іноземних ЗМІ. Прихильниці шведської моделі регулювання проституції, з мого досвіду спілкування з ними, рішуче відмовляються відповідати на питання, як вони собі уявляють джерело доходів жінки, яка не зможе ні продовжувати працювати у сфері комерційного сексу через криміналізацію її клієнтів, ні отримувати співмірні гроші деінде.
Друга запозичена тема — #трансфобія частини феміністок; аргументи, якими її раціоналізують, теж узято з іноземної преси (головно американської консервативної). Скажімо, аргумент про «насильство в туалетах» — це перероблений расистський аргумент часів сегрегації чорношкірого населення у США, коли їм приписували такі напади і не дозволяли користуватися туалетами для білих та фонтанчиками з питною водою.
Трапляється в українському фемінізмі й ісламофобія, попри те, що реальні українські мусульманки політично активні і свідомі своїх інтересів настільки, що беруть участь у маршах до 8 Березня і місцевих виборах. Їхній образ у дискусіях часто конструюється за зразком «усередненої жінки третього світу», описаним Моханті ще в середині вісімдесятих.
Ігнорування соціальної стратифікації за класовою ознакою робить імпортовані в Україну з глобального Заходу версії фемінізму занадто правими, тобто некритичними до наявної фінансової нерівности. Як некритичний пацифізм у ситуації російсько-української війни грає на боці держави-агресора, так некритичне ставлення до класової нерівности не працює на користь становища жінок в Україні.
Читати повністю
Згодні з думками пані Ганни?
Чи всі ми сестри? Український фемінізм між Заходом і Росією |соціологиня Ганна Гриценко
💬Десь 2012–2013 року російськомовні феміністки познайомилися з позиціями другої хвилі фемінізму з перекладів, що їх робили або передруковували з інших джерел кілька блогерок. Саме вони (accion-positiva і колектив спільноти womenation, нині видаленої) представили пострадянським жінкам праці Андреа Дворкін, Шейли Джеффріс, Герди Лернер, Мерилін Фрай, Філліс Чеслер. Брак доступу до оригінальних публікацій і до контексту, у якому вони з’являлися від початку, спричинився до того, що окремі обговорення буквально відтворювали аналогічні американські бурхливі дискусії доби феміністських сексуальних воєн, наприклад чи належать проблеми лесбійок до порядку денного фемінізму.
Це мало й інші наслідки: обмежене і вибіркове знайомство з теорією призвело до індоктринації цими ідеями, які нібито, на відміну від інших, нарешті мають обґрунтування. Обмежена частина теорії, на Заході не раз дискутована, розвинута, спростована, поставлена в специфічний контекст тощо, почала сприйматися фактично як єдино правильна. Радикальні пострадянські феміністки часто закликають «вивчати матчастину», під «матчастиною» маючи на увазі обмежене коло авторок, і адресують цей заклик жінкам, у яких часто ще менше доступу до теоретичної бази фемінізму і які, не будучи знайомими з розвитком феміністської теорії після другої радикальної американської хвилі, можуть заперечувати лише на підставі особистого досвіду, але не на теоретичному рівні.
💬Російська активістка Дарія Сєрєнко вказує, що концепція «сестринства», яка ґрунтується на припущенні про схожий жіночий досвід, базовий для другої американської хвилі, в довколишній реальності працює на роз’єднання: феміністку (або будь-яку іншу жінку) можна оголосити «не сестрою» і вилучити в такий спосіб із руху або з бенефіціарок руху.
Активістка Любов Калугіна 2014 року написала розгорнутий маніфест, у якому вилучає із «сестер» навіть тих, кому тепло взимку в короткій куртці (буквально ігноруючи той факт, що не всі, як вона, живуть у холодному кліматі Сибіру; це радше курйозна ілюстрація, але породжена вона саме ігноруванням різниці в досвіді та обставинах) і створила «дошку ганьби» для феміністок, які їй опонували.
💬Велика фейсбучна група Фемінізм UA має дві популярні теми, і обидві запозичені.
Популярність шведської моделі в українському фемінізмі — це переважно не низове бажання жінок і чоловіків, які мають досвід комерційного сексу, — її радше взято з позитивних реляцій іноземних ЗМІ. Прихильниці шведської моделі регулювання проституції, з мого досвіду спілкування з ними, рішуче відмовляються відповідати на питання, як вони собі уявляють джерело доходів жінки, яка не зможе ні продовжувати працювати у сфері комерційного сексу через криміналізацію її клієнтів, ні отримувати співмірні гроші деінде.
Друга запозичена тема — #трансфобія частини феміністок; аргументи, якими її раціоналізують, теж узято з іноземної преси (головно американської консервативної). Скажімо, аргумент про «насильство в туалетах» — це перероблений расистський аргумент часів сегрегації чорношкірого населення у США, коли їм приписували такі напади і не дозволяли користуватися туалетами для білих та фонтанчиками з питною водою.
Трапляється в українському фемінізмі й ісламофобія, попри те, що реальні українські мусульманки політично активні і свідомі своїх інтересів настільки, що беруть участь у маршах до 8 Березня і місцевих виборах. Їхній образ у дискусіях часто конструюється за зразком «усередненої жінки третього світу», описаним Моханті ще в середині вісімдесятих.
Ігнорування соціальної стратифікації за класовою ознакою робить імпортовані в Україну з глобального Заходу версії фемінізму занадто правими, тобто некритичними до наявної фінансової нерівности. Як некритичний пацифізм у ситуації російсько-української війни грає на боці держави-агресора, так некритичне ставлення до класової нерівности не працює на користь становища жінок в Україні.
Читати повністю
Згодні з думками пані Ганни?
Гендер в деталях
Чи всі ми сестри? Український фемінізм між Заходом і Росією
Чи вільний фемінізм від імперіалізму? Як дивляться на своїх сестер з інших країн західні феміністки? Чи існує порозуміння між українським і російським фемінізмом? Зрештою, які є постколоніальні клопоти, як ми бачимо самі себе та чи виробляємо власну критику…
👊🏻❌ #рф #фемінізм
Російська держдума хоче визнати фемінізм екстремістською ідеологією
Заступник голови комітету Держдуми з інформаційної політики, інформаційних технологій та зв'язку Олег Матвейчев підготував проект закону про визнання фемінізму екстремістською ідеологією. Про це він заявив виданню "Абзац".
«Феміністки на Заході все проти Путіна, проти Росії та за війну. Феміністки в Україні взагалі заявили, що справжній фемінізм у тому, щоб жінки служили разом із чоловіками, воювали проти росіян. Наші феміністки є просто агентурою Заходу», - заявив Матвейчев.
За його словами, "практично всі лідери феміністських спільнот" висловилися проти "спеціальної військової операції", а феміністські паблики поширюють у соцмережах "фейки" про російську армію.
«Вони займаються руйнуванням традиційних цінностей, їхня діяльність суперечить указу президента про підтримку традиційних цінностей. Вони виступають за розлучення, за бездітність, за аборти. Діють проти демографічної політики Росії», – пояснив Матвейчев.
Щось Матвейчев перехвалив рос.феміністок.
А взагалі хочеться сказати: «ми ж казали»
Коли більшість фем пабліків стулили пельку на початку війни і баніли українок в коментах, ми попереджали що до фемінізму з часом теж дістануться і поки ви мовчите, ваші права залишаться в тій самій дупі, в яку ви запхнули свого язика.
Російська держдума хоче визнати фемінізм екстремістською ідеологією
Заступник голови комітету Держдуми з інформаційної політики, інформаційних технологій та зв'язку Олег Матвейчев підготував проект закону про визнання фемінізму екстремістською ідеологією. Про це він заявив виданню "Абзац".
«Феміністки на Заході все проти Путіна, проти Росії та за війну. Феміністки в Україні взагалі заявили, що справжній фемінізм у тому, щоб жінки служили разом із чоловіками, воювали проти росіян. Наші феміністки є просто агентурою Заходу», - заявив Матвейчев.
За його словами, "практично всі лідери феміністських спільнот" висловилися проти "спеціальної військової операції", а феміністські паблики поширюють у соцмережах "фейки" про російську армію.
«Вони займаються руйнуванням традиційних цінностей, їхня діяльність суперечить указу президента про підтримку традиційних цінностей. Вони виступають за розлучення, за бездітність, за аборти. Діють проти демографічної політики Росії», – пояснив Матвейчев.
Щось Матвейчев перехвалив рос.феміністок.
А взагалі хочеться сказати: «ми ж казали»
Коли більшість фем пабліків стулили пельку на початку війни і баніли українок в коментах, ми попереджали що до фемінізму з часом теж дістануться і поки ви мовчите, ваші права залишаться в тій самій дупі, в яку ви запхнули свого язика.
У 2024-2025 роках права жінок по всьому світу зазнали значного регресу
Згідно з дослідженням коаліції неурядових організацій Equal Measures 2030, між 2019 та 2022 роками у майже 40% країн, де проживає понад мільярд жінок і дівчат, спостерігалася стагнація або регрес у питаннях гендерної рівності. Це свідчить про те, що жодна країна світу, ймовірно, не досягне цілей ООН щодо гендерної рівності до 2030 року.
За даними ООН, у 2024 році понад 8 мільйонів жінок та дівчат в Україні потребували гуманітарної допомоги. Від початку повномасштабного вторгнення було вбито 3238 жінок та дівчат, поранено 4872. Жінки становили 56% з приблизно чотирьох мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Війна також призвела до загострення ризику гендерно зумовленого насильства, зокрема сексуального насильства, торгівлі людьми та насильства з боку інтимного партнера.
У деяких країнах, зокрема в США та Польщі, спостерігається зворотний рух у питаннях, пов’язаних з правами жінок, зокрема абортами.
У 2024 році в США після скасування прецеденту Roe v. Wade в 2022 році, кілька штатів ввели суворі обмеження на аборти, що значно обмежило доступ жінок до репродуктивних прав. Подібні зміни сталися і в Польщі, де праві сили знову почали обмежувати доступ до абортів, що привело до протестів і зіткнень у країні.
Факти:
У США десятки мільйонів жінок втратили доступ до легальних абортів.
Польща ввела нові обмеження на аборти, викликаючи протестні хвилі в країні.
Насильство проти жінок
Війни та нестабільні політичні режими також стали причиною погіршення становища жінок у 2024-2025 роках. Вони часто стикаються з високим рівнем сексуального насильства, трудовою експлуатацією, насильством у сім’ї та гендерною дискримінацією.
Факти:
🔎В Афганістані таліби заборонили жінкам навчатися та працювати, погіршивши їхній доступ до основних прав.
🔎В Україні спостерігається зростання випадків домашнього насильства, що також стало наслідком війни.
🔎У 2022 році 614 мільйонів жінок і дівчат проживали в зонах конфлікту, що на 50% більше, ніж у 2017 році. Війни призводять до зростання насильства, обмеження доступу до освіти та медичних послуг для жінок.
Погіршення доступу до освіти та економічних можливостей
В умовах конфліктів та криз значно погіршився доступ жінок до освіти та економічних можливостей. В країнах, які переживають збройні конфлікти або політичні кризові моменти, жінки стають найбільш уразливими до економічної дискримінації.
Факти:
🔎В Африці і Південному Сході жінки та дівчата стикаються з обмеженнями доступу до освіти через бойові дії та культурні стереотипи.
🔎В США та Європі частіше спостерігаються випадки дискримінації жінок на ринку праці.
🔎У вересні 2024 року було відзначено, що жінки в Україні отримують на 18,6% менше за чоловіків. Основними причинами цього є гендерні стереотипи щодо професій, нерівномірний розподіл обов’язків по догляду за дитиною та застаріле законодавство про працю.
Тенденція до посилення соціальних та культурних обмежень
В країнах з авторитарними режимами або в регіонах з сильно закритими суспільствами, наприклад в Ірані та Саудівській Аравії, спостерігається збільшення обмежень щодо свободи жінок, зокрема в питаннях їхнього одягу, свободи пересування та участі в суспільному житті. Іранські жінки борються за право не носити хіджаб, що призводить до жорстоких репресій з боку держави.
Факти:
🔎В Ірані у 2024 році продовжувалися масові протести жінок проти обов’язкового носіння хіджабу, що призвело до численних арештів та репресій.
🔎У Саудівській Аравії знову посилили закони, що обмежують жінок у доступі до певних професій і освітніх можливостей.
Регрес в міжнародному контексті
За даними досліджень, в багатьох країнах стало менш стійким законодавство, яке раніше гарантувало захист прав жінок. У країнах, де існує авторитаризм, спостерігається обмеження прав людини загалом, а права жінок піддаються особливим атакам.
Факти:
🔎Індекс гендерної рівності зазнав зниження.
На глобальному рівні спостерігається регрес у боротьбі з насильством над жінками, особливо в кризових регіонах.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM