Ви любите Capcom? Бо я люблю. Ці родючі японці подарували світу стільки чудових франшиз! Деякі з них не перестають гриміти й сьогодні, наприклад, Resident Evil чи Street Fighter. Деяким, на жаль, пощастило менше, і вони тихесенько спочивають в анабіозі, як-от Dino Crisis чи… Darkstalkers.

Darkstalkers — це серія аркадних файтингів, яка вже з першої частини виділялася крутим логотипом, вибуховим дизайном персонажів (заснованим на фольклорі різних народів) та неймовірним 2D-візуалом. Якщо пропустили, дуже раджу спробувати: збірка Capcom Fighting Collection (2022) включає всі класичні ігри серії.

Та стара японська приказка каже: «Що це за франшиза, яка не має аніме-адаптації?» І, як ви вже здогадалися, Darkstalkers свою має.

Night Warriors: Darkstalkers’ Revenge (1997–1998) — серіал із чотирьох епізодів, заснований на перших двох іграх. І це напрочуд гарна екранізація! Той самий hidden gem, про який злочинно мало згадують в інтернеті. А дарма, бо тут суцільні плюси: файний сюжет, який заохочує спробувати першоджерело, якісна анімація, кайфова японська озвучка і головне — хронометраж. Усе аніме можна подивитися за пару вечорів.

Якщо ви раптом шукали щось із крутими бійками та пафосними діалогами між колоритними персонажами, то це 100% ваш вибір! ⭐️

#AnimatedMagic #RandomPearls

Останнім часом я підсів на японську анімацію кінця 80-х — від кількості цікавих тогочасних проєктів просто голова йде обертом. Підсів настільки, що почало здаватися: настав час перейменовувати блог у Cartridges ’n Kaijū!

Але раптом захотілося чогось класично-звитяжного — про бетонні джунглі та героїв, які почуваються там як удома. Про мʼязистих чоловіків і жінок, які, попри свою силу та відвагу, залишаються трішки (занадто) довірливими. Можливо, інтрига тут не зовсім доречна, бо ви точно спершу побачили знімки до цього посту, але мені хотілося передати саме той вайб.

Коротше, Gargoyles (1994–1997) — реально крута штука! Я ніколи не заходив далі першого сезону, але цього разу прям понесло. Темний, атмосферний мультсеріал Disney, що зробив стрибок за межі типових дитячих шоу 90-х.

Вони довго спали, але тепер змушені адаптуватися до сьогодення! Поєднуючи нуарну драму, складні характери та міфологію, серіал розповідає історію древніх гаргуйлів — воїнів, які вдень перетворюються на камінь, а вночі охороняють свій новий дім, водночас протистоячи старим ворогам, корпоративним змовам і навіть власним прокляттям. Раджу подивитися кілька серій цими холодними зимовими вечорами, особливо якщо вам давно хотілося чогось схожого на хітовий Batman: The Animated Series (1992–1995).

Іронічно, що ці мультсеріали мають багато спільного, проте легендарний аніматор Брюс Тімм, один із творців BTAS, на конференції Comic-Con у 1995 році назвав Gargoyles «кельтським фентезійним лайном» («celtic fantasy crap»). Можливо, це було наслідком професійної конкуренції, адже обидва шоу прагнули залучити схожу, більш дорослу аудиторію 😈

#AnimatedMagic #RandomPearls

Суперуспішна франшиза Saint Seiya якось зовсім пройшла повз мене, а між тим оригінальна манґа — одна з найбільш продаваних серій усіх часів. Телевізійна адаптація, OVA та навіть кінотеатральні релізи — ці підлітки у сяючій броні мали все. Але я дізнався про Saint Seiya випадково, натрапивши на картинки формату «the art of…», присвячені серіалу.

Тож це класичний шьонен про юних воїнів у магічних обладунках — цього разу все обертається навколо сузір’їв та грецької мітології. Головний герой Сейя та його друзі борються, аби захистити реінкарнацію богині Афіни та (ви не повірите) врятувати світ від сил темряви й могутніх олімпійських богів.

І чесно кажучи, навряд чи я занурюся у цей світ з головою, але насолодитися мистецтвом мені вже точно нічого не завадить ⭐️

#AnimatedMagic #RandomPearls

Квасолевий драйв: чікагський розковбас

Чи подобаються вам бойовики? Я їх обожнюю. Хоча, на превеликий жаль, зараз жанр дещо стагнує. Ще й переїзд із атмосферних декорацій на зелений фон та дешевий CGI зробили все настільки пластмасовим… Виявилося, що жодні комп’ютерні спецефекти не в змозі замінити роботу піротехніків, а найкращі декорації — це ті, яких можна торкнутися.

Але чи може мальований бойовик зрівнятися по крутості зі справжнім кінофільмом? Riding Bean (1989) впевнено доводить, що так.

У цьому аніме є все: крутий головний герой з не менш крутим прізвиськом Квасолина (Bean), красиві й розумні жінки, швидкі автівки, мафіозі, поліцейські погоні, стрілянина та простий, але захопливий сюжет. Якщо чесно, мені цього достатньо, аби щиро порекомендувати вам цю невеличку, 50-хвилинну стрічку.

Насправді планувався цілий серіал про пригоди шофера-бандита Квасолі, але через сварки між автором та інвесторами цього не сталося. Проте манґака Кен’їчі Сонода не покинув ідею божевільного бандитського екшену в декораціях Чикаго. Він продовжив розвивати всесвіт у манзі «Кішки-зброярки», яка розповідала про команду поганих дівчат, що борються з ще більшими поганцями — підробляючи полювальницями за головами.

Серія досить добре зарекомендувала себе й зібрала невеличку армію фанатів. Це дозволило випустити на VHS трисерійне аніме з власним сюжетом, яке ще більше розкривало знайомих героїв. Сама манґа виходила з 1991 по 1997 рік — допоки не закрився журнал, у якому її публікували.

Коротше, я щось дуже захопився цим світом і планую повне занурення. А ви не дивіться на мене так — спочатку самі спробуйте зацінити Riding Bean. Бо воно того точно варте 🚓

#AnimatedMagic #WatchlistWonders

Цифровий компроміс Міядзакі

«Принцеса Мононоке» (1997) стала першою повнометражною стрічкою Міядзакі, у якій активно застосовувалася комп’ютерна графіка. Так, майже всі 144 000 кадрів анімації малювалися вручну, але близько 10% з них проходили цифрову постобробку — це були переважно ефекти диму та світла, демонічні істоти й інші магічні деталі.

Цікаво, що жодних готових рішень для цього не існувало, тому студія Ghibli найняла окремого розробника для створення власного софту. Так з’явилася програма Toon Shader. Міядзакі-сан довго противився використанню CG, і лише тривимірний анімований демон-перевертень переконав його, що комп’ютери можуть стати у пригоді — звісно, лише як допоміжний інструмент 🖥

Робіть усе вручну, навіть коли використовуєте комп’ютер.

Ця цитата майстра мені особливо імпонує, адже в епоху стрімкого розвитку ШІ вона набуває ще глибшого значення.

#AnimatedMagic #EssentialDinoPick

Ви точно бачили в інтернеті відео на кшталт «СВІТ У ШОЦІ! Фанат показав ремейк The Legend of Zelda: Ocarina of Time на Unreal Engine» — так, ті самі, де кислотний «реалістичний» візуал виїдає очі, а картинка дригається, наче найкращий бабусин холодець.

Так ось, цікавий факт: абсолютна більшість із них — це роботи одного автора. Ютубер RwanLink вже понад 10 років створює анімаційні переосмислення, натхнені його улюбленою серією відеоігор. І насправді не всі вони заслуговують суворої фанатської критики. Так, ті самі відео з фотореалістичним Гайрулом дійсно виглядають дещо незграбно, але у монети є й інша сторона…

Буквально вчора на YouTube-каналі блогера з’явилося відео, яке він називає любовним листом одночасно до Majora’s Mask та художнього стилю студії Ghibli. Робота присвячена 25-річчю найтемнішої частини франшизи The Legend of Zelda — і вона виглядає щонайменше цікаво, а деякі окремі моменти та стоп-кадри відверто вражають.

Тут RwanLink дуже вдало влучив у атмосферу. До того ж обійшовся без сумнівних UE5-спецефектів, а анімешний сел-шейдінг, з оглядкою на останні ігри франшизи, дійсно вдало поєднується із серією. Коротше, це справді прикольний концепт. І думка про те, що аніме за мотивами The Legend of Zelda — це те, що Nintendo легко могли б собі дозволити, але на жаль вони просто… занадто обережні?! Трішки мене засмучує 🌚

ДИВИТИСЯ

#AnimatedMagic #RandomPearls