З цікавого — мені хотілось, щоб до цього календаря були дотичні якомога більше наших колег. Не тільки з тієї команди, що займається проєктом, а й з інших відділів та напрямків теж.

Тому я придумала, що на додачу до фото, в календарі будуть скетчеві ілюстрації, які будуть малювати всі охочі співробітники. Бо хто намалює дійсно справжні живі скетчеві ілюстрації, як не ті, хто не вміють малювати? 😼

Я принесла на тиждень в офіс свій айпад і на вільному столі влаштувала кружок з малювання. Робила коротке хвилинне інтро, давала перелік тваринок і залишала їх творити.

Дуже тішилась, коли колеги із захватом впізнавали свої ілюстрації на сторінках календаря. І все ще дуже хочу випустити стікерпак, якийсь мерч чи постери з усією колекцією ілюстрацій 🍬

Ще з висновків після цього проєкту — ніколи не зліть любителів котів.

Чесно, ми свідомо вирішили похуліганити і піти шляхом рейджбайту з назвою і дизайном обкладинки. Навіть більше, ми для просування ми попросили після релізу котів-інфлюєнсерів зробити жартівливий бойкот календарів, щоб ще більше це обіграти.

Але от на що ми не розраховували — це на дуууууже бурхливу реакцію аудиторії Аврори на тизер календаря і його обкладинку. 😁 Тут, мабуть, і сама Аврора такого не очікувала.

Добре чи погано, але це один з найбільш лайкнутих і коментованих дописів у Аврори на сторінці.

А на фото — перший прототип календаря з імпровізованою ілюстрацією, яка потім стала обкладинкою. Це я тестила фактичний розмір, намагалась зрозуміти, чи нам він підходить в порівнянні з тим, який планували на початку)

В основі календаря — 5 дат 2025 року, коли суспільство думало, що війна от-от скінчиться. Це про очікування швидкого завершення війни, про сподівання, про дні, коли падали донати і зменшувалась зовнішня допомога, коли було багато розчарування.

Це календар-нагадування, що можна покладатися лише на самих себе. І треба боротися далі.

20 календарів зроблені зі срібла, інші — з металу. Загалом ми зробили тираж з 100 екземплярів не для продажу, а для дарування з рук в руки нашим українським та міжнародним партнерам і стейкхолдерам.

Я долучалась до арт-дирекшену цього проєкту, дизайну сторони з календарем та листівки.

1. Чого робити не варто.

Мабуть, з цього почати найпростіше, бо таких прикладів значно більше, ніж хороших. Соняхи, шароварний стиль, прапори-штори, штучні квіти, дивні вази. Ряд фотографій А4 з нечитабельним шрифтом на фоні жовто-синього тла. Чи макет в стилі “куточка покупця”.

Звісно, це краще, ніж відсутність памʼятування загалом. Але я певна, що ми можемо краще. І більш гідно.

2. Контекст та розташування

Формат памʼятування, дизайн табличок, елементів і простору звісно, залежать від контексту.

Зовнішні таблички на будівлях та вулицях вже пробують уніфікувати і зробити добре, принаймні мені відомо про такі ініціативи у Львові та Києві.

А от з внутрішнім простором складніше. І тут як з будь-яким дизайн-проєктом варто починати з основних питань: а для чого нам це взагалі, яка основна мета і функція? Місце пам'яті може бути простором для горювання, для вшанування, для збереження історії, або для всього водночас — і це суттєво впливає на кожне дизайнерське рішення.

Розміщення при вході більше звертається до зовнішньої аудиторії, гостей, показує скоріше фасад цінностей “ми з тих, хто памʼятає”.

Хороший приклад є в офісі Intellias, де немає ніякого зайвого кітчу, мінімалізм, і достатньо простору навколо.