Ще цікавим відкриттям для мене була mixed-media дизайнерка і CD Danaé Gosset, яку я вперше побачила на конфі Offff і зачарувалась. Вона робить свої анімовані відео кадр за кадром, промальовуючи їх вручну.

При тому деякі кадри попередньо моделює в 3D чи робить заготовки самостійно, знімаючи певні сцени на камеру телефону, а щось знімається в студії. Але потім оцей magic feel в анімації все одно вона робить руками, додаючи кольори, текстури, додаткового виміру. Це просто виносить мені мозок.

Бо в час, коли ми звикли робити все дуже-дуже швидко, її робота виглядає як щось космічне. І після такого хочеться вкладати більше зусиль, спроб та ресурсу в свою роботу.

І останнє, чим поділюсь сьогодні — класним кейсом айдентики для фестивалю анімації.

Не тільки ми надихаємося витинанками, поляки теж в ділі :)

Тут мене прям зачаровує робота з папером. Нерівності вирізаного краю фігур дають класне відчуття, ніби цю анімацію можна помацати руками і відчути через екран.

Минулого літа я була в самовільному сабатікалі, щоб відпочити і знову віднайти свою сreative spark після корпоративної роботи.

Відповідно у мене було багацько вільного часу, і я натрапила на оголошення від бренду Anumo про пошук людей у майстерню. Відгукнулась одразу, бо теми переробки, сортування, апсайклу мені завжди була супер цікаві.

Близько двох місяців я працювала з пластиком: шліфувала, вирізала, плавила, пакувала. Мила пляшки, віддирала етикетки, нарізала пластик на маленькі шматочки. Жартома казала, що я ходжу працювати на завод, бо десь так і відчувалось)

Як хтось казав “Boring life — boring portfolio”, то ж я хотіла спробувати трошки unboring речей.

Чи це дизайн? Та ні, але це дуже нетривіальний досвід, що дав мені розуміння безлічі процесів виготовлення реальних речей. А ще класні інсайти з ведення маленького крафтового бізнесу, засновниця бренду Саша Попурга мене дуже надихнула на створення чогось свого. Бо насправді секретів ніяких нема, просто береш і робиш (але це вже інша історія).

Найцікавішим для мене було працювати з кольором. Викладати попередні кольорові схеми і знаходити класні поєднання. А потім ці шматочки пластику переносити у величезний станок під прес, який потім усе переплавляє докупи.

А наступного дня, коли все охолоне — дістаєш фінальну пластину і роздивляєшся, як кольори взаємодіють між собою.

Після цього пластини віддаються на порізку, а далі вже майже готові вироби дошліфовуються і комплектуються в майстерні.

І ось до чого я. Робота з матеріалом — це цікавий досвід.

Вириватися зі звичного контексту клацання кнопок у реальний світ: діставати лінійку, щось вирізати, малювати, налаштовувати, змішувати. Це розвиває просторове мислення, і може дати класну перевагу в подальшій роботі вже безпосередньо з дизайном і втіленням власних ідей, бо ти вже розумієш, як працює та чи інша технологія, розширяєш свої можливості.

Шовкографія, ліпка, мозаїка, вишивка. Whatever. Аби отримувати задоволення від того, що власними руками й уявою створюєш щось реальне.

Це дійсно допомагає згадати ось цей трохи дитячий захват від процесу створення. І може повернути той самий ✨creative spark✨ у буденне життя.