У цьому контексті мені дуже любиться цей проєкт від Liu Zhao.

Можна було би для втілення ідеї зробити звичайну імітацію рваного паперу фотошопі. Хоч і довелось би прям заморочитися, що б вийшло гарно. Але точно не було б такого яскравого відчуття реальності та матеріалу.

Але ж є кайф робити справжні речі — надрукувати, скласти, знайти найприкольніше механіку рвати папір на шматки. Й зробити це десятки разів, щоб вийшло прям класно і потрібна кількість носіїв. Гляньте відео всередині кейсу :)

Ще цікавим відкриттям для мене була mixed-media дизайнерка і CD Danaé Gosset, яку я вперше побачила на конфі Offff і зачарувалась. Вона робить свої анімовані відео кадр за кадром, промальовуючи їх вручну.

При тому деякі кадри попередньо моделює в 3D чи робить заготовки самостійно, знімаючи певні сцени на камеру телефону, а щось знімається в студії. Але потім оцей magic feel в анімації все одно вона робить руками, додаючи кольори, текстури, додаткового виміру. Це просто виносить мені мозок.

Бо в час, коли ми звикли робити все дуже-дуже швидко, її робота виглядає як щось космічне. І після такого хочеться вкладати більше зусиль, спроб та ресурсу в свою роботу.

І останнє, чим поділюсь сьогодні — класним кейсом айдентики для фестивалю анімації.

Не тільки ми надихаємося витинанками, поляки теж в ділі :)

Тут мене прям зачаровує робота з папером. Нерівності вирізаного краю фігур дають класне відчуття, ніби цю анімацію можна помацати руками і відчути через екран.

Минулого літа я була в самовільному сабатікалі, щоб відпочити і знову віднайти свою сreative spark після корпоративної роботи.

Відповідно у мене було багацько вільного часу, і я натрапила на оголошення від бренду Anumo про пошук людей у майстерню. Відгукнулась одразу, бо теми переробки, сортування, апсайклу мені завжди була супер цікаві.

Близько двох місяців я працювала з пластиком: шліфувала, вирізала, плавила, пакувала. Мила пляшки, віддирала етикетки, нарізала пластик на маленькі шматочки. Жартома казала, що я ходжу працювати на завод, бо десь так і відчувалось)

Як хтось казав “Boring life — boring portfolio”, то ж я хотіла спробувати трошки unboring речей.

Чи це дизайн? Та ні, але це дуже нетривіальний досвід, що дав мені розуміння безлічі процесів виготовлення реальних речей. А ще класні інсайти з ведення маленького крафтового бізнесу, засновниця бренду Саша Попурга мене дуже надихнула на створення чогось свого. Бо насправді секретів ніяких нема, просто береш і робиш (але це вже інша історія).

Найцікавішим для мене було працювати з кольором. Викладати попередні кольорові схеми і знаходити класні поєднання. А потім ці шматочки пластику переносити у величезний станок під прес, який потім усе переплавляє докупи.

А наступного дня, коли все охолоне — дістаєш фінальну пластину і роздивляєшся, як кольори взаємодіють між собою.

Після цього пластини віддаються на порізку, а далі вже майже готові вироби дошліфовуються і комплектуються в майстерні.