Доброго вечора, креативні панове.

Сьогодні дуже насичений робочий день, тож дісталась сюди тільки зараз.
І щоб трохи перемкнутися з навколишніх новин, хочу поговорити про крафт 🔮.

Це не випадковий перехід від теми вигорання, бо саме крафтом я рятувалась минулого року після вигорання. І трошки далі розкажу, як саме.

Мені пощастило із наставниками, бо Гліб Капоріков і Саша Трегуб дуже пушили в свій час в Проджі нестандартні ідеї кампейнів. Один з улюблених таких кейсів — проєкт Prjctr Professiums, де ми спеціально ЗАЛИВАЛИ БЕТОН, щоб потім розфігачити його величезною кувалдою. І засняти це все на камеру, звісно.

Я обожнюю в цьому проєкті все: поїздки в Епіцентр, опанування техніки фарбування літер з балону, естетику розбитого бетону під студійним світлом. І нашого Ігоря, який згодився цей бетон замішати, зробити форми і доставити їх на локацію.

Прикольно, що нам тоді вистачило сміливості і віри в те, що воно вийде класно. Я ще ніколи до того не отримувала стільки кайфу і веселощів від процесу.

У цьому контексті мені дуже любиться цей проєкт від Liu Zhao.

Можна було би для втілення ідеї зробити звичайну імітацію рваного паперу фотошопі. Хоч і довелось би прям заморочитися, що б вийшло гарно. Але точно не було б такого яскравого відчуття реальності та матеріалу.

Але ж є кайф робити справжні речі — надрукувати, скласти, знайти найприкольніше механіку рвати папір на шматки. Й зробити це десятки разів, щоб вийшло прям класно і потрібна кількість носіїв. Гляньте відео всередині кейсу :)

Ще цікавим відкриттям для мене була mixed-media дизайнерка і CD Danaé Gosset, яку я вперше побачила на конфі Offff і зачарувалась. Вона робить свої анімовані відео кадр за кадром, промальовуючи їх вручну.

При тому деякі кадри попередньо моделює в 3D чи робить заготовки самостійно, знімаючи певні сцени на камеру телефону, а щось знімається в студії. Але потім оцей magic feel в анімації все одно вона робить руками, додаючи кольори, текстури, додаткового виміру. Це просто виносить мені мозок.

Бо в час, коли ми звикли робити все дуже-дуже швидко, її робота виглядає як щось космічне. І після такого хочеться вкладати більше зусиль, спроб та ресурсу в свою роботу.

І останнє, чим поділюсь сьогодні — класним кейсом айдентики для фестивалю анімації.

Не тільки ми надихаємося витинанками, поляки теж в ділі :)

Тут мене прям зачаровує робота з папером. Нерівності вирізаного краю фігур дають класне відчуття, ніби цю анімацію можна помацати руками і відчути через екран.

Минулого літа я була в самовільному сабатікалі, щоб відпочити і знову віднайти свою сreative spark після корпоративної роботи.

Відповідно у мене було багацько вільного часу, і я натрапила на оголошення від бренду Anumo про пошук людей у майстерню. Відгукнулась одразу, бо теми переробки, сортування, апсайклу мені завжди була супер цікаві.

Близько двох місяців я працювала з пластиком: шліфувала, вирізала, плавила, пакувала. Мила пляшки, віддирала етикетки, нарізала пластик на маленькі шматочки. Жартома казала, що я ходжу працювати на завод, бо десь так і відчувалось)

Як хтось казав “Boring life — boring portfolio”, то ж я хотіла спробувати трошки unboring речей.

Чи це дизайн? Та ні, але це дуже нетривіальний досвід, що дав мені розуміння безлічі процесів виготовлення реальних речей. А ще класні інсайти з ведення маленького крафтового бізнесу, засновниця бренду Саша Попурга мене дуже надихнула на створення чогось свого. Бо насправді секретів ніяких нема, просто береш і робиш (але це вже інша історія).