Ну що, зачекались?

Вітайте кураторку каналу цього тижня — Юлю Строй.

- лінкдін
- біхенс

Ми Юлю дуже любимо. Вона у нас робила буквально все — вчилась, курувала Graphic Design Medium, працювала у Проджі лід дизайнеркою 💙

Зараз — вона хед оф дизайн у Повернись Живим, до того лід дизайнерка в Uklon.

Ну що, починаємо ✨

Хелоу, крієйтори)

Підіймаю цей келих Живчика за старт цього тижня разом з вами. 👷

У мене цей ранок почався з дощу, заторів, розлитої кави з термокружки, а також з кількох ранкових зустрічей.

Сподіваюсь, що ваш ранок почався трошки краще :)

Загалом, я тішусь запрошенню Саші побути в цьому каналі , бо це класна можливість поділитися залаштунками своєї роботи, думками та темами, які дійсно вважаю важливими.

У мене в голові вже є невеличкий план, але я не хочу робити ніякі заготовки наперед.

Тому спитаю вас — про що вам було б цікаво поговорити, запрошую до опитувальника вище :)

Чесно, я не здивована, що тема вигорання і творчого страждання відгукується не тільки мені.

Працювати в цей непростий час (тут можете вставити будь-яке нецензурне слово на власний смак), зберігати продуктивність і ту саму ✨креативність✨ — задача із зірочкою. І це окей — не справлятись з нею час від часу.

Ми всі буквально цей мем з чоловіком, який кричить на фоні палаючого світу. Не люблю цю картинку в цілому, але вона класно передає емоційний стан і фрустрацію.

Якщо б мені довелось скласти якусь формулу ментального “дзену” для дизайнерів, до неї б увійшло кілька складників:

— повага до своєї праці та праці інших;
— вміння від***атися відстати від себе (відкинути власні очікування, вимоги, порівняння);
— навичка пробачати собі косяки і дозволяти собі помилятися;
— розуміння того, що будь-який проєкт починається з дуже поганих перших чорнових варіантів;

Ще важливо — бути чесними з собою і брати паузи, коли не вивозиш. Втомитися чи навіть вигоріти — це окей. Але найскладніше і найцінніше — навчитись ловити себе напередодні цього стану чи хоча б на його початку.

➡️ То ж маю тепер питання до вас:
Як ви розумієте, що підходите до межі — і що тоді робите? Може маєте лайфхаки і власні перевірені способи підзарядки й відновлення?

Я далі, звісно, поділюсь своїми.)

Що для мене працює, коли відчуваю, що вже "підгораю":

🧘‍♀️ 1. Просто перестати працювати

Це дивно писати, але коли роботи занадто багато, я схильна брати на себе ще більше, складніше відчути свій ліміт. Відкласти роботу, делегувати або попросити про відстрочку дедлайну — буває дуже тяжко.

Парадоксально, але я пишаюсь тим, що в певні моменти відмовлялась від класних проєктів, щоб зберегти менталку.

Чотири роки тому, посеред фріланс-проєкту, зрозуміла, що не вивожу: паралельно був фуллтайм і розставання з колишнім. Ледь не ревіла над ноутбуком. Дуже боялась відмовити старшому дизайнеру — він же мене "взяв" у проєкт, довірився, ми були вже на екваторі.
Але після торгів із собою я наважилась написати велике повідомлення-вибачення, повернула передплату (зараз би вже так не зробила, хехе) і відправила все з напрацюваннями.

І що ж — світ не зупинився. Колега зрозумів, навіть не видалив з друзів. А я видихнула і зберегла останній ресурс. Mental breakdown все одно стався — але відновитись було набагато легше.

2. Відмовитись від чеклістів і списків.
Колись я думала, що вони мені допомагають бути зібраною — виписувала всі задачі на папір, розбивала на маленькі підзадачі (типу “їсти слона по шматочкам”), ставила галочки.
Але з часом зрозуміла, що ці списки ще більше тиснуть на мою менталку. Чим більший список — тим більше фонового стресу. Мабуть, це про завищені очікування від себе, вимогливість, перфекціонізм. А у вразливому втомленому стані такий тиск лише пришвидшує вигоряння та фруструє.

Зараз, звичайно, я трекаю задачі в робочій Асані, щось тримаю в notes на телефоні. Але вони не диктують мій день, я можу без проблем забити на список і дати собі перепочити чи перемкнутись на задачі поза списком.

🍬3. Знайти швидкий дизайнерський дофамін.
Цю штуку мені колись допоміг сформулювати Стас Говорухін на менторській сесії.

Якщо у вас у роботі великі обʼємні проєкти, які довго тягнуться, а результа не можна "пощупати" — дуже раджу шукати маленькі задачі, де можна швидко побачити кінцевий продукт. В роботі чи поза нею — не важливо.

Це може бути швидка ітерація якоїсь задачі з беклогу, яка там вже давно висить, або ж якийсь маленький personal project. Футболка для команди з приколом чи зі своїм власним принтом. Нова обкладинка для фейсбуку чи лінкедіну, яку треба було змінити ще рік тому. Або листівка на день народження друга — але така, що б вам самим було весело її робити.

Будь-що, що не вимагає більше кількох годин, але дає готовий результат вже одразу.
Мозок отримує сигнал "я щось зробив — і ось воно є, крутяк”. Таке відчуття завершеності дає надалі трохи енергії і мотивації.
Мені дуже подобається так “їхати” вперед на дофаміні від маленьких або цікавих для мене задач. Так вистачає сил як на рутину та нудні технічні/системні таски, так і на придумування чогось класного. Така от стратегія.

І останнє на сьогодні:
4. Не Відкладати Портфоліо На Потім.

Майже чотири роки я працювала в Проджі в шаленому темпі — і на запаковку проєктів у портфоліо ніколи не було часу. Через це іноді відчувала себе ніби не справжньою дизайнеркою: роботи робила багато, а показати — нема чого, zero.

Тільки після звільнення у самовільний саббатікал я знайшла час і сили на портфоліо. Витратила місяць-півтора — кожен кейс зайняв майже стільки ж, скільки й сам дизайн кожного проєкту. Збирала один, публікувала — і на хвилі задоволення фігачила наступний. До сих пір собі за це вдячна, бо це класна інвестиція в себе.

Зараз я послуговуюсь правилом: робити кейс одразу, як тільки проєкт на фінальній стадії. Он кейс календаря ПЖ опублікувала день у день з релізом.

А якщо немає сил на повноцінний кейс — зробіть неідеальну горталку в інсту. Скріни з Фігми, мокапи, бекстейдж фотки. Це теж рахується і дає сили рухатись далі (і трошки тішить дизайнерське его, що вже приховувати).

Горіть і не вигорайте. Добраніч 🌚

Загалом крафтові проєкти — це new luxury.
Особливо в цю епоху активного бусту ШІ генерації зображень і відео.

Часто бізнесу не дуже вигідно робити проєкти руками і справжніми матеріалами, бо:
- це доволі дорого;
- затратно по часу;
- не завжди дає передбачуваний результат;
- вимагає більше підготовки, кількох ітерацій та попередніх тестів.

Класний приклад — остання анімація логотипу від Apple TV. Здавалось, це можна було б на ізі заанімувати в якомусь 3D редакторі, але тільки Apple чи подібного штибу компанія могла вкласти гроші в дуже зморочену студійну зйомку зі складним світлом, механікою руху та frame by frame олдскульною анімацією.

Якби я не бачила залаштунків зйомки, я б ніколи не подумала, що це зроблено руками.
Але який же кайф усвідомлювати весь процес, що за цим стоїть.

То ж для мене крафтові проєкти — саме про процес.
Він настільки ж цінний, як і сам результат. Хоч замовник може і не завжди так думати :)