З рідиною було складніше) але цей сет текстур мені подобається, накинути типографіку і буде топ

ну що друзі)
СЬогодні будемо говорити про креативні методики і кіно.

почнемо з інтро

Я люблю кіно, люблю режисуру і монтаж. Але більше за все – символізм. Одна з найцікавіших для мене тем, розгадувати аналогії і метафори, робити реверс сюжету і приводити його до сухого речення – про що це було.

З одного боку це працює як тренування для мозку – більше розборів > гнучкіше розум > цікавіші ідеї, які можна використовувати в дизайні.

З іншого боку, беручі фільм як референс, можна чіткіше побачити, яким може стати брендинг до того чи іншого проєкту.

Приклад: уявімо що ми робимо дизайн для бренду окулярів і беремо собі фільм "Дівчина з татуюванням дракона", як фільм – візуальний референс.

Холодна палітра, масивні, холодні пусті композиції, лакові поверхні, філігранна верстка.

знайшла схожий по опису проєкт як приклад

Зайшов проєкт > підібрали до нього фільм по настрою > дивимося, виписуємо асоціації > вуаля

Але якщо ми звертаємося до режисерів і їх підходів в створенні сюжету і намагаємося це перекласти в принцип побудови айдентики. То треба дивитися на мастодонтів символізму)))


Почнемо з Акіри Куросави.

Японський режисер, який по суті зробив японське кіно глобальним. І вплинув на всіх — від Голлівуду до артхаусу.

У нього є фільм Dreams про сни. Вісім візуальних новел які між собою не пов'язані. Кожен сюжет – як живопис, діалогів мінімум, більше атмосфера.

Цей фільм медитативний стан.

Так от, є у мене формула


Зупинись на сцені, яка чомусь викликає дивне хвилювання або неспокій — і досліди її.

Розклади сцену на складові >
* Колірна палітра
* Текстури
* Кадрування
* Світло й тінь
* Звук або його відсутність
* Символ (вухо, шосе, червона кімната)

Кожен з пунктів можна перенести або в ідею для бренду або в графічний прояв.

Головна рамка
емоція > відчуття > візуальний прояв

Якщо зажди тримати в голові, що брендінг має викликати емоцію, то навряд ваші дизайни будуть гельветікою на однорідному фоні)

Наступний – Девід Лінч.

Режисер, який навчив дивитися не «що відбувається», а «що я відчуваю, коли це відбувається».

Його кіно — це як раз не сюжет, а стан. Не відповідь, а напруга.
Він працює з підсвідомим. І це можна використовувати як метод у дизайні.

У Лінча символ — не декор.

* Червона кімната з серіалу Twin Peaks — не просто інтер’єр. Це простір між світами.

* Синя коробка в Mulholland Drive — механізм переходу в іншу реальність.

* Шосе в Lost Highway — нескінченний рух без розв’язки.

Символ у нього завжди:
* простий за формою
* незрозумілий до кінця
* емоційно заряджений

Формула Лінча:
Тривога > образ > повтор > відчуття

Яка темна сторона є у цього проєкту?
Як зробити тихий проєкт що буде викликати напругу?
Як створити емоційну палітру?
За рахунок чого можна створити атмосферу в айдентиці?

Уявіть бренд як сон > опишіть цей сон абсурдним образом > перетворіть образи на шрифти/елементи/композицію