7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?

Найчастіше я запитую себе: «Сажи чесно - чого ти насправді хочеш? Не в моменті, а в житті загалом?» І: «Чи те, що ти робиш зараз, наближає тебе до цього?» Це питання про справжні бажання і цінності: «Мішо, чого ти справді хочеш?»

8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?

Я не переймаюся обґрунтуванням сенсу своєї діяльності. У мене є теорія, що людська цікавість і є тим сенсом. Я йду за своєю цікавістю: усе, що мене цікавить, автоматично має сенс.

9. По якому питанню ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік?

Насправді, чітких точок зору в мене небагато — у більшості питань я тримаюся метапозиції. Мої знання обмежені, тож я уникаю категоричності. А ті позиції, що сформовані, напрацьовані роками роздумів, дискусій і рефлексії — вони не змінюються кардинально за рік. По суті, у більшості тем у мене просто немає фіксованої точки зору. При цьому я постійно використовую точки зору як прийом. У розмові я часто займаю якусь позицію й намагаюся її захищати — але лише для того, щоб її перевірити. Бо так цікавіше обговорювати щось: полярні погляди роблять дискусію динамічнішою й краще розкривають суть теми. Тому в публічних обговореннях я можу займати якусь позицію — але це зовсім не означає, що я справді нею керуюся. Це радше навчальний, сократичний прийом.

10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?

Мій особистий виклик — це питання, над яким я працюю вже чотири роки, і це одна з основних тем у роботі з психологом. Я хочу більше хотіти: формулювати справжні бажання всередині себе, не навіяні суспільством, родиною чи іншими. Знайти ту точку опори в собі, від якої можна будувати життя яке буде справді моім. Професійний виклик зараз спільний для всіх: вижити в цих випробуваннях і вийти сильнішими, ніж увійшли. Це непросто.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Окрім комерційних стратегій я багато часу витрачаю на розробку стратегій персональних - усіляких підходів, ментальних конструкцій та практик, які б допомагали мені приймати більш-менш усвідомлені рішення та розбиратися з проблемами. Яких завжди більше, ніж я можу перетравити.

Моя ментальна шафа забита усілякими коробками з інструментами, але є окрема полиця з практиками, якими я користуюся щодня. Найулюбленіша з них - мантра change it, accept it or leave it. Принцип зі стоїцизму, який допомагає швидко визначити свій погляд на проблему, а за ним - по якому саме шляху я хочу піти для її вирішення.

Як у пілотів-винищувачів є алгоритм OODA, який дозволяє приймати швидкі рішення в повітрі на швидкості 2000 км/год, так у мене є ця трійця сценаріїв: або змінити ситуацію, або прийняти ситуацію, або вийти із ситуації. Краса підходу в тому, що одразу спускатися на рівень тактики необовʼязково. Достатньо визначити загальне бачення подальших подій, визначити своє «що?», а потім вже можна переходити до пошуку «як?».

Якщо я обираю змінити ситуацію, я приймаю рішення усіляко впливати на те, як вона виглядає і розгортається.

Якщо я не можу змінити ситуацію, не хочу цього робити або мені зараз не до того - я завжди можу вирішити прийняти ситуацію такою, як вона є і не інвестувати в неї свої ресурси.

Якщо я не можу або не хочу змінити ситуацію і не можу її прийняти, у мене завжди є рішення вийти з ситуації. На жаль, не завжди це можливо. На щастя, ситуацій, коли це можливо, більше, ніж здається.

Обравши один з напрямів я можу ще не знати, яким саме чином я буду змінювати, приймати ситуацію або виходити з неї. Але я вже фокусуюсь і суттєво зменшую зону пошуку рішень, що врешті-решт береже масу внутрішніх ресурсів. А ще - відчуваю сильне полегшення від визначеності першого важливого рішення.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Дуже тригерюся на фразу «ми це вже робили/обговорювали» як аргумент у дискусії. Зазвичай вона означає «не хочу нічого змінювати, бо минулого разу це ні до чого не призвело».

Але штука в тому, що «ми це вже робили» не означає, що ми це зробили добре. А «ми це вже обговорювали» аж ніяк не означає, що ми до чогось дійшли.

Вирішення складних питань передбачає те, що часто називають «ходінням по колу». Але насправді таким воно є виключно в тому випадку, коли після проходження кола не робиться висновків і не відбувається робота над помилками. Якщо ж на кожному колі ми дізнаємося щось нове, отримуємо нову частинку інформації і трохи змінюємо своє розуміння предмета, це вже не ходіння по колу, а щонайменше рух по спіралі. Ба більше - усі наші зсуви в уявленнях про світ, формування складних навичок і зміни в мисленні зазвичай відбуваються не революційно, а еволюційно.

Тож так, бляха, ми це обговорювали. І це цілком достатній привід зробити це ще раз.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

За перший тиждень прокату третього «Аватара» трилогія Кемерона принесла загалом $5,6 мільярда і стала найкасовішою за всю історію кіно (тепер Джеймсу належать три з п’яти найкасовіших фільмів за всю історію, включно з «Тітаніком»). На честь пробиття кіностелі - 20 хвилин розповіді про маестро, його філософію, виклики і нестерпний характер.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

У 1947 році Білл Бернбах – молодий креативний директор, який докорінно змінив рекламу як таку, – у листі до засновників агенції Grey застерігав від зсуву фокусу з креативності на алгоритми, правила й техніки. Він вважав, що реклама – це передусім мистецтво переконання, а не набір правильних формул.

Через два роки, у 1949-му, він став співзасновником агенції DDB (Doyle, Dane, Bernbach). Легенди реклами, які суттєво вплинули на сучасне уявлення про бренди, довели, що інтелект і смак продають, а креативність – це бізнес-актив, а не прикраса.

Ще через 76 років, у 2025, агенція DDB стала жертвою того, про що Білл писав у своєму листі, і скоріш за все припинить своє існування після злиття двох рекламних гигантів – Omnicom та IPG. Гарний і сумний привід нагадати про напуття попередників майбутнім поколінням.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Рік від року стає все важче збирати необхідні суми на потреби війська і тримати віру в людство. Але щороку знаходяться тисячі людей і сотні організацій, які роблять неможливе можливим і повертають відчуття, що все буде. Дякуємо всім вам за те, що були з нами цього року. Будь ласка, за можливості залишайтеся з нами і в наступному, бо в нас ще багато роботи попереду. З вдячністю до Сил оборони України і всіх, хто зробив цей рік.

Ваша
Волонтерська

Не планував заходити сюди аж до 10 січня, але прильот двох іскандерів на відстані 100 метрів від дому викликав непереборне бажання закрити один минулорічний борг. Тож створив щорічний власний хіт-парад книг, які найбільше запам’яталися, вплинули та надихнули у 2025-му (а тут минулорічна підбірка). Приємного читання.

————————

🏆 GRAN PRIX

- Людина на перехресті: Роздуми про екзистенційний інтелект.
На жаль тільки у 2025 дізнався про Ігоря Козловського, який став для мене настільки ж потужною підтримкою у багатьох сферах життя, як і колись Віктор Франкл.

——————

🏆 GOLD

- Стратегія людини: від думок до дії (ще одна книга Ігоря Козловського, до якої звертався на протязі всього року).
- The Business of Belonging: How to Build Communities That Grow the Bottom Line
- Oversubscribed: How to Get People Lining Up to Do Business with You
- Every Time I Find the Meaning of Life, They Change It: Wisdom of the Great Philosophers on How to Live
- The Psychology of Money: Timeless Lessons on Wealth, Greed, and Happiness
- Beyond Entrepreneurship 2.0: Turning Your Business into an Enduring Great Company
- The 4 Disciplines of Execution: Achieving Your Wildly Important Goals
- Never Split the Difference: Negotiating As If Your Life Depended On It
- Суперкомунікатори: як знайти спільну мову зі скептиками, суддями і шпигунами
- Сила інтровертів: тихі люди у світі, що не може мовчати
- Traction: Get a Grip on Your Business
- For the Culture: The Power Behind the World's Most Successful Brands, from Apple to Beyoncé
- Structuring in Sevens: Understanding Organizations...Finally!
- Leadership on the Line: Staying Alive through the Dangers of Leading
- Чітке мислення. Мистецтво ухвалювати складні рішення від пілота стелс-винищувача

——————

🏆 SILVER

- Rethink the Business of Creativity
- Хто. Як наймати найкращих
- Rest: Why You Get More Done When You Work Less
- The Antidote: Happiness for People Who Can't Stand Positive Thinking
- SYSTEMology
- Війна
- The Brain at Rest: How the Art and Science of Doing Nothing Can Improve Your Life
- Мистецтво зосереджуватися. Як у нас украли увагу
- Buy Back Your Time: Get Unstuck, Reclaim Your Freedom, and Build Your Empire

——————

P.S. Всі книги, які читаю, разом з їх оцінками обережно збираю на Goodreads, а також в спеціальному хайлатсі в Інстаграмі.

P.P.S. Рекомендація книг - доволі дурна справа. Книга сподобалася мені, бо відповідала моєму запиту, збіглася з моїм контекстом, вирішила мою потребу. Шанси на те, що наші контексти, потреби та запити співпадуть - мінімальні. Книги варто обирати не тому, що їх хтось порекомендував, а тому що вони здатні відповісти на конкретні запитання, на які ми шукаємо відповіді. Проте якщо цей допис був для вас хоч трохи корисним - допоможіть нам у Волонтерській закрити збір на авто для Kraken 1654 на Ізюмський напрямок. Там залишилось трохи більше 20К грн.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Поки я знаходжусь в новорічному каматозі, Міша продовжує нести користь. Підпишіться на Мішу, він класний.

Дивіться що я вам приніс: Майкл Воткінс говорить про шість дисциплін стратегічного мислення. Не як про «талант», а як про навички, які можна тренувати.

1. Розпізнавання патернів
Стратег бачить за окремими подіями —повторювані закономірності.

2. Системне мислення
Будь-яке рішення має побічні ефекти. Часто не там, де ви їх очікуєте.

3. Ментальна гнучкість
Здатність тримати в голові одночасно і рівень «загальної картини» і «рівень деталей» і рухатись між ними.

4. Структурований фреймінг проблем та генерування потенційних рішень
Фреймінг проблеми часто важливіше за її розв’язання.

5. Візіонерство
Здатність формулювати переконливий образ майбутнього та цілі, що приведуть до нього.

6. Політика
Те чого неможливо уникнути в жодній організації

А нижче - його ж однойменна книжка:

Один зі способів не перетворюватися на товстолобу консерву під час обговорення суперечливих тем - прийняти за замовчанням, що дві суперечливі тези можуть бути вірними одночасно, та замість спроб довести свою правоту, витратити ці час і зусилля на глибше вивчення кожної з тез.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Можна як завгодно ставитися до Uber (я от ним взагалі користуюся тільки в Європі, та й те, коли нема часу шукати аналоги). Але факт залишається фактом - вони першими надали нам можливість тицяти по екрану, викликаючи таксі, і втикати на мапу з наближаючимся авто замість очікування на дзвінок від не найприємніших в світі операторів. А потім зробили саме цей формат новим стандартом у застарілій індустрії, назавжди її змінивши.

Окрім вдалої бізнес-ідеї, успіх Uber було досягнуто завдяки Uber Lab (також відомої як Applied Behavioral Science Team) - внутрішній команді з 30+ вчених, біхевіористів, маркетологів, соціологів та психологів, які були зібрані задля того, щоб краще розуміти поведінку людей і застосовувати ці знання в продуктах Uber. Дослідження убер-вчених не тільки вплинули на наш із вами користувацький досвід, але й визначили кілька ключових психологічних патернів, що впливають на рівень задоволення клієнтів у будь-якій індустрії, де час очікування - один із головних бар’єрів покупки.

1. Неприязнь до бездіяльності (Idleness Aversion)
Ми не любимо бездіяльність. Тому, коли нам дають можливість зайнятися будь-чим, навіть повною маячнею, це робить нас спокійнішими й щасливішими. Дослідження показали, що більшість з нас охочіше чекатиме довше, маючи щось до роботи, аніж обере коротше очікування, під час якого нічого робити. Тому, поки ми чекаємо на Uber, ми дивимося, як рухається автівка, можемо розглядати всілякі елементи візуального сміття (здавалося б) та додаткову інформацію про поїздку. Зараз це вже must-have для будь-якого сервісу, але на початку існування служби це було неабияка UX-інновація.

2. Тривога непевненості (Uncertainty Aversion)
У 2008 році виклик таксі містив багато невідомих. Ми не знали коли воно прибуде (та чи приїде взагалі). Не знали хто сидітиме за кермом. Тоді в автівках без лічильника водій міг висмоктати ціну з пальця, спираючись на настрій та позицію Сатурна. Та навіть якщо в таксі й був лічильник, водій завжди міг обрати довший маршрут задля більшого заробітку. Подібна непрозорість - небезпечна отрута для нас, людей. Відсутність інформації про результат, тривалість або перебіг події викликає у нас дискомфорт, напруження та негативну оцінку досвіду. Тому додаток пояснює нам кожен крок, що наближає нас до довгоочікуваної автівки. Очікуваний час прибуття, детальне пояснення вартості проїзду, обгрунтовані кошториси на всі послуги та оперативні оновлення з поясненнями в разі будь-яких змін. Завдяки таким нововведенням, кількість поїздок, скасованих після вислання запиту, зменшилася на 11 % (нагадаю, що у сервіса - 75+ млн юзерів).

3. Ефект градієнту цілі (Goal Gradient Effect)
Цей принцип говорить, що найбільше нас мотивує відстань до цілі: що ближче ми до успіху, то вищою є наша мотивація. В Uber тут працює сам факт наявності інтерактивної мапи і інструменти підкреслення близькості авто до нас (як от, наприклад, зум мапи під час руху авто).

4. Правило піку та кінця: дві найважливіші миті (Peak-End Rule)
Наше враження про отриманий досвід формується на підставі того, як ми почувалися в момент його піку та завершення, а не нашим середнім враженням від досвіду загалом. Це стосується як позитивного, так і негативного досвіду. Можливо, саме тому багато водіїв перетворюються на котиків на завершення поїздки, за секунди до виставлення оцінки.

P.S. На скрині до посту - нехитрий підхід команди Uber Lab до впровадження нових фіч сервісу.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Новорічні цілі - класна штука. Шкода, що недовговічна. Вони живуть яскраво і помирають швидко. Десь між першим робочим тижнем і першим серйозним авралом. У цьому їхня доля дуже схожа на долю багатьох стратегій. І, здається, я допетрив чому.

Ми майже завжди діємо за принципом додавання.

Кожна наша новорічна ціль і кожна стратегія передбачають, що ми почнемо робити щось додатково до того, що в нас уже є. Ще один проєкт. Ще одну звичку. Ще одну практику. І це було б ок, якби в усіх нас цих проєктів, завдань і практик не було під зав’язку. Ми ледь догрібаємо з ними до кінця року, щоб ефективно запланувати, як будемо помирати в наступному. На наші календарі, в які вже нічого не можна впихнути, ми накидаємо нові цілі - вивчити мову, схуднути, запустити новий продукт.

Ми запитуємо себе: чого я хочу досягти? Що для цього необхідно зробити?
І майже ніколи не запитуємо: від чого мені потрібно відмовитися, щоб це стало можливим? (щоб вивчити мову, мені потрібні мінімум дві години на день, а для цього мені доведеться відмовитися від кількох вечорів із сім’єю, суботніх пробіжок, пари книжок і Assassin’s Creed).

Колись я натрапив на фразу “To lift something up, you have to put something down”. Здається, у ній більше здорового глузду про цілі й стратегії, ніж у багатьох книжках і статтях на тему.

Можливо, цілі й стратегії житимуть довше, якщо не просто додавати нове (проєкти, задачі, практики).
А й звільняти для цього нового місце й ресурси, відмовляючись від чогось старого.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Недільна #надиханка від Андрія Міщенко - засновника Київського креативного товариства @kyivcreativecommunity та благодійної ініціативи «Франка на фронт». Креативного директора з 12-річним досвідом у комунікаціях і купою нагород у кишені, як от Cannes Lions, Webby Awards, FWA, One Show, ADC*E, Red Dot. Але для мене Андрій - передусім людина, з якою ми кілька років робили дуже веселі, яскраві й корисні проєкти в Arriba!, де він, власне, і почав свій шлях креативника. І я досі не знаю, від чого отримував більше задоволення - від результатів нашої роботи чи від до біса цікавих дискусій на всі теми у світі, які народжувалися під час мозкових штурмів.

1. Які 1–3 книги найбільше вплинули на тебе - особисто чи професійно?

Три книги: (з нещодавнього більше)
- «Тонка коричнева лінія» Андрія Семʼянківа — українська повоєнна поезія у всій красі підземного стабпункту близько 0
- Трилогія «Памʼять про минуле Землі» Лу Цисіня — фантастика про місце людини у багатовимірному всесвіті зірок
- Object-oriented ontology by Graham Harman — про іншу філософську парадигму взаємовідносин людини зі світом навколо

2. Назви 1–3 людей, у яких ти чомусь навчився за останній рік. Чому саме вони тебе навчили?

Мій тесть — як любити життя
Приятель Євген — як поєднувати роботу, родину, хоббі та навчання
Мирослав Маринович — як довіряти собі

3. Яка в тебе є найдивніша звичка?

Я збираю загублені на вулиці дитячі рукавички

4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя?

Повернутися з Барселони в Київ 23 лютого 2022

5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному?

Налагоджена рутина, читання книг, робота з однодумцями

6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?

Сон. Коли готую страви вдома на кухні. Біг новими маршрутами. Виставки в Українському Домі.

7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?

- «Який в цьому є сенс?» — в роботі і в житті
- «Чи можна це зробити простіше?» — в роботі найчастіше, але і просто по життю
- «Так, що спочатку?» — коли дивлюся на щоденний список справ і калібруюсь

8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?

Сенс = цінність для людини. Чим більше людей відчують цінність від моєї роботи (військові, громадяни, представники однієї спільноти) — тим більше в тому сенсу.

Надихає відчуття, що допомагаю суспільному благу і допомагаю іншим людям побачити світ по-новому («може бути інакше»).

9. По якому питанню ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік?

Переоцінив ставлення до вертикальних звʼязків і державних інституцій. Горизонталі звʼязки для виживання України важливі в короткостроковій перспективі, але без їхньої інституціоналізації нічого не буде.

10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?

Професійний: Як бути ефективним керівником?
Особистий: Як не бути зверхнім)

—————————

#надиханка - це 10 запитань людям, чиє мислення й дії надихають, про те, що допомагає їм живитися, творити й рухатися далі в українському контексті.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Почнемо новий робочий рік зі слушної думки Безоса про те, як новації застрягають всередині компаній.

Деякі рішення послідовні та незворотні або майже незворотні, як двері в один бік. Їх варто приймати методично, виважено і повільно, після тривалого обговорення та консультацій. Якщо ви пройдете крізь ці двері і вам не сподобається те, що за ними, ви не зможете повернутися назад. Нехай це будуть рішення першого типу.

Однак більшість рішень зовсім не такі. Вони мінливі, зворотні - це двері, що відчиняються в обидва боки. Прийнявши не зовсім оптимальне рішення другого типу, вам не доведеться жити з його наслідками надто довго. Ви можете знову відчинити ці двері й повернутися назад. Рішення другого типу можуть і повинні прийматися швидко розсудливими особами або невеликими групами. У процесі розростання компаній, схоже, зʼявляється тенденція застосовувати громіздкий процес прийняття рішень першого типу до всього, включаючи багато рішень другого типу. Внаслідок цього виникають сповільнення, необдумане ухилення від ризику, нездатність достатньо експериментувати та, зрештою, скорочення кількості нововведень.

Амінь.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Розуміння проблеми - перший крок до її розвʼязання. Проте наші інстинкти часто спонукають нас швидко пропустити його й одразу переходити до дій. Здається, що чим швидше ми почнемо вирішувати проблему, тим раніше її здолаємо. І це настільки сильний інстинкт, що навіть знаючи про нього, нам важко його оминути. Що часто призводить або до марних дій, або до значних втрат.

У дослідженнях USAF, NASA і ICAO щодо авіаційних ситуацій постійно фігурує теза: більшість критичних помилок виникають під час поспішних керуючих дій.

Про це добре знали інженери й пілоти F-16. Тому, окрім теоретичного навчання, у пілотів-новачків формували нову звичку, щоб запобігти імпульсивним рішенням.

Накручування годинника.

У кабіні F-16 є крихітний аналоговий годинник, вбудований у правий нижній кут консолі. Він залишився ще з часів проєктування літака в 1970-х. Майже все інше в літаку відтоді модернізували й замінили, але крихітний годинник із ручним накрутом залишили. Спеціально для пілотів, яких навчали простому принципу: «Перш ніж ухвалити рішення, накрутіть годинник».

Проста механічна дія, яка стримувала перший порив поспішати з розвʼязанням проблеми. Накручування годинника на кілька секунд відвертало увагу пілота, створювало когнітивну паузу й фізично відволікало від торкання елементів керування. Це давало мозку час оцінити ситуацію й визначити проблему, перш ніж діяти, що допомагало ухвалювати кращі рішення (рівень помилок падав на 30%, якщо вірити USAF і NASA).

У F-22 та F-35 годинник прибрали, а визначення проблеми залишили за сучасною авіонікою, яка контролює політ і запобігає людським помилкам. Але фізичну паузу - прибирання рук з елементів керування на коліно, яке створює когнітивну паузу між імпульсом і дією, - залишили. Разом із принципом: «Не торкайся нічого, поки не зрозумів, що відбувається».

P.S. Оскільки пілотом я так і не став, а імпульсивною людиною залишився, довелося вигадати собі власний аналог годинника - прокрутку кільця на пальці, яка нагадує про необхідність визначитися з ціллю або проблемою перед тим, як діяти. Працює бездоганно. Коли встигаю згадати.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Невеличкий док про cult brands - бренди, що фокусуються на формуванні спільнот, а не лише попиту. Якщо коротко:

Культові бренди не намагаються подобатися всім і свідомо відштовхують частину аудиторії. Чітке «не для вас» для них так само важливе, як і «для кого ми є». Їхній фундамент - чітка позиція, точка зору на світ і послідовна поведінка, а не суто рекламні кампанії і активації. Вони створюють і поширюють власну культуру: мову, ритуали, правила входу. І будують довготривалі відносини з людьми замість одноразових побачень. Послідовність у їхніх діях важливіша за яскравість окремих рішень. Вони формують не лише попит, а й спосіб мислення аудиторії. У формуванні їхнього голосу й позиції ключову роль відіграють засновники або лідери. Вони залишаються релевантними, бо реагують на культурні зміни в суспільстві, а не лише на поведінку ринку. А культовими стають тоді, коли люди впізнають їх за поведінкою, а не за логотипом.

А загалом, якщо тема актуальна, краще почитати щось більш змістовне, ніж пдфку. Наприклад, книгу For the Culture Маркуса Коллінза, колишнього директора зі стратегії Wieden+Kennedy.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Ми живемо у світі плацебо.

Кнопка зачинення ліфта насправді ні на що не впливає, нічого не зачиняє і нічого не прискорює. Скільки б ми не тицяли на цю кнопку, двері швидше не закриються (якщо тільки ви не пожежник або людина зі спеціальним ключем). Штука в тому, що за правилами безпеки та законами про права людей з інвалідністю двері ліфта мають залишатися відкритими протягом встановленого часу (приблизно трьох секунд). Але щоб ми менше нервували під час очікування, нам важливо відчувати, що ми щось контролюємо. От саме цю ілюзію дає кнопка.

Така ж історія з кнопками виклику пішохідного світлофора в Європі та США. Щоб не нервувати в очікуванні аж 60 (!!!) секунд, ми можемо впевнено натискати кнопку й бути переконаними, що керуємо дорожнім рухом. Що дає нам сили дочекатися зеленого, а не бігати між автівками як шалена лань.

Схоже, ми дуже тривожні створіння, якщо дизайнерам та інженерам раз по раз доводиться вигадувати для нас заспокійливе плацебо.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Недільна #надиханка з Оленою Ведмідь, СЕО та власницею комунікаційної агенції Postmen. Всього за один рік ми разом і навчалися в Руууші, і працювали над проектом для 18 Українського маркетинг-форума, і перетиналися в фіналах ледь не всіх українських і міжнародних фестивалей, на які ми подавались. А потім я дізнався як Олена стала СЕО агенції і який шлях довелося пройти, щоб справа чоловіка жила і розвивалась. З тих пір моя повага до Олени і її команди злетіла десь за хмари.

1. Які 1–3 книги найбільше вплинули на тебе - особисто чи професійно?

Всі книги Курта Воннегута.

2. Назви 1–3 людей, у яких ти чомусь навчилась за останній рік. Чому саме вони тебе навчили?

Я би назвала місця, де я вчусь в цьому році: МВА програма в КМБШ та простір COWO GURU.  

КМБШ привнесло в моє життя системність і насиченість. Найбільшим відкриттям для мене став Gallup Test, про який розповідає Сергій Ноздрачов. Цей тест визначає головні таланти людини, які варто розвивати. Я рекомендую його пройти кожному. 

А в COWO GURU я читала “Божественну комедію” Данте разом з філософом Олександром Філоненком та слухала курс про Японію зі Світланою Рибалко.

3. Яка в тебе є найдивніша звичка?

Звісно, мені здається, що в мене немає дивних звичок, тому я спитала в людей. Вони сказали, що моя найдивніша звичка - те, що я скрізь беру з собою свою собаку Тедді. Але для мене це нормально)) Тедді - це мініатюрна американська вівчарка. Собака зі здоровою психікою, втілення безумовної любові та радості життя.

4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя?

Стати СЕО Postmen. Це рішення було не зовсім добровільним. Ярослав Ведмідь, мій чоловік, який заснував та керував Postmen, раптово помер майже два роки тому і залишив багато розпочатих справ, які я вирішила продовжити.

5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному?

У мене є хороша звичка: вміння говорити “ні”. Це буває складно. Але якщо я бачу, що мої дії не наближають до мети, я приймаю рішення відмовлятись від них.

6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?

Раніше я помилково думала, що для відновлення потрібно усамітнитись, закритись вдома і не вилазити з-під ковдри. Мабуть, іноді так дійсно варто робити. Але насправді я наповнююсь енергією від спілкування з людьми. Тому зараз я частіше за все обираю компанію, друзів та рух. Мені здається, тут важливо добре розуміти себе і робити саме те, що дає енергію на відновлення.

7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?

Головне питання: “який сенс?”. В Postmen є цінність - шукати відповідь на це питання. Воно звучить так: “Шоб шо? І шо?”. 

8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?

У цьому році я зрозуміла важливе - чим Postmen відрізняється від інших агенцій. У світі, який постійно пришвидшується, Postmen створює проєкти, що спонукають зупинитись, зацікавитись, задуматись. Не рекламні кампанії, а досвід, який неможливо проігнорувати. Не креатив заради креативу, а втілення - те, що проживається наповну і залишається назавжди.

9. По якому питанню ти суттєво змінила свою точку зору за останній рік?

Піклування про себе. Недарма в літаках говорять, що маску спочатку треба одягнути на себе, а потім - на дитину. Я переглянула елементарні речі: сон, рух та їжа. І не просто переглянула, а почала щодня впроваджувати їх у життя. Виявилось, що для того, щоб схуднути та добре себе почувати - насправді потрібно просто нормально їсти. Я в процесі змін своїх звичок. Це складно, але я керуюсь правилом: щоб змінити своє життя, треба змінити те, що ми робимо щодня. 
 
10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?

Я мрію, щоб Україна перемогла у війні і ми почали розвиватись як демократична сильна держава. А також мрію, щоб люди, які працюють в Postmen, не парились про гроші. Щоб ми могли створювати найкращі продукти та змінювати світ.

Тому мій головний виклик - продовжувати працювати, не занурюючись в розчарування та зраду. І далі допомагати армії та донатити на Збройні Сили України.

🏴‍☠️ Нотатки креадира

Найціннішу пораду про цілепокладання і фокус я отримав від знайомого, який навчав мене катанню на сноуборді. Після двох годин спостережень за моїм шліфуванням схилу, він змилосердився, під’їхав до мене і сказав

Борд їде туди, куди спрямований твій погляд.
Фокусуєшся на ногах - втрачаєш баланс.
Фокусуєшся на край траси, дерево чи яму - саме там і опинишся.
Тож краще сфокусуй усю увагу на тому, куди ти хочеш потрапити.

🏴‍☠️ Нотатки креадира