📢 Щорічна конференція «Спільного» — долучайтеся!

Цього року разом із дослідницями, дослідниками та активістками з різних країн ми «шукатимемо Європу» 🌍

28 лютого 2022 року Україна надіслала заявку на вступ до Європейського Союзу, а вже 23 червня країна отримала статус кандидатки.

Російське вторгнення стало поворотним моментом у євроінтеграційному процесі. Сьогодні питання приналежності до Європи не зводиться лише до географії. Ми маємо наново осмислити, що таке Європа — простір миру, демократії та прав людини, чи ринок без кордонів для капіталу, але з дедалі вищими мурами для мігрантів, поле боротьби імперіалістичних інтересів і підйому ультраправих рухів.

Тож запрошуємо всіх 15–16 листопада долучитися до «пошуків Європи» та її альтернатив!

Протягом двох днів говоритимемо про:
✊🏽 участь профспілок і громадських рухів у демократичних процедурах;
🚫 нові та старі кордони ЄС і виклики міграції;
⚠️ зростання впливу ультраправих партій і загрозу авторитарного повороту;
🌿 зелений перехід, екологічну політику та соціальну ціну кліматичних реформ.

Конференція проходитиме в онлайн-форматі 💻
Деталі про кожну панель і форми для реєстрації опублікуємо згодом.
Після реєстрації ви зможете отримати доступ до синхронного перекладу 🗣

Сподіваємося побачити якомога більше зацікавлених! Тож поширюйте допис серед колег, подруг і друзів 💌

Чи зможе Європа стати простором транснаціональної солідарності, чи так і відтворюватиме структури нерівності та експлуатації, сформовані її колоніальним й імперським минулим❓

Попри те що Європу часто описують як простір інтеграції, мобільності, прав людини та демократії, вона водночас формується і практиками виключення, прикордонними режимами та поглибленням нерівностей.

На першій панельній дискусії конференції «В пошукає Європи» ми досліджуватимемо закладену в самій основі європейського проєкту напругу — між інклюзивністю та практиками виключення. Тож дискусія зосередиться на питаннях громадянства, кордонів і мобільності.

Звертаючись до східного кордону Європи, ми пропонуємо розглянути «Півдні і Сходи» як метод, що допомагає побачити розмаїті та нерівномірні процеси європеїзації.

🟠 Модераторка: Дарʼя Сабурова, постдокторська дослідниця в Центральноєвропейському університеті.

Панелістки та панелісти:
▪️ Дарія Кривоніс, постдокторська дослідниця в Гельсінському університеті;
▪️ Еліза Паскуччі, старша дослідниця в Університеті Тампере;
▪️ Олександра Тарханова, наукова працівниця в Санкт-Галленському університеті;
▪️ Етьєн Балібар, професор-емерит Паризького університету Нантер.

🗓 Коли: 15 листопада, 14:00 (Київ)
💻 Де: онлайн
Деталі в події.
Реєстрація за посиланням.
Усі, хто попередньо зареєструються, отримають доступ до синхронного перекладу англійською і українською мовами.

Чекаємо всіх 🫶🏽

💔 Криза універсалістських і демократичних цінностей, інституцій та емансипативних рухів триває вже не одне десятиліття. Зростання економічної нерівності, демонтаж соціальної держави та кліматична катастрофа роблять вразливими дедалі більше людей і створюють ґрунт для авторитарного правого реваншу.

Війна Росії проти України стала каталізатором цих процесів. Вона оголила не лише крихкість системи безпеки, а й глибину політичної та ціннісної кризи, у якій опинився світ. На тлі цієї ситуації дедалі активніше в боротьбу за переписування правил світової політики вступають сили, що поєднують авторитаризм, неоліберальну економіку та культурний консерватизм — від Путіна, Трампа й Моді до «Альтернативи для Німеччини», «Національного об’єднання» та інших правопопулістських рухів.

На другій панелі конференції ми обговоримо, як трансформуються демократичні інституції в умовах глобальної нестабільності, як ультраправі сили захоплюють дискурс і чи може оновлене розуміння європейського Просвітництва стати основою для нового прогресивного проєкту.

🎤 Модератор: Денис Горбач, дослідник у Лундському університеті.

Панелісти та панелістки:
▪️Ілля Матвєєв — політичний теоретик, дослідник авторитарного неолібералізму
▪️Ален Ліпєц — економіст, колишній керівник з досліджень у Національному центрі наукових досліджень (Франція), ексдепутат Європейського парламенту від Партії зелених
▪️ Валентина — аналітикиня.
▪️ Ольга Лушанкіна — соціологиня, активістка Ukrainische Linke Initiative, досліджує правий радикалізм, міграцію і гендер.

🗓 Коли: 16 листопада, 14:00 (за київським часом)
💻 Де: онлайн
Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/jBY6x2Uoza4AE7Ff6.
Усі, хто попередньо зареєструються, отримають доступ до синхронного перекладу англійською і українською мовами.

Долучайтеся!

Гуляйполе — місто, де анархія колись була способом життя.

Саме тому сьогодні про нього знають далеко за межами України. Тут народився Нестор Махно, і звідси на початку XX століття поширився рух, який поєднав боротьбу за свободу з глибокою народною традицією самоврядування.

Цього літа команда «Ось бачиш!» поїхала до Гуляйполя, аби зафіксувати, як ці традиції живуть сьогодні і як про них зберігають памʼять дослідники та дослідниці ініціативи «Гуляйпільські старожитності».

🎥 Дивіться тизер репортажу проєкту й чекайте повний сюжет про батьківщину махновців уже цього тижня.

Сьогодні нашому редактору й дорогому другу Саші Кравчуку мало б виповнитися 40 років.

Ця дата — ще одне нагадування про невимовний біль від його втрати. Уже два роки ми без нього: живемо, працюємо, тримаємося. Але відсутність Саші постійно нагадує про себе — у ненаписаних важливих текстах, небачених і неходжених стежках, у браку дружньої підтримки.

Водночас ті, кому пощастило знати Сашу, щодня відчувають його присутність. Вона допомагає нам радіти кожному дню, підтримувати близьких — так, як це завжди робив Саша. Вона триває у його дослідженнях соціально-економічної нерівності, які допомагають краще розуміти суспільство, у якому ми живемо, і боротися за справедливість.

Ці два роки ми не перестаємо дивуватися тому, скільки Саша встиг зробити за той час, що був з нами, і жалкувати за тим, скільки всього він міг би ще зробити. Ми бережемо пам’ять про нього — ділимося спогадами, його ідеями, його натхненням і вірою в краще майбутнє.

🗳 Що таке справжня демократія — галочка у бюлетені чи здатність діяти разом? ✊🏽

У моменти політичних, соціальних та економічних криз демократія виходить за межі парламентів. Знаємо, діємо, практикуємо її на вулицях, у протестах, на робочих місцях, у щоденній боротьбі за гідність і права.

Проте що означає бути залученим до політичного та соціального життя у відносно спокійні часи?

На фінальній панельній дискусії конференції ми обговоримо:
❓яку роль відіграє партисипація у побудові соціально орієнтованого суспільства;
❓чи можлива демократія без участі громадян;
❓і чи може партисипативна демократія стати відповіддю на правий поворот, який переживає сьогодні Європа та світ.

🟠 Модераторка: Марія Соколова — дослідниця Центру соціології права та кримінології, редакторка журналу «Спільне».

Панелісти та панелістки:
▪️ Джиджі Рожеро — дослідник, теоретик автономізму (Італія).
▪️ Ірина Карамаркович — соціологиня, активістка (Австрія).
▪️ Олександр Кисельов — дослідник міграції та публіцист (Швеція).

Реєстрація на подію за посиланням. Усі, хто попередньо зареєструються, отримають доступ до синхронного перекладу англійською і українською мовами.

👉 Приєднуйтесь — поговоримо про демократію, яка діє.

7 листопада — день народження Нестора Махна, одного з ключових учасників селянських визвольних повстань початку ХХ століття. Очолюючи боротьбу проти будь-якої влади та примусу, він намагався втілити ідеї рівності й колективного врядування в українському степу.

🎉 Відсвяткувати цю дату пропонуємо переглядом репортажу з його рідного міста Гуляйполя — колись осередку анархічних ідей та практик.

Сьогодні місто знову живе під звуки війни, але його історію продовжують фіксувати дослідники та дослідниці ініціативи «Гуляйпільські старожитності». Вони збирають родинні архіви, старі світлини й свідчення місцевих, щоб досвід і традиції цього краю не зникли.

📺 Тож дізнавайтеся, як сьогодні живе пам'ять про спадок махновців, у новому сюжеті проєкту «Ось бачиш».

🌱 Де і як шукати межу між правом на здорове довкілля, кліматичною справедливістю та іншими суспільними інтересами в умовах війни?

Законодавство ЄС та України визнає збереження довкілля суспільним інтересом і надає йому широкий правовий захист. Продовжуючи шлях країни-кандидатки до ЄС, Україна впроваджує екологічні та енергетичні реформи у прискореному темпі — навіть під час війни.

Ці процеси порушують низку дискусійних питань на перетині Євроінтеграції, безпеки «тут і зараз» та протидії кліматичній кризі 👇

▪️Що робити, якщо збереження довкілля суперечить іншим суспільним інтересам?
▪️Чи виправдовує продовольча безпека інтенсивне використання пестицидів?
▪️Чи варто забудовувати гірські хребти вітряками задля енергетичної незалежності?

Про це говоритимемо на другій панелі конференції «В пошуках Європи», долучитися до якої запрошуємо і вас!

🟠Модераторка події: Ольга Бойко, фасилітаторка. З 2019 по 2025 координувала міжнародну мережу Climate Action Network EECCA, 4 роки працювала у Раді Української кліматичної мережі, авторка статей про деколонізацію та кліматичну справедливість, учасниця партисипативного Фонду Далан
Панелісти та панелістки:
🟩 Віктор Гавриленко, завідувач лабораторії збереження різноманіття диких тварин біосферного заповідника «Асканія-Нова», директор заповідника у 1990–2021 роках, заслужений природоохоронець України.
🟩 Сергій Гриньов, віцепрезидент Спілки пасічників України, військовослужбовець.
🟩 Оксана Станкевич-Волосянчук, кандидатка біологічних наук, експертка з питань екології та охорони довкілля.
🟩 Юрій Задорожній, фахівець з оцінки впливу на довкілля громадської організації «Екоклуб».
🟩 Олена Кравченко, виконавча директорка міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина».

🗓 Коли: 15 листопада, 17:00 (за київським часом)
💻 Де: онлайн-трансляція на нашій сторінці у Facebook.
🔗 Реєстрація на подію.
Усі, хто попередньо зареєструються, отримають доступ до синхронного перекладу англійською та українською.

До зустрічі вже цими вихідними! 👋🏽

🤝❓Поки Україна бореться за своє теперішнє, ця економічна угода формує її майбутнє.

🪨 Кілька місяців тому гучно пронеслися дискусії про «мінеральну угоду» між США та Україною в контексті стратегічного партнерства та післявоєнної відбудови. Сьогодні ця тема майже зникла з новинних стрічок, проте її значення не зменшилося.

Партнерство, що узалежнює фінансову допомогу від доступу до українських надр, визначатиме, якою буде економіка країни після війни та кому належатимуть її ресурси в наступні десятиліття.

У новому епізоді подкасту «Ukraine the Possible» ми аналізуємо прозорість «мінеральної угоди» та порушуємо питання: чи є вона кроком до відбудови — чи початком нового кола сировинної залежності?

🎧 Слухайте, щоб зрозуміти справжню ціну цього партнерства.

Spotify
Apple Podcasts
YouTube
SoundCloud

The mineral deal between the US and Ukraine: real support or a trap of a cycle of resource extractivism?

Who will control Ukraine’s mineral resources in the coming decades, and what price will we pay for this partnership today?

🎧 Listen to the new episode of “Ukraine the Possible” to find out more.

👋🏼 Нагадуємо: вже на цих вихідних відбудеться конференція «В пошуках Європи»!

Ми запросили дослідників, активісток та експерток із різних країн, аби спробувати разом дослідити, що означає бути частиною Європи сьогодні? Чи це простір демократії, прав людини та солідарності — чи радше ринок без кордонів для капіталу, де набирають стрімкої підтримки ультраправі рухи і відновлюються імперіалістичні амбіції?

Під час конференції ми досліджуватимемо старі й нові кордони Європи, політику міграції, проблеми довкілля та кліматичну справедливість, а також роль демократії та громадських рухів у формуванні більш справедливого майбутнього.

Долучитися до дискусій — це гарна нагода почути різні точки зору, поставити запитання і знайти натхнення для власних дій.

💻 Подія відбуватиметься онлайн і транслюватиметься на нашій сторінці у Facebook, де можна зареєструватися, щоб отримати доступ до синхронного перекладу.

Деталі — на нашому сайті.

Всіх чекаємо! До зустрічі 🫰

🎬 Час додавати в свої плани перегляди фестивалю «Фільма»? Він стартує вже 23 листопада!

Цього року «Фільма» святкує свій 5-річний ювілей і традиційно збирає кіно, яке говорить відверто, політично і з увагою до розмаїтих досвідів.

На нас чекають 15 стрічок у трьох програмах:
💫 «Змінити те, що не можна прийняти» — добірка з опен-колу про можливості іншого, справедливішого майбутнього.
🙌🏽 «Берегти себе, берегти всіх» пропонує подивитися на ВІЛ/СНІД не лише як на медичну тему, а як на простір діалогу між поколіннями, культурами та тілами.
❤️‍🔥 «Кріпувати, жити, любити» — погляд на досвіди людей з інвалідностями, хронічними станами, Глухих, Божевільних та/або Нейровідмінних — розмаїті, глибокі й важливі.

🖥 Фестиваль проходитиме переважно онлайн.
🎟 Перегляд — безкоштовний.
📝 Усі стрічки мають українські та англійські субтитри (SDH), а частина — також звукоописи українською й англійською.

Детальніше про програму 👉 на сайті фестивалю.

Упродовж фестивалю виходитимуть інтервʼю з автор_ками фільмів, а також розмова з українською ВІЛ-активісткою та феміністкою Лаймою Гейдар.
📽 Окрім онлайну, «Фільма» проведе й офлайн-покази — у Кривому Розі, Одесі, Харкові, Дніпрі та за кордоном.

Тож давайте дивитися й підтримувати кіно, яке закликає до важливих змін! 💜

Сьогодні в Україні та світі вшановують День пам’яті жертв Голодомору. Спільне пропонує своїм читачам та читачкам добірку матеріалів, що допомагають глибше зрозуміти історію Голодомору, його причини, контекст і сучасне осмислення.

Радянська колективізація в УСРР забрала життя від 3,5 до 4 мільйонів людей. Упродовж десятиліть пам’ять про цю трагедію замовчувалася, а наукові дискусії точилися переважно в українській діаспорі. Одним із найґрунтовніших пояснень причин Голодомору стала стаття Всеволода Голубничого «Причини Голоду 1932–1933 року».

Про самого Голубничого та значення його інтерпретацій читайте в матеріалі Кріса Форда «Голубничий і Голодомор».

Як формувалася західна академічна дискусія про Голодомор – від Холодної війни до сьогодення – докладно аналізує Ксенія Войнова у статті «Між спланованим геноцидом і незапланованим наслідком колективізації».

Після розпаду СРСР відкриття архівів дало змогу дослідникам по-новому осмислити колективізацію та Голодомор. Наприклад, Оскар Санчез-Сібоні у статті «Депрессивный сталинизм. Переосмысление Великого перелома» пропонує ширший глобальний погляд, пов’язуючи радянські події з економічними процесами 1930-х років.
 

Український голод був частиною ширшого радянського досвіду насильницької трансформації суспільств. Про перебіг та наслідки голоду в Казахстані розповідає історикиня Сара Кемерон в інтерв’ю «Посадити соціалізм верхи на верблюда». 

День пам’яті – це нагода не лише згадати минуле, а й замислитися над тим, як запобігти подібним трагедіям у майбутньому. Про те, якою може бути політика на основі колективної пам’яті про голодомори, пише Андрій Мовчан у статті «Голодомор – ніколи знову. Чого нас вчить та трагедія?».
 

Чи могла б історія людства скластися інакше? 🔄

Від початку 2010-х історики Давід Ґребер і Давід Венґров так багато розмірковували над цим питанням, що згодом із їхніх діалогів народилася ідея книги, яка вийшла друком у 2021 році під назвою «Початок усього: Нова історія людства».

У ній автори пропонують поглянути на витоки цивілізації з несподіваного боку. Вони ставлять провокаційні питання й доводять, що відповіді можуть бути значно цікавішими, ніж здається:

▪️ Що, як перші міста могли існувати без монархів, а суспільний порядок — не обовʼязково вибудовувався ієрархічно?
▪️ Чи справді землеробство несподівано постало з «неолітичної революції»?
▪️ І що, як західні ідеї прогресу були запозичені колонізаторами в індіанських мислителів?

Ґребер і Венґров не лише розповідають «нову історію людства» — вони нагадують, що в минулому існувало безліч шляхів розвитку, і ці можливості залишаються відкритими й сьогодні.

👉 Наскільки переконливою є ця обнадійлива історія — читайте в рецензії на «Початок усього», де розкрито головні тези книжки, її сміливі гіпотези та слабкі місця.

Також звертаємо увагу: сайт досі працює нестабільно, тому ми додатково завантажили текст у форматі PDF.

⚠️ Понад половина всіх пестицидів, що застосовуються в Україні, — це хімікати, заборонені в ЄС.

Так, у інтернет-магазинах компаній «Сингента», «Укравіт Агро», «Акваріус і К», «Торговий Дім Нертус», «Альфа Смарт Агро» та «Бадваси» досі безперешкодно продаються препарати на основі бродіфакуму й бромадіолону — речовин, призначених для боротьби з гризунами, які спричинили масову загибель птахів та інших тварин у заповіднику «Асканія-Нова» у 2021 році.

Україна має сталу репутацію «житниці світу» завдяки великим обсягам експорту соняшнику, кукурудзи, пшениці, сої та ріпаку. Проте ціна, яку ми платимо за цей аграрний успіх, часто залишається поза увагою.

❗️ За кожною тонною експорту соняшнику, кукурудзи чи ріпаку стоять тонни агрохімікатів, значна частина яких токсична для людей, ґрунтів, водних ресурсів і диких тварин.

У нашому новому матеріалі ми розбираємося:
▪️ чи виправдовує користь від застосування конкретного пестициду ризики для здоров’я людей і довкілля;
▪️ як пестициди мігрують ґрунтами, накопичуються у воді, потрапляють у повітря й осідають у нашому щоденному раціоні;
▪️ як воєнні дії посилюють екологічні загрози;
▪️ чому в Україні досі легально продаються препарати, заборонені в ЄС;
▪️ як агрокомпанії ухвалюють рішення використовувати саме ці речовини, які альтернативи насправді існують — і що заважає їх використовувати.

Зважаючи на те, що 57 % території України — орні землі, неважко оцінити масштаби тіньової сторони аграрного успіху, наслідки якого ми вдихаємо, п’ємо, їмо й лікуємо щодня.

Стаття у форматі PDF.

✊🏽 «Надію дає те, що ця кампанія активізувала й мобілізувала велику кількість людей на місцях — тих, хто готові далі чинити тиск, організовувати акції та продовжувати боротьбу за ці зміни».

На тлі безперервної безнадії та абсурду в новинах усе ж інколи трапляється щось хороше. Так, місяць тому в Нью-Йорку відбулася перемога, яка здавалася майже неможливою — Зоран Мамдані став мером.

У своїй програмі він обіцяє доступне та соціальне житло, безкоштовний транспорт, програми догляду за дітьми та боротьбу протиз виселення. Його масово підтримала молодь, вразливі групи та ті, хто не можуть собі дозволити житло в місті. Проте є й критики, які вказують на «утопічність» обіцянок, мовляв така політична програма не зможе витримати тиску капіталістичного мегаполіса.

❓Тож чи не перетворяться заявлені Мамдані реформи на чергові компроміси з великим бізнесом і бюрократією?
❓ І чи вистачить йому політичної волі, щоби в центр розвитку міста поставити інтереси його мешканок і мешканців, а не забудовників і мільярдерів?

Читайте про те, як Нью-Йорк опинився в центрі глобальної уваги і чому це важливо за межами США, в інтерв’ю Катерини Бабич із редактором «Спільного» Денисом Пілашем на платформі «Mistosite».

Не пропустіть фільм «Витіснені», який до 7 грудня можна переглянути у вільному доступі в рамках феміністичного фестивалю «Фільма» 🎬

«Витіснені» — документальний есей про бездомність в Україні, створений учасницями одеської антиавторитарної ініціативи САД — групи активісток та активістів, які працюють з безпритульними людьми через пряму допомогу, творчі практики та політичну освіту.

Фільм поєднує голоси безпритульних людей, спостереження з польової роботи та критичний аналіз повсякденних практик виживання на вулиці. Він показує бездомність не лише як соціальне явище, а й як стан постійної крихкості: коли безпека нестійка, сон стає розкішшю, а голоси, які зазвичай не чують, нарешті звучать.

Ми поговорили з командою фільму — Мариною Я та Костянтином Малеонюком — про те, як виник САД, як народилася ідея «Витіснених», чому важливо збирати персональні історії та як виглядає політика взаємодопомоги на практиці.

Читайте інтерв’ю та обов’язково перегляньте фільм на сайті фестивалю «Фільма» 💻

Матеріал у Pdf-форматі.

🛳🚁 Дрони з ліками для безпечного переривання вагітності та кораблі з медичним персоналом — до таких непростих кроків досі змушені вдаватися активістки, щоб люди з матками отримали необхідну медичну допомогу там, де держава її не забезпечує.

Аборти досі залишаються полем політичної боротьби. Поки одні країни закріплюють право на аборт у Конституції, в інших доступ до медичної допомоги жорстко обмежений. Саме там, де законодавчі та соціальні бар’єри роблять доступ до абортів практично неможливим, — виникають мережі та групи солідарності.

Про цей фронт боротьби, який тягнеться від Польщі й Мальти до Італії, розповідає документальний фільм «Сестри» італійської режисерки, яка є частиною транс*феміністичного колективу, Маріанни Фумай. В інтерв’ю дізнайтеся, що мотивувало режисерку зняти фільм, про кінематограф як інструмент спротиву та мережі солідарності, що долають кордони.

Інтервʼю можна прочитати у PDF-форматі.

Запрошуємо вас переглянути стрічку у вільному доступі на сайті феміністичного фестивалю «Фільма».

У репортажі «Ось бачиш!» дізнавайтеся більше про українських активісток ініціативи Pro-Abort — він доступний на нашому YouTube-каналі.

⛔️ За останнє десятиріччя в Україні було змінено близько 80 тисяч топонімів і демонтовано тисячі пам’ятників. Російськомовні видання книг масово вилучаються з бібліотек і знищуються. У центрі боротьби за визначення, що «наше», а що «чуже» опинилося й мистецтво.

Після 2014 року політика пам’яті в Україні та боротьба за мовно-культурний ландшафт подається як відповідь на російську агресію — відповідь справедлива й неминуча. Проте під гаслами «деколонізації» разом з імперськими символами нерідко зникають і нагадування про український антифашистський спротив, робітничі й соціальні рухи, російськомовне українське мистецтво та ліві інтелектуальні традиції.

▪️ Тож чи є українська «деколонізації» справді антиколоніальною політикою, чи це радше спроба переписати історію у більш ексклюзивному ключі?
▪️ Як апеляції до минулого маскують незручні питання сьогодення і соціальні виклики?
▪️ І чому в українському контексті російський імперський вплив засуджують, утім, майже не помічають інші глобальні імперські практики, наприклад, США й Ізраїлю?

Читайте про це в нашій новій публікації, автор якої наголошує, що відмова від критичного осмислення власної складної історії може становити загрозу справедливому майбутньому України.

Матеріал у Pdf-форматі.

Що сьогодні означає бути частиною Європи? І як зробити її простором рівності, демократії та солідарності — навіть у часи політичних криз?

Саме цим питанням була присвячена щорічна конференція «Спільного» під назвою «У пошуках Європи».

Разом зі спікерками й спікерами з різних країн ми говорили про:
🔹 демократію та реальну участь громадян у політиці;
🔹 зелений перехід і справедливу трансформацію економіки;
🔹 підйом ультраправих рухів і стратегії спротиву йому;
🔹 міграцію та право на гідність для всіх.

📌 Дякуємо всім, хто долучилися до організації та стежив за трансляціями. Це понад 400 учасниць і учасників!

А для тих, хто не змогли долучитися, — ми вже опублікували записи всіх панелей ⤵️
🎥 Переглядайте на нашому YouTube-каналі.

Залишаймося в діалозі й продовжуймо разом формувати Європу, де є місце для всіх ✊