Зазвичай у цей час ми мали б переглядати повідомлення у чаті, організованому Сашею десь так на сотню людей, щоб обговорити плани на його день народження. Щось про каремати, пальники, ліхтарики, гітари… Кожен його день народження нагадував справжній похід. Та насправді все відбувалося в «Сашиному місці», у Голосіївському парку в компанії найрізноманітніших людей: лівих, активісток, танцюристів, туристок.

Цього понеділка Саша зробив би так само: незважаючи на втому від підготовки й проведення щорічної конференції «Спільного», він організував би для нас свято на честь свого 38-річчя із вогнищем і піснями на природі.

Натомість сьогодні ми маємо лише спогади про нашого друга. Найважливіші і найтепліші з них ви можете розділити з нами, прочитавши статтю від редакції, присвячену Саші.

Сашо, ми дуже сумуємо за тобою і досі не уявляємо, як у тебе виходило вирішувати купу справ, з якою зараз ми ледве справляємося цілою командою. Але докладаємо всіх зусиль, щоб робити так, як тобі би сподобалося: без перевантаження академічним письмом, з любовʼю до людей і «тримаючи спинки ровно». І все, що в нас виходить, — це точно завдяки тому, чого ти нас навчив за ці роки, і завдяки твоїй підтримці, яка завжди залишиться частиною кожної й кожного з нас.

Саша казав: «Буде життя, і буде радість, обіцяю і обіймаю». Так і буде, бо Саша завжди дотримувався обіцянок.

Спроба номер 2!

Ми повністю відновили роботу сайту після Ddos-атак, тож український лист солідарності з народом Палестини та решта наших статей знову доступні.

Дякуємо всім, хто весь цей час підтримували нас і самостійно поширювали лист! Тож незважаючи на проблеми із сайтом, під ним уже назбиралось чимало підписів. Тепер час і нашої другої спроби — новий лінк на публікацію нижче👇

Підписуйте, солідаризуйтеся, не атакуйте 🙃

❓Як ведуться бойові дії на цифровому полі російсько-української війни❓

На це питання ви знайдете відповідь у новому довгоочікуваному випуску нашого англомовного подкасту «Ukraine the Possible». У ньому Віталій Атанасов розповідає про:
▪️ методи захоплення і контролю цифрової інфраструктури України російськими військами;
▪️ розповсюдження російської пропаганди та вплив цифрової війни на інтернет послуги, мобільний зв’язок і телебачення на окупованих територіях;
▪️ і про те, чому цифрова сфера стала вирішальною для сучасного інфраструктурного імперіалізму.

Переходьте за посиланням на наш сайт і слухайте епізод на зручній для вас платформі. А також не забувайте підписатися на подкаст, аби вам було зручніше дізнаватися про нові випуски ✅

🤖"Why has the digital sphere become a crucial battleground in contemporary infrastructural imperialism?
🤖 And how Russian troops conduct a digital war to seize and control Ukraine's digital infrastructure?"

Listen to it in the second episode of the "Ukraine the Possible" podcast here or on platforms 👇

Spotify
Apple Podcasts
YouTube
SoundCloud
Google Podcasts

🐕🐈‍⬛ «Такої кількості тварин, які опинилися на вулиці, не було ще ніколи».

В Україні роками існували проблеми з прилаштуванням безпритульних тварин, зокрема через брак системної державної політики з піклування тваринами. Що ж відбувається зараз, коли після початку повномасштабного вторгнення величезна кількість собак і котів, диких та свійських тварин гинуть, страждають від обстрілів, губляться і поневіряються на вулицях?

Дізнавайтеся з нашого нового матеріалу про:
🟧 ініціативи та небайдужих людей, які опікуються безпритульними тваринами;
🟧 прихистки, які продовжили роботу в окупованих містах;
🟧 та проблеми, які вони змушені долати.

Читайте статтю за посиланням. Сподіваємося, що вона допоможе вам краще координувати свої зусилля задля допомоги тваринам.

🧑‍⚕️ «Кинути відділення напризволяще, залишити без допомоги пацієнтів — мені тоді таке і на думку не спадало».

Під час окупації Сумської області Тетяна Тарасенко, 60-річна молодша медсестра, вирішила залишитися на робочому місці в лікарні міста Тростянець.

Тоді на лікуванні перебували 10 пацієнтів, 6 з яких — лежачі. Під обстрілами, без опалення, зв'язку і без достатньої кількості ліків Тетяна продовжувала виконувати свої звичні обов'язки: перевдягала пацієнтів, протирала їх гігієнічними серветками, укутувала ковдрами від холоду. Їй доводилося шукати харчі й готувати на імпровізованій грубці просто в лікарні, аби прогодувати своїх підопічних.

27 березня російські війська відступили з міста, пацієнтів вивезли в безпечне місце волонтери, будівлю лікарні відновили. Тетяні ж дали орден княгині Ольги ІІІ ступеня — проте її місячна зарплата після відрахувань залишилася у розмірі 5,7 тис. грн.

Історія Тетяни лише один з багатьох прикладів відданості медпрацівників своїй справі і готовності допомагати людям. Саме таким історіям ми присвятили сьогоднішній матеріал. У ньому ви також прочитаєте про сімейного лікаря Олександра, який їздив на виклики під обстрілами, та старшу медсестру Надію і організований нею домашній госпіталь. А ще про те, наскільки низьку зарплату отримують усі ці люди за свою важку й важливу працю.

«Здається, нас більше цікавить, що слід «засудити», аніж те, що ми повинні відстоювати чи вимагати від наших держав і те, що ми можемо зробити».

Ми не вперше про це пишемо, але ніколи не буде зайвим повторити: міжнародна спільнота може і повинна запобігати конфліктам, війнам і репресіям, які виникають у світі.

▪️ Чому ж міжнародні організації підтримки миру й безпеки часто залишаються сліпими щодо передвісників загроз?
▪️ Як абстрактні цінності розмивають правове поле вирішення конфліктів, яке має спиратися на чіткі норми й термінологію?
▪️ Чому попри існуючі міжнародні юридичні практики гегемони неохоче застосовують їх для дослідження військових злочинів у «гарячих точках»?
▪️ І що як не допомога всім постраждалим має бути проявом конкретної солідарності?

Своїми роздумами щодо цих питань на прикладі війни у секторі Газа поділився Бернар Дреано, член Центру досліджень та ініціатив міжнародної солідарності та Європейської громадської асамблеї AEC/HCA-Франція. Читайте його колонку — у ній є багато важливих тез і щодо російсько-української війни.

З перших днів повномасштабного вторгнення соцмережі заповнили пости й сторіс про тварин, які залишилися без господарів і домівок 😿

Хто відгукується на такі запити і бере на себе відповідальність за опіку над безпритульними тваринами, — слухайте в аудіоверсії статті «Беззахисні перед війною: про тварин і людей, які їх рятують».

Підписуйтеся на озвучку наших статей у Spotify.

🌾 Великі агрохолдинги, орієнтовані на експорт сільськогосподарської продукції, були практично повністю паралізовані після повномасштабного вторгнення. Хто ж тоді забезпечує наявність продовольства на ринку й і фактично «годує» Україну, попри небезпеки й руйнування, викликані війною?

Відповідно до великого звіту про українську сільськогосподарську політику у воєнний час, саме сімейні фермерські господарства і дрібні землевласники сьогодні забезпечують їжею значну частину населення.

Попри це українська влада продовжує ігнорувати інтереси малих виробників і в рамках програм по відновленню України робить ставку на розвиток великого промислового виробництва. Чому такий вектор є не найкращим рішенням для досягнення продовольчого суверенітету та соціальної і екологічної стійкості, — читайте у звіті.

🌍 Земля стане непридатною для життя через 250 млн років, відповідно до прогнозів дослідження, опублікованого в журналі Nature Geoscience.

З одного боку, хочеться видихнути, бо 250 млн років — це не дуже то й скоро. Але з іншого — просто зараз на Землі відбуваються процеси, які невдовзі погіршать наше з вами життя, якщо вже не погіршили: зміни клімату, виснаження ресурсів і війни за них, нестача їжі.

Якщо вам теж хотілося б уникнути найгіршого сценарію, читайте про те, як впливає ідеологія зростання на наближення апокаліпсису і як цьому запобігти в статті Річарда Гейнберга, перекладеній ініціативою «Племʼя».

Яким, на вашу думку, має бути заробіток для комфортного життя?

Як більшість українських медпрацівниць, медсестра львівської лікарні Оксана Слободяна стикається з тяжкою реальністю та намагається виживати на 245 євро щомісяця. При цьому вона самотужки виховує чотирьох дітей.

Важко уявити? Тоді дивіться фільм про лідерку ГО «Медичний Рух «БудьЯкНіна» Оксану Слободяну. Під час перегляду ви зазирнете в повсякдення активістки, дізнаєтеся, як вона бореться із несправедливими умовами праці і допомагає іншим та навіть потрапите разом із нею на протест медпрацівниць.

Крапля до краплі — буде хвиля! Головне рішуче відстоювати свої права!

Російське вторгнення завдало нищівного удару українській економіці. Війна вплинула на всі ключові сектори: від промисловості до сільського господарства. Внаслідок обстрілів російськими військами, шкоди й руйнувань зазнала і значна частина української інфраструктури, що помітно вплинуло на рівень зайнятості та доходи населення.

🟪 Як війна вплинула на різні сектори української економіки?
🟪 Яких заходів вживає уряд для вирішення проблем соціального захисту та регулювання трудових відносин?
🟪 Які ресурси доступні для реалізації більш соціально орієнтованих заходів?

Слухайте про це в новому епізоді подкасту «Ukraine the Possible».

Spotify
Apple Podcasts
YouTube
SoundCloud
Google Podcasts

❓ How does the war affect the economy of Ukraine?
❓ What measures are taken by the government to support people who are losing their homes, savings and jobs?
❓Which resources are available for implementing more socially oriented measures?

Tune in to the latest episode of the "Ukraine the Possible" podcast, specifically tailored for a foreign audience. In this episode, we delve into discussions about the impact of the war, alongside exploring the historical context of Ukraine's transformations, crises, and inequality.

Don't forget to share this new episode and encourage your English-speaking friends to subscribe to the podcast!

🎥 Якщо ми попросимо вас назвати імʼя українського режисера, то, найімовірніше, більшість згадає Олександра Довженка.

Всесвітньо відомого митця, дійсно, можна назвати візитівкою українського кінематографу.
Ціллю як вітчизняної, так і іноземної кінокритики Довженко став майже відразу, з оприлюдненням його першого повного метру «Звенигора». Відтоді та донині режисер залишається центральною фігурою вивчення в українському кіно.

Проте, як зазначає культурологиня Анна Цимбал, більшість дослідників не зважають на соціокультурний контекст формування кінематографіста.

Чого ж саме не бачать кінокритики, відтворюючи популяризований позірний образ режисера, — читайте у статті культурологині.