«Трагедією Ізраїля є те, що, з одного боку, він оточений країнами, націоналістичні вожді яких хочуть його знищити, а, з іншого — він сам є опанований вождями, сп’янілими від шовіністичного й мілітаристичного божевілля».

18 день триває криваве протистояння між Ізраїлем і Палестиною. Здається, що знайти реальні перспективи його найшвидшого припинення і подальшого мирного врегулювання, яке врахувало б національні прагнення обох народів, буде дуже важко.

❗️Проте в історії є приклади єврейських національних рухів, які пропонували альтернативи сіоністському проєкту «зібрати всіх євреїв у Палестині». Найвпливовішим із них була соціалістична партія Бунд, програма якої обстоювала соціальні реформи, рівноправʼя жінок і чоловіків та право на національну ідентичність кожного народу.

У нашому новому матеріалі ми розкажемо про:
▪️ початок історії Бунду на теренах Російської імперії;
▪️ принципи їдишкейт і доцкейт, на яких будувалася програма Бунду;
▪️ співпрацю Бунду з українським визвольним рухом;
▪️ причини, чому бундівці так і не стали своїми в Ізраїлі.

Читайте статтю і памʼятайте, що національне визволення є неможливим без соціального.

​Українська земельна політика зумовила низку екологічних проблем, які потребували нагального вирішення ще до війни. Війна поглибила ці процеси, призвівши до забруднення вибухонебезпечними речовинами і важкими металами ґрунтів, водойм.

Таке забруднення унеможливлює вирощування їжі на кілька поколінь вперед, а його наслідки ще довго будуть відчутними не лише в Україні, а й у країнах, залежних від її продовольчого експорту.

Про ці проблеми ми поговоримо на першій панельній дискусії конференції «Діалоги периферій». Зокрема, торкнемося таких питань 👇

▪️ Що таке продовольчий суверенітет, хто і як за нього бореться;
▪️ Що відбувалося з землею в Україні до повномасштабної війни і відбувається зараз;
▪️ Якими були наслідки російського вторгнення для країн, які залежали від експорту українського продовольства;
▪️ Що кліматичні зміни означають для споживання і виробництва їжі;
▪️ Якими можуть бути шляхи до здорової, справедливої та деколонізованої продовольчої системи.

📆 Подія відбудеться 4 листопада о 12:00 (за Києвом) із трансляцією на FB та в YouTube.
❗️ За умови попередньої реєстрації, ви отримаєте доступ до трансляції в Zoom і синхронний переклад українською й англійською мовами.
✅ Деталі дискусії в івенті на Facebook. Підписуйтеся на івент, щоб не пропустити!

​Російське вторгнення в Україну стало трагічним свідченням глибокої кризи міжнародної безпеки. Наслідки цієї кризи призводять до посилення напруги чи початку активних бойових дій у периферійних регіонах, де населення роками жило під загрозою нападу з боку сусідів-імперіалістів. Ситуація ускладнюється і тим, що пригноблені народи схильні покладатися на допомогу різних конкуруючих імперіалістичних держав.

Порушити ці проблеми ми спробуємо разом з активістками й дослідниками з різних країн, які, зокрема, обговорюватимуть:
◼️ причин загострення регіональних конфлікт та роль так званих «великих держав» у них;
◼️ чи здатні ще міжнародні зусилля запобігати конфліктам й вирішувати їх
◼️ потенціал реформування існуючих міжнародних урядових організацій, таких як ООН, Африканський Союз та інші;
◼️ міжнародну солідарність всупереч логіці геополітичних блоків.

📆 Подія відбудеться 4 листопада о 15:00 (за Києвом) із трансляцією на FB та в YouTube.
❗️ За умови попередньої реєстрації, ви отримаєте доступ до трансляції в Zoom і синхронний переклад українсько і англійською мовами.
✅ Деталі дискусії в івенті на Facebook. Підписуйтеся на івент, щоб не пропустити!

Для більшості українців Палестина є надто далекою, щоб розумітися на її історії та політичних процесах. Проте фото та відео зі вщент зруйнованими від обстрілів вулицями сектора Гази свідчать, що їхні та наші досвіди однаково трагічні.

На тлі масштабних руйнувань Ізраїлем цивільної інфраструктури сектора Гази, тисяч цивільних жертв та повної блокади, український політикум обрав тактику відмовчування. Хоча до 7 жовтня, коли Хамас заявив про проведення операції «Повінь Аль-Акса», офіційна позиція України схилялася в бік Палестини. Про що свідчила, зокрема, підтримка численних резолюцій ООН проти незаконної окупації палестинських земель.

Така нерішучість української влади сьогодні викликає запитання:
❓ Що стало причиною зміни риторики українських політиків і дипломатів щодо системного порушення Ізраїлем міжнародного права?
❓ І чому українське суспільство, яке так само страждає від колоніального насильства, тяжіє до виправдань, а подекуди — до активної підтримки обстрілів Палестини?

Своїми міркуваннями у колонці для нашого видання поділилася Дарія Сабурова.

​Війна не лише посилює наявні проблеми нерівності, від яких страждають жінки в усьому світі, а й створює нові виклики.

Під час війни жінки та дівчата стають жертвами агресії, бійчинями, активістками, біженками й самотніми матерями.

На третій панелі ми хочемо обговорити зв’язок між цими жіночими досвідами проживання війни — від повсякдення до структурних та історичних процесів.

Запрошуємо вас долучитися! 🙌🏽
📆 Подія транслюватиметься 4 листопада о 18:00 (за Києвом) на FB та в YouTube.
❗️ За умови попередньої реєстрації ви отримаєте доступ до трансляції в Zoom і синхронний переклад українською й англійською мовами.
✅ Деталі дискусії в івенті на Facebook. Підписуйтеся на івент, щоб не пропустити!

​Як працювати, коли на нас напали? 🤕

Поки країна перебуває у стані війни, влада запевняє, що трудові права «не на часі». Тож замість того, аби боротися за соціальні гарантії, справедливу економіку чи гідні умови праці, найбільш мобільні верстви населення, зокрема молодь, схильні «голосувати ногами» проти урядових реформ.

Так сталося в Україні, Вірменії, Грузії, Молдові та інших країнах, звідки люди масово поїхали працювати за кордон.

Тож на четверту панель ми запросили активісток й активістів із цих країн, яким є що розповісти про трудові права. Зокрема, вони поділяться досвідом і роздумами про:

• становище працівників в умовах неоліберальних реформ і скорочення соціальних видатків;
• вплив та дієвість профспілок;
• важливість боротьби за гідні умови праці навіть під час війни;
• перспективи й стратегії цієї боротьби під час повоєнної трансформації.

Запрошуємо до обговорення і вас!
📆 Подія транслюватиметься 5 листопада о 12:00 (за Києвом) на FB та в YouTube.
❗️ За умови попередньої реєстрації ви отримаєте доступ до трансляції в Zoom і синхронний переклад українською та англійською мовами.
✅ Деталі дискусії в івенті на Facebook. Підписуйтеся, щоб не пропустити!

​Якщо люди полишають свої рідні домівки, то точно не від гарного життя.

Здавалося б, що це очевидна річ. Але міжнародна система прийому біженців часто ігнорує цю просту тезу, вдаючись до упереджень і «сортування» людей. Цю тему ми й хочемо актуалізувати на пʼятій панелі конференції «Діалоги периферій». А конкретніше, поговоримо про те👇

▪️ Чому умови прийому біженок з України відрізнялися від умов прийому переміщених людей з інших країн?
▪️ Чи може досвід українських біженців стати прецедентом для реформування та радикальних змін міжнародної системи прийому біженців?
▪️ Як може виглядати солідарність між переміщеними людьми з різних країн?

📆 Долучайтеся до дискусії 5 листопада о 15:00 на нашій FB-сторінці та в YouTube.
❗️ За умови попередньої реєстрації ви отримаєте доступ до трансляції в Zoom і синхронний переклад українською та англійською мовами.
✅ Деталі дискусії в івенті на Facebook. Підписуйтеся, щоб не пропустити!

​Якщо у вас також не виходить із голови думка про те, коли ж усі ці авторитарні режими розваляться, то чекаємо вас на шостій панелі нашої щорічної конференції!

Разом ми поговоримо про те, що стало причиною посилення і свавілля авторитарних урядів, зростання і толерування рівня насилля та збільшення кількості воєн. А головне, — спробуємо подумати над стратегіями боротьби з такими тенденціями.

🔶Модераторка: Альона Ляшева.
📆 Подія транслюватиметься 5 листопада о 18:00 (за Києвом) на FB та в YouTube.
❗️ За умови попередньої реєстрації ви отримаєте доступ до трансляції в Zoom і синхронний переклад українською та англійською мовами.
✅ Деталі дискусії в івенті на Facebook.

Приходьте і давайте разом думати, що потрібно, аби авторитаризму нарешті не стало.

«Необхідно, щоб ЛГБТ були визнані перед законом у світлі їхніх прав та свобод. Ми вважаємо негуманним, що вони час від часу піддаються певному відношенню на телебаченні».

☝️ Не повірите, але це цитата з виступу на телебаченні Реджепа Ердогана у 2002 році.

«Захист сім’ї означає захист... майбутнього всього людства. Я закликаю всіх наших друзів проявити чуйність у захисті сімейного інституту».

А це хто? 👆 Це також Ердоган, але вже 21 рік потому.

Ставлення до прав ЛГБТ+ спільноти — далеко не все, що змінилося у політичному курсі Туреччини за 20 років президентства Ердогана. Побіжно тут можна згадати ще: зміни конституції і практику «обнулення», запровадження ісламізму й експасіоніських амбіцій, окупацію Сирійського Курдистану, арешти опозиції, один з найвищих показників фемініциду, прихисток для лідерів ХАМАСу.

Як же сталося, що Турецька республіка звернула з європейського курсу та перетворилася на близьку до фашизму автократію з агресивною зовнішньою політикою. І що станеться з країною, якщо Ердоган залишиться при владі до 2033 року?

Читайте в статті Олександра Буліна.

«Цим листом ми підтверджуємо нашу солідарність з усіма, хто зазнає гноблення й бореться за свободу».

Атаки ХАМАСу на цивільне населення Ізраїлю 7 жовтня призвели до нової ескалації конфлікту, який триває вже не одне десятиліття. Десятиліттями палестинське населення страждає від ізраїльських зазіхань на територію Палестини, дискримінації, блокади, обстрілів і гноблення. Тепер же від бомбардувань і воєнних злочинів Ізраїлю гинуть сотні палестинців щодня.

Порівняння російсько-української і ізраїльсько-палестинської війни є умовним і часто призводить до роз’єднання. Проте досвід втрати домівок, знищення рідних міст, загибелі близьких є тим, що обʼєднує український і палестинський народи.

Саме тому українські дослідниці, митці, політичні й робітничі активістки й члени громадянського суспільства підписали цей лист солідарності з народом Палестини.

Добрий всім вечір! На наш сайт відбулася DDoS атака. Тому ми змушені прибрати публікацію з листом на підтримку Палестини на деякий час.

Але повернемо її тільки-но налагодимо роботу сайту. Тож ви зможете залишити свої підписи.

Привіт 🙋‍♀️ Нагадуємо, що чекаємо вас завтра на нашій дводенній конференції «Діалоги периферій».

В межах події відбудуться 6 панелей, кожна з яких транслюватиметься на нашій сторінці у Facebook і на YouTube-каналі.

Будемо раді всіх бачити! Гарної пʼятниці 😘

​​🔊 ПОДКАСТ «ПРЯМА ХВИЛЯ»
Медична освіта: онлайн-навчання, реформи та боротьба

Сьогодні ми розпочинаємо серію подкастів про студентське життя, зв'язок навчання та ринку праці, про виклики, які стоять нині перед учнями українських закладів вищої освіти і багато іншого.

У першому подкасті слухайте про освіту медиків в Україні, як на неї вплинув ковід з пандемією та повномасштабне вторгнення. Які проблеми цієї освіти, що спільного і відмінного у студентства медичних спеціальностей і решти, а також, чи необхідно вести боротьбу за кращі умови навчання майбутніх працівників сфери охорони здоров'я?

Розмовляють:
👨‍⚕️Романенко Максим
👨‍🎓Шумаков Максим

Якщо хочете взяти участь у подкасті, поспілкуватися, посміятися та провести чудову розмову з активістками й активістами «Прямої дії» — пишіть нам на телеграм бот @priama_dia_bot

Зазвичай у цей час ми мали б переглядати повідомлення у чаті, організованому Сашею десь так на сотню людей, щоб обговорити плани на його день народження. Щось про каремати, пальники, ліхтарики, гітари… Кожен його день народження нагадував справжній похід. Та насправді все відбувалося в «Сашиному місці», у Голосіївському парку в компанії найрізноманітніших людей: лівих, активісток, танцюристів, туристок.

Цього понеділка Саша зробив би так само: незважаючи на втому від підготовки й проведення щорічної конференції «Спільного», він організував би для нас свято на честь свого 38-річчя із вогнищем і піснями на природі.

Натомість сьогодні ми маємо лише спогади про нашого друга. Найважливіші і найтепліші з них ви можете розділити з нами, прочитавши статтю від редакції, присвячену Саші.

Сашо, ми дуже сумуємо за тобою і досі не уявляємо, як у тебе виходило вирішувати купу справ, з якою зараз ми ледве справляємося цілою командою. Але докладаємо всіх зусиль, щоб робити так, як тобі би сподобалося: без перевантаження академічним письмом, з любовʼю до людей і «тримаючи спинки ровно». І все, що в нас виходить, — це точно завдяки тому, чого ти нас навчив за ці роки, і завдяки твоїй підтримці, яка завжди залишиться частиною кожної й кожного з нас.

Саша казав: «Буде життя, і буде радість, обіцяю і обіймаю». Так і буде, бо Саша завжди дотримувався обіцянок.

Спроба номер 2!

Ми повністю відновили роботу сайту після Ddos-атак, тож український лист солідарності з народом Палестини та решта наших статей знову доступні.

Дякуємо всім, хто весь цей час підтримували нас і самостійно поширювали лист! Тож незважаючи на проблеми із сайтом, під ним уже назбиралось чимало підписів. Тепер час і нашої другої спроби — новий лінк на публікацію нижче👇

Підписуйте, солідаризуйтеся, не атакуйте 🙃

❓Як ведуться бойові дії на цифровому полі російсько-української війни❓

На це питання ви знайдете відповідь у новому довгоочікуваному випуску нашого англомовного подкасту «Ukraine the Possible». У ньому Віталій Атанасов розповідає про:
▪️ методи захоплення і контролю цифрової інфраструктури України російськими військами;
▪️ розповсюдження російської пропаганди та вплив цифрової війни на інтернет послуги, мобільний зв’язок і телебачення на окупованих територіях;
▪️ і про те, чому цифрова сфера стала вирішальною для сучасного інфраструктурного імперіалізму.

Переходьте за посиланням на наш сайт і слухайте епізод на зручній для вас платформі. А також не забувайте підписатися на подкаст, аби вам було зручніше дізнаватися про нові випуски ✅

🤖"Why has the digital sphere become a crucial battleground in contemporary infrastructural imperialism?
🤖 And how Russian troops conduct a digital war to seize and control Ukraine's digital infrastructure?"

Listen to it in the second episode of the "Ukraine the Possible" podcast here or on platforms 👇

Spotify
Apple Podcasts
YouTube
SoundCloud
Google Podcasts

🐕🐈‍⬛ «Такої кількості тварин, які опинилися на вулиці, не було ще ніколи».

В Україні роками існували проблеми з прилаштуванням безпритульних тварин, зокрема через брак системної державної політики з піклування тваринами. Що ж відбувається зараз, коли після початку повномасштабного вторгнення величезна кількість собак і котів, диких та свійських тварин гинуть, страждають від обстрілів, губляться і поневіряються на вулицях?

Дізнавайтеся з нашого нового матеріалу про:
🟧 ініціативи та небайдужих людей, які опікуються безпритульними тваринами;
🟧 прихистки, які продовжили роботу в окупованих містах;
🟧 та проблеми, які вони змушені долати.

Читайте статтю за посиланням. Сподіваємося, що вона допоможе вам краще координувати свої зусилля задля допомоги тваринам.

🧑‍⚕️ «Кинути відділення напризволяще, залишити без допомоги пацієнтів — мені тоді таке і на думку не спадало».

Під час окупації Сумської області Тетяна Тарасенко, 60-річна молодша медсестра, вирішила залишитися на робочому місці в лікарні міста Тростянець.

Тоді на лікуванні перебували 10 пацієнтів, 6 з яких — лежачі. Під обстрілами, без опалення, зв'язку і без достатньої кількості ліків Тетяна продовжувала виконувати свої звичні обов'язки: перевдягала пацієнтів, протирала їх гігієнічними серветками, укутувала ковдрами від холоду. Їй доводилося шукати харчі й готувати на імпровізованій грубці просто в лікарні, аби прогодувати своїх підопічних.

27 березня російські війська відступили з міста, пацієнтів вивезли в безпечне місце волонтери, будівлю лікарні відновили. Тетяні ж дали орден княгині Ольги ІІІ ступеня — проте її місячна зарплата після відрахувань залишилася у розмірі 5,7 тис. грн.

Історія Тетяни лише один з багатьох прикладів відданості медпрацівників своїй справі і готовності допомагати людям. Саме таким історіям ми присвятили сьогоднішній матеріал. У ньому ви також прочитаєте про сімейного лікаря Олександра, який їздив на виклики під обстрілами, та старшу медсестру Надію і організований нею домашній госпіталь. А ще про те, наскільки низьку зарплату отримують усі ці люди за свою важку й важливу працю.