Однією з головних знахарських послуг було «зняття вроків» — насланих хвороб чи проклять. Від цього недуга позбавлялися по-різному:
✨ Зашептували воду (промовляли ритуальні закляття). «Заряджену рідину» потрібно було випити та омити нею тіло
🌟 Витирали лице пеленою (нижнім шаром) спідньої сорочки, аби стерти прокльон
☀️ Спльовували врок — буквально намагалися його виплювати, обов'язково — через ліве плече (на правому сидить янгол-охоронець)
В обрядах часто використовувалась релігійна атрибутика (хрести, священна вода, молитви).
Існували й народні способи діагностики проклять: у воду кидали хліб або сірники. Якщо вони тонули, це був поганий знак.
До знахарів зверталися при появі «ляку» — сильного та необгрунтованого страху перед будь-якою річчю.
Вважалось, що він може перерости в епілепсію або іншу «чорну хворобу».
Тривожність лікували сирим яйцем: ним водили по всьому тілу, від голови до ніг. Опісля яйце розбивали у склянку з водою.
Продовження
✨ Зашептували воду (промовляли ритуальні закляття). «Заряджену рідину» потрібно було випити та омити нею тіло
🌟 Витирали лице пеленою (нижнім шаром) спідньої сорочки, аби стерти прокльон
☀️ Спльовували врок — буквально намагалися його виплювати, обов'язково — через ліве плече (на правому сидить янгол-охоронець)
В обрядах часто використовувалась релігійна атрибутика (хрести, священна вода, молитви).
Існували й народні способи діагностики проклять: у воду кидали хліб або сірники. Якщо вони тонули, це був поганий знак.
До знахарів зверталися при появі «ляку» — сильного та необгрунтованого страху перед будь-якою річчю.
Вважалось, що він може перерости в епілепсію або іншу «чорну хворобу».
Тривожність лікували сирим яйцем: ним водили по всьому тілу, від голови до ніг. Опісля яйце розбивали у склянку з водою.
Продовження
Попередній пост
Жовток та білок віддавали собакам («аби вигавкали») аби виливали в місцях, де не ходять люди. Інколи яйце спалювали у печах (Рівненщина)
В деяких регіонах «ляк» відливали. Знахар запалював свічку над головою хворого і скрапував віск у посудину з водою. Процес часто супроводжувався замовляннями
Приклад з Бойківщини: Відливаю ляк, відганяю страх, най йде на скали, на ліси, як не допіють кури, не договкають пси. Ім'ям Божим, най Бог допоможе
В основному використовували стрітенську свічку (освячену на Стрітення у церкві), рідше - свят-вечірню свічку (ту, яка стояла на столі в Святий вечір)
Водою з під-воску омивали все тіло, а згодом виливали у місце, де не ходять люди
Також «ляк» викачували хлібною м’якоттю: баба-шептуха робила 3 або 9 галушок з м’якоті та послідовно катала їх по тілу хворого. Опісля хліб віддавався чорній собаці, його кидали через спину, не дивлячись назад.
Існували й інші способи боротьби з «ляком»: виговорювання на воду, випалювання льоном…
Жовток та білок віддавали собакам («аби вигавкали») аби виливали в місцях, де не ходять люди. Інколи яйце спалювали у печах (Рівненщина)
В деяких регіонах «ляк» відливали. Знахар запалював свічку над головою хворого і скрапував віск у посудину з водою. Процес часто супроводжувався замовляннями
Приклад з Бойківщини: Відливаю ляк, відганяю страх, най йде на скали, на ліси, як не допіють кури, не договкають пси. Ім'ям Божим, най Бог допоможе
В основному використовували стрітенську свічку (освячену на Стрітення у церкві), рідше - свят-вечірню свічку (ту, яка стояла на столі в Святий вечір)
Водою з під-воску омивали все тіло, а згодом виливали у місце, де не ходять люди
Також «ляк» викачували хлібною м’якоттю: баба-шептуха робила 3 або 9 галушок з м’якоті та послідовно катала їх по тілу хворого. Опісля хліб віддавався чорній собаці, його кидали через спину, не дивлячись назад.
Існували й інші способи боротьби з «ляком»: виговорювання на воду, випалювання льоном…
Ворожбити не лише зцілювали хвороби, але й надавали іншу допомогу:
🌟 Визначали майбутнє
✨ Приваблювали щастя
☀️ Усували перешкоди на шляху до батьківства
💫 Захищали від нападу злих сил
«Універсального списку послуг» не існувало. До знахаря зверталися по будь-яким складним питанням
Народні цілителі не мали єдиної назви. В давньоруські часи їх називали волхвами, ворожбитами, вещоками, бабами, чаровниками... У XIX ст. поширюються терміни знахар та чаклун
Окрім ворожбитів, чудодійні сили приписували «чужим»: тим хто не займався сільським господарством, мав іншу культуру та звичаї
Успішних мисливців звинувачували у співпраці з темними силами, котрі самі гонять дичину і збільшують влучність
Пасічників наділяли вмінням розмовляти з бджолами, брати мед звідти, де він не може бути
Таємне знання приписували будівельникам, гончарям, мандрівникам, іновірцям…
Українці досить лояльно ставилися до ворожби. На відміну від жителів західної Європи, у нас рідко спалювали відьом (і ще рідше — чаклунів)
🌟 Визначали майбутнє
✨ Приваблювали щастя
☀️ Усували перешкоди на шляху до батьківства
💫 Захищали від нападу злих сил
«Універсального списку послуг» не існувало. До знахаря зверталися по будь-яким складним питанням
Народні цілителі не мали єдиної назви. В давньоруські часи їх називали волхвами, ворожбитами, вещоками, бабами, чаровниками... У XIX ст. поширюються терміни знахар та чаклун
Окрім ворожбитів, чудодійні сили приписували «чужим»: тим хто не займався сільським господарством, мав іншу культуру та звичаї
Успішних мисливців звинувачували у співпраці з темними силами, котрі самі гонять дичину і збільшують влучність
Пасічників наділяли вмінням розмовляти з бджолами, брати мед звідти, де він не може бути
Таємне знання приписували будівельникам, гончарям, мандрівникам, іновірцям…
Українці досить лояльно ставилися до ворожби. На відміну від жителів західної Європи, у нас рідко спалювали відьом (і ще рідше — чаклунів)
Чим дальше від цивілізації знаходився знахар, тим більші сили йому приписували.
Найбільш славетні ворожбити жили у Карпатах: регіоні з колосальним пластом язичницької культури.
Звичайно ж, мова йде про мольфарів. Серед них траплялися справжні покидьки (чорні, злі кривдники, слуги нечистої сили).
Вони створювали ляльки з одягу, волосся, нігтів, особистих речей жертв. Схожі практики використовувалися у гаїтянському культі Вуду.
Між лялькою та нещасним встановлювався зв'язок, за допомогою якого крали життєву силу, надсилали хвороби, біль, неміч.
Кривдники не обмежувались людьми: за допомогою ляльок шкодили і худобі.
А ще вступали в зговір з нечистою силою, надсилали хвороби, викрадали щастя.
Чорним мольфарам часто приписували геройські атрибути: надлюдську силу, неймовірну влучність, неприроднє довголіття, тощо.
Добрі мольфари володіли такими ж силами, але не використовували їх, або робили це в благих цілях.
Найбільш славетні ворожбити жили у Карпатах: регіоні з колосальним пластом язичницької культури.
Звичайно ж, мова йде про мольфарів. Серед них траплялися справжні покидьки (чорні, злі кривдники, слуги нечистої сили).
Вони створювали ляльки з одягу, волосся, нігтів, особистих речей жертв. Схожі практики використовувалися у гаїтянському культі Вуду.
Між лялькою та нещасним встановлювався зв'язок, за допомогою якого крали життєву силу, надсилали хвороби, біль, неміч.
Кривдники не обмежувались людьми: за допомогою ляльок шкодили і худобі.
А ще вступали в зговір з нечистою силою, надсилали хвороби, викрадали щастя.
Чорним мольфарам часто приписували геройські атрибути: надлюдську силу, неймовірну влучність, неприроднє довголіття, тощо.
Добрі мольфари володіли такими ж силами, але не використовували їх, або робили це в благих цілях.
Мольфарів наділяли багатьма магічними силами:
🪬 Віщуни – передбачали майбутнє (а в окремих випадках – навіть змінювали долю)
⚡️ Громівники – керували погодою. Зокрема: захищали від граду та бурь, що знищували урожаї
⭐️ Звіздарі – читали людську долю по зіркам, допомагали вдало одружитися, добре зналися на астрономії
Мольфари могли володіти однією, кількома або ж одразу всіма здібностями.
Окрім передбачення майбутнього, вони часто «вникали в таємниці теперішнього»:
Знаходили зниклих людей
Розкривали злочини
Вказували місце, де слід шукати річ, худобу та інше майно.
Також у них була здатність зазирати у минуле.
Як і інші знахарі, мольфари боролися зі злими силами, повертали щастя, зцілювали.
Їм часто приписували контакти з нечистою силою (задля спасіння або ж у власних корисних цілях).
А ще здатність перевтілюватися в тварин, або ж розумітися з ними.
🪬 Віщуни – передбачали майбутнє (а в окремих випадках – навіть змінювали долю)
⚡️ Громівники – керували погодою. Зокрема: захищали від граду та бурь, що знищували урожаї
⭐️ Звіздарі – читали людську долю по зіркам, допомагали вдало одружитися, добре зналися на астрономії
Мольфари могли володіти однією, кількома або ж одразу всіма здібностями.
Окрім передбачення майбутнього, вони часто «вникали в таємниці теперішнього»:
Знаходили зниклих людей
Розкривали злочини
Вказували місце, де слід шукати річ, худобу та інше майно.
Також у них була здатність зазирати у минуле.
Як і інші знахарі, мольфари боролися зі злими силами, повертали щастя, зцілювали.
Їм часто приписували контакти з нечистою силою (задля спасіння або ж у власних корисних цілях).
А ще здатність перевтілюватися в тварин, або ж розумітися з ними.
Градівники — це народні чарівники, що керували хмарами, громом, вихором, дощем та іншими небесними явищами. Їх головною функцією був захист врожаю від граду (звідси і назва).
В народі вірили, що погана погода — це Божа кара за гріхи або ж витівки злих сил. А отже, негоду можна приборкати молитвами та іншими ритуалами.
Аби подолати погану погоду, градівники вдавалися до наступних дій:
☁️ Хрестили хмари і промовляли заклинання (шепотіння)
🙏 Молилися Богу
⛪️ Били у церковні дзвони
Градівникам далеко не завжди вдавалося приборкати грозу, але їм продовжували платити, бо "без них було би ще гірше". Ця професія привалювала багато аферистів, але більшість чаклунів щиро вірили у здатність контролювати погоду.
Їх "головним інструментом та джерелом сили" був градовий ніж. Він захищав від злих істот, розганяв хмари, використовувався у магічних ритуалах, жертвопринесеннях, злому чаклунстві...
Продовження
В народі вірили, що погана погода — це Божа кара за гріхи або ж витівки злих сил. А отже, негоду можна приборкати молитвами та іншими ритуалами.
Аби подолати погану погоду, градівники вдавалися до наступних дій:
☁️ Хрестили хмари і промовляли заклинання (шепотіння)
🙏 Молилися Богу
⛪️ Били у церковні дзвони
Градівникам далеко не завжди вдавалося приборкати грозу, але їм продовжували платити, бо "без них було би ще гірше". Ця професія привалювала багато аферистів, але більшість чаклунів щиро вірили у здатність контролювати погоду.
Їх "головним інструментом та джерелом сили" був градовий ніж. Він захищав від злих істот, розганяв хмари, використовувався у магічних ритуалах, жертвопринесеннях, злому чаклунстві...
Продовження
Попередній пост
Ритуал становлення градівника був описаний Михайлом Нечаєм:
Найперше треба зробити градовий ніж. Удосвіта, перед Святвечором, чоловік іде надвір зовсім голий і з вістря коси виклепує собі чепелик – спеціальне лезо.
Для градового ножа годиться не всяка коса, а тільки та, яка зламалася під час першої весняної косовиці, або та, якою випадково перерізали змію.
Надворі має бути тихо, аби мольфар не почув нічийого голосу. Коли він виклепає ножа, то стає навколішки і триста разів промовляє спеціальну молитву, щоразу одним подихом.
Етнолог П. Чубинський вважав градівництво міксом християнської та язичниької культур, де поєднувався фетишизм (віра в магічну силу предметів), церковні молитви, древні закляття та ритуали.
Професія градівника була досить поширеною (особливо — в Карпатах). Ба більше — такі "спеціалісти" зустрічалися й серед інших слов'янських народів: болгарів, македонців, сербів, чорногорців…
Ритуал становлення градівника був описаний Михайлом Нечаєм:
Найперше треба зробити градовий ніж. Удосвіта, перед Святвечором, чоловік іде надвір зовсім голий і з вістря коси виклепує собі чепелик – спеціальне лезо.
Для градового ножа годиться не всяка коса, а тільки та, яка зламалася під час першої весняної косовиці, або та, якою випадково перерізали змію.
Надворі має бути тихо, аби мольфар не почув нічийого голосу. Коли він виклепає ножа, то стає навколішки і триста разів промовляє спеціальну молитву, щоразу одним подихом.
Етнолог П. Чубинський вважав градівництво міксом християнської та язичниької культур, де поєднувався фетишизм (віра в магічну силу предметів), церковні молитви, древні закляття та ритуали.
Професія градівника була досить поширеною (особливо — в Карпатах). Ба більше — такі "спеціалісти" зустрічалися й серед інших слов'янських народів: болгарів, македонців, сербів, чорногорців…
Напередодні Другої світової війни євреї складали третину населення Львова. У місті діяли десятки синагог, існували величезні юдейські квартали, а ідиш лунав майже на кожній вулиці.
Життя євреїв було нелегким. З моменту появи у Львові (XIV ст.), вони потерпали від побоїв, грабунків, дискримінації, презирства. Їх вулиці нагадували фортеці і обов'язково замикалися на ніч міцними воротами.
Існувало кілька причин для появи антисемітизму:
🕍 Євреї сильно відрізнялися від інших жителів міста та майже не асимілювались. У них був власний одяг, мова, релігія, традиції, правила, мораль, школи… Через це їх довгий час сприймали як “чужих”, а все “чуже” викликало ненависть
⛪️ До ХХ століття віра визначала життя, поняття “порядна людина” і “добрий християнин” сприймалися як синоніми. Юдеї ж не вірили у Христа, що обурювало церкву та її прихожан
💵 Євреї були блискучими комерсантами та лихварями, їх община стрімко багатіла, викликаючи ненависть і заздрість у сусідів
Продовження
Життя євреїв було нелегким. З моменту появи у Львові (XIV ст.), вони потерпали від побоїв, грабунків, дискримінації, презирства. Їх вулиці нагадували фортеці і обов'язково замикалися на ніч міцними воротами.
Існувало кілька причин для появи антисемітизму:
🕍 Євреї сильно відрізнялися від інших жителів міста та майже не асимілювались. У них був власний одяг, мова, релігія, традиції, правила, мораль, школи… Через це їх довгий час сприймали як “чужих”, а все “чуже” викликало ненависть
⛪️ До ХХ століття віра визначала життя, поняття “порядна людина” і “добрий християнин” сприймалися як синоніми. Юдеї ж не вірили у Христа, що обурювало церкву та її прихожан
💵 Євреї були блискучими комерсантами та лихварями, їх община стрімко багатіла, викликаючи ненависть і заздрість у сусідів
Продовження
Попередній пост
Попри складні умови, юдейське населення безперервно зростало. На початку 1941 року, у Львові проживало від 120 до 150 тисяч євреїв, вони складали другу за чисельністю группу у місті (після поляків).
Багато юдеїв вважали Галичину “Новою Палестиною”, а Львів — її столицею. За шість століть вони перетворилися у невід'ємну частину краю і перестали сприйматися як чужинці.
Молодь масово покидала гетто, переходила з ідішу на польську або німецьку мову, інтегрувалася у суспільство. Частина євреїв активно співпрацювала з українським національним рухом (зокрема — сіоністи)
Юдеї відігравали вирішальну роль у комерційному, культурному, інтелектуальному житті міста. Здавалося, вони були, є і будуть тут завжди. Але в наступні 4 роки євреї майже повністю зникли.
Їх знищили в ході одного з найбільш масштабних та жорстоких злочинів в історії людства: Голокосту. Лише 800 людей зуміли пережити нацистську окупацію. Усі вони покинули місто.
P.S. Кадри єврейського Львова
Попри складні умови, юдейське населення безперервно зростало. На початку 1941 року, у Львові проживало від 120 до 150 тисяч євреїв, вони складали другу за чисельністю группу у місті (після поляків).
Багато юдеїв вважали Галичину “Новою Палестиною”, а Львів — її столицею. За шість століть вони перетворилися у невід'ємну частину краю і перестали сприйматися як чужинці.
Молодь масово покидала гетто, переходила з ідішу на польську або німецьку мову, інтегрувалася у суспільство. Частина євреїв активно співпрацювала з українським національним рухом (зокрема — сіоністи)
Юдеї відігравали вирішальну роль у комерційному, культурному, інтелектуальному житті міста. Здавалося, вони були, є і будуть тут завжди. Але в наступні 4 роки євреї майже повністю зникли.
Їх знищили в ході одного з найбільш масштабних та жорстоких злочинів в історії людства: Голокосту. Лише 800 людей зуміли пережити нацистську окупацію. Усі вони покинули місто.
P.S. Кадри єврейського Львова
На початку 1943 року президент Бразилії Жетулью Варгас запропонував США військову допомогу. Він планував сформувати 100-тисячну армію та направити війська в Італію, аби допомогти звільнити її від нацистів. Союзники прийняли пропозицію.
Але план одразу зазнав краху. Мобілізація пройшла невдало: люди не бажали їхати “на чужу війну” за кілька тисяч кілометрів. А серед кадрових військових було багато симпатиків Німеччини. З величезними зусиллями вдалося набрати 25 тисяч солдат, в основному - жителів сіл та фавел (найбідніших кварталів).
Бракувало всього: людей, зброї, боєприпасів, транспорту... Армія була вкрай застарілою, а її керівництво нейтрально ставилося до "Італійської авантюри". Протягом 12 місяців Бразилія не відправила жодного солдата.
Виникла реальна загроза зриву плану. В народі з'явилася приказка: “Швидше змія закурить трубку, аніж Бразилія вступить у війну”. Скепсис виявився передчасним.
Продовження
Але план одразу зазнав краху. Мобілізація пройшла невдало: люди не бажали їхати “на чужу війну” за кілька тисяч кілометрів. А серед кадрових військових було багато симпатиків Німеччини. З величезними зусиллями вдалося набрати 25 тисяч солдат, в основному - жителів сіл та фавел (найбідніших кварталів).
Бракувало всього: людей, зброї, боєприпасів, транспорту... Армія була вкрай застарілою, а її керівництво нейтрально ставилося до "Італійської авантюри". Протягом 12 місяців Бразилія не відправила жодного солдата.
Виникла реальна загроза зриву плану. В народі з'явилася приказка: “Швидше змія закурить трубку, аніж Бразилія вступить у війну”. Скепсис виявився передчасним.
Продовження
Попередній пост
Влітку 1944 року понад 25 000 бразильців прибули в Італію. Вони воювали до останнього дня, взяли в полон понад 20 000 ворожих бійців і звільнили місто Турин. З їх допомогою прорвали найпотужнішу лінію оборони нацистів на півдні Європи.
Під час війни бразильці втратили 457 бійців, ще 2722 людей зазнали поранень. На батьківщині їх зустріли як героїв, а командувач корпусу Маскареньяс ді Морайс отримав звання маршала та очолив генеральний штаб.
Інший офіцер бразильського експедиційного корпусу стане президентом (Умберто де Аленкар Каштелу Бранку).
Цікаво: Бразилія - це єдина країна Латинської Америки, що відправила війська на допомогу союзникам. Її солдати відзначалися не лише сміливістю, але й почуттям гумору.
Пам'ятаючи про народний скепсис, вони обрали своїм символом змію з люлькою в пащі. Згодом, їх прозвали “зміями, що курять”.
Влітку 1944 року понад 25 000 бразильців прибули в Італію. Вони воювали до останнього дня, взяли в полон понад 20 000 ворожих бійців і звільнили місто Турин. З їх допомогою прорвали найпотужнішу лінію оборони нацистів на півдні Європи.
Під час війни бразильці втратили 457 бійців, ще 2722 людей зазнали поранень. На батьківщині їх зустріли як героїв, а командувач корпусу Маскареньяс ді Морайс отримав звання маршала та очолив генеральний штаб.
Інший офіцер бразильського експедиційного корпусу стане президентом (Умберто де Аленкар Каштелу Бранку).
Цікаво: Бразилія - це єдина країна Латинської Америки, що відправила війська на допомогу союзникам. Її солдати відзначалися не лише сміливістю, але й почуттям гумору.
Пам'ятаючи про народний скепсис, вони обрали своїм символом змію з люлькою в пащі. Згодом, їх прозвали “зміями, що курять”.
Перелесник (літавець) — це демон-інкуб, котрий схиляє жінок до інтимних стосунків, прийнявши подобу їх загиблих чоловіків. Він полює на вдів та дівчат, котрі не могли змиритися з втратою коханого.
Цей персонаж з'явився у слов'янській міфології задовго до появи християнства та продовжує існувати у наші дні. У більшості регіонів його сприймають як велетенського змія з крилами, що вміє приймати людську подобу. Рідше — як духа померлого, котрий не знайшов спокою.
Він з'являється перед вдовами у подобі загиблого чоловіка, сповненого сил та здоров'я. Єдине, що видає самозванця — погана постава (у нього відсутній хребет).
Злий дух діє хитро: приходить у найважчі хвилини, підтримує ніжними розмовами і пристрасними поцілунками. А ще дарує прикраси (після сходу сонця вони перетворюються на гній або ж черепки).
Демон знаходить ключ до будь-якого серця, лише одиниці могли відкинути його залицяння. Закохавши у себе жінку, він оселяється у її домі.
Продовження
Цей персонаж з'явився у слов'янській міфології задовго до появи християнства та продовжує існувати у наші дні. У більшості регіонів його сприймають як велетенського змія з крилами, що вміє приймати людську подобу. Рідше — як духа померлого, котрий не знайшов спокою.
Він з'являється перед вдовами у подобі загиблого чоловіка, сповненого сил та здоров'я. Єдине, що видає самозванця — погана постава (у нього відсутній хребет).
Злий дух діє хитро: приходить у найважчі хвилини, підтримує ніжними розмовами і пристрасними поцілунками. А ще дарує прикраси (після сходу сонця вони перетворюються на гній або ж черепки).
Демон знаходить ключ до будь-якого серця, лише одиниці могли відкинути його залицяння. Закохавши у себе жінку, він оселяється у її домі.
Продовження
Попередній пост
Перелесник охоче вступає у статеві стосунки. Вагітність від такого союзу триває неприродньо довго (до 3 років) та часто закінчується безрезультатно: “з лона йде пісок”.
Якщо ж діти народжуються, вони є холодними і ненажерливими, швидко помирають, мають фізичні дефекти (відсутність повік на очках, чорна шкіра, копита).
Появу перелесника знаменує падіння зірки. Його присутність позначається і на жертві: вона починає хворіти, “спадає з лиця”, худне. А ще розмовляє сама з собою, веде себе “наче зачарована”, занедбує господарство.
Літавець по-різному шкодив жертвам: душив до смерті, крав життєву силу, зводив з розуму. При будь-якому сценарії, його кохану чекало горе та смерть.
Продовження
Перелесник охоче вступає у статеві стосунки. Вагітність від такого союзу триває неприродньо довго (до 3 років) та часто закінчується безрезультатно: “з лона йде пісок”.
Якщо ж діти народжуються, вони є холодними і ненажерливими, швидко помирають, мають фізичні дефекти (відсутність повік на очках, чорна шкіра, копита).
Появу перелесника знаменує падіння зірки. Його присутність позначається і на жертві: вона починає хворіти, “спадає з лиця”, худне. А ще розмовляє сама з собою, веде себе “наче зачарована”, занедбує господарство.
Літавець по-різному шкодив жертвам: душив до смерті, крав життєву силу, зводив з розуму. При будь-якому сценарії, його кохану чекало горе та смерть.
Продовження
Попередній пост
Існувало кілька версій щодо того, звідки ж бралися ці демони:
1. Нечиста сила викрадала дітей і підміняла їх темними створіннями (одмінками). Коли ці істоти дорослішали, то ставали перелесниками.
2. Померла людина не могла відправитись у кращий світ, якщо за нею занадто сильно тужили. Її дух "зависав" на землі і перетворювався у літавця.
Перелесника майже неможливо вигнати з дому. Аби позбутися злого духа, люди вдавалися до наступних дій:
1. Обсипали дім свяченим маком. Змій не міг переступити зерна. Довкола хати починався гуркіт, тряслась земля, було чутно гул в димарі. Лише після цього чужинець зникав.
2. Просили про допомогу Бога: читали молитви, перехрещували вікна, відганяли літавеця хрестами, промовляли “амінь”, окурювали дім освяченим зіллям (рутою, тоєю, маруною).
3. В Карпатах вірили у наступний обряд: якщо жінка має сина й дочку, то їх слід одягнути, як на весілля. Перелесник запитає навіщо це зроблено, тоді слід сказати, що вони одружуються. На питання духа хіба так буває, жінка повинна відповісти «А хіба буває так, щоб мертвий до живої ходив?» і перелесник щезне.
Міфічний дух Перелесника згадується Лесею Українкою в творі «Як я люблю оці години праці». Про нього писали поет П. Чубинський, етнологи В. Ястребов, В. Гнатюк та М. Сумцов. Та найчастіше, демон фігурує у народному фолькльорі
Існувало кілька версій щодо того, звідки ж бралися ці демони:
1. Нечиста сила викрадала дітей і підміняла їх темними створіннями (одмінками). Коли ці істоти дорослішали, то ставали перелесниками.
2. Померла людина не могла відправитись у кращий світ, якщо за нею занадто сильно тужили. Її дух "зависав" на землі і перетворювався у літавця.
Перелесника майже неможливо вигнати з дому. Аби позбутися злого духа, люди вдавалися до наступних дій:
1. Обсипали дім свяченим маком. Змій не міг переступити зерна. Довкола хати починався гуркіт, тряслась земля, було чутно гул в димарі. Лише після цього чужинець зникав.
2. Просили про допомогу Бога: читали молитви, перехрещували вікна, відганяли літавеця хрестами, промовляли “амінь”, окурювали дім освяченим зіллям (рутою, тоєю, маруною).
3. В Карпатах вірили у наступний обряд: якщо жінка має сина й дочку, то їх слід одягнути, як на весілля. Перелесник запитає навіщо це зроблено, тоді слід сказати, що вони одружуються. На питання духа хіба так буває, жінка повинна відповісти «А хіба буває так, щоб мертвий до живої ходив?» і перелесник щезне.
Міфічний дух Перелесника згадується Лесею Українкою в творі «Як я люблю оці години праці». Про нього писали поет П. Чубинський, етнологи В. Ястребов, В. Гнатюк та М. Сумцов. Та найчастіше, демон фігурує у народному фолькльорі
22 червня 1941 року Німеччина оголосила війну Радянському Союзу, а вже через 8 днів у Львів ввійшли загони нацистів
Місто опинилося під владою фанатиків, що вважали євреїв недолюдьми, загрозою національної безпеки, винуватцями всіх бід Німеччини. У пропаганді їх порівнювали зі щурами, котрих варто усунути будь-якою ціною
На той момент, кожен третій львів'янин був євреєм, у місті проживала величезна кількість юдейських біженців, котрі вже встигли постраждати від нацистів
Врятуватися було складно: радянська влада не провела евакуацію населення, а самостійне пересування по окупованим районам було небезпечним через військові дії
Лише жменька людей наважилася на втечу, більшість сподівалася пережити окупацію у гетто або ж переїхати при першій можливості
Єврейська спільнота побоювалася німців, але вона сильно недооцінювала масштаби небезпеки. Очікувалося, що нещасних переселять у гетто, обкладуть податками, позбавлять впливових посад і бізнесу, але залишать живими
Продовження
Місто опинилося під владою фанатиків, що вважали євреїв недолюдьми, загрозою національної безпеки, винуватцями всіх бід Німеччини. У пропаганді їх порівнювали зі щурами, котрих варто усунути будь-якою ціною
На той момент, кожен третій львів'янин був євреєм, у місті проживала величезна кількість юдейських біженців, котрі вже встигли постраждати від нацистів
Врятуватися було складно: радянська влада не провела евакуацію населення, а самостійне пересування по окупованим районам було небезпечним через військові дії
Лише жменька людей наважилася на втечу, більшість сподівалася пережити окупацію у гетто або ж переїхати при першій можливості
Єврейська спільнота побоювалася німців, але вона сильно недооцінювала масштаби небезпеки. Очікувалося, що нещасних переселять у гетто, обкладуть податками, позбавлять впливових посад і бізнесу, але залишать живими
Продовження
Попередній пост
У червні 1941 року нацисти прийняли рішення про “Остаточне вирішення єврейського питання”. Небажане населення на окупованих територіях усували шляхом геноциду.
Ніхто не збирався відпускати або інтегрувати євреїв. В момент окупації міста, усім львів'янам юдейського походження винесли смертний вирок
Негайне знищення євреїв було неможливим через їх величезну кількість (в десятки раз більше, ніж самих німців). Занадто швидкі і прямолінійні дії могли призвести до збройного повстання
Окрім цього, педантичні німці планували використати здорових і молодих євреїв як безкоштовний робочий ресурс. Тож геноцид проводили поетапно і організовано
В перший ж день окупації нацисти розповсюджували листівки з антисемітськими тезами. Солдати били і принижували випадкових євреїв на вулицях
Продовження
У червні 1941 року нацисти прийняли рішення про “Остаточне вирішення єврейського питання”. Небажане населення на окупованих територіях усували шляхом геноциду.
Ніхто не збирався відпускати або інтегрувати євреїв. В момент окупації міста, усім львів'янам юдейського походження винесли смертний вирок
Негайне знищення євреїв було неможливим через їх величезну кількість (в десятки раз більше, ніж самих німців). Занадто швидкі і прямолінійні дії могли призвести до збройного повстання
Окрім цього, педантичні німці планували використати здорових і молодих євреїв як безкоштовний робочий ресурс. Тож геноцид проводили поетапно і організовано
В перший ж день окупації нацисти розповсюджували листівки з антисемітськими тезами. Солдати били і принижували випадкових євреїв на вулицях
Продовження
Попередній пост
Згодом почали проводити показові акції: на вулицях Лонцького, короля Казимира та Замарстинівській євреїв збирали поблизу тюрем, котрі працювали “за совєтів”
Їх змушували викопувати братські могили, де лежали закатовані ув’язнені, просити пробачення за «жидівський терор» (в німецькій пропаганді СССР вважався єврейською державою, тож відповідальність за всі його злочини автоматично переносили на євреїв)
Будь-який єврей, що вийшов на вулицю, міг бути важко побитим і пограбованим. Ну а посібників СССР (комуністів, чиновників Радянського Союзу, тощо) негайно розстрілювали
Єврейська спільнота була абсолютно деморалізована, сама думка про опір здавалася безнадійною. Втім, її страждання тільки починалися…
Продовження - згодом.
Згодом почали проводити показові акції: на вулицях Лонцького, короля Казимира та Замарстинівській євреїв збирали поблизу тюрем, котрі працювали “за совєтів”
Їх змушували викопувати братські могили, де лежали закатовані ув’язнені, просити пробачення за «жидівський терор» (в німецькій пропаганді СССР вважався єврейською державою, тож відповідальність за всі його злочини автоматично переносили на євреїв)
Будь-який єврей, що вийшов на вулицю, міг бути важко побитим і пограбованим. Ну а посібників СССР (комуністів, чиновників Радянського Союзу, тощо) негайно розстрілювали
Єврейська спільнота була абсолютно деморалізована, сама думка про опір здавалася безнадійною. Втім, її страждання тільки починалися…
Продовження - згодом.
Серед карпатських мольфарів особливе місце займали звіздарі: знавці астрономії і магічних обрядів. Вони визначали майбутнє по небесним тілам, допомагали дізнатися власну долю або ж прискорити бажану подію
До них часто зверталися молоді дівчата, котрі ніяк не могли вийти заміж. Проблема вирішувалась за допомогою ритуалу у ясну і зоряну ніч
Звіздар і дівчина зустрічалися біля старої криниці, де розглядали зорі на поверхні води. За допомогою таємних знань, ворожбит визначав місцезнаходження майбутнього чоловіка, його характер, фінансовий статок і долю
Дівчина вирішувала, чи потрібен їй такий чоловік. Якщо вона давала згоду, звіздар проводив ритуал, котрий мав забезпечити зустріч «закоханих»
До них часто зверталися молоді дівчата, котрі ніяк не могли вийти заміж. Проблема вирішувалась за допомогою ритуалу у ясну і зоряну ніч
Звіздар і дівчина зустрічалися біля старої криниці, де розглядали зорі на поверхні води. За допомогою таємних знань, ворожбит визначав місцезнаходження майбутнього чоловіка, його характер, фінансовий статок і долю
Дівчина вирішувала, чи потрібен їй такий чоловік. Якщо вона давала згоду, звіздар проводив ритуал, котрий мав забезпечити зустріч «закоханих»