Бабель
72.7K subscribers
41.6K photos
8.75K videos
50.1K links
Привіт, це babel.ua — голос здорового глузду. Тут тільки круті історії та важливі новини. Без хайпу і маніпуляцій.

¶ feedback — @ask_babel
¶ ads — @v_sevastianov
x.com/BabelUkr
instagram.com/babel.ua
youtube.com/babelua
Download Telegram
📰 Як росіяни намагаються інтегрувати анексовані регіони. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 18 січня

🖌 Матеріал про те, як росіяни продовжують окупацію частин Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей вже невійськовими методами, опублікувало видання Foreign Affairs. Поки Україна ще не відвоювала ці свої території, окупанти роблять усе, щоб привʼязати місцеве населення до себе й зробити реінтеграцію в українське життя складнішим. Ідеться, зокрема, про законодавчу базу: до 2026 року правова, судова та політична системи мають бути ідентичними російським. Поки що ж триває активне переписування норм. 90% мешканців територій, окупованих росією з 24 лютого 2022 року, вже отримали російські паспорти. Це близько трьох мільйонів людей. Як вони справді ставляться до росії, сказати складно, адже ані вільних медіа, ні незалежних громадських організацій на окупованих територіях немає. За свідченнями росіян, які туди приїжджають, більшість місцевих «демонструє тиху ворожість», пише автор статті, професор глобальної політики університету Ексетера й автор книжки про російську окупацію українських територій, яка скоро має побачити світ. Меншість співпрацює з російською владою ― здебільшого ці люди демонстрували проросійські погляди й раніше. У кожному з названих регіонів є й активне проукраїнське підпілля, адже кожні кілька тижнів зʼявляються новини про підрив автівки когось із окупантів чи колаборантів або про диверсії на важливих для росіян інфраструктурних обʼєктах. Щоправда, загальна фільтрація обмежила масовість цього руху. Також росіяни не заважають виїзду негативно налаштованих до окупації людей за кордон.

Пропагандист Олександр Малькевич, який іще 2018 року потрапив до санкційного списку США за втручання в американські вибори, отримав завдання організувати на тимчасово окупованих територіях пропагандистські медіа та «школи молодих журналістів». Він зробив це, радіостанція Малькевича транслює пропагандистську інформацію й популярна серед окупаційних військ. Також росіяни збільшують кількість кінозалів ― щоправда, показують там не пропаганду, а просто російське кіно, таким чином наближаючи українців, що живуть під окупацією, до «русского міра». Так, у Маріуполі на новорічні свята люди активно ходили на нову російську стрічку «Серф 2», пише автор.

Також росіяни активно перейменовують вулиці, стираючи будь-яку причетність поселень до України. Зокрема, в Маріуполі площа Свободи тепер знову площа Леніна, бульвар Меотиди повернув назву вулиці 50-річчя «Великої Жовтневої революції», а в Мелітополі вулиця Університетська отримала назву вулиці Дарʼї Дугіної, вбитої російської пропагандистки й доньки ідеолога російського фашизму Олександра Дугіна.

Окупанти активно вивозять українських школярів до росії на екскурсії, намагаючись показати всі принади країни-агресора. Українську мову тепер у школах викладають як один із факультативних предметів. А вчителів залякують тим, що якщо українська влада повернеться на ці території, їх вважатимуть колаборантами ― відтак чимало педагогів, навіть якщо не просували проросійську риторику, бояться повернення України.

Автор пише і про фінансові та