Саме тут Снайдер відчуває себе вільно і на відміну від решти хронометражу, ставиться до перших 20 хвилин як до чогось важливого особисто для себе. Просто подивіться ще раз на ці загострені кораблі; оточення та обладунки у стилі Ар-Нуво; місто, що схоже на ребра стародавнього звіра; артефакт у вигляді черепа, скоріш за все першого криптонця... — неймовірний масштаб.

Ти дивишся на подібні образи та розумієш, як сильно окреме зображення чи дизайн можуть розбурхувати фантазію.

Звичайно, за весь опенінг жодного кадру зі слоумо (як і в решті фільму), проте насиченість, зернистість, силуети та графічність — усе настільки переповнене гіперстилізацією, що кадр прям затягує. Обожнюю таке живе зображення.

А сцена із небесною битвою, яку бачить Джор Ел (персонаж Рассела Кроу) — назавжди у серці. Ці яскраві спалахи світла я запам'ятаю назавжди ✨

P.S.
Якщо у вас є можливість увімкнути фільм, зверніть увагу на монтажну склейку, якою закінчується сегмент на Криптоні. Таке відчуття, ніби Снайдер не знав, або зовсім не хотів перейматися щодо переходу до решти більш спродюсованого фільму. Just sayin'.

Мені подобається, як нові Teenage Mutant Ninja Turtles здорово реалізують Teenage частину. Це, мабуть, одне з найяскравіших зображень "справжніх підлітків" за останній час. І справа тут не тільки в поп-культурних референсах і виборі жартів, а у дуже свідомому стихійному арт-стайлі, що нагадує малюнок підлітка.

Звичайно, можна сказати, що TMNT створили під впливом Spider-Verse, але це пояснення далеко від розуміння оформлення мультфільму про черепашок.

Наприклад, максимально деформований дизайн жителів Нью-Йорка (привіт Nickelodeon який досі дотримується правила "о, це відрізняється від Disney? Кайф!"); жирний лайн, що постійно рухається, завдяки чому навіть статичні кадри дуже насичені; а також круті акценти за допомогою стилізованої крейди (так, я про ці дуже м'які та кольорові Crayons).

Серйозно, крейда тут просто всюди — вибухи, текстури поверхонь, одяг, спідлайни... навіть світло та бліки лінз, чи то анаморфована лінза, або вінтажна з округлим бліком на периферії, не так важливо, бо вони теж будуть намальовані крейдою.

Від мультфільму класне відчуття малюнка підлітка, який за десять хвилин створив на аркуші паперу якихось чубзиків, підбіг до своїх батьків і давай нескладно розповідати, як вони всі борються один з одним і який в них оріджин.

А коли дивишся на дизайни інших мутантів з цими абсолютно перекрученими пропорціями, розумієш, що, найімовірніше, їх і справді могли придумати діти, а не дорослі. Це дуже цікаве завдання для арт-департаменту — думати як дитина, щоб ніхто не помітив підміни в готовому мультфільмі.

Особливо класно, коли мультфільм вже дуже буквально перемикається на малюнок, щоб показати фантазії черепашок (тобто від гротескного стилю реальності мультфільму перейти на рівень абстракції вище — до олівця та паперу).

Напевно мені незрозуміло, як швидко постаріють усі поп-культурні референси, яких тут прям багато. Але за арт мультфільму я не переймаюся — 20-ті роки точно знайшли себе візуально, оформилися у такий буйний стиль і за медіа з цього періоду ще точно будуть ностальгувати.