Існує лише один висновок, і коли люди осягнуть це — нас буде не спинить

але онлайн-уроки Шмурака можуть вирішити цю проблему...

А, ми просто стали забувати, що проблему корупції в Україні можна вирішити дерусифікацією— тому терміново всім за ₴1933 купити платівку МУР

(Реальна робота btw, автором якої є Мілованов)

Опубліковано фрагмент із «Югурти» Майка Йогансена

Останній прозовий твір Майка Йогансена — автобіографічна повість «Югурта» — вважається втраченим. Після його невдалої публікації номер «Літературного журналу» було знищено й передруковано, автограф же загинув з архівом репресованого автора.

Вцілів чорновий переклад російською мовою, що його влітку 1936 року зробив Павло Зенкевич, теж згодом репресований. Після смерти чоловіка в таборах його дружина, перекладачка Софія Свободіна, передала рукопис в Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, де він нині і зберігається.

У квітні під час перекладацької резиденції у Войновіцькому замку (Вроцлав, Польща) група перекладачів працювала над реконструкцією українського тексту та перекладом його польською, чеською, шведською і німецькою завдяки гранту від Culture Moves Europe та підтримці Kolegium Europy Wschodniej. Фрагменти (пролог і перша частина) перекладів усіма п’ятьма мовами опубліковано на сайті Rozstaje.

Український переклад тут, а поруч усі інші.

#наші20
#Йогансен

Тим часом, поки життя плине, в Мексиці завтра запровадять плекану ідею з часів Євромайдану — виборність суддів.

Що як, а успішність такої реформи дасть політологам (та ідеологам) стільки матеріалу для роботи, що з захватом чекатиму на розвиток подій

Тематичне

кожен раз, коли я намагаюся не висловлюватися на тему політики (бо контент у мене взагалі не про це, та й я не вважаю себе до кінця компетентним, щоб от так публічно говорити про це), я зазнаю провалу. ігнорувати ситуацію зі законом 12414 тупо неможливо, у першу чергу тому, що це є симптомом повної відірваності нашої влади від українського суспільства: їм навіть у голову прийти не могло те, що таке голосування під шумок може спричинити різку негативну реакцію людей. тому і обґрунтування прийняття закону ми отримали заднім числом вже після прийняття закону в невиразній промові зеленого чоловіка про "руку кремля в набу". ця відірваність від громадян у влади власне і сформувалася саме через відсутність дискурсу критики блять цієї влади.

натомість сучасний політичний дискурс у країні (який створили у тому ж числі медійні персони, музиканти, популярні блогери тощо) являє собою не реальну зацікавленість політикою (банально розібратися, як функціонує українська державна система), а є звичайним обсосуванням новин про те, які американці дебіли та як на росії все погано. а ну і ще можна наших політиків покритикувати, але дуже абстрактно, щоб після цього проблем ні в кого не було (хлопци, ми панки, тому давайте без провокацій). як кажуть мінархісти: держава – це вимушене зло, яке має існувати задля безпеки громадян та реалізації законів. і критика влади є життєво необхідною для того, аби держава не скочувалася в абсолютне зло. якщо не вказувати владі на існуючі проблеми, закривати очі на свавілля держ органів, ігнорувати прийняття відверто авторитарних законів та не вимагати від влади виправити всю вищеперераховану хуйню, то така держава буде і надалі закручувати гайки й скочуватися в тоталітарне лайно. зі світової практики відомо, що після завершення війн, закони, які вводилися під час воєнного стану, нікуди не зникають після його завершення, тому фраза "треба перетерпіти, після війни розберемось" тут тупо не працює. і якщо в нашому інфопросторі після вчорашніх подій не відбудеться ніякого пробудження від цього догматичного сну, то ми і надалі будемо всі дружно крокувати в напрямку дегенеративного авторитаризму, проти якого, по суті, і йде зараз війна.

Дніпро спить?

АЙСБЕРГ ЕДІКА КОВАЛЕНКА

залітає вам в стрічку на хвилях торсійного поля.

75 пунтків, взятих з с колективними стараннями створеного айсбергу!
Гарного перегляду; а I'll — be back

Не зн чому превʼю з обкладинкою немає лол, мабуть мафія не спить й фільтрує тг

Помер Юрій Тарнавський (н. 1934) — поет, драматург, експериментатор.

Тішуся, що, не так давно, хоч і в інтернеті, я мав таки хоча б одну змогу поспілкуватися з ним — видатна була постать; украй, на мою думку, недооцінена як українською, так і американською критикою.
Тільки нещодавно видав збірку поезій, а до того — свою Дилогію від першої особи, котра не схожа, гарантую вам, ні на що, що ви до того читали.
Залишаю вас з її синопсисом.


Yuriy Tarnawsky’s The First-Person Dilogy mixes autobiographical data with fiction, to create a powerful, two-part music-like composition of syntax and semantics. The first novel, Sebastian in a Dream, was inspired by Georg Trakl’s famous eponymous poem and is patterned on J. S. Bach’s Goldberg Variations, consisting of thirty variations, preceded and followed by the same aria, and deals with a semi-comatose man expecting the arrival of his real or imaginary son. Its companion, The Burial of the Count of Orgaz, which is based on El Greco’s masterpiece, also consists of thirty variations that roughly correspond to the thirty figures in the painting, describes a man who has come to die in the Spanish city of Toledo and visits each day the church in which the painting is housed, in order to see it.

🌊 Мелодії греків Приазов’я

У світ вийшов новий маленький історичний артефакт української мультикультурності — мотиви приазовських греків, записані у селищі Старий Крим поблизу Маріуполя наприкінці 80-х. Грає на кнопковому акордеоні та співає урумською Василь Танача.

Приазовські греки були переселені сюди з Криму. З кінця 18 сторіччя вони компактно проживають переважно на узбережжі Донецької області. Саме вони заснували тут Маріуполь та декілька десятків сіл.

🎧 Bandcamp