Від експерименту до технологічної революції: 1 рік з моменту трансформації NC13 в ударний підрозділ НРК! 🦾

У 2025 році в Третій штурмовій було створено експериментальну роту ударних НРК. Сьогодні NC13 — перший у світі підрозділ, який системно та в такому масштабі застосовує бойових роботів на полі бою, як цього не робить жодна інша армія світу.

За рік плідної роботи ми з нуля створили унікальні тактики, провели сотні успішних операцій та кардинально змінили підхід до ведення війни. Майже жодна операція Третьої штурмової бригади не планується без ударних наземних роботизованих комплексів. Вони стали надійним союзником для піхоти й зберегли тисячі життів наших воїнів.

Те, що ви бачите, — лише кілька відсотків нашої роботи за цей рік. Багато чого залишається за кадром, але скоро ми почнемо відкривати завісу. І нам є чим вас здивувати.

Для окупантів ми вже стали справжнім жахом. Тепер стаємо їхнім остаточним вироком. Ми розширюємо зони ураження й доведемо: безпечних місць для ворога на українській землі більше немає.

Сьогодні NC13 — це організм, який щодня рухає межі можливого. Її сила — у кожному бійці та в беззастережній підтримці командування Третього армійського корпусу. Дякуємо всім, хто протягом цього року був частиною нашого шляху.

Ми лише набираємо обертів. Далі буде тільки більше.

Пиши новітню історію разом з нами: https://nc13.army

NC13 | Instagram | TikTok | Threads | Facebook | LinkedIn | YouTube | Сайт | Підтримати | Долучитись

Запрошуємо на премʼєру! Можливо найбільш недооцінена постать в історії України https://www.youtube.com/watch?v=TMzgA8eMXmc

Державність та обов’язок

Однією з головних форм політичного існування нації є державність.

Державність — це не лише наявність державного апарату, кордонів, законів чи армії. Передусім це здатність народу бути політичним суб’єктом: самостійно визначати власну долю, встановлювати свій правопорядок, захищати свою свободу та нести відповідальність за власне майбутнє.

Держава щодо нації є формою її організованої політичної волі, засобом збереження її свободи і простором, у якому ця свобода набуває визначеного змісту.

Але держава не існує окремо від людей, які її утворюють. Закони, інституції та армія можуть створити зовнішню форму державності, проте її внутрішня стійкість залежить від якостей людини — від її здатності визнавати обов’язок, дотримуватися порядку, брати на себе відповідальність і співвідносити власні інтереси зі спільним благом.

Тому нашим обов’язком є стати першим рубежем оборони державності.

Однак оборона держави починається не з її фізичних кордонів. Перший рубіж, на мою думку, проходить усередині самої людини — через дисципліну, відповідальність, здатність поставити обов’язок вище за власну вигоду та готовність відповідати за наслідки власних дій.

У своїх вчинках ми повинні керуватися внутрішнім моральним законом. Плекати в собі ми повинні той закон, який вимагає, щоб, приймаючи рішення, ми співвідносили власну волю та власні інтереси зі спільним благом.

Внутрішній моральний закон визначає межі допустимого. Обов’язок визначає міру нашої відповідальності. Державний інтерес визначає горизонт, у якому ми оцінюємо наслідки власних рішень.

Проте державний інтерес не може бути виправданням будь-якого вчинку. Обов’язок перед державою не скасовує морального обов’язку людини. Навпаки, моральний закон встановлює межі того, що може бути здійснене навіть заради держави.

Саме тому держава не є абсолютною моральною цінністю.

Державне мислення означає не безумовне підпорядкування людини державі, а здатність піднятися над власною короткочасною вигодою і мислити категоріями спільного блага, політичного порядку та існування держави через покоління.

Перед тим як прийняти рішення, ми повинні запитати себе:

— Що це означатиме для держави?
— Чи примножить це її силу та спроможність?
— Чи сприятиме це її єдності?
— Чи підтримуватиме це порядок, не знищуючи свободи?
— Як наслідки мого рішення позначаться на майбутньому?
— Що ми залишимо після себе наступним поколінням?

Так виникає державна свідомість — здатність мислити не лише категоріями окремого людського існування, а й категоріями тривалого існування політичної спільноти.

Особистий інтерес обмежений тривалістю людського життя.

Державність з’єднує покоління.

Жодне покоління не створює державу з нічого. Ми отримуємо політичний порядок, інституції, закони, культуру, пам’ять і саму можливість політичного існування від тих, хто був перед нами. Ми користуємося тим, чого не створювали самі, і тому не можемо ставитися до державності так, ніби вона належить виключно нам.

У цьому виникає особлива форма відповідальності.

Ми відповідальні перед сучасниками за наслідки своїх дій. Ми відповідальні перед минулими поколіннями за спадщину, яку від них отримали. Але водночас ми відповідальні й перед тими, кого ще немає, — тому що саме вони житимуть у політичному світі, який створюють наші сьогоднішні рішення.

Отже, держава не належить виключно нинішньому поколінню.

Ми приймаємо державність як спадщину, несемо за неї відповідальність протягом свого життя і повинні передати її наступним поколінням не слабшою, ніж отримали, а, наскільки це залежить від нас, — сильнішою.

Саме тут поняття державності зустрічається з поняттям обов’язку.

Обов’язок — це визнання того, що не все, за що ми відповідальні, було нами обране і не все, заради чого ми діємо, належить особисто нам.

Ми не обирали покоління, у якому народилися. Не обирали всіх історичних обставин, які отримали у спадок. Але, посідаючи своє місце в державі та суспільстві, ми приймаємо частину відповідальності за те, якими вони стануть після нас.

Тому справжня державність починається не лише з кордонів, законів та інституцій.

Вона починається з людини, здатної сказати:

я не обирав усіх обставин, у яких опинився. Але поки займаю це місце, я зобов’язаний виконувати його вимоги і відповідати за те, що залишиться після мене.

Раджу всім підписатись на цей канал! Буде дуже багато цікавих думок 👆

Желаю вам самооценку такого же уровня, как название этой книги.

Близько року тому до складу корпусу ми прийняли 53 бригаду. Прийняли у жахливому стані.

Перше і найголовніше, що я тоді відмітив для себе, — фактична відсутність управління. Управління бригади жило окремим життям від батальйонів і майже не впливало на те, що відбувалося внизу.

У підрозділі толерувалося вживання алкоголю, а дезертирство фактично не мало наслідків. В одній із рот, куди я прибув із перевіркою, дезертири смажили картоплю у дворі разом із новоприбулими.

На моє запитання, чому вони не покарані, командир роти відповів:

«А что я могу сделать?»

Управління ротами — окрема історія. Усім процесом на полі бою керував комбат. Ротні до управління боєм практично не залучалися. Їхнім завданням було зібрати особовий склад і забезпечити його прибуття на позиції.

Така ланка, як взвод, де-факто була відсутня взагалі. Взводні виконували функції рівня «принеси-подай».

Оцінюючи рівень бойової підготовки, я завжди насамперед звертаю увагу на тактичну медицину. Більшість особового складу не знала, що таке MARCH.

Сама медицина в підрозділі була на наднизькому рівні. Одному з бійців пів року не могли організувати нормальне лікування геморою з простої причини: «не до тебе».

У всьому цьому хаосі я таки зустрів одного сильного командира батальйону з очевидними лідерськими здібностями. Він залишився на своїй посаді. Решту змінили.

Перше, що зробив друг Черкас, новий комбриг, — наказав винести кавомашину зі свого кабінету на загальну кухню. Як виявилося, в бригаді особовий склад скидався, щоб купити кавомашину комбригу.

Дрібниця?

Насправді дуже точна ілюстрація того, якою була культура управління.

Після того як на посаду комбрига зайшов Ігор Михайленко (друг Черкас) зі своєю командою, підрозділ фактично перетворився з домовини хаосу на реальну бойову бригаду.

Сьогодні там вибудувана система управління. Підрозділ у топах за показниками вогневого ураження та знищення противника. Система е-балів говорить за бригаду краще за будь-які презентації.

За три роки в бригаді змінилося п’ять командирів.

Серед них був і полковник Козел із позивним «Купол», який пробув на посаді близько шести місяців і вилетів із неї через неспроможність керувати підрозділом.

Коли Козел заходив на посаду, в бригаді було близько 150 випадків СЗЧ на місяць. За шість місяців цей показник зріс приблизно до 350.

Сьогодні середня цифра — близько 70 на місяць.

А якщо врахувати повернення із СЗЧ, баланс узагалі стає позитивним: бригада повертає більше військовослужбовців, ніж втрачає через нові випадки СЗЧ.

Уявіть собі масштаб зміни: підрозділ щомісяця повертає із СЗЧ більше людей, ніж іде в СЗЧ.

За часів Козла саме словосполучення «повернення із СЗЧ» звучало б фантастично.

І тепер Козел розповідає про оперативне мистецтво та називає командира 3 АК «політичним проєктом», який нібито заважає «професійним» військовим робити свою справу.

Козел — це Ананьєв на мінімалках: розповідає іншим про те, чого сам не зміг зробити, коли отримав для цього реальний підрозділ, реальних людей і реальну відповідальність.

Як «професійні» військові роблять свою справу, ми спостерігаємо вже 12 років.

Не впевнений, що в сьогоднішній 53 бригаді пан Козел пройшов би співбесіду навіть на посаду середнього ротного.

Але, можливо, перед тим як навчати інших «оперативного мистецтва», варто спочатку спробувати осягнути TLP.

Пане полковнику, можу домовитися про співбесіду.

Андрій Білецький спростовує заяву путіна: Святогірськ — під контролем Третього армійського корпусу!

Бригадний генерал Андрій Білецький записав відеозвернення безпосередньо з центру Святогірська — на фоні Свято-Успенської Святогірської лаври:

«Я хочу звернутися до російського військового та військово-політичного керівництва. Знімайте свої клоунські носи та різнокольорові перуки. Не виглядайте дурнями. 60-та механізована бригада Третього армійського корпусу повністю контролює місто. Фактично це наша тилова зона».

Чекайте подальших новин з рубежів Трійки!

Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Ізюм. Україна. Назавжди.

Чотири роки тому українська армія звільнила Ізюм від російської окупації. Ця свобода має високу ціну — життя вбитих і закатованих цивільних, зруйновані будинки, школи й лікарні.

Окупація залишила шрами. Але не поборола характер козацького краю — битися за своє.

Дякуємо всім підрозділам, які звільняли місто. Пам’ятаємо кожного, хто віддав за нього життя. Робимо все, щоб сьогодні місто жило і залишалося українським.

З четвертою річницею звільнення, Ізюме!

Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Подивився дуже цікаве інтервʼю з Тетяною Даниленко і вам раджу.

ОФІЦІЙНО: Білецький вперше про наступальну операцію «Вівальді» — Третій корпус зачистив від інфільтрації Новоселівку, Олександрівку, Ярову, околиці Корового Яру та звільнив Середнє!

Підтверджуємо інформацію про наступ української армії на півночі Донецької області. У режимі інформаційної тиші підрозділи ліквідували осередки інфільтрації противника та зачистили 75 км². Ще 10 км² — деокуповано. Нищівний удар завдано по боєздатності 20-ї та 25-ї армій рф.

Втрати противника на цьому етапі: близько 1500 солдатів, понад 12 тисяч безпілотників та сотні одиниць бронетехніки, артилерійських систем, автомобільної техніки.

Одночасно підрозділи безпілотних систем перерізали логістичні маршрути ворога. Внаслідок ударів корпусу російські війська перенесли постачання паливно-мастильних матеріалів за межі України — у Воронезьку область: був згорнутий трубопровід і винесені склади.

Це стало можливим завдяки 60-й ОМБр, 125-й ОВМБр, БТГр З-ї ОШБр, 3-му ОРБ та 25-му ОПТБ корпусу, а також приданим підрозділам — 66-й ОМБр,
85-й тгр 8-го полку ССО, спецпідрозділу ГУР МО «Артан» та 10-му мобільному прикордонному загону «ДОЗОР».

«У відкритих джерелах зараз багато інформації про те, що остаточна мета наших наступальних дій — вийти до берегів річки Чорний Жеребець. Але наша операція називається «Вівальді». А у Вівальді, як відомо, чотири сезони. І це — лише перший із них. Тому стежте за нашими офіційними повідомленнями і не поспішайте зі спойлерами. Добрі новини будуть», — бригадний генерал Андрій Білецький.

Дрони, роботи й мотивована піхота — так звучить перший сезон «Вівальді». Стеж за наступними заявами Трійки!

Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Білецький: «Вівальді» триває і набирає обертів. Третій корпус звільнив Шандриголове, Дерилове і встановив повний контроль над Дробишевим

У 1 та 2 сезонах наступальної операції «Вівальді» Третій армійський корпус та придані підрозділи повернули під український контроль вже 125 км² територій, з яких 50 км² — деокуповали.

Знищено ще 800 солдатів противника. Загальні втрати рф за обидва сезони — понад 3000 о. с. Корпус продовжує сточувати наступальний потенціал одразу трьох російських армій — 20-ї, 25-ї та 1-ї танкової.

«Під час штурмових дій попереду піхоти завжди йдуть БпЛА та НРК. Третій армійський корпус першим у світі розпочав десантування наземних роботизованих комплексів. Наші важкі бомбери доставляють НРК-камікадзе на понад 10 кілометрів у тил противника», — бригадний генерал Андрій Білецький.

Арта та безпілотні системи били по командних пунктах, вузлах зв’язку, логістиці, переправах і резервах ворога. ППО та РЕБ створили захисний купол над районом бойових дій. Засліплений ворог не зумів розкрити задум операції, а наші підрозділи закріплювалися на звільнених рубежах.

Успіх другого сезону забезпечили бійці 60-ї ОМБр, 125-ї ОВМБр, БТГр 3-ї ОШБр, 21-го ОПБпС KRAKEN, 3-го ОРБ та 25-го ОПТБ корпусу, а також придані підрозділи — 66-та ОМБр, 85-й тгр 8-го полку ССО, спецпідрозділ ГУР МО «Артан» та 10-й мобільний прикордонний загін «ДОЗОР».

Музика «Вівальді» триває. І наступні новини — скоро.

Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Не забуваємо називати речі своїми іменами.

От що таке сила духу 👆

Білецький: «Противник був введений в оману і проспав справжній удар»

Третій армійський корпус звільнив Нове, Рідкодуб і Катеринівку та відновив контроль над Карпівкою і Новомихайлівкою. Втрати противника — 2000 живою силою, понад 250 росіян захоплені в полон. Так закінчився третій сезон «Вівальді», переломний для всієї операції.

Ми повернули ще 51 км² української землі, а від початку наступальних дій — 176 км².

Головною ціллю третього сезону «Вівальді» стало Нове — ключовий хаб противника на плацдармі. Хто контролює висоти довкола цього населеного пункту, той і володіє ініціативою на плацдармі, — розповів командир Третього армійського корпусу Білецький.

«Противник був переконаний, що основним напрямком удару є Шандриголове — Зелена Долина. Це змусило його безглуздо спалити свої резерви в контратаках саме на цьому напрямку. Росіяни проспали справжній удар, який був зосереджений на взятті Нового», — заявив бригадний генерал Андрій Білецький.

Для прориву оборони противника Третій армійський корпус застосував власний винахід — радянські БТР-60, перетворені на роботизовані комплекси-камікадзе. Ними підірвали найміцніші укріплення ворога.

Росіяни здавалися у полон цілими підрозділами разом із офіцерами, пілотами, артилеристами.

Ключову роль у третьому сезоні «Вівальді» зіграли бійці Третьої штурмової бригади, які продемонстрували високий бойовий дух і професіоналізм.

3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса відновив повний контроль над Рідкодубом та швидко встановив оборону на нових рубежах. Активну участь у штурмових діях взяв 10-й мобільний прикордонний загін «ДОЗОР».

Як окупанти до останнього грали партію за сценарієм Трійки — незабаром у нових повідомленнях!

Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Мій день - 14 жовтня.