Багато хто певне чув такий розповсюджений міф, що на заході України завжди були одні лиш прихильники правої, національної ідеї. Сьогодні ми хочемо познайомити вас з поетесою Мирославою Сопілкою.

У 1897 році у тодішньому селищі Винники Львівської області народилася Мирослава, приречена на голодне життя у бідняцькій багатодітній родині. Змалку вона помічала несправедливість, що панувала навколо, і після закінчення чотирьох класів школи активно сіла за прогресивну літературу.

Шевченко, Пушкін, Некрасов, різні зарубіжні письменники… Але, як зізнавалася сама Мирослава, її ідеалом стала Леся Українка. Йдучи її стопами, вона ставала революційною поетесою, дійсно відданою своєму класу.

До 1932 року, коли й було написано цей вірш, вона так і залишалася в збіднілій Західній Україні, яка задихалася під чоботом польської білогвардійщини. Навіть в умовах злиднів та утисків польською реакцією етнічних українців та комуністів, зазнаючи арештів, Сопілка несла слово революції в народ.

І було куди нести, бо робітник Західної України, так само як і мільйони інших на планеті, не народжений націоналістом — цю хворобу можна лише підхопити. Він, як і пролетар на "Арсеналі", у Петрограді чи в Берліні, усвідомивши свої інтереси, завзято бився за них.

Він розумів, що ні гусарські шаблі, ні багнети буржуазної республіки, ні задушливі гази фашистів не можуть дати їм волі. І зараз, у момент смути та світової бійні, що наближається, це так само важливо розуміти, як і сотню років тому.

І тут, звичайно, пам'ять підсовує тільки рядки з нашого, пролетарського гімну: «He ждіть рятунку не від кого: ні від богів, ні від царів! Позбудеться ярма тяжкого сама сім'я пролетарів!» Нині, як ніколи раніше, треба організовуватись як клас, створювати робітничу партію.

Країна потребує агітаторів, тих хто будитиме пролетарську свідомість як локально, так і масово. Нам усім, усьому робітничому класу потрібні нові вісники революції, і ми, РФУ, вважаємо, що було б злочинно не говорити тобі про це, читачу.

Ми закликаємо тебе вступати до нас у гуртки, колективно вивчати теорію та доєднуватися до нас для її практичного застосування!


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Редакція РФУ обговорює з дружньою організацією РКСМ(б) ситуацію щодо виборів у РФ.

Слухайте новий подкаст на нашому ютюб-каналі: Робітничий Радар: Ліві сили та вибори в Росії. РФУ feat РКСМ(б).

🤔 Революція — це корінна зміна суспільного ладу. Локомотив історії, що рухає людство вперед. Якісне перетворення дійсності потребує максимального залучення народних мас до революційного процесу. Чи можливо просто співчувати змінам? Постояти осторонь, бути ні «за», ні «проти»?

📍Відповідь — ні. Вона випливає із сутності революції — повстання народу проти катів, побудови кращого життя. Сьогодні ми доведемо це прикладами з української культури — романом «Лебедина зграя» Василя Земляка, та створеного за його мотивами фільмом Івана Миколайчука «Вавилон XX».

🔎 Вавилон — це забуте богом селище на Побужжі часів становлення радянської влади. Жителі селища — комунари, куркулі та центристи. Останні ж і є головними героями фільму та роману. Літературне першоджерело відрізняється від кіноадаптації, але головна ідея в них — спільна.

👴 Головний герой фільму — трунар Фабіан, якого грає сам Миколайчук. Бувши по-справжньому віруючим, він займає позицію «примирення для запобігання братовбивства». Водночас Фабіан мислить раціонально, та визнає позитивний вплив комуни на село й нищівну діяльність куркульства.

⚡️Далі йдуть спойлери! Кінець кінцем, увесь центризм Фабіана руйнує постріл, що Данько Соколюк, прихильник куркульства, зробив у жінку, яка відмовила йому заради поета-комунара. Трунар рятує невинне життя ціною власного, перед смертю навіки проклинаючи куркулів.

🧾 Доля Фабіана демонструє нам те, що трапляється, коли на полях класової боротьби займати невизначену позицію. Головний герой бачив, хто та що собою являє, але не наважувався на дії, аж допоки за ним самим не прийшли куркулі.

📕 Скільки б корисного зміг зробити для Вавилону Фабіан, якби наважився на дії раніше? Ба більше — трагедії, що сталася, можна було б уникнути, якби головний герой агітував та просвіщав вавилонян раніше. Це прекрасна демонстрація важливості розуміння власної причетності до історичних подій.

📌 «Вавилон XX» — дивовижний взірець українського мистецтва. Іван Миколайчук та Василь Земляк — справжні представники високої української пролетарської культури. Закликаємо до ознайомлення, та критичного, самостійного аналізу їхньої творчості!


Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#культура #твиттер_рфу

Робітничий Фронт України оголошує квітневий набір до марксистського онлайн-гуртка.

Бажаєш пройти «курс молодого бійця» з теорії марксизму – приєднуйся!

Щоб дізнатися подробиці та долучитися до гуртка, звертайся на бота зворотного зв‘язку.

🤝 Единство — важнейший фактор в борьбе трудящихся за свои права. Только совместными усилиями пролетариат способен добиваться своего — будь то единство пролетариата мирового, или масштаб поменьше — например, на какой-нибудь отдельной верфи.

🚩 Фильм Фернандо Леона де Араноа «Солнечные понедельники» рассказывает историю рабочих верфи в испанской Астурии. Трудящиеся совместно с профсоюзом привлекают внимание частников к проблеме мизерных зарплат единственным возможным методом — массовой забастовкой.

🤗 Владельцы верфи — не дурачки и готовы увеличить зарплату, но есть нюанс: лишь половине из бастующих. Остальным же суждено пополнить резервную армию безработных, создающую давление на рынок труда. И самое ужасное в этой ситуации то, что профсоюзы пошли на эту сделку с дьяволом.

🎩 Не будем долго держать интригу. Судя по описанию выше, знающий читатель наверняка уже понял, чем все закончилось. Барабанная дробь — спустя полгода вторую половину рабочих также уволили! В итоге имеем +200 безработных со сломанными судьбами, желтый профсоюз и счастливых частников.

📽 Фильм учит нас, казалось бы, очевидной, но важной идее: в классовой борьбе не может быть никаких сделок с капитализмом. В неравном бою, когда рабочим нечего противопоставить, капитал задушит угрозу своему существованию всеми возможными средствами. Чего не сделаешь ради 300% прибыли?

📉 Важно помнить, что конечная цель каждого рабочего — не временные победы, а завоевание власти трудящихся. Уступки, на которые идет капитал, лишь затушевывают противоречия. Чисто экономическая борьба — это тупик. Рабочий должен отстаивать волю своего класса!

⚡️Мы призываем вас объединяться и учиться. Присоединяйтесь к нашим марксистским кружкам, а в случае нарушения прав на рабочем месте пишите нам в бот обратной связи с нашими юристами! Строительство мира без эксплуатации человека человеком только в наших с вами руках!


Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.

#культура #твиттер_рфу

Всім відомо, що девізом культурної політики з 24 лютого 2022 року стала «ТОТАЛЬНА ДЕРУСИФІКАЦІЯ». В пекельних боях (куди там тій Азовсталі!) прогресивна громадськість відчайдушно вигризає з ненажерливого нутра московської імперської політики вуличку за вуличкою, село за селом.

Але дерусифікація, як і мобілізація, стосується не всіх. На полицях книгарень поруч із видатними творами Стуса та Багряного продаються не менш талановиті та правдиві книжечки Солженіцина. А от багатьох творів українських авторів тепер не знайдеш не тільки в книгарні, а й по бібліотеках!

Звісно, це все тому, що війна йде не стільки з російською культурою, скільки проти прогресу. Тому передусім варто зберегти радянські видання українською мовою, адже крім нас, свідомих українських робітників, про них не подбає ніхто. Цінні переклади провідних марксистських досліджень українською, власне українська наукова та художня комуністична література — все це під загрозою зникнення.

Але Робітничий Фронт України не може просто спостерігати, як знищують багатолітню працю українських радянських митців і науковців. Ми збережемо право українців читати Маркса та Леніна рідною мовою.

На щастя, ще кілька років тому в Україні з'явилася група ентузіастів, що взялася за нелегку справу — оцифувати українську радянську літературу. Ми вже неодноразово розказували про цю важливу роботу. Зараз наші товариші для більш ефективної реалізації нашої спільної мети потребують твоєї допомоги.

Тому ми рішуче закликаємо кожного ставати до боротьби! Обов'язок кожного свідомого українського робітника — запобігти катастрофі знищення передової української культури. Адже ніхто про неї не подбає, крім нас самих.

Хто нам потрібен?

Передусім люди, що мають наснагу до роботи та трохи вільного часу. Це всі умови. Інші потрібні для роботи навички ти отримаєш від колективу товаришів.

Задача полягатиме в обробці вже відсканованого матеріалу та перетворенні його в повноцінну електронну книгу. Якщо ти вмієш на базовому рівні працювати з ПК, а також готовий уважно переглянути цю інструкцію у відеоформаті — тобі до нас!

Зауважимо, що основну частину покрокової вказівки зосереджено у проміжку між початком та 17:50, а далі від 38:23 до 40:02.

Для участі в проекті треба написати в бота зворотнього зв'язку, заявивши про своє бажання долучитися до оцифровування.

Результати роботи, як і раніше, будуть опубліковані для загалу на каналі ЧЕРВОНА КНИГА. Ми прагнемо прискорити обробку найбільш пріоритетних видань та популярних авторів, бо часу залишилось обмаль.

Разом ми збережемо нашу справжню культуру до того часу, коли на сміттєву купу історії відправляться Солженіцин укупі з Багряним. Тоді український народ в повному обсязі скористається результатами нашої сьогоднішньої праці. А поки — не втрачайте бадьорості духу та доєднуйтесь до нашого проекту!