Тут у нас всі обурились заяві Трампа, що, мовляв, у першій половині року треба точно завершувати війну.
Не те, щоб це було прям еврикою. А ви думали Росія чим займається? Тягне час спеціально. Лише точково нагадую, оці дзвінки Путіна Трампу, Віткофа Ушакову і Дмитрієву, вони ж не просто так відбуваються у певний таймлайн.
Отже, в чому логіка має бути української сторони? Дуже пришвидшитись, якщо нам дійсно треба участь Трампа та Конгресу. Друга половина року в США дійсно буде про вибору кампанію. Там республіканці серйозно ризикують втратити більшість у Палаті, а як пишуть тепер цілком серйозно американські медіа ще й Сенат, де Демократам треба аж 4 голоси переваги.
Думаю, що Трамп розраховує вийти на пік кампанії в серпні-вересні, у цей час він їздитиме країною і збиратиме свої ралі, а одним з поштовхів до сплеску уваги до виборів має стати святкування 250 років незалежності США 4 липня.
Глобально нічого не змінилось, українська влада це і так мала знати, що у 2026 в кінці року у Трампа будуть пріоритети інші.
І не те, щоб ми Трампу пишемо повідомлення, але про це говоримо в ефірах публічно вже 1.5 роки. Один з них на “24 каналі” вашій увазі.
https://www.youtube.com/watch?v=C3X6WXaUq4k
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Не те, щоб це було прям еврикою. А ви думали Росія чим займається? Тягне час спеціально. Лише точково нагадую, оці дзвінки Путіна Трампу, Віткофа Ушакову і Дмитрієву, вони ж не просто так відбуваються у певний таймлайн.
Отже, в чому логіка має бути української сторони? Дуже пришвидшитись, якщо нам дійсно треба участь Трампа та Конгресу. Друга половина року в США дійсно буде про вибору кампанію. Там республіканці серйозно ризикують втратити більшість у Палаті, а як пишуть тепер цілком серйозно американські медіа ще й Сенат, де Демократам треба аж 4 голоси переваги.
Думаю, що Трамп розраховує вийти на пік кампанії в серпні-вересні, у цей час він їздитиме країною і збиратиме свої ралі, а одним з поштовхів до сплеску уваги до виборів має стати святкування 250 років незалежності США 4 липня.
Глобально нічого не змінилось, українська влада це і так мала знати, що у 2026 в кінці року у Трампа будуть пріоритети інші.
І не те, щоб ми Трампу пишемо повідомлення, але про це говоримо в ефірах публічно вже 1.5 роки. Один з них на “24 каналі” вашій увазі.
https://www.youtube.com/watch?v=C3X6WXaUq4k
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
YouTube
😠Путін "ПЛЮНУВ" Трампу в обличчя! Ніякого перемир’я НЕ БУЛО? Це зіграло НА РУКУ РФ!
Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий заявив про порушення Росією обіцянок щодо енергетичного перемир’я і відсутність реальної деескалації, попри заяви президента США Дональда Трампа. Про це він сказав у середу, 4 лютого, під час брифінгу.…
👌12❤5
ФБР не знайшло «списку клієнтів» Епштейна та доказів сексуальної мережі для еліт — нові документи
Федеральне бюро розслідувань США після багаторічного розслідування не виявило доказів існування так званого «списку клієнтів» Джеффрі Епштейна або організованої мережі сексуальної експлуатації для впливових чоловіків. Про це свідчать внутрішні документи Міністерства юстиції, з якими ознайомилося агентство Associated Press, пише Newsmax.
Слідчі детально перевірили банківські записи, електронну пошту фінансиста, а також провели обшуки в його будинках у Нью-Йорку, Флориді та на Віргінських островах. Вони підтвердили численні факти сексуального насильства щодо неповнолітніх, однак не знайшли достатніх доказів того, що Епштейн організував систему «передачі» жертв іншим впливовим особам. У вилучених відео та фото також не було виявлено матеріалів, які б прямо вказували на причетність інших людей до його злочинів.
У документах зазначається, що деякі заяви про можливу участь інших осіб перевірялися, але доказів для висунення федеральних обвинувачень не вистачило, тому окремі випадки передавалися місцевим правоохоронцям. Водночас слідчі прямо повідомили, що під час розслідування не було знайдено жодного «списку клієнтів», про який раніше часто говорили у медіа.
Розслідування справи Епштейна почалося ще у 2005 році після заяви батьків 14-річної дівчини. Згодом правоохоронці встановили щонайменше 35 постраждалих. У 2019 році фінансиста заарештували за федеральними звинуваченнями, однак за місяць він помер у камері попереднього ув’язнення. У 2021 році його давню соратницю Гіслейн Максвелл засудили до 20 років тюрми за вербування неповнолітніх для сексуальної експлуатації.
Оприлюднені матеріали показують, що слідчі роками перевіряли версії про можливих співучасників, але у більшості випадків не знайшли достатніх підтверджень для висунення обвинувачень. Водночас перегляд мільйонів сторінок раніше засекречених документів триває, і не виключено, що нові деталі можуть з’явитися пізніше.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Федеральне бюро розслідувань США після багаторічного розслідування не виявило доказів існування так званого «списку клієнтів» Джеффрі Епштейна або організованої мережі сексуальної експлуатації для впливових чоловіків. Про це свідчать внутрішні документи Міністерства юстиції, з якими ознайомилося агентство Associated Press, пише Newsmax.
Слідчі детально перевірили банківські записи, електронну пошту фінансиста, а також провели обшуки в його будинках у Нью-Йорку, Флориді та на Віргінських островах. Вони підтвердили численні факти сексуального насильства щодо неповнолітніх, однак не знайшли достатніх доказів того, що Епштейн організував систему «передачі» жертв іншим впливовим особам. У вилучених відео та фото також не було виявлено матеріалів, які б прямо вказували на причетність інших людей до його злочинів.
У документах зазначається, що деякі заяви про можливу участь інших осіб перевірялися, але доказів для висунення федеральних обвинувачень не вистачило, тому окремі випадки передавалися місцевим правоохоронцям. Водночас слідчі прямо повідомили, що під час розслідування не було знайдено жодного «списку клієнтів», про який раніше часто говорили у медіа.
Розслідування справи Епштейна почалося ще у 2005 році після заяви батьків 14-річної дівчини. Згодом правоохоронці встановили щонайменше 35 постраждалих. У 2019 році фінансиста заарештували за федеральними звинуваченнями, однак за місяць він помер у камері попереднього ув’язнення. У 2021 році його давню соратницю Гіслейн Максвелл засудили до 20 років тюрми за вербування неповнолітніх для сексуальної експлуатації.
Оприлюднені матеріали показують, що слідчі роками перевіряли версії про можливих співучасників, але у більшості випадків не знайшли достатніх підтверджень для висунення обвинувачень. Водночас перегляд мільйонів сторінок раніше засекречених документів триває, і не виключено, що нові деталі можуть з’явитися пізніше.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Newsmax
FBI Concluded Jeffrey Epstein Wasn't Running a Sex Trafficking Ring for Powerful Men, Files Show
The FBI pored over Jeffrey Epstein's bank records and emails. It searched his homes. It spent years interviewing his victims and examining his connections to some of the world's most influential people.But while investigators collected ample proof that Epstein…
🤡15😱7❤3🤯3
Трампівське оточення під вогнем критики із власної партії
Республіканський сенатор від Північної Кароліни Том Тілліс розпочав публічну кампанію жорсткої критики ключових представників адміністрації Дональда Трампа, повідомляє The New York Times.
Його заяви стали одними з найгучніших внутрішніх випадів проти трампівського оточення за останній час. Найбільше дісталося міністерці внутрішньої безпеки Крісті Ноем, дії якої Тілліс назвав "аматорськими", заявивши, що не може згадати жодного її рішення за рік, яким варто було б пишатися.
Не менш різко він висловився про радника Трампа Стівена Міллера, охарактеризувавши його як "втілення некомпетентності" та назвавши підлабузником.
Причину своєї жорсткої позиції Тілліс пояснює прагненням уберегти Республіканську партію від політичних поразок і, парадоксально, допомогти самому Трампу, який, за його словами, стає жертвою "поганих порад" свого оточення.
У відповідь за нападки на Ноем Трамп публічно назвав Тілліса "невдахою", на що сенатор демонстративно не звернув великої уваги, заявивши, що це рівень "середньої школи".
Тілліс, який перебуває на останньому році свого другого терміну та не балотується далі, фактично звільнений від електорального тиску з боку MAGA-крила партії. Його різка риторика дедалі більше виглядає як спроба повернення до ролі внутрішнього критика Трампа, що може мати вплив на внутрішню динаміку Республіканської партії напередодні проміжних виборів у Конгрес.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Республіканський сенатор від Північної Кароліни Том Тілліс розпочав публічну кампанію жорсткої критики ключових представників адміністрації Дональда Трампа, повідомляє The New York Times.
Його заяви стали одними з найгучніших внутрішніх випадів проти трампівського оточення за останній час. Найбільше дісталося міністерці внутрішньої безпеки Крісті Ноем, дії якої Тілліс назвав "аматорськими", заявивши, що не може згадати жодного її рішення за рік, яким варто було б пишатися.
Не менш різко він висловився про радника Трампа Стівена Міллера, охарактеризувавши його як "втілення некомпетентності" та назвавши підлабузником.
Причину своєї жорсткої позиції Тілліс пояснює прагненням уберегти Республіканську партію від політичних поразок і, парадоксально, допомогти самому Трампу, який, за його словами, стає жертвою "поганих порад" свого оточення.
У відповідь за нападки на Ноем Трамп публічно назвав Тілліса "невдахою", на що сенатор демонстративно не звернув великої уваги, заявивши, що це рівень "середньої школи".
Тілліс, який перебуває на останньому році свого другого терміну та не балотується далі, фактично звільнений від електорального тиску з боку MAGA-крила партії. Його різка риторика дедалі більше виглядає як спроба повернення до ролі внутрішнього критика Трампа, що може мати вплив на внутрішню динаміку Республіканської партії напередодні проміжних виборів у Конгрес.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
NY Times
Opinion | The Glorious Spectacle of a Republican Gone Rogue
Thom Tillis versus the Trump administration.
👍31❤1
Що варто знати для контексту про запуск Newsmax в Україні?
Консервативний Newsmax запускає мовлення в Україні — проєкт базуватиметься в Києві та стартує вже навесні.
Його мета посилити інформаційний зв’язок між Україною та США і працювати на аудиторію не лише всередині Америки, а й у Східній Європі.
Загалом, серед інвесторів Newsmax — американські мільярдери, представники катарської королівської родини та українські бізнесмени.
Канал вважається одним із впливових правоконсервативних медіа у США та охоплює 40 мільйонів глядачів, зокрема значну частину республіканського електорату.
«Поява повноцінного бюро в Україні дасть змогу європейським та американським журналістам глибше зануритися в український контекст.
Водночас це цікавий кейс для популяризації американського порядку денного в Україні. Запуск каналу — це не лише про медіа.
Йдеться про посилення інформаційного зв’язку між Києвом і Вашингтоном, формування контенту про Україну для американської аудиторії та інтеграцію української тематики в їхній внутрішній медіапростір.
Особливо важливо, що консервативна аудиторія у США значною мірою орієнтується саме на телебачення та радіо. Якщо тема не з’являється там, для цієї частини суспільства вона фактично не існує», — прокоментував для Forbes Ukraine Владислав Фарапонов голова Інституту Американістики та керівник редакцій The Gaze і UATV.English.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Консервативний Newsmax запускає мовлення в Україні — проєкт базуватиметься в Києві та стартує вже навесні.
Його мета посилити інформаційний зв’язок між Україною та США і працювати на аудиторію не лише всередині Америки, а й у Східній Європі.
Загалом, серед інвесторів Newsmax — американські мільярдери, представники катарської королівської родини та українські бізнесмени.
Канал вважається одним із впливових правоконсервативних медіа у США та охоплює 40 мільйонів глядачів, зокрема значну частину республіканського електорату.
«Поява повноцінного бюро в Україні дасть змогу європейським та американським журналістам глибше зануритися в український контекст.
Водночас це цікавий кейс для популяризації американського порядку денного в Україні. Запуск каналу — це не лише про медіа.
Йдеться про посилення інформаційного зв’язку між Києвом і Вашингтоном, формування контенту про Україну для американської аудиторії та інтеграцію української тематики в їхній внутрішній медіапростір.
Особливо важливо, що консервативна аудиторія у США значною мірою орієнтується саме на телебачення та радіо. Якщо тема не з’являється там, для цієї частини суспільства вона фактично не існує», — прокоментував для Forbes Ukraine Владислав Фарапонов голова Інституту Американістики та керівник редакцій The Gaze і UATV.English.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
🤔14👍9❤6🔥3🖕1
Меланія Трамп сприяла возз’єднанню українських і російських дітей із родинами — вже втретє
Перша леді США Меланія Трамп повідомила про успішне возз’єднання дітей з України та Росії з їхніми родинами після розлуки, спричиненої війною.
За її словами, це вже третій випадок, коли за її участі вдалося допомогти сім’ям знову бути разом.
Вона подякувала обом сторонам за співпрацю у питанні повернення дітей та наголосила на необхідності активізувати ці зусилля.
«Я ціную, що Росія та Україна працюють над поверненням дітей, які були переміщені через обставини цього конфлікту.
Попри те, що всі сторони співпрацюють і наша комунікація залишається ефективною, я закликаю посилити зусилля для безпечного повернення кожної дитини до її родини та опікунів», — сказала Меланія Трамп.
Вона та її команда продовжують контакти з обома країнами з цього гуманітарного питання.
«Сьогодні відбулося вже третє возз’єднання з того часу, як я почала стратегічно працювати з обома сторонами. Я не сумніваюся, що попереду ще більше прогресу», — додала вона.
P.S. Оце формулювання Russian-Child ще доведеться їм пояснити.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Перша леді США Меланія Трамп повідомила про успішне возз’єднання дітей з України та Росії з їхніми родинами після розлуки, спричиненої війною.
За її словами, це вже третій випадок, коли за її участі вдалося допомогти сім’ям знову бути разом.
Вона подякувала обом сторонам за співпрацю у питанні повернення дітей та наголосила на необхідності активізувати ці зусилля.
«Я ціную, що Росія та Україна працюють над поверненням дітей, які були переміщені через обставини цього конфлікту.
Попри те, що всі сторони співпрацюють і наша комунікація залишається ефективною, я закликаю посилити зусилля для безпечного повернення кожної дитини до її родини та опікунів», — сказала Меланія Трамп.
Вона та її команда продовжують контакти з обома країнами з цього гуманітарного питання.
«Сьогодні відбулося вже третє возз’єднання з того часу, як я почала стратегічно працювати з обома сторонами. Я не сумніваюся, що попереду ще більше прогресу», — додала вона.
P.S. Оце формулювання Russian-Child ще доведеться їм пояснити.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
❤17🤔8👏4👍2
Зеленський — один із небагатьох світових лідерів із позитивним іміджем у США
Президент України залишається серед небагатьох міжнародних лідерів, до яких американці ставляться радше позитивно, ніж негативно.
Про це свідчать результати нового соціологічного дослідження YouGov, проведеного наприкінці січня 2026 р.
Опитування вимірювало не рівень підтримки політики, а саме емоційне сприйняття світових лідерів. Зверніть увагу, не довіру, як у нас часто міряють.
Респондентам пропонували оцінити політиків за шкалою — від «дуже позитивно» до «дуже негативно». Підсумковий показник формувався як різниця між позитивними та негативними оцінками.
Отже, Зеленський отримав +14 пунктів — один із найкращих результатів серед усіх іноземних лідерів.
22% американців заявили, що ставляться до нього «дуже позитивно», ще 20% — «скоріше позитивно». Негативні оцінки теж присутні, але вони нижчі: 15% висловили «скоріше негативне» ставлення і 14% — «дуже негативне».
Цікавим є розподіл за соціальними групами. Найвищий рівень симпатії до Зеленського демонструють американці віком 65+ — у цій групі позитивний баланс сягає +26. Також значно краще його сприймають люди з вищою освітою, ніж ті, хто її не має.
Помітна й політична різниця. Серед демократів ставлення до президента України чітко позитивне (+54), серед незалежних — помірно позитивне (+10), тоді як серед республіканців баланс негативний (–20).
Хоча навіть із таким розривом Зеленський залишається одним із небагатьох іноземних лідерів, чий загальнонаціональний показник у США все ще в «плюсі».
У загальному списку світових лідерів, наприклад, Лукашенко опинився приблизно посередині з негативним балансом, але його показники все ж кращі, ніж у Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна, які мають одні з найгірших оцінок серед американців.
Отже, сприйняття керівників Росії та Китаю у США лишається негативним.
На цьому тлі більшість світових політичних фігур мають або нейтральний, або негативний баланс. Тому, позитивний імідж Зеленського не є типовим явищем, а скоріше винятком.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Президент України залишається серед небагатьох міжнародних лідерів, до яких американці ставляться радше позитивно, ніж негативно.
Про це свідчать результати нового соціологічного дослідження YouGov, проведеного наприкінці січня 2026 р.
Опитування вимірювало не рівень підтримки політики, а саме емоційне сприйняття світових лідерів. Зверніть увагу, не довіру, як у нас часто міряють.
Респондентам пропонували оцінити політиків за шкалою — від «дуже позитивно» до «дуже негативно». Підсумковий показник формувався як різниця між позитивними та негативними оцінками.
Отже, Зеленський отримав +14 пунктів — один із найкращих результатів серед усіх іноземних лідерів.
22% американців заявили, що ставляться до нього «дуже позитивно», ще 20% — «скоріше позитивно». Негативні оцінки теж присутні, але вони нижчі: 15% висловили «скоріше негативне» ставлення і 14% — «дуже негативне».
Цікавим є розподіл за соціальними групами. Найвищий рівень симпатії до Зеленського демонструють американці віком 65+ — у цій групі позитивний баланс сягає +26. Також значно краще його сприймають люди з вищою освітою, ніж ті, хто її не має.
Помітна й політична різниця. Серед демократів ставлення до президента України чітко позитивне (+54), серед незалежних — помірно позитивне (+10), тоді як серед республіканців баланс негативний (–20).
Хоча навіть із таким розривом Зеленський залишається одним із небагатьох іноземних лідерів, чий загальнонаціональний показник у США все ще в «плюсі».
У загальному списку світових лідерів, наприклад, Лукашенко опинився приблизно посередині з негативним балансом, але його показники все ж кращі, ніж у Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна, які мають одні з найгірших оцінок серед американців.
Отже, сприйняття керівників Росії та Китаю у США лишається негативним.
На цьому тлі більшість світових політичних фігур мають або нейтральний, або негативний баланс. Тому, позитивний імідж Зеленського не є типовим явищем, а скоріше винятком.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
👍55🤡24❤10🔥4🤯1🤬1🖕1
🇺🇸⚡🇨🇳Якою може бути стратегія США у технологічній конкуренції з Китаєм?
США досі зберігають лідерство у сфері штучного інтелекту та мікрочипів, однак ризикують поступитися Китаю в довготерміновій технологічній конкуренції через втрату виробничої бази та слабкий зв'язок між лабораторією і ринком. Про це йдеться у звіті Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS).
За даними CSIS, Пекін домінує у переробці рідкісноземельних елементів (близько 90% світових потужностей) і виробляє більше сталі, ніж решта світу разом узята. Саме ці технології, підкреслюють експерти, формують фундамент для інших секторів.
Звіт наголошує на важливості «технологічної спритності» — здатності держави одночасно розвивати різні типи технологій. Переваги в одній сфері підсилюють інші, але тільки за наявності сильної екосистеми — злагодженої взаємодії бізнесу, науки й держави.
Китай десятиліттями інвестував у «довгу гру» — будував переробні потужності, підтримував масштабування виробництва та заповнював так звану «відсутню середину» між дослідженням і комерціалізацією. Тому США наразі теж важливо не обмежуватися підтримкою фундаментальної науки, а натомість посилювати контроль над етапом масштабування та виробничого розгортання.
Серед інших рекомендацій CSIS — створення фонду із залученням державного й приватного капіталу, пришвидшення процедур надання дозволів для інфраструктурних і видобувних проєктів, перефокусування програм підтримки промисловості на пілотні виробничі лінії, а також посилення координації із союзниками у сфері економічної безпеки.
У CSIS підкреслюють, що 2025 рік став сигналом тривоги, а 2026-й має стати роком рішень, адже у США є шанс поєднати наукове лідерство зі здатністю швидко масштабувати виробництво в сегменті передових технологій.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
США досі зберігають лідерство у сфері штучного інтелекту та мікрочипів, однак ризикують поступитися Китаю в довготерміновій технологічній конкуренції через втрату виробничої бази та слабкий зв'язок між лабораторією і ринком. Про це йдеться у звіті Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS).
За даними CSIS, Пекін домінує у переробці рідкісноземельних елементів (близько 90% світових потужностей) і виробляє більше сталі, ніж решта світу разом узята. Саме ці технології, підкреслюють експерти, формують фундамент для інших секторів.
Звіт наголошує на важливості «технологічної спритності» — здатності держави одночасно розвивати різні типи технологій. Переваги в одній сфері підсилюють інші, але тільки за наявності сильної екосистеми — злагодженої взаємодії бізнесу, науки й держави.
Китай десятиліттями інвестував у «довгу гру» — будував переробні потужності, підтримував масштабування виробництва та заповнював так звану «відсутню середину» між дослідженням і комерціалізацією. Тому США наразі теж важливо не обмежуватися підтримкою фундаментальної науки, а натомість посилювати контроль над етапом масштабування та виробничого розгортання.
Серед інших рекомендацій CSIS — створення фонду із залученням державного й приватного капіталу, пришвидшення процедур надання дозволів для інфраструктурних і видобувних проєктів, перефокусування програм підтримки промисловості на пілотні виробничі лінії, а також посилення координації із союзниками у сфері економічної безпеки.
У CSIS підкреслюють, що 2025 рік став сигналом тривоги, а 2026-й має стати роком рішень, адже у США є шанс поєднати наукове лідерство зі здатністю швидко масштабувати виробництво в сегменті передових технологій.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Telegram
На Вашингтонщині 🇺🇸🇺🇦
Роз'яснюємо актуальні новини українсько-американських відносин, внутрішню та зовнішню політику США
Канал ГО "Інститут Американістики"
https://inam.org.ua/
Канал ГО "Інститут Американістики"
https://inam.org.ua/
❤10👍8🤔2🤝2
Посадовець Трампа фінансує з коштів на ліквідований USAID власну охорону
Чиновник адміністрації Дональда Трампа, який стояв за масштабним скороченням міжнародної допомоги США, тепер використовує вивільнені кошти для фінансування власної охорони, повідомляє The New Republic.
Йдеться про директора Адміністративно-бюджетного управління Білого дому Рассела Воута, який відіграв ключову роль у згортанні програм USAID.
За інформацією Reuters, близько 15 мільйонів доларів із колишнього фінансування агентства, що мали піти на боротьбу з ВІЛ, поліомієлітом, малярією та іншими захворюваннями, спрямовано на оплату посиленої охорони посадовця до кінця року.
Раніше повідомлялося, що він нібито отримував погрози, що й стало підставою для розширення заходів безпеки.
Сам Воут — не нова фігура в адміністрації Трампа. Під час першої каденції Трампа він уже очолював бюджетне управління, розширив перелік держслужбовців, які зобов’язані працювати під час «шатдауну», заморожував військову допомогу Україні та різко критикував витрати на зовнішню допомогу.
Зокрема, Воут послідовно виступає за розширення повноважень президента, обмеження впливу Конгресу на бюджетні рішення та масштабне скорочення державних витрат.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Чиновник адміністрації Дональда Трампа, який стояв за масштабним скороченням міжнародної допомоги США, тепер використовує вивільнені кошти для фінансування власної охорони, повідомляє The New Republic.
Йдеться про директора Адміністративно-бюджетного управління Білого дому Рассела Воута, який відіграв ключову роль у згортанні програм USAID.
За інформацією Reuters, близько 15 мільйонів доларів із колишнього фінансування агентства, що мали піти на боротьбу з ВІЛ, поліомієлітом, малярією та іншими захворюваннями, спрямовано на оплату посиленої охорони посадовця до кінця року.
Раніше повідомлялося, що він нібито отримував погрози, що й стало підставою для розширення заходів безпеки.
Сам Воут — не нова фігура в адміністрації Трампа. Під час першої каденції Трампа він уже очолював бюджетне управління, розширив перелік держслужбовців, які зобов’язані працювати під час «шатдауну», заморожував військову допомогу Україні та різко критикував витрати на зовнішню допомогу.
Зокрема, Воут послідовно виступає за розширення повноважень президента, обмеження впливу Конгресу на бюджетні рішення та масштабне скорочення державних витрат.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Telegram
На Вашингтонщині 🇺🇸🇺🇦
Роз'яснюємо актуальні новини українсько-американських відносин, внутрішню та зовнішню політику США
Канал ГО "Інститут Американістики"
https://inam.org.ua/
Канал ГО "Інститут Американістики"
https://inam.org.ua/
🤬20😱10❤6🔥6👍4🤯2🤝1
Чому доктрина «Донро» Трампа є небезпечною інтерпретацією доктрини Монро?
Дональд Трамп заявляє, що відроджує доктрину Монро, і навіть називає свій підхід «доктриною Донро», обіцяючи жорсткий контроль США над Західною півкулею. Проте така інтерпретація не лише не відповідає реальному змісту історичної доктрини, а й може мати небезпечні наслідки для сучасної міжнародної безпеки.
Доктрина Монро була проголошена президентом Джеймсом Монро у щорічному посланні до Конгресу в грудні 1823 року. Її ухвалили в період після поразки Наполеона, коли в Європі утвердився консервативний порядок, а в Латинській Америці тривали війни за незалежність. Існувала загроза, що європейські монархії спробують повернути контроль над колишніми колоніями, тому США заявили про підтримку самовизначення нових держав. Отже, початковий зміст доктрини був пов’язаний із принципом самовизначення та балансом сил, а не з ідеєю одностороннього контролю над усією півкулею.
Американський дослідник Майкл Рубін вважає, що так звана «доктрина Донро» є небезпечною інтерпретацією історичної логіки доктрини Джеймса Монро. На його думку, Трамп ігнорує ключову зміну ХХ–ХХІ століть — глобалізацію та взаємозалежність.
Саме активна глобальна присутність, а не ізоляція, зробила Америку заможною та впливовою. Відмова від цієї ролі, на переконання Рубіна, означатиме втрату стратегічної глибини та передачу ініціативи іншим центрам сили.
“Ті, хто прагне «доктрини Донро», прагнуть відродити аргументи 19-го століття, щоб виправдати недбалість ізоляції 21-го століття,” — зазначає американський політолог та колишній чиновник Пентагону.
Зокрема, обмеження зони відповідальності лише Західною півкулею та скорочення глобальної присутності відкриє простір для посилення Китаю в Азії, Росії в Європі та Ірану на Близькому Сході.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Дональд Трамп заявляє, що відроджує доктрину Монро, і навіть називає свій підхід «доктриною Донро», обіцяючи жорсткий контроль США над Західною півкулею. Проте така інтерпретація не лише не відповідає реальному змісту історичної доктрини, а й може мати небезпечні наслідки для сучасної міжнародної безпеки.
Доктрина Монро була проголошена президентом Джеймсом Монро у щорічному посланні до Конгресу в грудні 1823 року. Її ухвалили в період після поразки Наполеона, коли в Європі утвердився консервативний порядок, а в Латинській Америці тривали війни за незалежність. Існувала загроза, що європейські монархії спробують повернути контроль над колишніми колоніями, тому США заявили про підтримку самовизначення нових держав. Отже, початковий зміст доктрини був пов’язаний із принципом самовизначення та балансом сил, а не з ідеєю одностороннього контролю над усією півкулею.
Американський дослідник Майкл Рубін вважає, що так звана «доктрина Донро» є небезпечною інтерпретацією історичної логіки доктрини Джеймса Монро. На його думку, Трамп ігнорує ключову зміну ХХ–ХХІ століть — глобалізацію та взаємозалежність.
Саме активна глобальна присутність, а не ізоляція, зробила Америку заможною та впливовою. Відмова від цієї ролі, на переконання Рубіна, означатиме втрату стратегічної глибини та передачу ініціативи іншим центрам сили.
“Ті, хто прагне «доктрини Донро», прагнуть відродити аргументи 19-го століття, щоб виправдати недбалість ізоляції 21-го століття,” — зазначає американський політолог та колишній чиновник Пентагону.
Зокрема, обмеження зони відповідальності лише Західною півкулею та скорочення глобальної присутності відкриє простір для посилення Китаю в Азії, Росії в Європі та Ірану на Близькому Сході.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
the Guardian
Trump gets the Monroe doctrine wrong. He should take a page from Bad Bunny | Ted Widmer
The US president has twisted the 1823 doctrine to suit his quest for domination. It originally had a very different vision for the Americas
❤12👍9🆒2🎃1
🇺🇸🇮🇱 Чому ізраїльтяни довіряють Трампу більше, ніж власним політикам?
Оскільки Близький Схід знову перебуває в центрі світової уваги, але події розвиваються надто швидко, вирішили переказати матеріал «Foreign Policy» про «ефект Трампа» в Ізраїлі.
Як зауважує видання, після укладення угоди про припинення вогню в Газі візит президента США Дональда Трампа до Тель-Авіву восени 2025 року став практично тріумфальною подією. У Кнесеті його промова супроводжувалася оваціями, а телеканали паралельно демонстрували кадри звільнення заручників. Це стало кульмінацією «ефекту Трампа» – феномену, коли популярність американського лідера різко змінює ставлення ізраїльтян до самої ідеї мирних переговорів.
🔴 Після атак 7 жовтня 2023 року, за соціологічними даними, понад 60% ізраїльтян вважали військовий шлях єдиним ефективним. Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу дотримувався стратегії «керування конфліктом» без його остаточного розв’язання.
На тлі вичерпаності такої моделі, Трамп отримав унікальну позицію. Близько 70% ізраїльтян висловили йому довіру, а серед правого електорату – понад 90%. Його сприймають як політика, який підтримує Ізраїль, не піддається тиску міжнародної критики, уже продемонстрував готовність до символічних і стратегічних кроків – зокрема переніс посольство США до Єрусалима та визнав ізраїльський суверенітет над Голанськими висотами.
📃 Така репутація дозволила Трампу представити 20-пунктовий план врегулювання, що передбачає створення перехідної адміністрації в Газі, поступове роззброєння ХАМАС, міжнародну стабілізаційну місію та реформу Палестинської адміністрації.
📊 Отож, коли ізраїльтян запитують про переговори в абстрактній формі, рівень підтримки порівняно низький – близько 30%. Проте коли переговори подаються як частина «плану Трампа», підтримка зростає до 45%. Інакше кажучи, американський президент зумів знизити рівень психологічного спротиву мирному процесу.
Хоча кредит довіри має обмежений термін дії, аналітики вважають, що це відкриває для Вашингтона унікальне вікно можливостей. Ключовим викликом стане перетворення персональної популярності Трампа на інституційні механізми – міжнародні гарантії безпеки, нова система управління Газою, поступове розширення домовленостей на Західний берег тощо.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Оскільки Близький Схід знову перебуває в центрі світової уваги, але події розвиваються надто швидко, вирішили переказати матеріал «Foreign Policy» про «ефект Трампа» в Ізраїлі.
Як зауважує видання, після укладення угоди про припинення вогню в Газі візит президента США Дональда Трампа до Тель-Авіву восени 2025 року став практично тріумфальною подією. У Кнесеті його промова супроводжувалася оваціями, а телеканали паралельно демонстрували кадри звільнення заручників. Це стало кульмінацією «ефекту Трампа» – феномену, коли популярність американського лідера різко змінює ставлення ізраїльтян до самої ідеї мирних переговорів.
🔴 Після атак 7 жовтня 2023 року, за соціологічними даними, понад 60% ізраїльтян вважали військовий шлях єдиним ефективним. Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу дотримувався стратегії «керування конфліктом» без його остаточного розв’язання.
На тлі вичерпаності такої моделі, Трамп отримав унікальну позицію. Близько 70% ізраїльтян висловили йому довіру, а серед правого електорату – понад 90%. Його сприймають як політика, який підтримує Ізраїль, не піддається тиску міжнародної критики, уже продемонстрував готовність до символічних і стратегічних кроків – зокрема переніс посольство США до Єрусалима та визнав ізраїльський суверенітет над Голанськими висотами.
📃 Така репутація дозволила Трампу представити 20-пунктовий план врегулювання, що передбачає створення перехідної адміністрації в Газі, поступове роззброєння ХАМАС, міжнародну стабілізаційну місію та реформу Палестинської адміністрації.
📊 Отож, коли ізраїльтян запитують про переговори в абстрактній формі, рівень підтримки порівняно низький – близько 30%. Проте коли переговори подаються як частина «плану Трампа», підтримка зростає до 45%. Інакше кажучи, американський президент зумів знизити рівень психологічного спротиву мирному процесу.
Хоча кредит довіри має обмежений термін дії, аналітики вважають, що це відкриває для Вашингтона унікальне вікно можливостей. Ключовим викликом стане перетворення персональної популярності Трампа на інституційні механізми – міжнародні гарантії безпеки, нова система управління Газою, поступове розширення домовленостей на Західний берег тощо.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Foreign Affairs
The Trump Effect in Israel
How his popularity among Jewish Israelis can boost the prospects for peace.
🤔12❤7⚡3🆒1
Чи вбачає Трамп загрозу у Росії?
Зовнішня політика Дональда Трампа якісно відрізняється від його попередників, а відповідно і його сприйняття загроз. Про те, яке місце у новій доктрині Трампа займає Росія написала аналітикиня Інституту Американістики, Остапенко Катерина, у новій колонці.
Трампівська політика дедалі частіше інтерпретується як поєднання «гнучкого реалізму» та транзакційної дипломатії, у межах якої пріоритетом є укладання короткострокових і вигідних угод.
Така модель нагадує концепцію «Grand Bargain» — фокус на швидкому результаті, навіть якщо він не створює стійкої міжнародної стабільності. У цьому контексті мир в Україні розглядається не як самоціль, а як інструмент для ширшої домовленості з Росією та потенційної нормалізації відносин.
Ідейно ця стратегія подається як різновид реалізму, де сила і балансування є ключовими категоріями. Водночас на практиці адміністрація тяжіє не стільки до балансування сил, скільки до логіки сфер впливу.
У стратегічному вимірі Росія не розглядається як екзистенційна загроза для США. На відміну від Китаю, який визначається головним конкурентом, РФ у баченні Трампа не здатна підірвати американську могутність. Це знайшло відображення у новій Стратегії національної безпеки, де Росію не окреслено як головного ворога.
У «трампівському реалізмі» Росія займає другорядне місце в ієрархії загроз для США, поступаючись Китаю як системному супернику. Такий підхід передбачає переформатування міжнародного порядку через серію великих угод, водночас підважуючи засади ліберального світового устрою.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Зовнішня політика Дональда Трампа якісно відрізняється від його попередників, а відповідно і його сприйняття загроз. Про те, яке місце у новій доктрині Трампа займає Росія написала аналітикиня Інституту Американістики, Остапенко Катерина, у новій колонці.
Трампівська політика дедалі частіше інтерпретується як поєднання «гнучкого реалізму» та транзакційної дипломатії, у межах якої пріоритетом є укладання короткострокових і вигідних угод.
Така модель нагадує концепцію «Grand Bargain» — фокус на швидкому результаті, навіть якщо він не створює стійкої міжнародної стабільності. У цьому контексті мир в Україні розглядається не як самоціль, а як інструмент для ширшої домовленості з Росією та потенційної нормалізації відносин.
Ідейно ця стратегія подається як різновид реалізму, де сила і балансування є ключовими категоріями. Водночас на практиці адміністрація тяжіє не стільки до балансування сил, скільки до логіки сфер впливу.
У стратегічному вимірі Росія не розглядається як екзистенційна загроза для США. На відміну від Китаю, який визначається головним конкурентом, РФ у баченні Трампа не здатна підірвати американську могутність. Це знайшло відображення у новій Стратегії національної безпеки, де Росію не окреслено як головного ворога.
У «трампівському реалізмі» Росія займає другорядне місце в ієрархії загроз для США, поступаючись Китаю як системному супернику. Такий підхід передбачає переформатування міжнародного порядку через серію великих угод, водночас підважуючи засади ліберального світового устрою.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Громадське радіо
Трампівський реалізм: яке місце Росії в ієрархії загроз для США
Є думка, що за президентства Трампа зовнішня політика США стала інструментом спрямування грошей до нього та його найближчих соратників.
❤5🤯5👍2🎃1
Чи можуть проміжні вибори в США активізувати підтримку Україні?
На початку листопада у США відбудуться проміжні вибори до Конгресу — американці переоберуть третину Сенату та повний склад Палати представників. У коментарі для ТСН голова Інституту Американістики, Владислав Фарапонов, оцінив можливі наслідки цього для України.
Напередодні звернення до Конгресу щодо стану справ у країні рейтинг схвалення політики Трампа знизився до 36–40%, що є одним із найнижчих показників серед президентів США. Того ж дня США утрималися під час голосування в ООН за резолюцію «Підтримка міцного миру в Україні», а українська сторона повідомила про демарш Держдепу щодо ударів по Новоросійську.
Як зауважив Владислав Фарапонов, результати виборів потенційно можуть вплинути на внутрішній політичний баланс у США «малими мазками», закладаючи певні тенденції на майбутнє, однак навряд чи кардинально змінять політику Вашингтона щодо України. Вони, ймовірно, будуть складними, із невисокою явкою та жорсткою політичною боротьбою.
Крім цього, стратегія адміністрації Дональда Трампа не передбачає активної ролі Конгресу, а ефективність його роботи знижується вже не перший рік. Навіть якщо демократи отримають більшість у Сенаті й Палаті представників, ключовим питанням залишатиметься масштаб цієї переваги.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
На початку листопада у США відбудуться проміжні вибори до Конгресу — американці переоберуть третину Сенату та повний склад Палати представників. У коментарі для ТСН голова Інституту Американістики, Владислав Фарапонов, оцінив можливі наслідки цього для України.
Напередодні звернення до Конгресу щодо стану справ у країні рейтинг схвалення політики Трампа знизився до 36–40%, що є одним із найнижчих показників серед президентів США. Того ж дня США утрималися під час голосування в ООН за резолюцію «Підтримка міцного миру в Україні», а українська сторона повідомила про демарш Держдепу щодо ударів по Новоросійську.
Як зауважив Владислав Фарапонов, результати виборів потенційно можуть вплинути на внутрішній політичний баланс у США «малими мазками», закладаючи певні тенденції на майбутнє, однак навряд чи кардинально змінять політику Вашингтона щодо України. Вони, ймовірно, будуть складними, із невисокою явкою та жорсткою політичною боротьбою.
Крім цього, стратегія адміністрації Дональда Трампа не передбачає активної ролі Конгресу, а ефективність його роботи знижується вже не перший рік. Навіть якщо демократи отримають більшість у Сенаті й Палаті представників, ключовим питанням залишатиметься масштаб цієї переваги.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
ТСН.ua
Трамп рискует потерять Конгресс: как промежуточные выборы в США повлияют на помощь Украине
Уже в начале ноября этого года в США пройдут промежуточные выборы в Конгресс. Американцы будут переизбирать треть Сената и полный состав Палаты представителей.
❤5👍5😱3🤔1👌1🥴1🖕1
Чому Доктрина Монро 2.0 поки що обертаєтьсяя провалом?
Обережно, тут не про Іран, але теж цікаво.
Спроба адміністрації Трампа відновити жорсткий підхід до Латинської Америки в дусі Доктрини Монро не дала очікуваних результатів, пише The Wall Street Journal.
У колонці Opinion зазначається, що замість посилення американської сфери впливу у Західній півкулі Вашингтон фактично дозволив конкурентам зміцнити позиції. Йдеться передусім про зростання економічної та стратегічної присутності Китаю в країнах Латинської Америки - через інвестиції в інфраструктуру, порти, енергетику та технології.
Автори наголошують, що риторика «повернення контролю» не супроводжувалася достатньо переконливою економічною альтернативою для партнерів у регіоні. Країни Латинської Америки дедалі частіше діють прагматично, диверсифікуючи зовнішні зв’язки, а не орієнтуючись виключно на США.
Доктрина Монро історично передбачала недопущення зовнішнього втручання в Америки. Проте в сучасних умовах конкуренція відбувається не через військову присутність, а через фінанси, інвестиції та технологічні ланцюги. Саме тут, за оцінкою WSJ, стратегія Вашингтона виявилася слабкою.
Тому спроба відродити концепцію американської домінації в регіоні поки що більше виглядає політичним сигналом, ніж реальною геополітичною перевагою.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Обережно, тут не про Іран, але теж цікаво.
Спроба адміністрації Трампа відновити жорсткий підхід до Латинської Америки в дусі Доктрини Монро не дала очікуваних результатів, пише The Wall Street Journal.
У колонці Opinion зазначається, що замість посилення американської сфери впливу у Західній півкулі Вашингтон фактично дозволив конкурентам зміцнити позиції. Йдеться передусім про зростання економічної та стратегічної присутності Китаю в країнах Латинської Америки - через інвестиції в інфраструктуру, порти, енергетику та технології.
Автори наголошують, що риторика «повернення контролю» не супроводжувалася достатньо переконливою економічною альтернативою для партнерів у регіоні. Країни Латинської Америки дедалі частіше діють прагматично, диверсифікуючи зовнішні зв’язки, а не орієнтуючись виключно на США.
Доктрина Монро історично передбачала недопущення зовнішнього втручання в Америки. Проте в сучасних умовах конкуренція відбувається не через військову присутність, а через фінанси, інвестиції та технологічні ланцюги. Саме тут, за оцінкою WSJ, стратегія Вашингтона виявилася слабкою.
Тому спроба відродити концепцію американської домінації в регіоні поки що більше виглядає політичним сигналом, ніж реальною геополітичною перевагою.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
The Wall Street Journal
Opinion | The Donroe Doctrine’s Year of Failure
Far from securing a U.S. ‘sphere of influence,’ the White House accidentally buttressed Beijing.
👍11❤3😱2💯1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Майк Пенс про рішення Трампа атакувати Іран
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
❤2👍1👌1🎃1
Forwarded from Гамбіт Трампа
Іран — кладовище американських президентів?
Як на мене, ми трохи недооцінюємо той факт, що Іран був і залишається, якщо не кладовищем, то принаймні мінним полем для кількох поколінь американських еліт.
При цьому іранському режиму завжди вдавалося завдати шкоди американським президентам, не вступаючи у конвенційне протистояння:
🔴 Ісламська революція 1979 року та затяжна криза з заручниками в Тегерані стали політичним вироком президентству Джиммі Картера, підірвавши довіру до його зовнішньої політики;
🔴 Справа «Іран-контрас», хоч і не переросла у повноцінну політичну кризу, але все одно заплямувала президентство Рональда Рейгана;
🔴 Іранський проксі-саботаж перетворив швидкий крах режиму Саддама Хусейна на шиїтсько-сунітську війну, поховавши рейтинги республіканців та Джорджа Буша-молодшого;
🔴 Ядерна угода з Іраном спровокувала запеклу партійну боротьбу і фактично стала похмурою спадщиною другої половини президентства Барака Обами;
🔴 ХАМАС, один із ключових елементів іранської проксі-мережі на Близькому Сході, розв’язав війну з Ізраїлем, яка фактично поглинула залишки каденції Джо Байдена.
Дональд Трамп також ризикує заплатити серйозну ціну за військову операцію, на яку жоден із попередніх президентів так і не наважився.
Ми не знаємо, чим завершиться ця війна, але непереконливий результат може призвести до поразки республіканців на проміжних виборах, що перетворить Трампа на «кульгаву качку» або навіть спричинить імпічмент [повірте, демократи знайдуть привід].
Іран завжди знав головну ахіллесову п’яту Сполучених Штатів — американську громадськість, яка дуже часто була стримуючим фактором американських амбіцій у регіоні.
Вперше це стало очевидним у 1983 році, коли організований Іраном вибух у казармах морської піхоти США в Бейруті змусив президента Рейгана вивести американські війська з Лівану.
Тепер, загрожуючи судноплавству в Ормузькій протоці, Іран ставить перед Трампом вибір — затяжна війна або кишені виборців, які почнуть порожніти на тлі зростання цін на нафту.
Насправді це вибір без вибору. Кожен із цих варіантів завдасть Трампу та його партії шкоди в тій чи іншій мірі. Якщо, звісно, операція «Епічна лють» раптом не повторить контури операції у Венесуелі.
🇺🇸 Гамбіт Трампа
Як на мене, ми трохи недооцінюємо той факт, що Іран був і залишається, якщо не кладовищем, то принаймні мінним полем для кількох поколінь американських еліт.
При цьому іранському режиму завжди вдавалося завдати шкоди американським президентам, не вступаючи у конвенційне протистояння:
Дональд Трамп також ризикує заплатити серйозну ціну за військову операцію, на яку жоден із попередніх президентів так і не наважився.
Ми не знаємо, чим завершиться ця війна, але непереконливий результат може призвести до поразки республіканців на проміжних виборах, що перетворить Трампа на «кульгаву качку» або навіть спричинить імпічмент [повірте, демократи знайдуть привід].
Іран завжди знав головну ахіллесову п’яту Сполучених Штатів — американську громадськість, яка дуже часто була стримуючим фактором американських амбіцій у регіоні.
Вперше це стало очевидним у 1983 році, коли організований Іраном вибух у казармах морської піхоти США в Бейруті змусив президента Рейгана вивести американські війська з Лівану.
Тепер, загрожуючи судноплавству в Ормузькій протоці, Іран ставить перед Трампом вибір — затяжна війна або кишені виборців, які почнуть порожніти на тлі зростання цін на нафту.
Насправді це вибір без вибору. Кожен із цих варіантів завдасть Трампу та його партії шкоди в тій чи іншій мірі. Якщо, звісно, операція «Епічна лють» раптом не повторить контури операції у Венесуелі.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
💯9👏8❤5🤔2🤬2🎃1😇1
🇺🇸🪖 Як реагує світ на новий конфлікт між США та Іраном?
Масовані удари по Ірану та повідомлень про загибель верховного лідера Алі Хаменеї стали одним із найсерйозніших викликів для політичної системи Ісламської Республіки з часів революції 1979 року. Про те, як держави відповідають на загострення, написала аналітикиня Інституту Американістики Марія Кудасюк у колонці для Громадського радіо.
Найбільш прихильну позицію щодо США зайняла Велика Британія. Британські військові літаки перехоплювали іранські безпілотники та ракети над Йорданією, Катаром і Іраком. Крім цього, Кір Стармер також дозволив використання британських баз американцями й проявив інтерес до залучення українських фахівців для збиття дронів.
Частина європейських держав зайняла обережнішу позицію. Франція розкритикувала удари США та Ізраїлю, але посилила військову присутність у Середземному морі. Іспанія пішла ще далі — вона заборонила США використовувати дві спільні військові бази для операцій проти Ірану. У свою чергу, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підкреслив загрозу, яку становить іранський режим і його ядерна програма, але застеріг від ризику «безкінечної війни».
Привертає увагу й реакція Китаю, що на дипломатичному рівні розкритикував дії США, скликавши екстрене засідання Ради Безпеки ООН разом із РФ. Незважаючи на це, Пекін уникає прямого втручання у конфлікт, зосереджуючись на захисті власних економічних інтересів у регіоні, що тільки підкреслює його обережний прагматизм.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Масовані удари по Ірану та повідомлень про загибель верховного лідера Алі Хаменеї стали одним із найсерйозніших викликів для політичної системи Ісламської Республіки з часів революції 1979 року. Про те, як держави відповідають на загострення, написала аналітикиня Інституту Американістики Марія Кудасюк у колонці для Громадського радіо.
Найбільш прихильну позицію щодо США зайняла Велика Британія. Британські військові літаки перехоплювали іранські безпілотники та ракети над Йорданією, Катаром і Іраком. Крім цього, Кір Стармер також дозволив використання британських баз американцями й проявив інтерес до залучення українських фахівців для збиття дронів.
Частина європейських держав зайняла обережнішу позицію. Франція розкритикувала удари США та Ізраїлю, але посилила військову присутність у Середземному морі. Іспанія пішла ще далі — вона заборонила США використовувати дві спільні військові бази для операцій проти Ірану. У свою чергу, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підкреслив загрозу, яку становить іранський режим і його ядерна програма, але застеріг від ризику «безкінечної війни».
Привертає увагу й реакція Китаю, що на дипломатичному рівні розкритикував дії США, скликавши екстрене засідання Ради Безпеки ООН разом із РФ. Незважаючи на це, Пекін уникає прямого втручання у конфлікт, зосереджуючись на захисті власних економічних інтересів у регіоні, що тільки підкреслює його обережний прагматизм.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Громадське радіо
Як світ відповідає на нову ескалацію між США та Іраном
Кінець лютого ознаменувався загостренням відносин між США та Іраном, що швидко переросло у кризу з потенційно далекосяжними наслідками.
👍10🤔6❤3🔥3🤝2
Чому військова присутність США у Ормузькій протоці — не вихід
Заяви Дональда Трампа про можливе забезпечення безпеки Ормузької протоки силами ВМС США можуть повторити стратегічну помилку Джиммі Картера, посиливши залежність світового ринку від вразливого нафтового маршруту, йдеться у статті The New York Times.
Політика захисту судноплавства в Перській затоці фактично відтворює підхід, сформульований ще у 1980 році, коли США взяли на себе зобов’язання гарантувати безпеку постачання нафти після Ісламської революції в Ірані.
Втім, така стратегія не усунула ключову проблему — вразливість морських маршрутів. Попри військову присутність США, Іран неодноразово атакував танкери, а глобальна система транспортування нафти залишилася залежною від вузьких “вузьких місць”, передусім Ормузької протоки.
США при цьому залишаються особливо чутливими до таких шоків, навіть будучи найбільшим виробником нафти у світі. Причина — глобальний характер ціноутворення та висока нафтоємність американської економіки, яка споживає більше нафти на одиницю ВВП, ніж інші великі економіки, зокрема Китай чи ЄС.
Поточна політика США, яка передбачає скорочення підтримки електромобілів і послаблення стандартів економії пального, ризикує лише поглибити цю залежність. У результаті країна може чи не найбільше за інших постраждати від глобальних цінових коливань.
Що США можуть зробити натомість?
У короткостроковій перспективі Вашингтон має інструменти для пом’якшення кризи без ескалації військової ролі. Зокрема, Стратегічний нафтовий резерв США містить близько 415 мільйонів барелів і може розпочати постачання протягом приблизно двох тижнів.
Крім того, США можуть діяти у координації з партнерами, зокрема країнами Міжнародного енергетичного агентства, які мають близько 1,2 мільярда барелів державних запасів. А разом із сукупними світовими резервами (8,2 мільярда барелів) можна компенсувати навіть повне перекриття Ормузької протоки більш ніж на рік.
Водночас у довгостроковій перспективі ключовим рішенням залишається зменшення залежності від нафти.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Заяви Дональда Трампа про можливе забезпечення безпеки Ормузької протоки силами ВМС США можуть повторити стратегічну помилку Джиммі Картера, посиливши залежність світового ринку від вразливого нафтового маршруту, йдеться у статті The New York Times.
Політика захисту судноплавства в Перській затоці фактично відтворює підхід, сформульований ще у 1980 році, коли США взяли на себе зобов’язання гарантувати безпеку постачання нафти після Ісламської революції в Ірані.
Втім, така стратегія не усунула ключову проблему — вразливість морських маршрутів. Попри військову присутність США, Іран неодноразово атакував танкери, а глобальна система транспортування нафти залишилася залежною від вузьких “вузьких місць”, передусім Ормузької протоки.
США при цьому залишаються особливо чутливими до таких шоків, навіть будучи найбільшим виробником нафти у світі. Причина — глобальний характер ціноутворення та висока нафтоємність американської економіки, яка споживає більше нафти на одиницю ВВП, ніж інші великі економіки, зокрема Китай чи ЄС.
Поточна політика США, яка передбачає скорочення підтримки електромобілів і послаблення стандартів економії пального, ризикує лише поглибити цю залежність. У результаті країна може чи не найбільше за інших постраждати від глобальних цінових коливань.
Що США можуть зробити натомість?
У короткостроковій перспективі Вашингтон має інструменти для пом’якшення кризи без ескалації військової ролі. Зокрема, Стратегічний нафтовий резерв США містить близько 415 мільйонів барелів і може розпочати постачання протягом приблизно двох тижнів.
Крім того, США можуть діяти у координації з партнерами, зокрема країнами Міжнародного енергетичного агентства, які мають близько 1,2 мільярда барелів державних запасів. А разом із сукупними світовими резервами (8,2 мільярда барелів) можна компенсувати навіть повне перекриття Ормузької протоки більш ніж на рік.
Водночас у довгостроковій перспективі ключовим рішенням залишається зменшення залежності від нафти.
“Якщо Сполучені Штати менше залежать від нафти, їм буде байдуже до Перської затоки. Це буде ще однією причиною повернути додому десятки тисяч американських військовослужбовців, розміщених там,” підсумовує авторка.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
NY Times
Opinion | Trump Is Making Jimmy Carter’s Mistake on Iran and Oil
America is a big oil producer. But its overreliance on crude and the president’s efforts to keep it that way mean times like these can hurt.
👍6❤1
Перемога під питанням: як імідж партії грає проти демократів у США
Попри ослаблення позицій Дональд Трамп і відносну перевагу демократів у загальнонаціональних опитуваннях, їхні шанси повернути контроль над Сенатом залишаються невисокими. Як наголошує Метью Іглесіас у колонці для The New York Times, це пояснюється не тільки складною конфігурацією, але й сприйняттям: у багатьох штатах сам бренд Демократичної партії викликає відторгнення.
Показовим є підхід Дональд Трамп, який фактично переформатував Республіканську партію. Він відмовився від частини традиційних консервативних позицій — зокрема щодо скорочення соціальних програм чи питань ЛГБТ — і тим самим нейтралізував сильні аргументи демократів. Такі кроки перетворили колишні «хиткі» штати, як-от Айова чи Огайо, на стабільно республіканські.
🔴 Які теми чутливі для демократів?
Найбільш проблемними виявляються теми, пов’язані з підтримкою расових квот в освіті, пріоритетною допомогою бізнесу за етнічною ознакою, ліберальними підходами до надання притулку мігрантам, політикою щодо гендерної ідентичності, надто м’якими підходами до боротьби зі злочинністю та жорсткими обмеженнями на видобуток викопного палива. Водночас ідея підвищення мінімальної зарплати чи захист соціального забезпечення залишається популярною серед виборців.
👉 Пастка між базою і більшістю
Активна частина демократичного електорату очікує від політиків жорсткої позиції та ідеологічної послідовності, що ускладнює будь-які спроби корекції курсу. У результаті демократи опиняються між двома суперечливими вимогами: зберігати підтримку бази та одночасно розширювати електоральну коаліцію, що без зміни позицій стає дедалі складніше.
📃 Метью Іглесіас окремо звертає увагу на досвід Барака Обами як на приклад більш гнучкої політичної стратегії демократів. Під час своєї кампанії 2008 року Обама висловлював сумніви щодо доцільності преференцій у вступі до університетів навіть для власних дітей і підтримував традиційне визначення шлюбу. Уже на посаді президента він вступав у конфлікт із профспілками вчителів щодо реформ у сфері освіти та просував енергетичну політику, яка поєднувала різні джерела енергії, включно з тими, що не підтримували екологічні активісти.
Такий підхід дозволяв Обамі залучати ширшу аудиторію виборців і формувати політичні коаліції, чого, на думку автора, бракує демократам сьогодні. Зрештою найефективнішою стратегією має стати не маскування суперечливих тем, а їхнє переосмислення.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Попри ослаблення позицій Дональд Трамп і відносну перевагу демократів у загальнонаціональних опитуваннях, їхні шанси повернути контроль над Сенатом залишаються невисокими. Як наголошує Метью Іглесіас у колонці для The New York Times, це пояснюється не тільки складною конфігурацією, але й сприйняттям: у багатьох штатах сам бренд Демократичної партії викликає відторгнення.
Показовим є підхід Дональд Трамп, який фактично переформатував Республіканську партію. Він відмовився від частини традиційних консервативних позицій — зокрема щодо скорочення соціальних програм чи питань ЛГБТ — і тим самим нейтралізував сильні аргументи демократів. Такі кроки перетворили колишні «хиткі» штати, як-от Айова чи Огайо, на стабільно республіканські.
🔴 Які теми чутливі для демократів?
Найбільш проблемними виявляються теми, пов’язані з підтримкою расових квот в освіті, пріоритетною допомогою бізнесу за етнічною ознакою, ліберальними підходами до надання притулку мігрантам, політикою щодо гендерної ідентичності, надто м’якими підходами до боротьби зі злочинністю та жорсткими обмеженнями на видобуток викопного палива. Водночас ідея підвищення мінімальної зарплати чи захист соціального забезпечення залишається популярною серед виборців.
👉 Пастка між базою і більшістю
Активна частина демократичного електорату очікує від політиків жорсткої позиції та ідеологічної послідовності, що ускладнює будь-які спроби корекції курсу. У результаті демократи опиняються між двома суперечливими вимогами: зберігати підтримку бази та одночасно розширювати електоральну коаліцію, що без зміни позицій стає дедалі складніше.
📃 Метью Іглесіас окремо звертає увагу на досвід Барака Обами як на приклад більш гнучкої політичної стратегії демократів. Під час своєї кампанії 2008 року Обама висловлював сумніви щодо доцільності преференцій у вступі до університетів навіть для власних дітей і підтримував традиційне визначення шлюбу. Уже на посаді президента він вступав у конфлікт із профспілками вчителів щодо реформ у сфері освіти та просував енергетичну політику, яка поєднувала різні джерела енергії, включно з тими, що не підтримували екологічні активісти.
Такий підхід дозволяв Обамі залучати ширшу аудиторію виборців і формувати політичні коаліції, чого, на думку автора, бракує демократам сьогодні. Зрештою найефективнішою стратегією має стати не маскування суперечливих тем, а їхнє переосмислення.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Nytimes
Opinion | The Democratic Brand Is Toxic in Too Many States
How to fix the Democratic Party’s toxic brand.
👍8❤5
💥 США можуть витратити ще $200 млрд на війну з Іраном
Пентагон готує запит до Конгресу на додаткові $200 млрд для фінансування військової кампанії проти Ірану. Міністр оборони Піт Гегсет заявив, що “для боротьби з ворогами потрібні гроші”.
Демократи вже різко виступили проти — називають суму неприйнятною. Республіканці підтримують обережно, вимагають деталей, на що, які програми і так далі. Тому, звісно статочна сума ще може змінитися.
Для порівняння: весь оборонний бюджет США на 2026 рік — майже $1 трлн. 📊
P.S. Шкода, що не 300 чи 350, тоді були би порівняння з Україною і вигадану суму, яку Трамп просував перед виборами, та й після.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Пентагон готує запит до Конгресу на додаткові $200 млрд для фінансування військової кампанії проти Ірану. Міністр оборони Піт Гегсет заявив, що “для боротьби з ворогами потрібні гроші”.
Демократи вже різко виступили проти — називають суму неприйнятною. Республіканці підтримують обережно, вимагають деталей, на що, які програми і так далі. Тому, звісно статочна сума ще може змінитися.
Для порівняння: весь оборонний бюджет США на 2026 рік — майже $1 трлн. 📊
P.S. Шкода, що не 300 чи 350, тоді були би порівняння з Україною і вигадану суму, яку Трамп просував перед виборами, та й після.
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
POLITICO
Congress braces for $200B Iran war request
The ballooning cost of the war is certain to intensify an already toxic fight on Capitol Hill over the Trump administration's three-week military campaign in the Middle East.
👍8❤2🔥2😴1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
У Трампа в гостях прем'єр Японії, один з нинішніх найбільш важливих союзників. Просто послухайте.
Журналіст: Чому ви не поінформували союзників перед атакою на Іран?
Трамп: Ми хотіли ефекту несподіванки — хто знає більше про несподіванку, ніж Японія? Чому ви не сказали мені про Перл-Гарбор?
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
Журналіст: Чому ви не поінформували союзників перед атакою на Іран?
Трамп: Ми хотіли ефекту несподіванки — хто знає більше про несподіванку, ніж Японія? Чому ви не сказали мені про Перл-Гарбор?
🇺🇸🇺🇦 Підписуйся на канал "На Вашингтонщині"
🥴13🤡8👍1👌1