Діаспорянський журнал «Діялог», що протаскувався нелегально у Радянський Союз (у тому числі нашим другом Крісом Фордом). Підписаний «За демократію і соціялізм в самостійній Україні»

Нарешті, українська влада дозволила знести пам‘ятник Щорсу у центрі Києва — окупанту, одному з організаторів червоного терору у місті

З іншого боку, в Одесі хочуть знести пам’ятник революційним матросам панцерника Потьомкіна. Українські матроси тоді становили більшість, і приймали активну участь у першій революції проти царизму. Провідна роль у повстанні була за матросами, що були членами Революційної Української партії. За легендою, повстання почалося із фрази українця «Та доки ж ми будемо рабами?»

Аналіз прогресистського юриста 19-го століття під час «Прогресивної ери» у США. «Найбільша проблема, що стоїть перед американськими громадянами, це проблема поєднання нашої індустріальної системи з політичною демократією»

Democracy Against Domination, K. Sabeel Rahman

З брошюри «Політичні погляди І. Багряного».

Багряний разом з націоналістами групи Бульби-Мітринґи та націонал-комуністами (що до того мали в різний час симпатії до Мао та Тіто) навколо Івана Майстренка заснував Українську Революційно-демократичну партію у кінці 40-х в післявоєнній Німеччині.

Згодом, ліва група і частина націоналістів відкололася у УРДП-Соціалісти. Та розпалася згодом.

Хто залишилися по боці Багряного організовували формально «праву» фракцію. «Права» УРДП Багряного підкреслювала своє неприйняття і «опортунізму соціал-демократії» та «комунізму» запропонувавши визволення України на основі трудової демократії.

Програмово, УРДП виступала за відродження Української Народної Республіки на засадах вільного парламенту і економічного самоврядування державних фірм і кооперації

УРДП була однією з найбільших українських політичних еміграційних організацій. Приблизно такою ж по розмірам була радикально-соціалістична Українська Соціалістична партія, сформована зі "старих" українських лівих партій; ОУН(б), що під впливом Бандери повернулася назад до тоталітарних засад; та незмінна ОУН(м). Меншими були ОУН(двійкарі) — залишки реформаторської фракції ОУН. Та різні монархічні кола, які майже нікого не представляли. Крім цього, існували "центри" — УНРада — об'єднання націоналістичних, соціалістичних і ліберальних сил (монархісти не приєдналися до об'єднання через те, що воно для них мало занадто багато реверансів до УНР) та УГВР — загалом ліво-революційне об'єднання, що представляло УПА, яке воювало в Україні до 50-х. Згодом УГВР стало представляти само себе, втративши постійний зв'язок і репрезентативність вояк.

Зараз, з цих організацій залишилися лише дві ОУН — з незрозумілих причин, навіщось зберігаючи свої структури. Більшість саморозпустилося у 1991 чи до 1991.

​​У 1870-х у Галичині серед націонал-демократичних сил щораз ставала більш популярною ідея "органічної праці" — необхідність поєднання національної роботи з економічною і громадською самоорганізацією

"Де панує національна боротьба, кооперативний рух, виникаючи з причин економічних мусить мати характер боротьби національної, боротьби за самостійне національне існування" ... "Коли розпилена тепер народна маса буде зорганізована в економічні і культурно-просвітні інституції ... тоді ми виведемо купол, на якому поставимо прапор самостійної нації"

"Кооперація має створити вільного чоловіка і це є її найвище завдання" (К. Паньківський). Кооперація мала підкреслено національне значення для України. Теоретиків української кооперації також зазначали негативний вплив на "мораль" і "душевне здоров'я" недемократично зорганізованого господарства, ефекти "нездорової конкуренції" і "суспільного еґоїзму".

Розвиток кооперативних спілок вважався запорукою демократичного суспільства, так само як і національно-визвольної боротьби. Кооперативна праця, вважалося, гармонізувала б відносини людини з самою собою і подолала б негативних ефект відчуження, що породжував "душевну біль", стала б самообороною проти бідності, і створила умови для співпраці громадами і активного колективного економічного життя.

Кооператизм став ідеологією як соціалістичного руху, що надихався ідеями Прудона та Фабіанців, так само і націонал-демократичного руху, що розділяв ті ж самі ідеї щодо важливості кооперації з засад національних і демократичних.

Року 1921 на Галичині налічули 579 кооперативів, 1930-го – вже 3146. Їхніми членами були понад 400 тисяч українців.

На терор і несприятливе законодавство українці відповідали згуртованістю. Програмою дій стали традиційні гасла кооперативного руху: "Свій до свого по своє!" та "Українські гроші – в українські руки – на українські справи!".

До кінця 1930-х господарські установи демонстрували стабільне зростання. Напередодні Другої світової війни вони об’єднали 709 тисяч членів та понад 15 тисяч працівників.

Успіх всупереч обставинам

Кооперативний рух ширився всією Україною. Ще більшим і сильнішим він був за Збручем. Під час визвольних змагань УНР, мільйони українців були зорганізовані на кооперативних, некапіталістичних засадах, а уряд держави наполовину складався з кооперативних активістів. На жаль, ленінська влада знищила на наддніпрянській Україні робітничу і селянську самоорганізацію, замінивши їх державними і партійними структурами.

Більшовицький рух, який сповідував тоталітарну ідеологію і знаходився під значним впливом російського націоналізму, ставився до самоорганізації українських селян і робітників як до загрози своїй диктатурі. Тому не дивно, що у 1920 р. посланець більшовицького уряду І. Саммер писав до Москви: "На Україні нам доведеться рахуватися з кооперативною державою"

Хто хоче мати оригінальне прижиттєве видання брошури-маніфесту Івана Багряного "Чому я у не хочу вертатись до СССР?", видане в Канаді у 1946 році - напишіть. Є чотири примірники. Ціна - 600 грн. за одну книжку. Надішлю Новою поштою. Гроші підуть на купівлю потрібних видань для Музею-архіву преси.

​​🛠 Фінансовій участі, тобто залученню працівників до керівництва та отримання прибутків корпорацій, (Financial Participation - FP) приділяється все більше уваги в останні роки.

Найбільш популярними способами є або розподіл прибутків (Profit Share - PS) або запровадження схем володіння акціями працівниками (Employee share ownership schemes - ESO), залежно від контексту та країни, популярний той чи інший спосіб. Кількість фірм, що впроваджують співволодіння звеличується, так само як все більше сучасних економістів звертають увагу на нові методи організації праці.

📊 FP повсюдно з’являється як альтернатива. Останні закони «PACTE» (2019-2022) у Франції заохочують як PS, так і ESO, з метою розподілення 10% капіталу у власність працівників, в основному за схемами розподілу прибутків. Уряди Сполученого Королівства та США розділяють ту ж тенденцію, особливо з ESO. Останній приклад у США – (Employee Benefit Security Administration, 10 липня 2023 р.). EBSA прагне «розширити можливості працівників через розділення власності та ставить собі за мету інформування і навчання працівників щодо можливих шляхів отримання більшої винагороди в обмін на їхню працю».

✅ За новими дослідженнями залучення працівників до управління і отримання спільних доходів у фірмах покращує психологічний стан, звеличує економічну ефективність і зменшує нерівність.

🇺🇦Взаємне володіння може сприяти більшій демократичності і самоорганізації, зменшує кількість соціальних конфліктів і сприяє добробуту. Забезпечення певних схем взаємного володіння і розподілу прибутків може стати потужним інструментом для відбудови України

Фінансова участь, продуктивність і конфлікти у французьких фірмах (Вересень 2023)