Завтра буду тут. Закликаю всіх підписників виходити.

Навіть якщо тема Цивільного Кодексу незрозуміла чи не близька вам, чи можливо ви думаєте що там середовище буде не підходяще — це все одно хороша практика політичної дії — навички, яку навіть під час війну треба не забувати (або для молодших — здобувать) — в майбутньому знайомства, впевненість, банально звичність громадських подій точно знадобиться.

Важливо, тема ЦК стосується всіх — там є і атака на права військовослужбовців, і норми проти жінок, проти лгбтк+, і проти екології (а екологія — це про наше спільне майбутнє), і такі норми, які підсилюють олігархію і забирають у журналістів інструменти її викриття, легалізують присвоєння землі магнатами і криміналом. Це всіх стосується, всі одну країну ділимо.

Я буду там точно, так що хто знає мене, чи хоче познайомитися — можете сміло підходити.

Завтра, Маріїнський парк, 19:00

Хоч звичайно, зазвичай ця залежність не пряма — тобто політики, що підвищують продуктивність можуть йти у розріз з рівністю і навпаки, або обидві можуть залежити від зовнішніх факторів (періоди економічного зростання чи депресій), історично продуктивність і егалітаризм, економічна рівеість тісно звʼязані.

Це також аргумент проти тих, хто кажуть, що соціалістичні, ліві, соціальні політики не працюють, і лише завдяки політикам надзвичайної нерівності і егоїзму можна досягти економічне зростання.

До тієї ж теми.

Нова стаття QJE про обов’язкове розподілення прибутку у Франції: розподіл надлишкових прибутків серед працівників підвищує частку праці та зменшує частку прибутку капіталу, з мінімальним впливом на інвестиції чи продуктивність.

Вигоди переважно отримують менш кваліфіковані працівники; зарплата висококваліфікованих не змінюється.

Дослідження вийшло два тижні тому і засновано на найновіших данних.

Вітаю, хоч і з деяким запізненням, Азов з 12-и річчям!

Всім друзям і знайомим з 12-ї бригади НГУ - сил і наснаги.

І без запізнення, з іншою важливою датою — днем піхоти. Як би далеко технологічний розвиток не заходив, піхота так само бере на себе найважчу, найризикованішу роботу, в найгірших умовах.

З повагою до тих, хто тримає найтяжчу роботу.

Профспілки, експерти і активісти вимагають трудових реформ — в Києві пройшов соціальний форум

Мій репортаж з організованого ГО «Соціальний рух» форуму. Лідери профспілок, ветерани, юристи, політичні діячі обговорювали найнагальніші реформи соціального забезпечення, безпеки, заробітної платні і роботи.

Учасники форуму опублікували резолюцію, в якій зокрема закликають надати працівникам оборонки статусу учасника війни (не плутати зі статусом учасника бойових дій), привʼязати мінімальну заробітну плату до 50% від середньої та не приймати новий трудовий кодекс, поки не буде існувати інституція, яка може збалансовано представляти якщо не інтереси, то хоч перспективу праці (Міністерство Праці).

Читати за посиланням:

https://english.nv.ua/opinion/unions-activists-call-for-labor-reforms-at-kyiv-forum-50605953.html

Наукова асоціація «РУТА» відкриває реєстрацію для учасників-слухачів на свою конференцію 12-15 липня.

Конференція обʼєднує науковців і творців Східної Європи, регіонів, які зазнали російського колоніалізму та дослідників студій цих регіонів. Пріоритет участі надається українцям.

На Руті в тому числі буду виступати і я з презентацією про романтиків-егалітаристів ХІХ ст. в Східній Європі, з фокусом на Кирило-Методіівське товариство.

Всім дуже рекомендую долучитися.

https://ruta-association.org/rooted-knowledges-and-dialogues-for-change-registration-for-listeners/

Робітники, приєднуйтеся до Християнсько-демократичної партії Німеччини (…) великої народної соціалістичної партії

Агітація християнсько-демократичної партії у 1946 р. Після Другої Світової Війни, соціалістична фракція була домінуючою в партії, яку ми зараз зокрема асоціюємо як основну консервативну партію Німеччини.

​​Постійно читаючи праці про історію соціалізму, дуже чекаю цю книгу. Автор описує процес конверсії значної групи лівих реформаторів до нацизму, зокрема французького інтелектуала Марселя Деята.

Коли інші автори намагались вишукати в баченні Деята доктринальні елементи фашизму і нацизму, Хікару Десан, автор книги, роздумує як внутрішні персональні конфлікти, потреба "перевинаходити" себе, щоб відрізнятися від політичних опонентів, про як спробу ізолювати цих реформаторів від революційної Соціалістичної Партії, спричиняли скоріше не континиуум доктрини, а постійний розрив. Для одночасно "Деятистів" і їх критиків існувала ситуація "залежності від обраного шляху."

Ось як сам автор описує книжку:

"Якщо наявні інтерпретації цього зсуву наголошують на ідеологічній тяглості між неосоціалізмом і фашизмом, то ця книжка зосереджується на принциповій протилежності, розривному й реляційному характері цієї політичної конверсії. Підкреслюючи активну роль, яку Деат та неосоціалісти відігравали у власному переосмисленні на різних етапах своєї траєкторії, автор стверджує, що політична конверсія визначається не лише зміною переконань, а передусім тим, як політичні актори реагують на зміну політичних обставин.

Це соціологічне пояснення явища, яке часто розглядають полемічно, робить унікальний внесок у соціологію та історію соціалізму й фашизму"

Група "неосоціалістів" у Франції зародилась з прихильників парламентських змін і співпраці з лівими лібералами, і загалом ідейно оформилась лише після вигнання їх з соцпартії за недостатню революційність.

Після цього, неосоціалісти доктринально позиціонували себе як робота з уроками приходу Гітлера до влади: революційна лівиця очікуванням падіння капіталізму скоріше створює умови для нацизму, воюючи з середніми класами і намагаючись їх "пролетазувати", вона себе ізолює. Натомість відповіддю повинна бута негайна економічна реформа, яка б ставила не подолання капіталізму, а подолання небачітної до того економічної кризи, щоб вибити ґрунт з-під ультраправих сил.

З 30 тисяч "неосоціалістів," більшість долучилась до руху опору нацизму. Проте частина інтелектуальних ватажків, зокрема Марсель Деят, керуючись своїм пацифізмом, неймовірним опортунізмом, і зміною поглядів в нових політичних обставинах, стали на бік нацизму і стали одними з найбільш відомих колаборантів, хіба після колаборанта П'єра Лаваля.

Автор книжки розбирає з соціологічної точки зори, з точки зору інтерперсональних відносин і партійних конфліктів, як власне до того доходило і розбирає цю темну і жахливу сторінку лівого руху.