В цивільному кодексі знайшли ще одне нововведення — урізання прав військовим (і так, найбільш безправній і схоже неповажної з боку влади групі населення в Україні)


У вівторок всіх чекаю на протестах проти, хто у Києві.

Змагання українського народу йде й ітиме далі спільно з усима тими прогресивними антикомуністичними силами всіх поневолених народів СССР і цілого світу, що борються за великі принципи соціяльної упорядкованости, національної та людської свободи та справжньої демократії. Тому боротьба українського народу за свою незалежну соборну державу є складовою частиною визвольної боротьби всіх поневолених Москвою народів Сходу Европи, а в ширшому розумінні — також складовою частиною всесвітньої боротьби колоніяльних і поневолених народів та прогресивного руху трудящих до справедливого соціяльного ладу.

- Програма Української Революційно-Демократичної Партії (УРДП Багряного), затверджена у 1970 р.

​​УРДП і загалом "Багрянізм" — а вплив Багряного в еміграції складно переоцінити — напевно була найбільш унікальною, політично релевантною українською організацією другої половини XX століття.

Сама УРДП змогла вийти від полону якоїсь усталеної ідеології, і відмовилась як від марксизму старих українських партій, так і від етнічного націоналізму, так і від європейської соціал і християнської демократій.

Коли одні були надто догматичні, інші авторитарні, а соціал-демократія надто поміркованою, на думку "Багряністів," УРДП запропонувало справді питому, недоктринальну програму, засновану на концепції "трудового народу," яка виділяла різні за інтересами і вміннями, потребами класи, але одночасно відкидала марксистську концепцію про "лідуючий клас" який би повів інші. І очевидно відкидала будь-яку реакційну, капіталістичну, централізовано-командну чи монархічно-аристократичну концепцію України.

Таким вони протиставляли свою — концепцію "трудової демократії" — економічно кооперативно-державницької, соціальної держави; політично оперту на найкращі традиції лібералізму, республіканізму і елементів анархізму чи громадівства.

Детальніше можна ознайомитися тут. Програмові засади та світоглядні ідеї УРДП під проводом І.Багряного

Легіон ім. Симона Петлюри — ветеранська та військово-вишкольна організація Української Революційно-Демократичної Партії

УРДП мала молодіжку — Об'єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ), і ветеранську організацію — Легіон ім. Симона Петлюри

Ветеранська організація складалась з учасників всіх армій — західних, полонених, радянської, партизанки Бульби-Боровця, членів "Дивізії" і УПА. Об'єднувала їх прихільність до революційної демократії, описаної згори, безкомпромісний антинацизм, антикомунізм і лівий прогресивізм.

Вони публікували такі матеріали як "Лист людожеру Гітлеру від онуків великих запорожців землі української," "Антисемітизм в радянській армії," згадували свої найбільші бої, від оборони Києва до партизанки в Карпатах, розбирали військові новації і проводили аналітику конфліктів холодної війни, проводили мілітарні тренування. Петлюру леґіонери любляче називали "безсмертним лицарем"

За символ "Легіон" мав вінок з мечем і портретом Симона Петлюри, а їх газета носила ім'я — "Штурм."

«Капіталістична економічна система не служила ані життєвим інтересам держави, ані життєвим інтересам німецького народу. Після жахливого політичного, економічного й соціального краху, спричиненого злочинною політикою сили, потрібен новий лад, і його необхідно будувати з нуля.

Змістом і метою цього нового соціального та економічного ладу більше не може бути капіталістичне прагнення до влади й прибутку; вони мають полягати в добробуті нашого народу. Соціалістичний економічний лад має забезпечити німецькому народу економічні й соціальні рамки, що відповідають правам і гідності особистості, служать інтелектуальному та матеріальному розвитку нашої нації й гарантують мир як усередині країни, так і за її межами.»

Здавалось би, програма соціал-демократичної партії. Проте насправді це програмовий документ Німецького Християнського Союзу (зараз — ХДС) у 1947 р. — він виступав за соціалізм на основі «християнської відповідальності»

Ахленівська програма ХДС

З публіцистики і заяв Легіона Симона Петлюри

Ми, колишні солдати й офіцери совєтської армії, що разом з іншими боролися проти Гітлера, стверджуємо, що Гітлер програв війну проти Сталіна тому, що ніс нове національне поневолення і соціальне рабство, і той, хто під нашептами російської реакції здумає піти по лінії збереження російської імперії, по лінії узаконення національного поневолення, — той не омине долі Гітлера

Ми боремося проти комунізму, та однаковою мірою ми боремося проти фашизму, проти расизму, шовінізму, проти антисемітизму й проти всіляких форм і проявів поневолення людини й народів.

Пропаганда російських єдинонеділимців, підтримана якимись там «приватними американськими колами», про те, що національної свободи й незалежности для всіх поневолених народів СССР, шляхом ліквідації московської імперії, хочуть тільки окремі люди, «сепаратисти» й «шовіністи», не відповідає правді.

Ми — політичні емігранти, що носимо в своїх серцях певну ідею, ту ідею, що нею постійно живе наша батьківщина, — ідею української незалежної держави.

Але не держави взагалі, а держави з відповідним до прагнень українського народу державним і соціяльним устроєм, який забезпечував би максимальний його добробут.

Ця ідея віддзеркалена в позиціях українського революційно-демократичного руху (УРДП Багряного — програму котрої я прикладав вище. Революційно-ліва самостійницька організація — моя примітка), на позиціях цього руху і ми стоїмо. Так само як на позиціях цього руху стоять інші українські організації.

Позиції українського революційно-демократичного руху є для нас тими вихідними, з яких можна виступати на ідеологічну боротьбу з ворогом — комунізмом та перетягати на свій бік ті українські кадри, що перебувають у ворожій країні.

"Штурм," до речі, окрім програми військової підготовки, помічі ветеранам, допомоги виїзду військових з СРСР, та співпрацею з деколоніальними рухами, також мав свою програму реформи армійського життя, в якій передбачав демократизацію армії і максимальне приближення життя солдата до життя цивільного-громадянина при будь-якій можливості, відходу від "статутщини" і "казармщини"

Ми вийшли з світу, що в своїй основі наставлений проти соціял-комунізму і в той же час є в своїй тенденції лівий, сугубо демократичний. Через те ми не можем бути, а ні угодовцями до світу комуністичного, а ні п'ятою колоною капіталізму чи тим паче оплотом будь якої реакції

Іван Багряний

Завтра буду тут. Закликаю всіх підписників виходити.

Навіть якщо тема Цивільного Кодексу незрозуміла чи не близька вам, чи можливо ви думаєте що там середовище буде не підходяще — це все одно хороша практика політичної дії — навички, яку навіть під час війну треба не забувати (або для молодших — здобувать) — в майбутньому знайомства, впевненість, банально звичність громадських подій точно знадобиться.

Важливо, тема ЦК стосується всіх — там є і атака на права військовослужбовців, і норми проти жінок, проти лгбтк+, і проти екології (а екологія — це про наше спільне майбутнє), і такі норми, які підсилюють олігархію і забирають у журналістів інструменти її викриття, легалізують присвоєння землі магнатами і криміналом. Це всіх стосується, всі одну країну ділимо.

Я буду там точно, так що хто знає мене, чи хоче познайомитися — можете сміло підходити.

Завтра, Маріїнський парк, 19:00

Хоч звичайно, зазвичай ця залежність не пряма — тобто політики, що підвищують продуктивність можуть йти у розріз з рівністю і навпаки, або обидві можуть залежити від зовнішніх факторів (періоди економічного зростання чи депресій), історично продуктивність і егалітаризм, економічна рівеість тісно звʼязані.

Це також аргумент проти тих, хто кажуть, що соціалістичні, ліві, соціальні політики не працюють, і лише завдяки політикам надзвичайної нерівності і егоїзму можна досягти економічне зростання.

До тієї ж теми.

Нова стаття QJE про обов’язкове розподілення прибутку у Франції: розподіл надлишкових прибутків серед працівників підвищує частку праці та зменшує частку прибутку капіталу, з мінімальним впливом на інвестиції чи продуктивність.

Вигоди переважно отримують менш кваліфіковані працівники; зарплата висококваліфікованих не змінюється.

Дослідження вийшло два тижні тому і засновано на найновіших данних.