25-го березня у київському барі «Карма» відбудеться фотовиставка мого друга, білоруського добровольця, що стоїть правдою і силою за український народ і принципи та ідеали свободи.

Подія буде цікава всім зацікавленим в побуті і житті, настрої, вайбі, досвіді білорусів та і навіть анархістів на війні, та і загалом, людського живого життєвого досвіду людини в наші часи тотальної війни.

Як підете — поділіться зі мною фоточками :)

Копіюючи за формою старі ОУНівські пропагандистські агітки, в доволі гумористичному стилі автор лівого видання "Нігіліст" виступає за залучення анархістів до оборони України — текст написаний ще аж у 2017 р., коли ці дебати були актуальними.

Публікую його — як справді якісну іронію, і як нагадування, що далеко не серед всіх царила атмосфера пацифізму чи заперечення обов'язків — навпаки ж, анархісти, соціалісти і соціал-демократи проходили і АТО, і повномасштабне вторгнення.

"7. Попереду російські окупанти, позаду - українська поліцейська держава, праворуч - українські нацики, ліворуч - пацифістська погань. Отже, тобі пощастило - можна стріляти у будь-якому напрямку.

8. Але давай почнемо все ж таки з російських окупантів. "

"Лисенко прийшов до українства з привілейованої кляси, зробився гарячим прихильником демократичних мас народу і до смерти залишився вірний народницьким ідеалам, якими він, як шестидесятник, перейнявся в роки формування свого світогляду. При цьому активна участь в громадсько-національному житті з роками дедалі більше зростала, і сам він в громадському розумінні ніби зростав.

Українські шестидесятники — це перше українське покоління, що видало з свого середовища цілий ряд визначних національних діячів, які взялись до пляномірного вивчення різноманітних сторін минулого й сучасного їм життя українського народу (...) Лисенко-шестидесятник присвятив себе вивченню духової творчости українського народу, що знайшла свій вираз у пісні та музиці. Записавши старовинні пісні, він зберіг для нас, створені колективним творцем-народом мелодії, і дав можливість, за допомогою своїх записів та музичних обробок, пізнати й відчути душу народу в давні часи, відсунені від нас на цілі сторіччя"

— Симон Петлюра про Миколу Лисенка

Коли Мусоліні спитали про сутність фашизму, він відповів: фашизм це як Новий Курс Франкліна Делано Рузвельта в США.

В перші роки фашистів при владі, Італія посилювала профспілки і соціальні програми, дозволила вперше в історії країни жінкам голосувати на муніципальних виборах та приймала участь в антирасистській агітації. Головним слоганом фашистів був фактично анархістський: "Me ne frego" (дослівно — "мені похуй").

В Британії фашизм з'явився з розчарування лівого крила Лейбористської партії "компромісами з буржуазією" та вимагав знищення "тих, хто заробляє на війні".

Зовсім невипадково, що фашисти нам подарували те, як ми наразі аналізуємо нерівність. Коррадо Джіні, фашистський профспілковець і статист, став автором всесвітньо відомого "Коефіцієнту Джіні", який ми використовуємо і нині.

Все це погано в'яжеться з популярним розумінням фашизму, тою існуючою карикатурою на фашизм — через що демократичні активісти знаходять себе беззбройними в період зростання фашизму, зосереджують свої атаки по сильним місцям фашизму, ігноруючи слабкі, не помічають фашизм, неправильно визначаючи його якості, і втрачають свою популярність на користь ультраправих партій.

Щоб перемогти фашизм — треба зрозуміти фашизм. На напрям роздумів, я написав пост, який на жаль вийшов занадто великим для телеграм формату. Тому публікую його в телеграфі.

Класна культурна подія в Києві. Як хто має змогу —

Цього дня: Перший політичний страйк в Україні — львів'яни вийшли супроти псевдовиборів.

На страйку виступив відомий дисидент Михайло Горинь:

"– Ми є свідками народження нового експлуататорського класу, який за будь-яку ціну охоронятиме свої незаконні привілеї. Чи мають Ради зараз якусь реальну силу?
З натовпу почулось одноголосне "Не мають".

– А якщо Ради не мають реальної влади, то чи можна говорити, що в СРСР існує реальна влада? Її підмінює партійно-бюрократична машина.

Одностайним вигуком "Правильно" мітинг схвалив думку оратора".

По слідам цієї події, мітинг був організований і на день праці — де вперше за роки Радянського контролю і російської окупації був на мирному масовому протесті піднятий український прапор.