Українське республіканство Кирило-Методіївців

Кирило-Методіївці закликали всіх Словян „поеднатися", "але так, щоб кожен народ утворив свою республіку і управляв незмісимо з другими".

Республіки ці уявлялися Кирило-Методіївцям збудованими на щиро-демократичних основах; на чолі кожної республики мали стояти вибрані на певний (не дуже довгий) час всенароднім вибором президент і сойм. В усіх республіках повинна була існувати повна рівність між усіма громадянами не тільки політична, але й суспільна: мали бути знесені не тільки одверте кріпацтво та станові ріжниці в правах громадян, але мусіло бути знищене все, що веде в одтвертих чи прикритих формах до поневолення одних людей другими.

Проектувалася обов'язкова шкільна наука для всіх дітей і молоді; всім охочим одержати найвищу освіту держава повинна була її дати. Мали бути здійснені засади повної громадянської свободи. Перш за все, проектувалося усталити повну волю віри й рівність релігійних ісповідань; але, разом з тим, існував проект заборонити всяку релігійну пропаганду, і одночасно другий проект - полагодити ріжниці й суперечки між ісповіданнями Словян і привести всіх Словян до повного релігійного об'єднання.

По можливости мала бути зменшена кількість постійного війська; натоміець, мусіла бути заведена народня міліція та загальне військове навчання на випадок загального ополчення". Мали бути скасовані смертна й тілесні кари.

В таких рисах уявляли собі Кирило-Методіївці державно-правний лад у майбутніх ідеальних словянських республіках. Але вони добре розуміли, що самими політитичними реформами й законами не можна досягти ідеального ладу в державі, що самим тільки правом не може приматися держава. Кирило-Методіївці знали (як казав Куліш), що в Англії не право и не декрет, а культура знищили крепацтво"

Фанон — цікавий автор. Точно його погляди не треба брати в абсолют чи як останню істину, як іноді буває. Проте, якщо відноситися до них адекватно і без культу, то їх вкрай цікаво читати і вони мають багато унікальних думок. Вперше його праці я прочитав поки сидів в метро під час тривог у лютому 2022.

Його донька приїзджала до нас у Львів, де я розповідав їй про антиколоніальну спадщину Івана Франка — так само значущого антиколоніального мислителя, хоч він і не намагався запропонувати загальної антиколоніальної теорії. Роздуми обох цікаві і варті ознайомлення.

Комубук видасть новий переклад Les damnés de la terre Франца Фанона.

Фанон дуже важливий для постколоніальних студій, причому в українському контексті теж. річ у тім, що суттєвою відмінністю колоніалізму в Україні є відсутність класичної расової компоненти. так, Шкандрій показує, що спроби расовізації українців були, але, нмд, залишилися невдалими. а от для Фанона ключовим у світі, який створює колонізатор, є маніхейство: чіткий насильницький поділ на чорне (і чорних) та біле (і білих). колонізовані намагаються знищити або свою чорноту, надягнувши маски білих в усьому, крім кольору шкіри (підкорення), або білизну колонізатора (спротив). українці за походженням* натомість могли приховати свою українськість. але от Рябчук переконаний, що чорною шкірою українців є українська мова. одне слово, щоб сперечатися про расу тут, треба знати Фанона.

варто уточнити, що попереднє видання знайти все-таки легко, бо воно лежить на Чтиві.

*очевидно, що кримські татари, напр., та багато інших українців не мали такої нагоди.

Фільм про Івана Дзюбу доступний онлайн!

Українську документальну стрічку «Іван і Марта» кінорежисера Сергія Буковського, присвячену життю і творчості громадського діяча та учасника дисидентського руху, тепер можна придбати та подивитися в онлайн-кінотеатрі «Титр».

🎥 Подробиці — за цим посиланням.

Приходьте!

🎥 Показ документальної стрічки «Битва за Київ»
21 листопада, четвер

В День Гідності та Свободи, відбудеться показ фільму «Битва за Київ» – це документальна стрічка режисера Оза Катержі про початок повномасштабного вторгнення рф в Україну. Стрічка здобула головну відзнаку Портлендського кінофестивалю в США, перемігши у номінації «Найкращий документальний фільм».

Фільм британсько-ліванського журналіста Оза Катерджі, знятий на основі достеменних історій, зокрема, українського парламентаря, що долучився до Сил оборони, Святослава Юраша та групи добровольців, котрі беруться дати відсіч загарбникам.

Події фільму розгортаються у Києві в перші кілька тижнів вторгнення росіян. Він документує боротьбу за українську столицю до остаточного звільнення Київщини 2 квітня 2022 року.

🔸Вхід вільний за попередньою реєстрацією🔹

🕢 21/11 о 19:30
🆓 #вхід_вільний (при попередній реєстрації)
🔵 #СИНЯ_ЗАЛА

#нску #показ

Дуже цікаво. Реставрований фільм "Український рух" (1917), показ 26-го

Опис:

Фільм “Український рух” – це справжній історичний скарб, що розкриває важливі події та настрій епохи, котра формувала майбутнє української нації. Завдяки сучасним технологіям, багаторічній роботі та штучному інтелекту, команда kilok.art відновила стрічку, ліквідувавши більшість дефектів, привнесених часом. Цей проєкт став можливим завдяки співпраці з Центральним державним аудіовізуальним та електронним архівом і студією ВІАТЕЛ.
Ця стрічка – єдиний кіноматеріал, де зафільмовано керівництво Центральної Ради перед російським вторгненням. Тут можна побачити Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, військового секретаря Миколу Порша, голову Вільного козацтва Києва Михайла Ковенка, а також низку діячів, що уможливили створення й захист української державності в роки революції.
Плівка з фільмом, яка зберігається у Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіві, пройшла десятки копіювань, причому частина з них відбувалася методом перезйомки з екрану, що є найбільш руйнівним для зображення.
Для реставрації фільм вперше в Україні було відскановано у форматі 4K.
Режисер Іван Канівець, автор реставрації кінохроніки, поділиться історією роботи над проєктом та розповість про виклики, які постали у процесі відновлення кінострічки. На презентації ви зможете дізнатися, як саме технології допомагають зберігати важливі історичні матеріали, та оцінити можливості штучного інтелекту в збереженні культурної спадщини

https://www.facebook.com/events/3761764064063491

Борітеся — Поборете!

Петроградська організація Української партії соціалістів-революціонерів
Земля і Воля

Башкірський доброволець, що воює на стороні ЗСУ за свободу своєї країни.

☝️ "Независимость, по моему мнению, самый простой способ избежать репараций и ответственности за кремлевские авантюры. Независимость Башкортостана и других Республик — это залог мира и процветания народов. Наши ресурсы не должны идти на поддержку союзников кремлевского карлика."

https://t.iss.one/vasilina_orlova/14404

Так и есть: независимость -- лучший способ перестать ассоциировать себя с Москвой и, соответственно, оставить Москву нести большую часть ответственности за ее преступления против народа Украины и народов России.

На днях ми отримали від США підтвердження, що Росія стояла за замахом проти, на той момент, кандидата в Президенти України Віктора Ющенко

Цим ми можемо дуже легко підтвердити, що політичний дискурс у той період, який так нищівно висміював націоналістів і націонал-демократів за їх відірвані "конспірологічні теорії", був сам неймовірно далекий від реальності, і більшість лівої риторики тоді була помилкою.

Натомість, правильне політичне чуття мали хіба що покоління дисидентів, що само на той момент застрягло в минулому і не могла адаптувати свої правильні позиції під пострадянські (і навіть пострухівські) політичні реалії. Моменти централізації і поступового контролю російськими спецслужбами і капіталом над Україною були упущені, а привілейований стан російської бюрократії і еліти в Україні применшений. Ті, хто сперечались з таким положенням справ, відразу клеймились "націоналістами" (в пейоративному значенні цього слова). Поки українці позбавлялись своїх прав у своїй же країні.

В нас тепер є вже точна, без припущень, частина пазлу для цього переосмислення української історії і української лівиці (підкреслюю української лівиці, так як без такого переосмислення неможливий жодний новий актуальний лівий проект — лише слабкі пере- і відродження старої СПУ Мороза).

Радий послати читати Юрія Бадзьо, українського лівого дисидента, і його думки у 2007-у році. Багато чого, ми можемо чітко сказати, що було спекуляцією, а передбачення несправдилися. Інше ж — тоді сектантська позиція, що зараз є абсолютним мейнстрімом. Ще є і третя категорія — деталі, що ми упускаємо в нинішньому дискурсі.

https://naspravdi.org/iurii-badzio-boiovi-heneraly/

Так само корисно зараз відкрити Дзюбу. Інших дисидентів покоління Дзюби-Чорновола, Руху, ознайомитися з проблематикою, чи знову через роки її реактуалізувати.

​​Український світ – репресований і загрожений (Ю. Бадзьо, представник лівих шістдесятників, 2007 р.)

Новітній імперській ідеології підкорення України не протиставлено ідеологію української правди-свободи, українського права жити. У цьому наша визначальна слабкість, у цій нашій слабкості – сила супротивника.

А правда проста і для чесних людей самозрозуміла чи може стати зрозумілою. Людина, будучи істотою унікальною і водночас суспільною, живе у своєму індивідуальному світі, природним чином (через мову, зв’язок поколінь та освіту) пов’язаному з колективним світом національної культури та історії. Жити у власному національному світі – природне право людини. На цій правовій аксіомі виросла сама ідея національної меншини, її права на автономне культурне життя.

Національний світ росіян («Русский мир»; так називається відомий благодійний фонд, поняття популярне і загальновживане в літературі), євреїв та інших національних меншин України повнокровний і безпечний, ми не втручаємося в нього, отже, для своїх носіїв він цілком комфортний, якщо, звичайно, у них немає імперських зазіхань на наші права, немає прагнення зберегти своє панівне становище в українському суспільстві.

Український світ репресований, репресивний і загрожений.

Репресований ворожим спадком минулого і потужним неоімперським зазіханням на нього уже після проголошення української державної незалежності.

Для індивідуальної свідомості він і сам репресивний своєю несформованістю, браком національної солідарності, майже повною відсутністю публічного представництва на політичному рівні (відсутність у народу повноцінного політичного проводу).

Особливо руйнівний і небезпечний останній чинник: патріотична державницька політика Президента В. Ющенка не має продовження, конкретизації, гуманітарного наповнення у вигляді цілісної політико-ідеологічної доктрини, покладеної в основу програми та публічної діяльності організованої політичної сили. Отже, український індивідуальний світ («я») залишається без психологічної підтримки з боку колективного «ми» народу – шлях для подальшої русифікації українців прокладено, природний процес нашого національного відродження потужно загальмовано.