Hi everyone!👋

SimplyHardChannel – це канал, який змінить твою реальність! ⠀

▪️Без цензури та мішури!
▪️Лише важливі теоретичні аспекти соціальної взаємодії!
▪️Лише ключові практичні проблеми громадського життя та самовизначення!
▪️Лише прості відповіді на складні питання!
▪️Нові інтерпретації існуючих процесів!
⠀
Ми поговоримо про те, чому наше суспільство таке, яке воно є зараз і за якими принципами воно
функціонує.

Що таке держава і нАшо вона треба🤔

Яке місце кожної окремої особи у суспільному та громадському житті.

Чому ідея «остановите землю – я сайду» не працює в сучасних умовах.


Навіщо❓
Бо знання це ключ до таємниць нашого світу. І пам’ятайте, що нове – це добре забуте старе.


Залишайтеся з нами! ⠀
Ми говоримо про складні речі простими словами🙌🏻

«Майже файлетон» №8. Демократія або влада народу.

«Демократія - це форма правління, яка дає кожній людині право бути своїм власним гнобителем» - Джеймс Расселл Лоуелл (американський дипломат).

Сьогодні дуже коротЄнько.

В шкільних підручниках, зазвичай, пишуть що демократія це влада народу. В діалозі «Держава» давньогрецький філософ Платон писав, що демократія — це влада плебеїв, яка виникає як реакція на надмірне багатство вузького кола правлячих еліт. І це доволі цікава ідея, оскільки демократія сьогодні як форма організації влади в суспільстві певною мірою і спрямована на залучення всіх людей до процесу керівництва суспільством і державою.

В таких умовах кожен з нас може взяти участь у процесах перерозподілу ресурсів, визначення основних потреб тощо. Але важливим елементом успіху тут є та сама відповідальність, оскільки демократія — це суспільство відповідальних.

Приходячи на вибори і віддаючи голос за ту чи іншу політичну силу, якій, по факту, ми делегуємо право собою керувати, кожен індивід і продемонструє ступінь своєї відповідальності.

Якщо людина звикла керувати власним життям самостійно то популістськими лозунгами і нашою улюбленою гречкою її взяти не вдасться. Якщо ж ситуація є зворотною, то цю ж гречку ми й будемо споживати протягом наступних декількох років.

Чому?
Бо в «ідеально демократичному суспільстві» політична сила вибирається за принципом тих ідей, які будуть визначати шлях розвитку цього суспільства на роки вперед, а не за мимолетно-ежесекундную выгоду, яка в наших широтах розраховується в декількох пачках гречки і, можливо, цукрі.

Цікаво, а чому ж так? 🤔

«Майже файлетон» №9. Україна і геополітичний «абзац», який її оточує

«Якщо ви не будете займатися політикою, вона займеться вами» — Шарль Монталамбер (французький публіцист).

Україна — як багато сенсу в цьому слові!

Всім привіт! Знаєте, яка держава, напевно є найбільш фартовою в світі?

Моя відповідь – Австралія 💪

Знаєте чому?
Бо хлопці займають окремий материк, дуже далеко від усіх інших і роблять на ньому, шо хочуть. Але їм там 100% сумно. Бо й посваритися з сусідів ні з ким і не поїдеш нікуди. Хоча там найбільша концентрація отруйних представників фауни… корочше.


Толи дело нам: все життя між імперій… Як ото почалося з «Шляху із варягів у греки» так і не припиняється: ординські навали, литовсько-руська доба, Кримське ханство, Річ Посполита, Російська імперія, Австрійська імперія і оце все.

Чому ж так відбувається?
Відповідь на це питання міститься у трьох ключових аспектах: ресурси, місце розташування та амбіції, так сказать, навколишнього середовища. Зараз «просветленные умы» почнуть розповідати, що природні чинники сьогодні нічого не визначають, от розвиток айті технологій — оце важливо. На що можна задати риторичне питання: звісно тисячу вибачень, але ви проживаєте в природніх умовах чи кібер просторі?

Так от.
▪️Ресурси. Наша держава багата на: родючі землі як за якістю так і кількістю — це раз, деревину — це два, корисні копалини — це три, воду — це чотири. Тобто все те, що треба для «комфортного життя» при умові, що це все будуть використовувати з розумом.

▪️Місце розташування. Центр материка. Поміркований клімат. Виходи до двох морів. Наявність великих водних артерій. Все те, що створює комфортні умови як для життя, так і для розбудови виробництва. (Знаю – трохи поверхнево, але суть передає).

І, авжеж, ці фактори обумовили те, що ми є ласим шматочком для амбітних сусідів і просто страждущих. Наша газотранспортна система до недавнього часу — це енергетична безпека Європи з одного боку і взаємовідносини Європи з Росією з іншого (авжеж і та, і та сторона зацікавлена якщо не в прямому, то в опосередкованому контролі). Вихід до морів — це контроль за економічною і, в перш чергу, безпековою ситуацією в Чорноморському регіоні (думаю шо понятно почему снача Россия пыталась оставить там военные базы, а теперь есть устойчивая заинтересованность шоб Крым был не наш, особенно в контексте того что Турция уже в плотную сотрудничает с НАТО).

Розширення НАТО на Схід і наявність на нашій території системи безпеки, яка включає НАТО буде ворожо розглядатися Росією, оскільки держава сприймає НАТО як агресора (поэтому понятно шо мы будем восприняты Россией как угроза и шо ж она интересно в этой ситуации будет делать?).

І от як ви думаєте, як себе треба поводити в таких умовах і яку політику проводити, а?

На злобу дня: чи буде чи не буде війни?
 
Вітаємо всіх👋

Цим матеріалом починаємо нову рубрику «на злобу дня» і поговоримо про актуальну буденність, трошки порефлексуємо, дамо поради шо з цією буденністю робити. І нагадуємо: ми навчаємо, а не матюкаємо.
 
Останні тижні всім палає питання чи буде війна із Росією чи не буде. Що ж, одразу занотуємо – ніхто із ЗМІ, окремих експертів або аналітиків не зможе дати Вам однозначну відповідь на це питання.

Чому?

Бо ніхто із тих, хто балакає в інформаційному просторі не має доступу до необхідної інформації. А все шо вони вєщают – це їх особиста думка that can be deviate from the reality very much.
 
А політичні діячі з усіх сторін будуть максимально стримано відповідати на питання і говорити кліше тіпа «необхідно підсилювати діалог в нормандському форматі» або «ми будемо підсилювати обороноздатність нашої держави». І оце все.

Знову ж таки «чому?», бо так працює державний апарат будь-якої держави. Бо політичні рейтинги, кар’єра всє дєла.
 
Що ж робити з кубометрами інформації, що ллється на простори вільна сильна наче море?

З нею треба працювати. Необхідно навчитися наступним речам ☝️
 
😏 розвиваємо навички роботи з першоджерелами. Для того, щоб володіти ситуацією вам не потрібні експертні заяви журналістів, політологів, кухонних аналітиків і цих всіх хлопців та дівчат. Вам необхідна інформація від першоджерел: тобто людей та структур, які безпосередньо залучені до процесів та афільованих (тобто тих, які мають відношення) до них. Наприклад: державні службовці, позиції міністерств та відомств, радники політичних діячів тощо.
 
😏 вчимося інтерпретувати почуте або прочитане. Для прикладу візьмемо брифінг радника президента США Джейка Саллівана після нещодавних переговорів. Пряма мова: «Ми надамо додаткові оборонні засоби українцям, які значно перевищують те, що ми вже постачаємо. У відповідь на таку ескалацію ми також посилимо наших союзників по НАТО на східному фланзі, надавши додаткові засоби». Деякі наші експерти, чомусь, вирішили, що ці слова пряма гарантія безпеки для нас. Ми ж робимо висновок, що наша держава отримує додаткові постачання зброї, і ВСЕ. У другому реченні йдеться про підсилення держав членів НАТО на східному фланзі. І чому наші ЗМІ та експерти подумали, що це означає їх безпосереднє втручання у військові дії – не зрозуміло.

😏 збирайте та аналізуйте факти. Наприклад, станом на 10 грудня Росія перекрила 70% акваторії Азовського моря – це є факт. А от чи провокація це чи оточення – це вже оціночне судження.
 
😏 спирайтеся на попередню поведінку опонента. Існують думки, що президенту Росії розпочати повномасштабну війну не дадуть «інші башти кремля» і оце все. Але ми всі пам’ятаємо 2014 рік і як ніхто не ВІРИВ (сподівався і кохав), що на нас нападуть.
 
Таким чином, назбиравши факти можна спробувати відповісти на палаючі питання. Ну наприклад: на головне питання «чи буде війна?» відповідь «буде» – існує така вірогідність.

Чи є гарантії нашої державної безпеки з боку партнерів? – прямих гарантій у відкритому інформаційному просторі нам не надавали.

Ну і так далі 🤔

На злобу дня: як бути в умовах неочевидності війни?
 
Без надії сподіваємося, що минулий пост був корисний. Особисто в нас він породив нове питання.

А що ж робити в цій ситуації і як мені конкретно взятій особистості користуватися отриманою інформацією та діяти?

Універсальної відповіді на це питання також не існує, бо кожний із нас індивідуальність.

Але декілька загальних порад можна дати:
▪️не треба панікувати. Необхідно усвідомити, що така ситуація потенційно може бути для того, щоб бути морально готовим/готовою/готовими до її наслідків;
▪️варто мати «подушку безпеки» (тобто ресурси) для екстреної ситуації у випадку, якщо вона настане. Взагалі, наявний стан речей привід переглянути фінансове планування для тих, хто живе від зарплати до зарплати та не робить запаси на чорний день, оскільки для більшості з нас саме не впевненість у завтрашньому дні формує невротичний стан, а нестабільні умови лише підсилюють цей ефект;
▪️прямих військових дій ще не трапилося, тому сконцентруйтеся на ваших задачах розуміючи, що така ситуація можлива виходячи із досвіду 2014 року. Ваші постійні обговорення та «вангування» призведуть ще до більшої паніки вас самих;
▪️плануйте дії, які наближають вас до мети прораховуючи можливі сценарії того, як їх змінити. Це дозволить мати більш впевнену модель поведінки.
 
А далі все залежить від вас та прийнятих вами рішень.

#Будьтесвідомими, плануйте, дійте, працюйте із помилками і все вдасться💪

На злобу дня: Казахстан, роздуми на тему.
 
Вітаємо всіх в новому році👋

Бажаємо всього найкращого і побільше, але не занадто, щоб нічого не луснуло та не тріснуло. Хотілося б почати рік приємними текстами, але специфіка нашого каналу диктує свої правила і цю тему ми не можемо залишити осторонь.

В той час, як більшість різала та наминала салати, в Казахстані пройшли протести, які переросли у вбивства, мародерство та повний хаос.

Взагалі, якщо дивитися сюжети з Казахстану останніх днів і абстрагуватися від назв населених пунктів, можна сказати, що це Донецьк у 2014 році. Все теж саме — вбивства, мародерство, немає зв’язку, перебої із світлому і найбільше питання — чому силові підрозділи дозволили протестуючим захопити зброю. А у якості основних протестуючих — мамбети, люмпени, говорячи словами Карла Маркса (люди, які відносяться, до найнижчих прошарків соціальної ієрархії).

А як показав досвід Донецька і Луганська, вони могли самоорганізуватися, але надалі цю пъянку хтось должен был возглавить.

Президент Казахстану говорить про внутрішній та зовнішній чинники, не називаючи його. Ми також не зможемо стовідсотково нічого стверджувати, бо не маємо доступу до необхідної інформації.

Але давайте просто подумаємо на цю тему.

і — Зайдемо з далеку: Білорусь, Нагірний Карабах, Казахстан — чи не забагато конфліктів, що спалахнули плюс-мінус за півтора роки навколо однієї держави, яку поки не будемо називати?
іі — В результаті, держава, яку поки не будемо називати, фактично була кінцевим бенефіціаром цих історій, оскільки застосовуючи або військові (ок, хай будуть миротворчі) сили ОДКБ або власні військові сили, що по суті одне й те саме, або власний політичний тиск — закріпила ці регіони, як зону свого впливу. До того ж, між США та цією державою в Женеві розпочався діалог із стратегічної стабільності, якого друга так прагнула. І хоча цей діалог проходить на рівні заступників осіб, які приймають рішення, початок покладено.
ііі — Експерти говорили про «руку заходу». Можемо припустити, але яка мета? Допомогти державі, яку не можна називати, досягти того, про що зазначено в попередньому пункті? Це також можна припустити, але…
іv — Напевно найважливіше: перше – чому вирішили підіймати ціни на газ; друге – чому одразу вдвічі? Ці два питання є ключовими в цій історії, бо вони слугували приводом. І саме про них сьогодні не прийнято говорити.

В будь-якому випадку, це просто думки. Будемо слідкувати за подальшими подіями🙌🏻
 

На злобу дня: голова агрессора – что в ней?
 
Замість епіграфа: Київ – батько міст українських, України імені Українців.
 
Вітаємо всіх👋

Останнім часом ми спостерігаємо постійне загострення ситуації навколо питання початку повномасштабної війни та ситуації на Сході нашої держави.

Нагадуємо, що минулого місяця ми вже давали поради щодо цієї ситуації неочевидності. Ті з Вас, хто не читав – прочитайте матеріал. Цей матеріал буде довшим ніж інші, але сподіваємося він буде корисний.

Для початку нагадаємо, що стан, в якому ми перебуваємо, має назву гібридна війна. Це означає, що в нашому випадку інформаційна складова відіграє таку ж важливу роль, як і військова. Це значить, що паніка в інформаційному полі є дуже важливою для сторони агресора сьогодні.

В цьому ключі, можна трактувати як нещодавні хакерські атаки на українські банки, хакерські атаки на урядові сайти 14 січня, масові евакуації та мобілізацію на території ЛДНР, підсилення вогню на лінії обмеження, стягування військ до кордонів так і визнання російською стороною тимчасово окупованих територій — незалежними.

Все це — інструменти залякування з метою створення хаосу. І чим більше з нашої сторони буде паніки тим ближче противна сторона буде до досягнення своєї мети.

Найбільш важливим словом тут є «мета». Якою вона є?

Говорячи про російські наміри ми допускаємо принципової помилки: вони не російські, вони путінські. Основним аргументом на цю користь є засідання їх Ради Безпеки, а точніше те, як висловлювалися його учасники. Коли голова Служби зовнішньої розвідки плутається у свідченнях, а загальне враження таке, що всі говорять під наглядом пістолета — це є свідченням невпевненості в рішенні, що приймається.

Тепер про наміри — ще в червні 2021 року на сайті президента Росії опублікували його статтю «Об историческом единстве русских и украинцев».

На неї тоді не звернули великої уваги, але після годинної промови про Україну імені Леніна можна зробити наступні висновки стосовно Путіна як особистості:

1️⃣ він порівнює себе і свої дії з очільниками Радянського Союзу, при цьому себе ставить вище за них, бо ряд їх рішень критикує і піддає сумніву. Таким чином, в його голові він відіграє роль правителя, який розбудовує «історичну Росію»;

2️⃣ зоною впливу цієї «історичної Росії» він розглядає всю територію колишнього Союзу та ОВД, оскільки вимагав встановити кордони НАТО по лінії 1995 року, а це до першої хвилі розширення після холодної війни;

3️⃣ постійно говорячи про зовнішнє управління нашою державою, він демонструє своє ставлення до заходу як ворога, який знаходиться не на своїй території. При цьому захід — ненадійний партнер, який постійно обманював Росію;

4️⃣ все, що має наша держава, на думку В. Путіна, вона має завдяки Росії не будучи при цьому вдячною;

5️⃣ процес розбудови нашої державності розглядається у якості геноциду російського народу, який треба захищати;

6️⃣ визнання тимчасово окупованих українських територій незалежними не розглядається ним як порушення міжнародного права, оскільки західні партнери постійно його порушують.


Ось і загальний намір: відновлення «історичної Росії». Для цього потрібні ресурси. Саме тому наша дипломатія постійно вимагає введення санкцій, саме тому вони необхідні.

Найважливішою з них — є відключення держави від swift системи, оскільки це безпосередньо вплине на можливість ведення розрахунків.

Подивимося чи зроблять це🤷🏻‍♂️