На злобу дня: Молдова та загальна картинка з дипломатичних фронтів
 
Вітання, шановні пани та панянки. Найбільш пекуче питання вчорашнього дня – вибухи у Тирасполі.

Політична оцінка цієї події наступна: це відповідь російської сторони на зустріч міністрів оборони у Німеччині та активізацію процесів постачання зброї на нашу територію.

Мета: розхитати ситуацію по кордону як нашої держави, так і Європейського Союзу з метою, поки що, політичного тиску. Поки що — це не форма мовлення, а принциповий момент. Бо у випадку невиконання своїх військових задач (а ми це зараз спостерігаємо) — чому б і не задіяти інструмент Придністров’я для підігріву військової напруги.

Військові експерти наголошують на неспроможності Молдавії самостійно втримати ситуацію в середині держави у випадку військових дій. Значить, керівництво держави буде звертатися по допомогу. А це значить, що доведеться розпорошувати військову підтримку з суто українського напрямку ще й на молдавський. А ми отримаємо додаткову лінію кордону до якої необхідно буде стягувати війська. При цьому, держави Західного світу не будуть надсилати свої війська, а лише озброєння.

У своєму зверненні щодо початку цієї війни москальський президент говорив західним партнерам щоб вони й не думали рипатися і підтримувати Україну. Він розумів, що ця підтримка принципово затягне його плани. Так і вийшло. США та Британія взяли на себе зобов’язання допомагати нашій державі. Про цей намір ми вже писали в минулих дописах.

Тепер же ми бачимо конкретні дії з цього напрямку. Формування майданчику для зустрічей міністрів оборони — це важливий дипломатичний крок. Формування його на території Німеччини — це додатковий тиск на німецького Канцлера, який періодично змінює свою позицію. Тому розхитування ситуації з Молдовою — це інструмент в руках російських загарбників.

Додатковим свідченням цього є методи розхитування ситуації. Не знаходите дивним, що на російській території за декілька тижнів відбуваються постійні вибухи та пожежі. Тут варіанта всього три:
— або це навмисно роблять російські спец служби, щоб створити ситуацію небезпеки та провести мобілізацію;
— це роблять чиновники, щоб сховати сліди своєї корупції і  не потрапити під слідство;
— це підривна діяльність якихось третіх сил, але цей варіант найменш вірогідний, бо почєрк цих провокацій в Донецьку та Луганську, Молдові, Сирії та російській території один і той же.

Сюди ж додаються новини про необхідність зустрічі нашого та москальського президента під час саміту G20 в Індонезії. Насправді, це дуже сумна новина. Саміт планується в листопаді — відповідно, американці прогнозують, що до цього моменту ситуація  не вирішиться + не відбудеться зміни влади в росії + росію не будуть виключати із основних міжнародних майданчиків.  

Вчора після зустрічі із Генсеком ООН сформувалася ще одна загроза. Представники ООН в твіттері написали про принципову згоду росії на участь ООН та Червоного Хреста в евакуації з Азовсталі. Загроза в тому, що з вірогідністю 217% конвої будуть бомбардувати. Як це було, наприклад, у 2016 році в Алеппо (сирійський аналог нашого Маріуполя). І звинувачувати в зриві будуть українську сторону, як це власно відбувається й зараз. При цьому, жодних заходів прийнято не буде, бо у 2016 році США, Білінгкет та ЗМІ звинувачували росію, але офіційна реакція ООН була такою шо треба розбиратися. І розбираються й до тепер.

В цілому модель реальності є такою, що без принципового зламу ситуації на полі військових дій декілька років — це мінімум, скільки це все буде продовжуватися. І без бою таки москалі здаватися не будуть. Нажаль, загальна картина бачиться саме такою.

Вибачте за таку сірість настроїв. Нажаль, політичний аналіз та прогнозування не продає оптимізм.

Бережіть себе.
Все буде Україна!🇺🇦

На злобу дня: в якому напрямку прямує москальська держава
 
Шановні, вітаннячка👋

В минулому матеріалі ми сказали, шо москалі без бою здаватися не збираються. Сьогодні продовжимо цю тему і додамо сірих кольорів у наше світле майбутнє (на жаль).

Спробуємо проаналізувати, якою буде внутрішня ситуація і в якому напрямку прямує москальська держава. Тим паче, нашій команді здалося, шо за розпадом рашкі Вам спостерігати подобається більше, аніж рефлексувати і осмислювати ситуацію в нашому суспільстві. Тому, одразу прохання — пройдіть, будь ласка, опитування після цього матеріалу.

крємль продовжує грати в політику. Наприклад, вже пішли новини про відключення Болгарії та Польщі від російського газу. На момент написання даного тексту, підтверджень цьому ще не було. Але, декілька тижнів тому були заяви з цього приводу, і ми вже говорили, що газ — це інструмент політики для них, тому це цілком можливо.

Ця ситуація з газом та збереження контролю над нафто-газовими родовищами, постійні вибухи на території росії, продовження військових наступів, затримання поодиноких пікетчиків проти війни в росії, продовження пропагандистського вєшчанія, Тирасполь, обговорення скасувань виборів губернаторів восени — є свідченням того, що навряд чи путіна відсторонять від влади еліти.


Логічне питання — як ці речі пов’язані? Пояснюємо👇🏻

Заяви про відключення свідчать про наявні накази путіна, бо сам газпром на це б не пішов, бо це порушення умов контрактів. Відповідно, режим зберігає основне джерело отримання грошей. Як обходять санкції і продовжують торгівлю в матеріалі тут.

Військові наступи та пакування пікетчиків + Тирасполь — збереження контролю за силовиками. Обстріли та пропаганда — формування у населення стану незахищеності та вразливості. Відміна виборів — гарантування чиновникам на місцях їх недоторканості.

Гроші, сила, пропаганда, тонус громадян, підконтрольні та лояльні чиновники — основні опори путінського режиму. Відповідно, його вбивство або відсторонення від влади — маловірогідне.

Звісно, ми можемо чогось не знати, але з наявної інформації, все ж, маловірогідне.

А звідси другий висновок — ця гра в політику називається «консервація режиму». Як то кажуть, back in the USSR і спроба відновити саме імперію.

Основний сюжет на користь цього – дискусії стосовно скасування виборів губернаторів цієї осені. Логіка тут така. Основний сюжет, яким годують громадян росії сьогодні — це загроза безпеці з боку українських націоналістів і НАТО і боротьба із ними.

Регіональні вибори — це поворот сюжету в бік наявних внутрішніх проблем і дискусії навколо них. Цей сюжет там зараз нікому взагалі не потрібний. Навальний сидить. Значить масових протестів також не буде. Його послідовники з-за кордону будуть до цього спонукати, але цінність Навального була саме в тому, що він фізично був присутній на пікетах і разом з усіма сидів в автозаку.

Мітинги проти війни показали, що масових виступів громадян вже не буде, бо п’янку нема кому возглавіть. А та інтелігенція, яка могла сказати хоч щось, вже поїхала за кордон. А тих з них, хто продовжує говорити — розносять пропагандою (як Галкіна, наприклад).

Тому не треба сподіватися на зміну правлячої еліти росії і зміни їх політики, а думати як адаптувати нашу державну систему та власні життя до цих умов постійної небезпеки наступних років.

І в контексті цього питальник нижче.

Як ми сказали на початку, в нашої команди склалося враження, що Вам не цікаві матеріали про проблеми та перспективи українського суспільства.🤔

Тому, пройдіть, будь ласка, опитування нижче. Натискайте реакції цьому матеріалу та підписуйте друзів та знайомих на цей канал. Ставайте більш свідомими і освіченими. Ми ж навчаємо, а не матюкаємо.


Бережіть себе.
Все буде Україна!🇺🇦

«Майже фейлетон» №21. Де авторитаризм заритий?
 
«Демократія — найгірша форма правління за винятком усіх інших, які людство спробувало до цього часу» — Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль (прем’єр-міністр Великої Британії).
 
Доброго дня, представники свідомої спільноти👋

Колись давно ми розповідали про державу і шо їй треба робити (тут) та демократію і чому ми за неї так вхопилися (тут). Ознайомтеся із цими дописами попередньо, для повноти, так сказати, картинки.

Інститут соціології НАНУ у 2015 році поставив нашим громадянам питання: «згодні ви чи ні, що декілька сильних керівників можуть зробити для нашої країни більше, ніж усі закони та дискусії?».

58,5% відповіли, шо згодні. 7 років вже пройшло, дані застарілі. Давайте перевіримо чи зміниться відсоток в опитуванні нижче. Буде цікаво подивитися.

А сама по собі ця цифра шокує. 58,5% наших громадян у 2015 році де-факто хотіли для нашої держави авторитарного управління. Ми, звісно, поважаємо їх думку… але фактично вони хочуть для нашої держави авторитарної форми правління, а значить наступного…

Авторитаризм — це коли в руках однієї особи і його оточення концентрується вся повнота влади в державі. Це оточення системно знищує інакомислення, яке загрожує їх режиму. При цьому базові економічні, соціальні та особисті свободи зберігаються в тій мірі, в якій їх розуміє правляча еліта. А правляча еліта використовує всі існуючі в державі ресурси, в тому числі й людські, у своїх цілях (і так, людина — це також ресурс). В тому числі застосовує інструменти примусу проти власних громадян.

Найбільш яскравим сучасним прикладом є Північна Корея. Останні події в Білорусі остаточно показали авторитарне обличчя її влади. Беніто Муссоліні в Італії, Кім Ір Сен в Північній Кореї, Іді Амін в Уганді, Аугусто Піночет в Чілі. І ще багато-багато прикладів. Просте питання — хто хоче жити в державах, в яких ці хлопці рулілі?

Світова історія сьогодні піддається критиці через свою європоцентричність (тобто трактування подій в інтересах західного світу). І це є основним трендом. Але хто задумувався над тим, що абсолютні та конституційні монархії з якими боролися шляхом революції останні століть 5 європейської історії є нічим іншим, як авторитаризмом? Коли від рішення однієї особи залежить доля мільйонів людей.

І трошки підмінивши поняття робимо висновок, що держави з авторитарними режимами є прямими конкурентами середнім вікам.
Хоча існує постать Франсіско Франка в Іспанії, який дозволив вільну пресу, дозволив мітинги та протести і створив іспанське економічне диво. Але й до нього є багато питань і ця особа скоріше виключення із правил. Бо не дивлячись на інструменти, він створив підвалини для демократії в Іспанії. В основній своїй масі авторитарні політики значним розвитком своїх держав не відзначилися.

Середня температура по палаті — це коли авторитарні управлінці: не беруть до уваги або мінімізують вплив думки громадян на те, що відбувається; перетворюють громадян на об’єкт впливу, а не елемент прийняття державних рішень; встановлюють домінування однієї політичної партії; системно знищують опозиції і формують її контрольований аналог; обмежують свободу слова; правоохоронні органи стають інструментом тиску на громадян; потреба окремого індивіда формується за нього.

А за таких умов і до тоталітаризму вже не далеко. Бо схематично можливість політичного устрою сучасних держав можна показати як: демократія – авторитаризм – тоталітаризм. І рух з цієї точки може бути або на право або на ліво.

Висновки ж — Ваша зона відповідальності.

Будьте здорові.
Все буде Україна!🇺🇦

«Майже фейлетон» №22. Шукаєм винних, тільки де ж їх взять? Vol. 1
 
«Депутатство в Україні — тяжка психічна хвороба з усіма ознаками втрати почуття реальності» — Забужко Оксана (українська письменниця, філософиня).
 
Вітання всім, всім доброго здоров’я👋

Рефлексія — один з методів пізнання себе, що базується на аналізі власних думок та психологічних переживань. В контексті соціальних процесів його завдання проаналізувати ідеї минулого, зрозуміти звідки вони взялися і зазначити, які з них можуть бути дієвими в майбутньому, а які — ні. Власне це те, чим сьогодні займаються лідери суспільних думок в нашій державі, намагаючись зрозуміти чому сталася ця війна і що робити із напівтонами. Про це сьогоднішній текст.

1991 рік — Україна отримала незалежність. Досягла мети, про яку мріяли класики української літератури та багато вітчизняних історичних постатей. І одразу виникло питання — а шо з цією незалежністю робити, бо словосполучення «я незалежний» не пояснює вектор подальшого руху. З цього моменту починається ланцюжок подій, який нас привів до 2014 року.

Після розпаду червоного союзу на нашій території сформувалося декілька домінуючих думок стосовно майбутнього: проросійський (часто підміняють на радянський), проєвропейський, націоналістичний (часто підміняється проєвропейським), радянський (часто підміняють на проросійський). Ця палітра стала результатом впливу різних політичних та культурологічних елементів на процес виховання та соціалізації як діточок, так і вже осіб дорослого вигляду попередніх декількох десятиліть.

І в умовах нашого державотворення, мова стала ключем до розуміння природи тих розбіжностей, що виникли. Російськомовне населення переважно знаходилося в російському/радянському наративі, а україномовне у націоналістичному/європейському.

+ сюди ж додавалася близькість або до європейських держав або до московії. Як із будь-якого правила тут є виключення, але переважно тенденції склалися таким чином.

Так ми отримали розподіл на схід, захід та центр. Бо в центральній Україні через переважну мовну змішаність змішалися і ці наративи. І з цим розподілом ми вступили в демократичний процес.

Нагадуємо, що в демократії важливі вибори. На виборах треба, щоб тебе обрали. Але мета була затриматися при владі надовше, бо для наших політиків це був (і, на жаль, ще залишається) засіб збагачення. Для того, щоб тебе вибрали і переобирали треба зацікавити виборця і втримати його вплив.

Так, оці чотири парадигми перекочували в площину політики і стали її визначати, бо вони давали можливості, говорячи мовою соціальних мереж, зробити найбільше охоплення аудиторії (виборців). При цьому політичні технологи, що працювали на західну аудиторію, представляли націоналізм у вигляді європейського вектору, а ті, хто працював на східну — як потреба співпрацювати з росією, ностальгуючи за радянським минулим. Таким чином, було принципово перемішані базові ціннісні орієнтири громадян.

І ці ідеї просувалися через інформаційне поле, яке в західних і східних областях було повністю монополізовано однією з політичних сил, а в центрі завжди йшла конкуренція. На всіх виборах до 2014 року, якщо дивитися як голосували регіони, вирішальну роль відігравали голоси Київської, Чернігівської, Полтавської та ще декількох областей. Бо в цих областях не було однозначної підтримки або одних, або інших.

І це не є ані добре, ані погано. Це процес розвитку суспільства, яке почало формуватися на уламках різних інформаційних та культурних спадщин. Звідси ці розбіжності. А далі буде в наступних дописах😉
 
Бережіть себе.
Все буде Україна!

На злобу дня: парад пикоторгівлі та фіглярства
 
Вітання!👋

Прийшла весна, розпустилися квіточки, зазеленіли дерева та травичка, засяяло сонечко. А разом із довгоочікуваним теплом повилазили політичні сили різного ґатунку, які почали показувати, як вони активно допомагають нашій державі, а по факту — розпочали свою звичайну діяльність по піару та роботу на публіку.

І в українців знову з’явилася загроза бути ошуканими. Бо війна війною, а пикоторгівля та заняття бізнесом замість державної служби, татухой на серці вибито у більшості політиків в нашій державі.

В чому ж загроза і як же не наступити на ці старі граблі?

Загроза складається з двох моментів.

Перший — повернення ідеї росія братня держава і давайте з нею дружити. І так, цей ризик може залишитися. Бо якщо залишаться політичні сили, які будуть продавати українцям цю ідею — спрацює «довга пам’ять», яку накачували цією ідеєю через проросійські ЗМІ чи блогерів попередні 30 років. Звісно, проблема розбудови відносин із москалями повернеться, як тільки вріже дуба їхній оркський ватажок. Але наразі вона не може вирішуватися через ідею братерства чи ще чогось. І нам треба бути обережними. Хоча паритет думок, між шляхами, якими слід розвиватися нашій державі — це частина нормального демократичного процесу. Але у випадку нашої держави, москалі використали цю дискусію, як привід для вторгнення. Тому для нас російський наратив є прямою загрозою і з ними треба бути в край обережними.

Другий — політики, які, фактично винні в тому, що ця війна стала можливою. Ми не будемо зараз називати прізвища або політичні сили. Наша задача пояснити природу тих чи інших речей. А висновки — це вже ваша зона відповідальності, навіть якщо вони вам не до вподоби. Але на найближчих виборах, які в нас будуть, нам конче треба почистити лави політичних сил. А це можна зробити дуже просто: іти на вибори і не голосувати за них. А до цього — не брати участь у фіглярстві, яке вони влаштовують, купуючи наших громадян продуктовими наборами. З ким же нам бажано проститися. Продавці ідей братерства, партнерства, рівності, добросусідства із москалями повинні стати політичними трупами без можливості воскреснути. Їх промови з трибуни — спроба наново лобіювати російські інтереси. А вони є смертельними для нас.

Політичні сили, яких не було видно та чутно в перші дні повномасштабного вторгнення. На відміну від окремих громадян, депутати та чиновники повинні були працювати задля координації роботи по супротиву вторгненню. Бо така, як то кажуть, доля посадових осіб. Враховуючи, що перші особи в державі нікуди не ділися, а працювали на місці, то морального права звалювать вони не мали. А якщо вони покинули державу в найбільш скрутний момент — яке право вони мають нею і нами далі керувати?  

Політичні довгожителі, особливо якщо вони проросійські та поїхали.

Маленький приклад. Одна із причин нестачі бензину на заправках монополія групи Приват на 50% роздрібної торгівлі бензину, газу та дизелю. Сировина закуповувалась російська в Білорусі. Половина логістики в державі пов’язана була із Кременчуцьким НПЗ, який належить тій самій групі і який підірвали орки. І судячи з усього, хлопці замість того, щоб думати, де шукати нове джерело постачання продукту нічого не робили. Ця залежність призвела до дефіциту. Причина залежності — криве антимонопольне законодавство + бездіяльність контролюючих органів.

Чому? Десятиліття діяльності політичних сил, які обслуговували інтереси олігархів та їх монополії. Таж фігня у всіх секторах роботи. Тому довгожителі вже своє відробили.

Будьте свідомими і дуже прискіпливо дивіться на парад пикоторгівлі та фіглярства на предмет відношення конкретних персонажів до зазначеного вище.

Бережіть себе.
Все буде Україна!

«Майже фейлетон» №23/На злобу дня. День перемоги — про що він?
 
Вітання всім, всім доброго здоров’я 👋

9 травня вже завтра. Навколо цієї дати багато пліток і очікувань. В кінці цього допису наш канал надасть свої прогнози стосовно подій, що можуть відбутися чи не відбутися завтра.

Але спочатку, сьогодні в День пам’яті та примирення, поговоримо над тим, яке значення 9 травня має для України.

Перше і найбільш важливе, що треба зрозуміти — російський режим сьогодні намагається присвоїти собі перемогу над гітлерівською Німеччиною. Але кремлівські історики забувають, що із гітлером воювали не русскіє. Із гітлером воював Радянський Союз у складі: українців, росіян, білорусів, казахів, азербайджанців, латишів та інших націй, які входили до його складу. Кожна із республік зробила свій внесок в перемогу над гітлером. І це треба чітко усвідомити.

Понад 2,5 мільйона українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше ніж 2 тисячі стали Героями Радянського Союзу, з них 32 — двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі. За різними підрахунками від 7 до 11 млн. українців загинуло — таку ціну заплатили українці.

Як же нам ставитися до цієї дати?

Із повагою. Бо це частина нашої історії.

Під час Другої світової війни світ боровся із агресором, який бачив себе вище всіх інших, свою націю — особливою, а людей навколо у якості обслуговуючого персоналу і рабів. Якби Гітлер отримав перемогу, Україна, наприклад, не була б незалежною сьогодні, а політична карта в Європі виглядала б як «Німеччина та її васали». Бо диктатори не мають потреби в толерантності до інших. А після смерті гітлера та його посіпак відбулась би нова війна за новий переділ територій.
А тому, саме за право самостійно визначати свою долю і боролися солдати часів Другої світової.

І світ, в якому ми живемо сьогодні, став можливий саме завдяки тій великій перемозі. Саме про це нам і повинні нагадувати свята 8 та 9 травня.

На жаль, путінський режим на цій події розробив слоган «я русскій — значить я апасний» і експлуатує цей наратив в своїх політичних цілях, зневажаючи, тим самим, смерті мільйонів людей. І в багатьох з нас виникає питання, що ж відбудеться завтра 9 травня 2022 року.

Наш канал зараз тезово надасть певні прогнози по завтрашньому дню, а потім ми подивимося чи справдяться вони. Якщо так — ми пояснимо логіку, що привела до цих висновків. Якщо ні — в нас доступ лише до відкритих джерел інформації, а тому прогнози можуть бути неточними. Не обезсудьте, так би мовити.

На нашу думку, завтра принципо сильно не відрізниться від тижнів до цього. Чого завтра не відбудеться: проголошення війни, оголошення в росії загальної мобілізації, ядерного удару, приєднання ЛДНР до росії, референдуму в Херсоні, бойових дій на території Молдови та Придністров’я, параду в Маріуполі.

Буде збільшена кількість ракетних обстрілів. Окрім Маріуполя, Донецької, Луганської, Харківської, Миколаївської та Одеських областей, ракети полетять на прикордонні території західної України.

В промові під час параду путін наголосить на тому, що військова операція іде відповідно до плану і що було знищено військову інфраструктуру, яка загрожувала росії. Тому мети з демілітарізації України досягнуто. Але, відбулася зрада європейськими державами ідеалів перемоги. НАТО підтримує українських націоналістів, постачаючи зброю, тим самим, бажаючи знищення російськомовного населення Донбасу та росії. І на даний момент йде робота по досягнення другого завдання операції — денацифікації України. І ним вже було надано відповідні розпорядження. І далі скаже про велич росії, загниваючий захід, про те як її хочуть знищити, але вони все одно вистоять і оці всі речі.

Такі наші прогнози. Подивимося чи справдяться вони завтра🤷🏻‍♂️

Бережіть себе.
Все буде Україна!🇺🇦

Всім доброго здоров’я!
 
9 травня як день, який будоражив думки українців та світу пройшов.

Ура, шановне панство! Разом із ними було підведено свого роду межу очікувань мобілізацій, повномасштабної та ядерних воїн, парадів, анексії нових територій і ще багато чого.

Всі вже встигли обговорити парад і промову до нього. Надати експертну оцінку стосовно млявості висловлених думок та розпачу в очах російського очільника та його оточення. Проговорити ленд-ліз та шостий пакет санкцій.

Автор нашого каналу задався питанням «а чим я гірший?» і зробив сьогодні те саме відвідавши радіо-ефір. Хто бажає, може просто увімкнути і слухати розмову як аудіо-подкаст.  

Від тих кому сподобалося — палець в гору, посмішку, вогники та інші реакції.  

Приємного переглядо-прослуховування за посиланням.
 
 

Всім вітання та мирного неба над головою!🇺🇦
 
Не було публікацій більше тижня. Виникли несподівані технічні труднощі. Але ми їх так же успішно подолали, як ЗСУ долають москалів. Так що, тепер будемо старатися робити дописи регулярно, як було до цього💪

Почнемо вихід із затяжної паузи черговим радіо-ефіром. Цей тиждень було, навіть, перенасичено подіями безпековими. Це й заявки Швеції із Фінляндією до НАТО, блокування Туреччиною цих заявок, саміт ОДКБ, постачання Україні зброї та ще декілька цікавих сюжетів.

От власне про міжнародну безпеку та її трансформацію йшла сьогодні мова.

А незабаром, на Вас чекає матеріал на тему лобізму в політиці.

Переходьте за посилання. Нагадуємо, що бажаючі можуть слухати розмову як аудіо-подкаст😉

Рекомендуйте канал друзям та знайомим.  Якщо сподобалося — палець вгору, посмішку, вогники та інші реакції.

Приємного переглядо-прослуховування за посиланням.  

На злобу дня: світова продовольча криза — що треба знати?
 
Хліба та видовищ — слова, написані Ювеналом про прагнення громадян Риму в ті часи.

Хліба та свободи — одне із перших гасел, під яким розпочалася Арабська весна. Підвищення цін на продукти харчування стали причиною протестів у Горному Бадахшані (це Таджикістан). А Генсек ООН в Twitter пише про необхідність запобігання урагану голоду та краху глобальної продовольчої системи.

Ми вже з вами говорили про ринок енергоносіїв. Хто не читав і не слухав радіо ефір, то посилання тут і тут.

Радимо оновити в пам’яті, бо принципи роботи ринку продуктів така сама. Він зав’язаний на виробниках, споживачах та логістиці. Для продажу зерна навіть свої біржі є. Більш складним цей ринок є через асортимент продуктів та терміни їх зберігання: зерно, картопля, свіжі овочі та фрукти, молочні та м’ясні вироби тощо.  

І так само як кожна держава не може забезпечити себе енергоносіями через їх обмеженість на своїй території, так само й продовольством. Бо для виробництва початкової сировини (пшениця, кукурудза, соняшник, стада корівок) потрібні родючі грунти. І тут в гру вступає український чорнозем.
Говорячи про дефіцит українського продовольства у світі через клятих москалів, в першу чергу, мова йде про зерно: пшениця, кукурудза, соняшник, ячмінь, овес. Яке постачається як суходолом, так і морськими шлязами. Переважно через Чорне море до Туреччини.

Найбільш залежними від закупівлі продуктів на зовнішніх ринках є азійські та африканські держави і, частково, латинська Америка — саме їх прогнозують як перших, хто постраждає.

Але й європейські держави так само тут. В Німеччині на початку травня вже почали говорити про дефіцит соняшникової олії. Бо так само як і з газом, навіщо вести здалеку, якщо можна купити поряд.

За різними підрахунками 10-а частина світового ринку зерна припадає на Україну. А найближчий конкурент «хто», як Ви думаєте? Вірно — кляті москалі. А ми з ними ще й за одні й ті самі ринки збуту конкуруємо, бо ж сусіди.

Що ми маємо станом на сьогодні.

Розірвані логістичні ланцюжки, в першу чергу, морські. Окуповані території, на яких не проходить посівна кампанія. Заміновані поля, з яких рашистів вже вибили. Вкрадено зерно зі складів. І ще багато-багато аспектів, але ці основні.

Загроза цього полягає в тому, що наступного року буде ще менший врожай, а значить ціни на нього будуть ще вищими. За останні два місяця ціни на пшеницю на біржі виросли майже на 20%. Дефіцит врожаю збільшить їх ще більше. І малозабезпечені держави взагалі не зможуть купляти її через нестачу грошей. А в розвинених державах будуть підніматися ціни, відповідно буде качатися ситуація із внутрішньою політикою.

Цікаво й те, що ціна на рис із азійських держав за останній час так і не змінилися.

І це є проблемою як для міжнародної спільноти, так і для нас. Бо чим довше будуть складнощі у постачанні нашої продукції на міжнародний ринок, тим більше будуть переорієнтовуватися кінцеві споживачі на інших постачальників і тим складніше нам буде повернути ці ринки назад.

Так що в перспективі це дійсно потужна проблема, яку створили хто? Правильно, кляті москалі. Тому однією із наших основних задач сьогодні як держави — це максимально підтримувати постачання, наскільки це можливо для того, щоб не втратити ринки збуту та показати здатність діяти у форс-мажорних обставинах, що у свою чергу буде формувати уявлення про нас як про надійного партнера.

Бережіть себе.
Все буде Україна!

Всім вітання, миру, злагоди і оцього всього.
 
Ми продовжуємо гратися із форматами. Сьогодні черговий радіо ефір, але не у відео форматі на Facebook, а в аудіо закріпленому одразу під цим текстом.

Розмова була про міжнародні кризи викликані війною. Говорили про продовольчу кризу, візит канцлера Німеччини до Африки, азійське турне Байдена та ще декілька сюжетів.


Приємного прослуховування. Не забудьте ставити свої реакції. Нам важливий цей фідбек.