ᚼ БОЛЬШЕВИЗАЦИЯ РФ ПРОДОЛЖАЕТСЯ (и это хорошо)

Запоздалая новость, конечно же, но нельзя о ней не сказать — Конституционный суд разрешил пересмотр итогов приватизации 1990-х

Сроки исковой давности в делах о приватизации, в том числе в 1990-е годы, должны исчисляться не с момента заключения сделки, а с того времени, как завершится прокурорская проверка продажи. Такую норму после решения ряда судов предыдущей инстанции закрепил Конституционный суд России, пишут «Ведомости»

Решение фиксирует приоритет публичного интереса в сохранении социальной инфраструктуры перед частной собственностью, что позволяет власти обращаться с иском об истребовании собственности в любое время

Мы имеем за последние пару лет большое количество примеров варварского изъятия частной собственности в государстве Московском, и даже не у проклятых опольных людей, а у «в доску» своих. По сути, это давно уже не прописанная норма, и у неё нет ни одного объективного ограничителя: закон в стране не функционирует, а западные инвесторы даже не планируют возвращаться на московский рынок ни через пару лет, ни через пару десятилетий

ᚼ Чем же это хорошо?

А тем, господа-станичники, что это ещё один фактор, ослабляющий в перспективе нашего заклятого врага. Нельзя представить вечную, сильную и богатую систему, которая плюёт сама в себя, которая с уничтожением старых врагов активно ищет врагов новых, где даже понятий «стабильность» и «собственность» — просто не существуют

Это — оружие, которым мы в будущем с удовольствием будем пользоваться против врагов Казакии. Если объективно не существует понятия «частная собственность» у предшествовавшей формации, то её изъятие в пользу Казакии и нового класса казачьих промышленников и бизнесменов нельзя классифицировать, как ограбление. Это передел активов несостоявшегося государства в более эффективные руки

А значит, есть вполне законная и справедливая возможность построить новый институт частной собственности «с нуля», без привлечения старых элит на нашу сторону — их и так остаётся всё меньше и меньше, и мы не раз ещё услышим, как очередной министр типа Старовойта «покончит жизнь самоубийством»

Путинская Московия САМА разрешила нам на перспективу финансово (и физически) уничтожить лояльный ей элитарный и силовой класс — за что лично Путину большая благодарность

Ѣзиковъй Ѣртаул | Поддержать нас

Олександр Ефiмович Пивень

(16 червня 1872, Павлівська, Кубанська область — 7 квітня 1962, Дармштадт, Гессен)

— український письменник, збирач і видавець козацького фольклору на Кубані, етнограф, поет, прозаїк, драматург.
Народився в Станиці Павловська в сім'ї псаломщика. Навчався у станичній школі, а потім — у Катеринодарському духовному училищі.

Працював писарем у різних станицях, 2 роки отаманував у Станиці Павловська. Допомагав відомому етнографу м. Дікарєву збирати етнографічний матеріал, а після його смерті продовжив цю роботу самостійно.

Починаючи з 1904, півень опублікував на кубанській балачці збірки Кубанського фольклору «сім куп брехеньок», «Торбина сміху та мішок реготу» «Чорноморські вигадки, або три короби», «Козацькі жарти і сміх всім людям для розваги», «Козацькі розваги», «Збираниці повний мих на забаву і на смих» і ін.у видавництвах Києва, Москви, Харкова. До збірок входили твори Т.Шевченка, М. Вороного, Я. Жарка та інших українських літераторів. Частина збірок складала зібрання українських пісень.

У березні 1920 півень емігрував на острів Лемнос (Греція), а в 1921 — в Югославію.

В кінці 1930-х рр.оселився в Німеччині, жив у будинку престарілих. Цілком присвятив себе філософії і релігії, іноді публікував свої твори в козацьких виданнях "Кубанський край" (Канада) та інших.

В останні роки життя систематизував все написане в рукописному 2-томнику «Кубанський Кобзар».

Помер у Дармштадті (Німеччина).

Таманський Півострів.

Продовжуя тему чорноморської поєзії

Уривок з вірша Олександра Півня "Аршин" (1932)

Ой дорого стоїв
Козачеству лін
— Отой большевицький
Превражий аршин!
Казать про те довго,—
Ввесь світ добре зна,
Яка з того вийшла
Кривава война.
Аршин був на цурку
Козак поломав;
"Товариша" в шию
Долеко прогнав;
Та видно судилась
Недоля гірка,
Бо лиха ще більше
Було в козака;
Взялись коло його
Другі мудрувать,—
Досталось багато
Ще муки зазнать,
Побачив він далі
Ще й других "старшин",
Що мірять хотіли
На свійський аршин:
Що силою брались
Зрівнять козака,
Татарина, горця.
"Хохла" й мужика;
А що з того вийшло,
Усім видно нам:
Згубили народ
В користь ворогам!
Сказать би всю правду,
Та нащо чіпать?
Для чого козачі
Болячки довбать?
Одне сказать треба:
Великий то гріх.
ЯК мірять хто хоче
По своєму всіх;
Коли хто мудрує,
Як той большевик,
Що мучить, народ наш
Дванадцятий рік
Не хоче дать людям
Ні жить, ні дихнуть.
Щоб разом в комуну
Усіх повернуть...


Таманський Півострів

Фрагмент із звернення пана гетьмана Павла Скоропадського до офіцерів, козаків та солдатів
(17 листопада 1918)

Казаки, открыто боритесь с большевизмом. Помните, что под гнетом большевизма погибают в России все истинно трудящиеся и что всякая, даже малая собственность разрушается, что власть захватывается теми, кому терять нечего и что поэтому восстание селян против большевистской власти следует одно за другим. Требую от вас дружно стать на защиту Украины, тем дать мне возможность скорей провести закон о земле и закон о привлечении широких народных кругов к устройству государства. В твердой надежде на помощь Божую и на вашу преданность Родине, я не сомневаюсь в успехе вашего святого и правого дела.

Таманський Півострів.

Наш гурт для дискусії та спілкування