Операція «Аякс»: Як один ефір BBC змінив вектор іранської історії

Історія Ірану XX століття — це не лише зміна династій, а й запекла боротьба за ресурс, який став прокляттям і благословенням регіону — нафту. У 1951 році політична арена Тегерана здригнулася: до влади прийшов Мохаммад Мосаддик, лідер «Національного фронту». Це був не просто чиновник, а символ антиколоніального руху. Його головним кроком стала націоналізація нафтової промисловості, яка десятиліттями перебувала під повним контролем британської «Англо-іранської нафтової компанії» (нині відомої як BP). На той момент Британія отримувала від іранської нафти більше прибутків, ніж сам Іран, що створювало колосальну соціальну прірву. Політика Мосаддика викликала миттєву реакцію Лондона: Британія запровадила морську блокаду, зупинивши експорт нафти, що поставило іранську економіку на межу колапсу.

Однак ключовий поворот стався, коли до справи долучилися США. Спочатку Вашингтон намагався виступати посередником, але в розпал Холодної війни американська адміністрація Дуайта Ейзенхауера почала побоюватися, що ослаблений санкціями Іран може потрапити під вплив СРСР та місцевої комуністичної партії «Туде». Так народилася операція «Аякс» — спільний план ЦРУ та МІ-6 з повалення демократично обраного прем'єра. Проте для успіху змови була потрібна підтримка шаха Мохаммада Реза Пахлаві, який боявся популярності Мосаддика і вагався, чи варто йти на відкритий конфлікт. Щоб переконати монарха, що за планом стоять саме уряди наддержав, було використано психологічний трюк: шах мав почути секретний сигнал у радіоефірі. У ніч на 16 серпня 1953 року диктор перської служби BBC замість звичної фрази «Зараз північ» вимовив: «Зараз рівно північ», що стало зеленим світлом для початку активної фази перевороту.

Незважаючи на першу невдачу та втечу шаха з країни, агенти спецслужб, зокрема Керміт Рузвельт, зуміли мобілізувати частину військових та проплачені натовпи на вулицях Тегерана. Мосаддика було заарештовано, а шах повернувся на трон, встановивши режим жорсткої особистої влади, підкріплений підтримкою США. З наукової та історичної точок зору, цей епізод є хрестоматійним прикладом «proxy-politics» — політики через посередників. Хоча західні спецслужби вважали операцію своїм тріумфом, вона заклала міну сповільненої дії. Придушення світської опозиції в особі Мосаддика залишило єдину нішу для спротиву — релігійні структури, що зрештою призвело до Ісламської революції 1979 року. Таким чином, «мат» у три ходи, поставлений іранській демократії в 1953-му, обернувся для Заходу стратегічним цугцвангом, наслідки якого ми спостерігаємо в геополітиці Близького Сходу й донині.

@istorium_ua