Виступила на конференції в Лугано та анонсувала другий Саміт перших леді та джентльменів.

План дій — замість перебільшених ризиків. Приймати сльози та сум дитини — замість того, щоб намагатися її постійно розвеселити. Підтримувати малечу, доки її мама чи тато на війні, це дуже складне завдання для дорослих, що замінюють батьків.

Тому психологиня Марія Сичинська підготувала для них низку порад у форматі як «варто» й «не варто» робити.

➕Приміром, варто спокійно, впевнено й обережно проговорювати з дитиною план дій, якщо є ризик втрати одного або ж обох батьків. Для наймолодших можна розповісти історію у вигляді казки про «хрещену маму», яка обов’язково не лишить малюка в біді. Старшим дітям варто дати контакти необхідних служб та дорослих. Повторюйте: це запасний план і радше за все він не знадобиться.

➖Не варто ж — налаштовувати дитину на найгірше, постійно перебільшувати ризики, щодня говорити про можливу загибель батьків. Якщо відчуваєте, що не можете впоратися з емоціями — краще самому звернутися до психолога.

➕Варто фільтрувати та обговорювати новини, що їх отримує дитина, щоб побачене чи почуте її не травмувало. Користуйтеся сервісами для батьківського контролю, а з підлітками, яких обмежити складніше, обговорюйте новини, які вони почули — щоб спростувати чутки та зменшити рівень тривожності.

➖При цьому асболютно не варто обговорювати з іншими дорослими будь-які тривожні новини при дитині. Ви можете дозволити собі емоцію чи неперевірений факт, а дитина буде його постійно розвивати в голові.

❓Як варто говорити з дитиною про смерть, витримувати баланс між об’єктивною реальністю та надмірною турботою, як правильно підтримувати зв’язок з батьками - далі у картках, які підготувала психологиня.

👨‍👩‍👧Понад 1 000 українців пройшли спеціальне навчання та готові прийняти у свою сім’ю дитину, яка під час війни залишилась без піклування дорослих.

📍Ці родини пройшли усі етапи відбору програми «Дитина не сама». Проект стартував у березні, й до кінця червня 21 тисяча людей захотіли надати прихисток дітям.

Тепер служби у справах дітей по всій Україні мають список сімей, до яких можна звернутися, коли з’явиться потреба влаштувати дитину. В майбутньому ж його використають, коли повернуть можливість повноцінно влаштовувати дітей до всіх форм сімейного виховання.

❗️В Україні до війни 90 тисяч дітей перебували в інституційних формах виховання — а наша головна ціль — «родина для кожної дитини». Тож, сподіваюся, завдяки цій програмі патронатних сімей ставатиме більше.

🔔Нові сесії для навчання відібраних сімей заплановані на початок липня. У телеграм-боті @dytyna_ne_sama_bot можна залишити заявку, а на сайті дізнатися більше про програму.

Загальнонаціональна програма “Дитина не сама” — ініціатива Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, створена і запущена Офісом Президента України, спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Міністерством соціальної політики України.

Росія знищує наші бібліотеки – вже кілька сотень, включно зі шкільними...
Однак культура й, зокрема, книга, на щастя, мають не тільки матеріальний вимір. Це те, що не знищити ракетами й бомбами. Це той випадок, коли на місці знищеного одразу постає нове.

У бібліотеках Європи одна за одною відкриваються «Українські книжкові полички».
Ми задумували цей проєкт ще в мирні часи як клуби культурного обміну. Це невичерпне джерело інформації для тих, хто хоче більше дізнатися про Україну та її літературу.

Нещодавно ми анонсували появу перших поличок.
Сьогодні я рада повідомити про нові країни, де бібліотеки поповнилися українською літературою: Туреччина (Національна президентська бібліотека), Естонія (Естонська національна бібліотека), Литва (Центральна бібліотека Вільнюського міського управління), Словаччина (Міська бібліотека в Братиславі), Швеція (бібліотека в центрі Kulturhuset у Стокгольмі), Чехія (Міська бібліотека в Празі). Невдовзі «Українські книжкові полички» з’являться в мережі міських книгозбірень Відня.

Дякую нашим посольствам у цих країнах, Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine, Міністерство культури та інформаційної політики України, а також ДУ Український інститут книги.

Наші вимушені переселенці за кордоном, у десятках країн Європи, зможуть взяти книжку рідною мовою собі чи дитині. І відчути, що Батьківщина – близько. На відстані книги!