Війна не ставить на паузу домашнє насильство. Тож дуже важливо, що попри все в Україні відкриваються притулки, де постраждалі від нього можуть нарешті бути в безпеці.

Днями черговий шелтер відкрили у Березівській громаді на Житомирщині. Він збудований у рамках виконання зобов’язань за “Партнерством Біарріц”, до якого Україна приєдналася два роки тому. Тоді було ухвалено низку законів для створення рівних можливостей, а також виділено 274,2 млн грн субвенції на притулки і підтримку постраждалих від домашнього насильства.

У шелтері є дитячі кімнати, кухні — щоб людина могла провести там скільки потрібно часу, обміркувати свою ситуацію і впевнитись у тому, що подібного ставлення не має бути у її житті.

Минулого року лише згідно офіційної статистики через домашнє насильство за допомогою звернулося 325 тисяч українців. Однак багато хто мовчить: не прийнято «виносити сміття з дому», бо засудять знайомі, бо є відчуття приреченості. Тож надзвичайно важливо, що шелтерів ставатиме лише більше — це, окрім всього, є умовою Стамбульської конвенції, яку Україна нещодавно ратифікувала.

​​«У той момент, коли у вас звичайний день – вдалий чи невдалий, робочий чи вихідний, – у нас гинуть люди, діти. Такі самі діти, як французькі, – які ходять у школи та на гуртки, полюбляють TikTok і посидіти в Інтернеті, вірять, що світ відкритий для них… Це дуже важко усвідомлювати, я знаю. Людська психіка завжди хоче захищатися від того, що травмує. Але відгородитися від війни в сучасному світі не можна. Світ просто не має стін від цього…»

🇺🇦🇫🇷 Поспілкувалася з журналістами провідної французької газети Le Monde, яку заснував іще Шарль де Голль у 1944 році. З початку російської агресії Франція приймає тисячі українців. Зокрема, дітей з онкологією, щоб вони продовжили лікування. Але французи хочуть знати, чим іще можуть допомогти. Завжди в таких випадках кажу: не звикайте до війни. Тільки так можна перемогти.

Відомий синдром уцілілого знайомий зараз дуже багатьом українцям. Це коли ти в безпеці, а хтось – ні, і ти відчуваєш за це провину. Але це неправильно: ти вцілів – значить, дав країні змогу жити далі. Країна – це ти. Треба вижити!

В ефірі популярної французької телепрограми C à vous, яка виходить на каналі France 5, відповіла на запитання, яке часто ставлять іноземні медійники: як ми, українці, тримаємося?

Зранку Київ здригнувся від ракетного удару. І навіть ті, хто за тисячі кілометрів, здригнулися від фото руйнувань багатоповерхівки, де семирічну дівчинку рятувальники витягують з-під завалів. Ще одна ракета влучила у дитячий садок.

Ризик опинитися під завалом нині є в кожного українця. У МОЗ розповіли, що внаслідок цього у людини може розвинутися небезпечний стан — синдром довготривалого здавлення. Уламки зруйнованих споруд, масиви ґрунту давлять на кінцівки, людина перебуває у нерухомому стані, внаслідок чого порушується кровопостачання та розвивається ішемія й пошкодження м’яких тканин.

❓Як надати першу допомогу при цьому невідкладному стані?

📍Негайно викличте швидку, а поки розпитайте у потерпілого усі умови отримання травми. Спитайте, як довго людина була під тиском? Якщо вона без свідомості, слід вважати, що більше 10 хвилин. Усю інформацію передайте медикам.

📍Якщо з моменту стискання пройшло менше 10 хв, звільніть стиснену частину тіла. Якщо є рана — накладіть пов’язку, щоб зупинити кровотечу. Переламану кінцівку потрібно знерухомити за допомогою шини чи підручних засобів.

📍Якщо пройшо більше 10 хвилин, звільняти стиснуту частину не потрібно — звісно ж, якщо нема гострої небезпеки. Коли ж потрібно терміново евакуювати людину, перед звільненням стиснутої частини накладіть кровоспинний джгут, вкрийте постраждалого термоковдрою (чи звичайною).

На жаль, усі ми нині маємо знати, як надати першу медичну допомогу. Війна не припиняється — у жодному куточку України.

🎞Днями на Sheffield DocFest — найбільшому у Великій Британії та третьому за величиною у світі фестивалі документального кіно відкрився Сезон культури Велика Британія/Україна.

Сезон, приурочений до 30-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Великою Британією, відкрився світовою прем‘єрою стрічки «День українського добровольця» Володимира Тихого. Всього ж на фестивалі покажуть десять українських фільмів, а також чотири відеороботи та вісім проектів у розробці в рамках індустрійної секції.

🎬Доєдналася до відкриття через відеозвернення, щоб подякувати кожному, хто нині допомагає українцям, та уряду Великої Британії за стратегічне партнерство — адже сезон є його справжнім втіленням.

Коли російська агресія в Україні починалися, ми відклали усі культурні заходи. Бо вагалися, чи доречне мистецтво під час війни? Але невдовзі зрозуміли – саме під час війни воно дуже доречне. Кожен звук музики, кожен кадр фільму є культурним фронтом, який протистоїть хаосу.

Я хочу, щоб українські сезони стали територією свободи і правди – про те, що відбувається в Україні. І щоб, попри забаганки всіх диктаторів, ця свобода завжди залишалася в світі.

📍Програма Сезону налічує 24 мистецькі, освітні та комунікаційні проєкти у 6 містах та на ключових культурних подіях Великої Британії. Частина заходів відбудеться онлайн на локаціях у всьому світі, об’єднуючи різноманітну спільноту митців.

🔗Сезон культури Велика Британія/Україна був ініційований і розроблений British Council Ukraine та Українським інститутом за сприяння Міністерство закордонних справ України та Посольства Великої Британії в Україні. Детальніше на офіційному сайті Сезону: https://ukuaseason.org

#ukuaseason

​​🇺🇦 🇩🇪 Як довести дітям, які опинились у підвалах під бомбами, поруч із пораненими чи загиблими близькими, що життя має сенс, що у світі залишилося щось хороше для них? Розповіла про українських дітей, які постраждали у розв’язаній Росією війні, німецькому виданню Die Welt. Інтерв’ю вийшло в недільному випуску – Welt am Sonntag.

Відповіддю на ці зовсім не риторичні запитання стала започаткована мною Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Найкращі фахівці світу мають навчити наших спеціалістів боротися з наслідками травматичних подій, спричинених війною в цілої країни. Бачу нині лише такий дієвий варіант допомоги. Я точно не хочу, щоб українські діти залишилися травмованими на все життя. Ми маємо повернути їм віру у світ, що відкритий для них.