Сьогодні українські мами мали б отримувати квіти, дитячі малюнки та усміхатися. Однак війна прийшла у їхній дім – і День Матері відчувається зовсім інакше.

Українська мама Тетяна Близняк годує донечку у метро. Фреска, що її називають “українська мадонна”, з’явилась у храмі Неаполя — тільки мадонна у капюшоні та спортивному костюмі, бо так зручніше бігти у сховище.

Українська мама Ганна Тузова вивезла двох дітей до Польщі і відкрила там благодійний центр для дітей з аутизмом. Вона вже вдруге тікає від війни, бо в 2014-му залишила рідний Донецьк. Це її друга спроба допомагати дітям.

Українська мама 5-річного Михайлика із Миколаєва закрила його своїм тілом, коли росіяни обстріляли їхню автівку, що намагалася вирватися із окупації. Вона загинула, щоб Михайлик жив.

Українська мама, психологиня полку Азов Наталя Луговська втратила на війні сина, та все одно залишилась із полком до кінця. Нещодавно вона загинула, захищаючи Україну.

Українська мама зараз везе в евакуаційному потязі двох своїх і ще двох “чужих не буває” дітей. Вона пакує гуманітарку, починає нове життя у новій країні, мріючи, як повернеться додому, сидить у окопах та у підвалах під обстрілами.

Вона не лише мама, а й захисниця. Вона – свідчення нашої перемоги. Зі святом усіх українських мам 👩‍👦

«Вражена хоробрістю українських матерів», — сказала журналістам перша леді США Джилл Байден, описуючи свій візит до школи в Бухаресті разом з першою леді Румунії Кармен Йоханніс у суботу. Після того, як вона поспілкувалася з маленькими українцями та їх мамами, Джилл додала емоційне відео у свій Twitter та запевнила: «Українці дійсно знають, що ми разом з ними".

Щодня я бачу реальну допомогу жінок – світових лідерок. Політкині, культурні діячки, зірки шоубізу – всі вони об’єднані однією метою: протистояти російській агресії.

“Україна переможе в цій війні, і ми стоятимемо за неї” – слова, що їх озвучила прем’єр-міністерка Швеції Магдалена Андерссон під час Конференції донорів для допомоги Україні, іллюструють цю підтримку.

«Свідчення з України нагадують нам про найгірші моменти в європейській історії, звірства, які, ми думали, ніколи знову не переживемо знову… Моє серце з усіма українцями, які страждають», – сказала прем’єр міністр, анонсувавши чергову гуманітарну підтримку Швеції.

Днями дружина Стінга Труді Стайлер завітала до волонтерського центру Help Ukraine Center у Любліні, де знайшли свій прихисток понад 200 українських біженців. Зустрілася, щоб почути особисто про пережите ними й запропонувати свою допомогу.

«Ми любимо вас. Ми підтримуємо вас. Ми продовжуватимемо стояти з вами, поки весна не повернеться до прекрасної України», — написала Стайлер на стіні пам’яті.

Вдячна усім серцем за цю підтримку. Завдяки їй весна – нехай не календарна – обов’язково повернеться до України 💙💛

Побачила Ужгород воєнного часу – неймовірно квітнуть сакури, але замість туристів у архітектурній пам’ятці 18 сторіччя «Совине гніздо» – найбільший у Закарпатті хаб для прийому біженців. Його сучасність дуже контрастує (і, додам, класно контрастує!) зі старовиною місця.

Дякую волонтерам та адміністрації міста за величезну працю: у 112-тисячному місті зараз 60 тисяч переміщених осіб! 44 % – жінки, 34 % – діти. Прибуваючи з найгарячіших точок, усі вони проходять через «Совине гніздо» – буває до 800 людей за день.
Тут і нагодують, і нададуть психологічну допомогу. Підшукають усе: від дитячого візочка та одягу – до необхідних медикаментів і житла. І все це – 30 волонтерів, які чергують цілодобово.

Саме із «Совиного гнізда» найнеобхідніші речі – продукти й питна вода – щодня роз’їжджаються по 30 центрах розміщення біженців. Отакий осередок тепла і допомоги, справжнє «гніздо». Надійне і спокійне.

А в одній із найстаріших лікарень міста – імені Новака – лікуються ті, завдяки кому всі люди «Гнізда» можуть бути в безпеці: 32 українських поранених воїни. Мені особисто вдалося подякувати їм за кожен день нашої безпеки. І знаєте, що я почула? «Нема за що». Ці мужні чоловіки навіть не вважають себе героями. Кажуть, це – їхня робота. Саме за це і воюють. Щоб був травень, і сакури, і дитячий візочок із маленьким пасажиром під мирним небом. У будь-якому місці. У всій країні. 💙💛

Давно хотіла особисто сказати: «Дякую за підтримку». І ось перша леді США Джилл Байден – в Україні, в Ужгороді! 🇺🇦🇺🇸

Це великий вчинок з її боку, адже кожен, хто приїздить зараз в Україну, не може почуватися у стовідсотковій безпеці. Як і кожен з нас. В Україні немає зараз безпечного місця. Буквально напередодні – страшна новина: росіяни скинули авіабомбу на школу в Білогорівці на Луганщині. Загинуло 60 людей… Одні з перших слів Джилл були про них.

І все-таки Ужгород – наш тил: саме тут, у найбільшому хабі Закарпаття, знайшли прихисток і порятунок тисячі переселенців зі Східної України – матусь і дітей.

Разом із Джилл відвідали у місцевій школі переселенців з Чернігова, Київщини, мого рідного Кривого Рогу та багатьох інших міст України. Щоб знайти безпеку та спокій, вони їхали багато годин. А до того понад місяць витримали під щоденними російськими обстрілами…

Сьогодні вони усміхалися разом із нами, але можна уявити, що відбувається в їхніх душах. Тож поділилася з Джилл деталями про новий проект – національну програму психологічної допомоги. Бо кожен українець нині зазнав психологічної травми – в окупації, у вимушеній еміграції, під обстрілами, втрачаючи близьких. Плачучи й нервуючи щодня. І таку саму невидиму травму, на додачу до фізичних ран, дістають і наші захисники.

Отже, хочемо просити американських колег поділитися досвідом. У США – потужна програма відновлення після посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Джилл погодилася, що це важливо. До візиту в Україну вона вже встигла поспілкуватися з українськими жінками в Румунії та Словаччині. І найчастіше чула від них питання, чому Путін хоче їх убити…

Мабуть, весь світ не здатний на це відповісти. Але що ми можемо – то це заохотити людей жити попри всі замахи на їхні життя й довести їм, наскільки вони безцінні.

Ось такий вийшов день, до речі, День матері, з яким і привітали одна одну і всіх матусь, яких зустріли. 😊