‼️Чи уявляли ви, як це переживати війну, маючи аутизм? Люди у спектрі різні, об’єднує їх надзвичайна чутливість до станів інших людей. Навіть не розуміючи війни, вони її відчувають. І це справжня катастрофа.

«Мій Петро не зрозумів, що таке війна, і слава Богу. Знаю, що ті його крики – то була я. Крик став його основним видом комунікації». Це пише мама дитини із аутизмом Анастасія Степула – вона також давній експерт наших проєктів з безбар’єрності.

Сьогодні – Всесвітній день поширення інформації про цей стан. Під час війни таким людям в Україні особливо важко – адже вони особливо прив’язані до всього звичного.

Тим, хто виїхав у безпеку, теж не легше. Аби отримати доступ до знань і розвитку за кордоном – треба підтвердити діагноз на новому місці.

Ми починаємо роботу із нашими посольствами та моїми колегами – першими леді світу. Прошу їх спростити процедуру підтвердження таких діагнозів. Щоб мами не чекали місяцями.

Вище соціальна історія, яку батьки можуть використовувати для пояснення ситуації.

Із 24 лютого 2022 року у нас почався новий відлік життя. І боротьби за нього. Життя українців розділилося на "до" та "після" 24|02.

Втрата близьких. Втрата дому. Розлука. Переїзд у невідомість. Зруйноване рідне місто. Війна – це драматичні історії мільйонів українців. В чат-боті "...відлік... 24|02" кожен охочий може поділитися своєю. Щоби втрати, біль, розбиті мрії – не роз’їдали зсередини. Щоби можна було все це пережити разом. Бо зараз історія кожної окремої людини – це історія творення нашої державності, тут і зараз. Ти – важливий! Твоя історія – важлива! Розкажи її! Переходь за посиланням. https://t.iss.one/countdown2402bot

Вже почала отримувати ваші особисті історії війни у наш щойностворений чат-бот (https://t.iss.one/countdown2402bot).

Дякую за вашу довіру! Поділяю ваш сум, біль, занепокоєння, надію. Нехай про все прожите вами дізнається кожен, особливо в такий день, коли нас усіх об’єднує біль за загиблими – вбитими мешканцями Бучі, Ірпіня, всієї звільненої Київщини.

Але про біль треба говорити. Проговорювати. Це полегшує серце. І може стати важливим свідченням, яке допоможе покарати винних. Ми всі зараз, наскільки це в наших силах, повинні говорити і свідчити. Для себе і для тих, кого вже не повернути.