🔔 Тисяча українських дітей у цій школі спокійно вчаться у світлих класах. Радісно вибігають на перерву – їхні уроки перериває лише дзвінок, не сирена. Тисяча українських дітей тут мають друзів, ігри, перші закоханості – нормальне дитинство.

🇵🇱 Сьогодні у Варшаві побувала у чудовому українському навчальному закладі – школі «Материнка» імені Дмитра Павличка. Її створили ще у 2017 році завдяки Фонду «Український освітній центр». Спочатку в «Материнці» навчали і за українською, і за авторськими програмами. А вже за два роки школа повністю перейшла на програму нашого МОН, тож учні мають змогу отримувати українські освітні документи.

Звісно ж, у лютому розмірене життя школи змінилося. Вона прихистила українських учителів – понад 60 педагогів знайшли тут роботу. У закладі почали незапланований набір учнів. Зараз батьки зі спокійним серцем зранку проводжають їх на уроки: діти в безпеці, до того ж навчаються рідною мовою 📖

У Дмитра Павличка, на честь якого названа школа, є вірш, що його, певно, багато хто з нас пам’ятає з дитинства. Називається він «Де найкраще місце на землі» і закінчується рядками: «Всі народи рівні. А земля там найкраща, де вродився ти!» Дуже хочу, щоб наші діти повернулися додому, де на них чекали б рідні школи – й такі ж безпечні 🇺🇦

Відвідала у Варшаві школу «Материнка» – тут нині навчається близько тисячі українських дітей і знайшли роботу понад 60 наших вчителів 🇺🇦🇵🇱

🇺🇦 Українська література – там, де українці. Уже 18 «Українських книжкових поличок» відкрито по світу: у Австрії, Туреччині, Литві, Словаччині, Швеції, Чехії, Франції, Нідерландах, Греції, Латвії, Фінляндії, Йорданії, Хорватії, Лівані, Республіці Корея, Японії, Бельгії та Албанії. Дві з них – у Республіці Корея та Греції – відкрилися зовсім нещодавно, у вересні.

🇵🇱 І вчора, відвідуючи Польщу, мала нагоду особисто передати нові українські видання Головній бібліотеці Мазовецького воєводства (Варшава) – одній із найбільших та найстаріших публічних бібліотек Польщі.

📖 На книжкову поличку стануть дорослі й дитячі видання, які дадуть змогу нашим громадянам читати рідною мовою. А іншим – якнайкраще зрозуміти Україну, українців та познайомитися з нашою історією, філософією, культурою.

Власне це і є метою проєкту – взаєморозуміння через культуру. Тим паче що саме Польща прийняла найбільше моїх співвітчизників 🤝

Мала нагоду побачитися з ними сьогодні – з тими, кого Польща зустрічала гарячими канапками на кордонах та дитячими візочками на перонах – у подарунок замість втрачених удома.

Нині наші діти тут вчаться, мами облаштувались і працюють, але всі живуть новинами з України. Пишаюся та вдячна українській громаді в Польщі, яка дуже допомагає батьківщині, навіть дистанційно. Усі ми в ці дні випробування намагаємось бути там, де ми найкорисніші. Для того щоб одного дня нарешті опинитися там, де серце 💙💛

«Українська книжкова поличка»реалізуються спільно з МЗС України, Мінкультом, Українським інститутом книги у співпраці з Держкомітетом телебачення і радіомовлення України. Проект у Варшаві втілений завдяки донорській підтримці Київської школи економіки (KSE).

📖 Поповнила «Українську книжкову поличку» Головної бібліотеки Мазовецького воєводства у Варшаві – передала нові українські видання. Також побачилася з українцями, для яких і прагнемо за допомогою книг побудувати культурний місточок з домом. 🇺🇦 🇵🇱

🇺🇦 Нам уже не треба вчити наших дітей патріотизму на прикладах із підручників, адже вони відчувають його щохвилини – зі свого повсякденного життя. Вони знають: патріотизм у тому, що ти готовий захищати тих, кого ти любиш і поважаєш. І наші діти це засвоюють щодня. Але ціна цього – їхнє нормальне дитинство…

Розповіла найстарішій американській суспільно-політичній програмі 60 Minutes про життя українців в умовах російської агресії. Як батьки мусять відправляти дітей до школи із тривожним рюкзачком, де має бути вода, запас їжі, змінний одяг… Як мама я сподіваюся, що не буде жодної ситуації, коли ця валізка може знадобитися. Але мусимо вчити дітей бути готовими до всього. Зокрема до того, що нормальний світ щохвилини може перетворитись на випробування.

🤝 Але хоч як важко зараз українцям, маленьким і дорослим, за ці місяці боротьби із загарбником ми надали одне одному як ніколи багато взаємодопомоги. І у нашому суспільстві склалося стійке розуміння, що людина має бути у центрі всього. Людиноцентричність – ось наш принцип, який маємо зберегти в усіх сферах і після перемоги 💙💛

💪 Надихнутися стійкістю 10 людей, що пройшли крізь життєві потрясіння та вистояли, пропонують українцям у соціальному проєкті «Сила Стійких». Це онлайн-конференція, основна мета якої: допомогти людям подолати травматичні наслідки війни.

🫂За останнім дослідженням МОЗ, понад 90% українців мали прояви хоча б одного з симптомів ПТСР, 57% — перебувають у зоні ризику розвитку. Тож автори проекту називають його терапевтичним експіріенсом — подивившись відео, можна із чужого досвіду переконатися: навіть після найсильнішого болю чи втрати може бути життя, якщо знайти в собі сили рухатися далі.

🎤Спікерами проекту стали люди зі світовим ім’ям, як-то психолог Едіт Егер, що підлітком вижила в Аушвіц, чи філіпінська активістка Джоана Сустенто, що втратила рідне місто та усю сім’ю в тайфуні. А також українці, які пройшли крізь ув’язення, вижили на війні, пережили втрати близьких людей та важкі хвороби, однак не зламалися.

#️⃣ Автори проєкту закликають не лише дивитися історії, а й ділитися власними переживаннями з хештегом #моясила — щоб так, через проговорювання травми, швидше її подолати.