Сьогодні світ з ініціативи ООН вшановує жертв тероризму. Україна також. Бо постійні бомбардування Росією наших мирних міст та сіл, прицільні обстріли торгових центрів, лікарень та шкіл, катування і вбивства на окупованих територіях — є ніщо інше, як тероризм.

Існує багато визначень тероризму. Однак насамперед — це вбивство невинних людей, аби залякати решту суспільства чи спільноти. Саме те, що постійно робить Росія.

У цей день хочу поділитися проєктом «Закриті очі» — його автори планують скласти повний мартиролог жертв російсько-української війни серед цивільного населення, щоб зберегти пам’ять про загиблих українців.

Нині тут понад дві тисячі імен. Кожне ім’я — невимовний біль. «Загинула разом із сином Владиком під час обстрілу», «загинув від мінометного обстрілу у власному дворі», «викрадений з дому і розстріляний». Жах, коли бачиш три однакові призвіща підряд, розумієш: загинула уся сім’я.

У мартиролозі можна додати інформацію про загиблу людину. Це важливо не лише для збереження пам’яті — свідчення про таку кількість жертв допоможуть нам досягти справедливості: щоб міжнародна спільнота визнала Росію державою-спонсором тероризму.

Сьогодні – місяць із дня проведення другого Саміту перших леді та джентльменів. Започатковуючи Саміт, я хотіла, щоб він був не просто заходом раз на рік, а постійною платформою для взаємодії. Щоб разом із першими леді працювати над видимими й осяжними результатами, я розпочинаю серію розмов зі своїми колегами.

Саме про проміжні результати другого Саміту й про наші плани йшлося під час відеоконференцій, які вже відбулися. Один із них – перші 57 нових реанімобілів, які закупило МОЗ у межах коштів, що надійшли з 51 країни світу на платформу UNITED24 @u24_gov_ua. Вони рятуватимуть українців у гарячих точках. Допомагатимуть нашим медикам на найважчому, першому етапі, коли потрібно встигнути довезти.

Ми запустили збір коштів перед початком цьогорічного Саміту перших леді та джентльменів. Збір триває, адже реанімобілі потрапляють під обстріли та виходять з ладу. Отже, таких автівок Україні потрібні сотні.

Поспілкувалися з дружиною Президента Європейської ради Амелі Дербаудренгієн 🇪🇺, першою леді Латвійської Республіки Андрою Левіте 🇱🇻, першою леді Белізу Россаною Марією Брісеньо 🇧🇿 та дружиною Президента Ісландії Елізою Рейд 🇮🇸.

Говорили про гуманітарну допомогу Україні, забезпечення наших постраждалих громадян протезами та реабілітацію поранених, їх психологічну підтримку й допомогу нашим тимчасовим переселенцям.

Для мене важливо поділитися тим, що нам уже вдалося й чого ми ще можемо досягти, об’єднавши зусилля. Адже назва нашого цьогорічного саміту «Україна та світ: майбутнє, яке ми (від)будуємо разом» не втрачає актуальності.

Наші діти народжуються – незалежно від того, що пологи приймають у сховищах.
Наші медики рятують поранених – незалежно від того, наскільки понівечена дорога до лікарні.
Наші вчителі відмовляються навчати чужої історії – незалежно від того, чим їм погрожують окупанти.
Наші люди висаджують квіти в парках – незалежно від того, що вчора туди прилітали снаряди.
Незалежно від того, вдома ми чи тимчасово за кордоном, усі ми сьогодні б’ємося за нашу незалежність.
Зі святом нас, українці! Ми і є незалежність! 🇺🇦

Video by Banda Agency

Мама та двоє хлопчиків були вдома в селищі Чаплине, коли прилетіла перша російська ракета. З-під завалів дістали сусіди. Але не всіх живими – 11-річна дитина загинула... Наступні російські ракети, які поцілили в місцеву залізничну станцію, вбили ще одну дитину – шестирічний хлопчик згорів в авто поряд… Тепер, коли пошукові роботи завершено, ми знаємо, що внаслідок російського удару по мирному селищу на Дніпропетровщині загинуло 25 людей…

Росія і далі вбиває наших дітей і руйнує наші сім’ї. І особливо держава-терорист хотіла нам горя саме в День Незалежності – обстріли не вщухали по всій країні. У лікарнях – поранені, найменша з них – дворічна дівчинка з Дніпропетровщини…

Коли в мене запитують, що найжахливіше було за ці пів року російської агресії, я чесно кажу, що найжахливіше – щоразу. Щоразу, коли гинуть мирні люди, діти в Харкові, Одесі, Миколаєві, Чернігові, на Сумщині, Київщині, у Краматорську, Кременчуку, Вінниці… Тепер найжахливіше сталося в Чаплиному. В День Незалежності, яку держава-терорист так і не змогла в нас відібрати. За що й мститься мирним людям.

Чи треба казати, що так не має бути? Що діти не повинні горіти в автівках і гинути від ракет? Я хочу, щоб весь світ побачив Чаплине. Щоб запам’ятав новий злочин Росії, як запам'ятаємо ми.