Юлія, мама двох дітей, рік і сім місяців провела в ув’язненні на тимчасово окупованій території. Щоб змусити її підписати сфабриковане зізнання у «шпигунстві», росіяни залякували жінку тим, що відправлять синів до інтернату. В окупованому Чистяковому хлопці тим часом відвідували школу, наскрізь просякнуту російською пропагандою.

🕊 У 2022-му, під час одного з великих обмінів, Юлію серед 108 інших жінок вдалося звільнити. Але знадобилося ще кілька місяців, щоб повернути на підконтрольну Україні територію її дітей.

У річницю повномасштабного російського вторгнення, яке поламало долі стільком українцям, тисячі дітей і батьків усе ще – полонені Росії. Ця тема особливо болить. У більшості випадків росіяни утримують батьків у тюрмах, а дітей віддають до інтернатів. Вони не мають інформації одне про одного й живуть у постійному страху за безпеку найближчих.

🇺🇦Україна робить усе можливе, щоб допомогти цим людям: визволити, возз’єднати, повернути на батьківщину.

👥 Сьогодні зустрічаємося широким колом: врятовані й рятівники – люди, які займаються визволенням із російського полону та подальшою реабілітацією повернених. Серед них – Максим Максимов, Bring Kids Back UA; Олена Розвадовська, голова фонду «Голоси дітей»; Юлія Тукаленко, психолог, «Голоси дітей»; Наталія Ємець, психолог Української мережі за права дитини.

Вдячна, що почути про досвід тих, хто пережив полон, і тих, хто рятує, сьогодні змогла також Іветт Купер – державна секретарка в закордонних справах, справах Співдружності та розвитку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

🇬🇧 Велика Британія активно сприяє міжнародним зусиллям у межах ініціативи Bring Kids Back UA, забезпечуючи дипломатичну, правову, гуманітарну та інформаційну допомогу. Критично важливу підтримку надає Велика Британія і в питаннях пошуку викрадених дітей та верифікації даних.

Ця країна запровадила чотири пакети санкцій у зв’язку саме з викраденням і примусовою депортацією українських дітей.

🤝 Цінуємо всю підтримку з боку Британії та кожного міжнародного партнера на шляху до порятунку кожної родини, яку розлучила Росія.

Дитина, що загубилася, – нічний кошмар, мабуть, кожної мами. Не знати, чи в безпеці твоє дитя, – така невідомість лякає. Це страх майже кожної дитини – бути загубленою, не знати, коли знову побачиш маму чи когось із близьких, не мати поруч людей, яким довіряєш. Для майже 20 тисяч юних українців, яких викрала Росія, це вивезення з батьківщини – не просто зміна місця проживання. Для них це майже завжди ізоляція, тиск і системні спроби вплинути на їхню ідентичність і світогляд.

🔺 На початку вторгнення у міру того, як окупаційні війська захоплювали населені пункти, звідти вивозили дітей просто дитячими будинками, цілими закладами. Персонал цих закладів не міг чинити опору людям зі зброєю. Так само масово вивозили дітей, чиїх батьків убили в Маріуполі та інших зруйнованих населених пунктах.

👥 Десятки родин були розлучені на так званих пунктах фільтрації, коли сім’ї намагалися виїхати із зони бойових дій. Батьків, що викликали якісь підозри в окупантів, відправляли до місць утримання, а дітей – до інституцій у Росії.

Знаємо, як дітей вилучають із родин на окупованих територіях, приходячи зі зброєю. І тому багато українських сімей змушені переховувати малечу, буквально не випускати з дому.

Представники окупаційних адміністрацій наполегливо пропонують відправити дитину на так зване оздоровлення в табір. У разі відмови погрожують вилученням із родини.

Знаємо, що дітям змінюють імена й прізвища, і тоді їх особливо важко знайти в електронних системах.

Окрема загроза нависла над старшими підлітками, що перебувають зараз у Росії. Після досягнення повноліття їх призивають до армії, що означає ризик участі у війні проти України.

🌍 На міжнародній конференції «Bring Kids Back UA: Повернення українських дітей додому» в Португалії про свій досвід розповіли українські діти, яких вдалося повернути в Україну з Росії зусиллями Міжнародної коаліції за повернення українських дітей. Розмову модерувала Дар'я Герасимчук, Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації.

Сподіваюся, учасники конференції з усього світу їх почули й допоможуть у поверненні тих щонайменше 20 тисяч юних українців, які все ще в полоні.

🤝 Дякую за організацію заходу Посольству України в Португалії, Посольству Канади в Португалії, Національному агентству Erasmus+ Juventude / Desporto e Corpo Europeu de Solidariedade.

За п’ять років у темі безбар’єрності було пройдено багато. Від перших кроків, перших дискусій на цю тему, коли для багатьох вона розкрилася ширше, ніж тема про людей з інвалідністю, і до сьогоднішнього етапу, на якому кожне міністерство реалізує власний проєкт безбар’єрності. Загалом – 25 проєктів, які охоплюють усі сфери суспільного життя.

🌍 Сьогодні відбулося перше в цьому році засідання Ради безбар’єрності, яке, як завжди, зібрало представників уряду, голів профільних комітетів Верховної Ради, представників ООН, Ради Європи, інших міжнародних партнерів, начальників військових адміністрацій, голів громад, громадських діячів.

Подякувала всім присутнім за системну працю, а Прем’єрці Юлії Свириденко – за лідерство.

📍 Цього року особливу увагу приділимо безбар’єрній освіті й просвіті. Це стосується і кожного фахівця, держслужбовця.

Саме для цього з’явився й постійно розширюється Довідник безбар’єрності – порадник із комунікації. Бо мало зробити щось корисне, треба його правильно пояснити й проговорити. Безбар’єрність ще й тим унікальна, що її частиною та інструментом стає сама мова: слова можуть як бути бар’єрами, так і усувати їх.

Колись Україні довелося законодавчо прибирати з офіційного мовлення слово «інвалід». Але й досі нагадуємо: спочатку людина, тільки потім – її характеристика. Лише в такій послідовності.

📖 Довідник безбарʼєрності – це підкажчик, порадник. Але не інструкція. Тож давно назріла потреба закріпити людяний вординг офіційно. Наступного тижня відбудеться презентація Державного стандарту коректної, безбарʼєрної мови як нової соціальної норми та інструменту формування безбар’єрного суспільства.

👥 Дуже важливо, щоб цей стандарт не залишався на рівні рішень, а був у практичному використанні в кожного посадовця. Коректна мова має стати мовою освіти й охорони здоров’я, адміністрацій, правоохоронців, послуг – усього, що нас оточує щодня. Мова теж має бути безбар’єрною.