​​🔊Нещодавно у соцмережах вразило відео: маленька дитина на прогулянці в парку з татом, звучить сирена — і дитина, лякаючись, миттєво ховається за батька.

Це жахлива реальність, у якій ми маємо пояснювати дітям, як не боятися звуку сирени. У МОЗ разом з дитячою та сімейною психологинею Світланою Ройз підготували поради.

1️⃣ Перший крок — пояснення й нормалізація. Скажіть дитині: я бачу, що ти боїшся, цей неприємний звук справді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші захисники побачили загрозу і зараз її знешкоджують. Тож цей звук означає, що нас захищають.

2️⃣ Підтримка. Скажіть: «Я з тобою і буду з тобою весь час. Хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку?» Дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.

3️⃣Завершення. Коли небезпека пройде, наголосіть: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».

Ще більше порад у матеріалі МОЗ. 
Вони підготовлені в рамках інформаційної кампанії, яка є складовою впровадження Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки.

Після кожного російського обстрілу мирних міст у них більшає роботи – вони щодня рятують тих, кого Росія намагається вбити в Миколаєві, Вінниці, Харкові, на Донеччині. Вони воюють за кожного пораненого воїна. Виходжують передчасно народжених немовлят. Оперують під обстрілами. Підбирають протези тим, хто втратив кінцівки. Гинуть, приймаючи пацієнтів…
Наші лікарі.
 
6 серпня кожного року має особливу назву – «Лікарі світу – за мир». Цей день відзначають у річницю атомного бомбардування Хіросіми в 1945 році як особливе нагадування про цінність людського життя та зусилля лікарів для його збереження.
 
Саме лікарі рятують життя, які зруйнувала війна. Низький уклін за все, шановні медики, і бережіть себе, будь ласка. Окрема подяка нашим партнерам із «Лікарів без кордонів».
 
Коли ми закликаємо жителів міст, розташованих поблизу фронту, терміново евакуюватися, необхідно розуміти, що далеко не всі мають сили й здоров’я зробити це самостійно. І тут на допомогу приходять «Лікарі без кордонів», які доправляють людей до потягів і супроводжують у безпечне місце. Вони першими заходять на деокуповані території. Туди, де люди потребують не лише лікування ран, а й психологічної підтримки.
 
Мінреінтеграції та Міністерство охорони здоров'я налагоджують з ними співпрацю, щоб розширити можливості для надання психологічної допомоги, особливо тим, хто був у полоні, пережив тортури, зазнав жорстокого поводження.
 
Саме у співпраці з «Лікарями без кордонів» ми придбали частину інкубаторів для перинатальних центрів Миколаївської, Харківської та Дніпропетровської областей.
 
У Міжнародний день «Лікарі світу – за мир» бажаю найшвидшої перемоги й миру всім нашим лікарям і пацієнтам.
 
Фото: Finbarr O'Reilly, Paweł Pieniążek, Lynsey Addario, John Beck.

Альбом безбар’єрних рішень адаптують до вимог воєнного часу. Минулого року ми створили цей посібник, щоб показати, як міське середовище може бути дружнім до усіх людей. Однак безбар’єрність під час війни – це й питання безпеки та реабілітації. Тому ми вирішили оновити Альбом.

❓Тепер ми не просто рекомендуємо, які двері будуть зручними для маломобільних груп. Ми думаємо: які двері не можна використовувати для евакуації поранених? Який тип скла безпечніший, якщо його виб’є вибуховою хвилею? Скільки людей, що мають мінно-вибухові травми, буде серед переселенців? Як зробити прихистки зручними і для них?

📍На жаль, це питання нашого часу. Їх обов’язково врахують у Альбомі розробники, команда урбан-бюро Big City Lab. Щоб ті, хто відновлюватиме наші міста після війни, дотримувалися принципів безбар’єрності. Пам’ятали, що відбудова вулиць і будинків – це, насамперед, їх зручність та доступність для усіх без винятку людей.

Україна має стати найкомфортнішим місцем у світі для своїх людей, які стільки пережили й переживають. Кожна вулиця, кожна будівля мають бути зручними для громадян у будь-якому фізичному стані та віці.

Розповіла японській телекомпанії NHK (Japan Broadcasting Corporation), чому наші проєкти із розвитку безбар’єрного середовища, розпочаті до російського нападу, стають іще актуальнішими.

Щоб люди, які зазнали травм війни, почувалися комфортно й захищено, щоб могли повернутися до повноцінного життя, їм потрібні зручні міста, адаптовані робочі місця, реабілітація та найширші можливості. Це амбітна мета і новий виклик для наших безбар’єрних проєктів. Шанс прибрати перед людиною бар’єр, який заважає жити, – фізичний чи психологічний. Прибрати війну зі шляху. Назавжди.

👩‍🏫 Стартував проєкт Women For The Future — він покликаний допомогти українкам, які втратили роботу і/або дохід внаслідок війни, знайти нові можливості для працевлаштування та професійного розвитку.

📍Вже 11 серпня тут починається безкоштовний курс з 8 онлайн-лекцій. Учасниць навчатимуть адаптуватися до стресу, шукати мотивацію в умовах війни та здатність повернутися до життя після травматичного досвіду. Реєстрація на нього доступна за посиланням. Далі планують освітні сесії щодо стратегій вибору і пошуку роботи, кар’єрні консультації.

Проєкт Women For The Future реалізовується Happy Monday (ГО «Професіонали майбутнього») за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення ґендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та в співпраці з Офісом Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

🥇Перемога, якою варто пишатися усією країною. Вдруге в історії України наша жіноча збірна завоювала «золото» на шаховій Олімпіаді-2022.

♟ Марія і Анна Музичук, Анна Ушеніна, Юлія Осьмак та Наталія Букси без жодної поразки пройшли 11 раундів турніру. 162 жіночих збірних змагалися за перемогу — і українські шахістки стали найкращими у світі. 

Захоплююся гострим розумом наших спортсменок і блискучою грою. Кожна така перемога зараз важлива для України 💙💛

🚞Близько двох третіх дітей вимушено покинули домівки і переїхали в межах України або закордон — такі дані наводять в ЮНІСЕФ Україна. Не всі малюки мають змогу ходити в дитсадки, за кордоном мами самотужки закривають і хатні справи, і робочі. 

Тому офіс ЮНІСЕФ в Україні запустив мобільний застосунок для дошкільнят «Нумо розвивальні ігри» — щоб дитина була зайнята пізнавальними, корисними активностями, а батьки змогли хоч трохи розвантажитись.

📍Застосунок безкоштовний, він україномовний, містить інтерактивні вправи, що поділені за віком та складністю. Тут є ігри, малюнки, історії та завдання, які тренують логіку й креативність, розвивають необхідні для засвоєння у певному віці навички — приміром, з мови чи математики. 

📍Застосунок може працювати офлайн, достатньо завантажити його один раз. Це важливо, бо не завжди родини в переїздах чи сховищах мають інтернет.
 
🌐Завантажити застосунок: 
Play Market: https://bit.ly/3zC8aW5
App Store: https://apple.co/3P7xJUH

- Чи боїтеся ви втоми жителів Західних країн від війни в Україні, того, що вони будуть боятися зростання ціни на газ? – спитав мене Darius Rochebin в ефірі французького каналу LCI.

Відповіла: нам точно нема сенсу цього боятися, найстрашніше з нами відбулося. На місті жителів цих країн я би боялася за себе. Забуття війни - це та індульгенція насиллю, на яку розраховує Росія. Як тільки всі поставлять на перше місце свої ціни на енергоносії або те, що не буде так тепло, як минулого року – Росія досягне своєї мети.

Я б хотіла нагадати глядачам у Європі, що у нас так само ростуть ціни на енергоносії. Ми так само не знаємо, як буде із опаленням – у нас частина будинків стоїть без вікон і опалення там фізично не можливе. У нас так само ковід. Але на додаток до цього нас вбивають.

- А що скажете тим, які кажуть «мир будь-якою ціною» – ми це чуємо все частіше на заході? – продовжив інтерв’юер.

На мою думку, таке кажуть люди, які знаходяться не в Україні. Пацифістом може бути лише той, чиєму життю не загрожує небезпека. Ми в Україні не можемо собі такого дозволити.

Піти на поступки загарбника означитиме, що у сильнішого є право нападати. Якщо ми це допустимо, то опинимося в світі, в якому головним є право сили. Та чи хоче хтось жити в такому світі?

❓ «Якщо піду до психолога, він призначить ліки?»
«До психіатра треба, тільки якщо у мене психічна хвороба?»

Плутанина — не рідкість, бо часто люди вживають слова «психолог», «психотерапевт» і «психіатр», не розуміючи до кінця їх значення. Так, між ними є спільність: кожен із цих спеціалістів працює з людьми, які мають проблеми психічного здоров’я, хочуть їх попередити чи розібратися у собі. Проте освіта та методи взаємодії з пацієнтом — сильно відрізняються.

📍Одне із завдань нашої Програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки — щоб більше людей вчасно зверталися за допомогою. Тому у МОЗ підготували матеріал, що пояснює: чим відрізняються професії психолога, психіатра та психотерапевта — і коли до них слід звертатися.

✔️Так, психіатр завжди має вищу медичну освіту і може призначати ліки або ж додаткові дослідження.
✔️Психолог не завжди лікар, проте має вищу гуманітарну освіту. Він допомагає впоратися із тривожністю, стресом, змінити згубні патерні поведінки тощо.
✔️Психотерапевт не призначає медикаментозне лікування, але найчастіше використовує специфічні психотерапевтичні методи.

❗️До кого б ви не звернулися, варто розуміти, що дбати про психічне здоров’я – так само нормально й важливо, як про фізичне. Детальніше у матеріалі 🫂