🚍Хтось з них закрив ресторани — але продовжує допомагати українським родинам і сплачує зарплатню працівникам. Хтось безкоштовно заправляє спецтранспорт, а хтось тримає культурний фронт.

📍«Дія. Бізнес без бар'єрів» у воєнний час» — це сторінка на порталі Дія, де міжнародні та українські компанії, учасники спільноти «Бізнес без бар’єрів», розповідають, як вони працюють для наближення перемоги. Як долають її наслідки, що зараз є найбільшими бар’єрами для кожного з нас.

📍Ще до війни ми об’єднали зусилля, щоб безбар’єрність стала частиною бізнес-стратегії кожної компанії. Окремий розділ «Дія. Бізнес без бар'єрів» з'явився на порталі у лютому. Тут, окрім кейсів впровадження безбар'єрності, є гайди та підказки, з чого її почати.

Скористайтеся розділом, якщо людина є головною цінністю вашого бізнесу — як і нашої спільноти.

​​🔊Нещодавно у соцмережах вразило відео: маленька дитина на прогулянці в парку з татом, звучить сирена — і дитина, лякаючись, миттєво ховається за батька.

Це жахлива реальність, у якій ми маємо пояснювати дітям, як не боятися звуку сирени. У МОЗ разом з дитячою та сімейною психологинею Світланою Ройз підготували поради.

1️⃣ Перший крок — пояснення й нормалізація. Скажіть дитині: я бачу, що ти боїшся, цей неприємний звук справді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші захисники побачили загрозу і зараз її знешкоджують. Тож цей звук означає, що нас захищають.

2️⃣ Підтримка. Скажіть: «Я з тобою і буду з тобою весь час. Хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку?» Дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.

3️⃣Завершення. Коли небезпека пройде, наголосіть: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».

Ще більше порад у матеріалі МОЗ. 
Вони підготовлені в рамках інформаційної кампанії, яка є складовою впровадження Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки.

Після кожного російського обстрілу мирних міст у них більшає роботи – вони щодня рятують тих, кого Росія намагається вбити в Миколаєві, Вінниці, Харкові, на Донеччині. Вони воюють за кожного пораненого воїна. Виходжують передчасно народжених немовлят. Оперують під обстрілами. Підбирають протези тим, хто втратив кінцівки. Гинуть, приймаючи пацієнтів…
Наші лікарі.
 
6 серпня кожного року має особливу назву – «Лікарі світу – за мир». Цей день відзначають у річницю атомного бомбардування Хіросіми в 1945 році як особливе нагадування про цінність людського життя та зусилля лікарів для його збереження.
 
Саме лікарі рятують життя, які зруйнувала війна. Низький уклін за все, шановні медики, і бережіть себе, будь ласка. Окрема подяка нашим партнерам із «Лікарів без кордонів».
 
Коли ми закликаємо жителів міст, розташованих поблизу фронту, терміново евакуюватися, необхідно розуміти, що далеко не всі мають сили й здоров’я зробити це самостійно. І тут на допомогу приходять «Лікарі без кордонів», які доправляють людей до потягів і супроводжують у безпечне місце. Вони першими заходять на деокуповані території. Туди, де люди потребують не лише лікування ран, а й психологічної підтримки.
 
Мінреінтеграції та Міністерство охорони здоров'я налагоджують з ними співпрацю, щоб розширити можливості для надання психологічної допомоги, особливо тим, хто був у полоні, пережив тортури, зазнав жорстокого поводження.
 
Саме у співпраці з «Лікарями без кордонів» ми придбали частину інкубаторів для перинатальних центрів Миколаївської, Харківської та Дніпропетровської областей.
 
У Міжнародний день «Лікарі світу – за мир» бажаю найшвидшої перемоги й миру всім нашим лікарям і пацієнтам.
 
Фото: Finbarr O'Reilly, Paweł Pieniążek, Lynsey Addario, John Beck.