Одна з найважливіших і водночас чутливих справ – це підтримка та допомога родинам зниклих безвісти та полонених. Ці люди перебувають у справжньому особистому пеклі, і в жодному разі не можна залишати їх сам на сам з їхніми проблемами, змушуючи наодинці проходити бюрократичні кола.
Наш друже Андрій Яворський 11 лютого був на зустрічі в Нерубайській громаді із такими сім'ями, яку було організовано виконувачем обов'язків райради. На зустрічі максимально докладно поінформували громадян, як дізнатися статус військових, де шукати правову допомогу, як краще координувати роботу з державними та громадськими організаціями, були надані корисні контакти й практичні поради.
Працюємо далі, щоб допомагати вам і робити більше корисних справ.
Слава Україні!
Наш друже Андрій Яворський 11 лютого був на зустрічі в Нерубайській громаді із такими сім'ями, яку було організовано виконувачем обов'язків райради. На зустрічі максимально докладно поінформували громадян, як дізнатися статус військових, де шукати правову допомогу, як краще координувати роботу з державними та громадськими організаціями, були надані корисні контакти й практичні поради.
Працюємо далі, щоб допомагати вам і робити більше корисних справ.
Слава Україні!
👍6🙏4🔥2
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬5😢2
🔱 Сьогодні День Державного герба України.
Дата прив'язана до затвердження Тризуба як герба нашої нової держави у 1992 році, а не до його винайдення, звісно. Хто і коли приніс його на наші терени, достеменно не відомо. Хоча ви можете знайти на просторах українського кіберстепу безліч цікавих конспірологічних теорій, автори яких ну ТОЧНО знають, звідки він.
Від суперечливих міських легенд до історій про космослов'ян із космомамонтами і намагання знайти його ще у шумерських письменах. Ми, може, цього й не усвідомлюємо, але це також своєрідний знак якості. Не кожен символ має такий багаж зацікавленості за собою, хай навіть часом вона і йде в цілковиту фантастику.
А ще мало хто зараз має настільки простий, але зрозумілий символ у ролі герба. Більшість держав тільки проходять шлях від кучерявих геральдичних конструкцій. Хтось замовляє окремі логотипи і піар-кампанії.
Українці ж іще серед буремних подій 1992 року якимось чином примудрилися собі обрати одночасно старовинні і при цьому ясні символи, які пасують до будь-якого часу й місця.
Для того, щоб знайти у наших кольорах відгук, не треба знати глибоко геральдику (хоч і не завадить), треба хоч раз побачити наше літо. Для того, щоб намалювати Тризуб, не треба пам'ятати купу правил, символів і дрібних деталей, його намалює і дитина.
Він пасує до всього: від старовинних палаців і парчевих кунтушів до гіперсучасної типографіки і футболок. У ньому кожен знайде посил і сенс, можливість вписати себе.
Він – сокіл, якір, воля, хрест, трійця, зброя і ще багато чого, залежно від вміння художника. Одночасно символ далекої княжої доби, першої республіки, революцій і опору російському імперіалізму.
А ще сам його вигляд страшно, до істеричної піни, бісить ворогів. Ну чим не оберіг? :)
З формальним днем народження його.
Дата прив'язана до затвердження Тризуба як герба нашої нової держави у 1992 році, а не до його винайдення, звісно. Хто і коли приніс його на наші терени, достеменно не відомо. Хоча ви можете знайти на просторах українського кіберстепу безліч цікавих конспірологічних теорій, автори яких ну ТОЧНО знають, звідки він.
Від суперечливих міських легенд до історій про космослов'ян із космомамонтами і намагання знайти його ще у шумерських письменах. Ми, може, цього й не усвідомлюємо, але це також своєрідний знак якості. Не кожен символ має такий багаж зацікавленості за собою, хай навіть часом вона і йде в цілковиту фантастику.
А ще мало хто зараз має настільки простий, але зрозумілий символ у ролі герба. Більшість держав тільки проходять шлях від кучерявих геральдичних конструкцій. Хтось замовляє окремі логотипи і піар-кампанії.
Українці ж іще серед буремних подій 1992 року якимось чином примудрилися собі обрати одночасно старовинні і при цьому ясні символи, які пасують до будь-якого часу й місця.
Для того, щоб знайти у наших кольорах відгук, не треба знати глибоко геральдику (хоч і не завадить), треба хоч раз побачити наше літо. Для того, щоб намалювати Тризуб, не треба пам'ятати купу правил, символів і дрібних деталей, його намалює і дитина.
Він пасує до всього: від старовинних палаців і парчевих кунтушів до гіперсучасної типографіки і футболок. У ньому кожен знайде посил і сенс, можливість вписати себе.
Він – сокіл, якір, воля, хрест, трійця, зброя і ще багато чого, залежно від вміння художника. Одночасно символ далекої княжої доби, першої республіки, революцій і опору російському імперіалізму.
А ще сам його вигляд страшно, до істеричної піни, бісить ворогів. Ну чим не оберіг? :)
З формальним днем народження його.
❤8
12 років тому наш світ здригнувся і більше вже ніколи не був таким, як раніше.
107 героїв Небесної Сотні кривавою лінією позначили відлік новітньої боротьби за незалежність України.
Вони не знали напевно, що за ворог чекає попереду і хто підхопить їхні знамена. Але стали на боротьбу за свободу, гідність та незалежність і через те загинули. Адже це саме те, чого росія ніколи не сприйме і не зрозуміє. І тому страшно боїться.
Жертва була страшною, але не марною. Поки росіяни поспішно намагались нівелювати жертовність Небесної Сотні і вигадували зі слова "свідомість" лайку, все більше українців розуміли, з ким ми живемо поруч. Тотальній більшості полуда з очей спала в момент повномасштабного вторгнення. Але провісниками сьогодення були саме ті страшні години на Інститутській.
Пам'ятайте, що Небесна Сотня – це не безликі герої, а сини, брати, чоловіки, друзі, кохані. Вони не з бронзи і мармуру, вони живі і теплі, такі ж, як ми. Вони вчилися, гуляли, сумували і сміялися поруч. Жили своє життя, але не змогли стояти осторонь.
У цей день ми не тільки згадуємо болюче минуле і вшановуємо їх. А й маємо нагадати собі, що наша свобода – це не абстрактне слово в книзі. Рахунок за неї всесвіт виставляє кров'ю та потом таких же живих людей. Але тепер – на фронті, у госпіталях, у тихій допомозі тилу.
Тож тримаємось одне за одного, пам'ятаємо і боремось. У тому числі для того, щоб ми взагалі мали свободу пам'ятати.
107 героїв Небесної Сотні кривавою лінією позначили відлік новітньої боротьби за незалежність України.
Вони не знали напевно, що за ворог чекає попереду і хто підхопить їхні знамена. Але стали на боротьбу за свободу, гідність та незалежність і через те загинули. Адже це саме те, чого росія ніколи не сприйме і не зрозуміє. І тому страшно боїться.
Жертва була страшною, але не марною. Поки росіяни поспішно намагались нівелювати жертовність Небесної Сотні і вигадували зі слова "свідомість" лайку, все більше українців розуміли, з ким ми живемо поруч. Тотальній більшості полуда з очей спала в момент повномасштабного вторгнення. Але провісниками сьогодення були саме ті страшні години на Інститутській.
Пам'ятайте, що Небесна Сотня – це не безликі герої, а сини, брати, чоловіки, друзі, кохані. Вони не з бронзи і мармуру, вони живі і теплі, такі ж, як ми. Вони вчилися, гуляли, сумували і сміялися поруч. Жили своє життя, але не змогли стояти осторонь.
У цей день ми не тільки згадуємо болюче минуле і вшановуємо їх. А й маємо нагадати собі, що наша свобода – це не абстрактне слово в книзі. Рахунок за неї всесвіт виставляє кров'ю та потом таких же живих людей. Але тепер – на фронті, у госпіталях, у тихій допомозі тилу.
Тож тримаємось одне за одного, пам'ятаємо і боремось. У тому числі для того, щоб ми взагалі мали свободу пам'ятати.
🙏3💔3
Є різні літочислення: одні залежать від пророків, інші – від руху небесних тіл. А в українців є власний окремий відлік – від зимного ранку 24 лютого 2022-го. Ранку, який поділив життя кожного з нас на "до" та "після" .
ДемСокира не виключення. Ми також ведемо лік від моменту, коли повністю перейшли на "воєнні" рейки.
Відтоді ми не збираємо сейми, не проводимо велелюдні мітинги, менше "тиснемо" на суди та чиновників. Більшість "сокирян" – хто у перші дні повномасштабного вторгнення, хто пізніше – стали до лав Сил оборони і дотепер воюють та служать. А ті з нас, хто не у війську, стали й продовжують бути поруч із захисниками України.
Так, всі зусилля команди ДемСокири, наші креатив та діяльність звелися до однієї головної мети – допомагати своєму війську. Ми вважаємо це найкращою інвестицією у майбутнє.
І ми дуже вдячні всім нашим донорам, друзям та партнерам в Україні та по всьому світу, які нам довіряють та йдуть цим шляхом разом з нами. За чотири роки ви задонатили понад понад 315 185 000 гривень. По буквах: триста п’ятнадцять мільйонів. Величезна сума. На початку нашого шляху ми навіть уявити не могли про таку підтримку.
Це дало нам можливість прийняти та обробити 8360 заявок від військових. З наших звітів ви знаєте, що "заявка" може включати як одну річ, так і купу коробок з майном різного об'єму та наповнення. Все залежить від суті запиту та наявних ресурсів.
За цей час ми з вами відправили на фронт 234 164 одиниці допомоги. Від автівок і до обігрівачів, від різноманітних дронів до антен для них і детекторів, від човнів і до РЕБів, від броні до турнікетів.
Щоб вам було зручніше, ми розділили всю допомогу на категорії та вибрали топові позиції у кожній. Гортайте ілюстрації, щоб подивитися, що вийшло.
Ми провели понад 100 великих фандрейзингових кампаній, ще більше дрібніших та розіграшів. Не від доброго життя з'явився новий формат – міні-збори вихідного дня. Цьогоріч ми також провели два благодійних вечори і дуже цьому тішимося, адже вдалося побачитися вживу з багатьма з вас та провести час з користю для війська🙂
Тим часом ви також збирали донати, відкривши для підтримки наших термінових зборів більше сотні дружніх банок. Небайдужі люди і десятки бізнесів допомагали різноманітною технікою, спорядженням, амуніцією, ліками і, звісно ж, смаколиками для бійців. І це також увійшло у звіт, бо ви всі – частина ДемСокири❤️
Поміж тим наші представники продовжують працювати у кількох ключових радах громадського контролю – РГК НАБУ, БЕБ, НСЗУ, ГАР при Міноборони та новій Антикорупційній експертній групі при ПлейСіті. Це теж завдяки вашій активній участі у голосуваннях, двоє з яких припали на звітний рік.
За ці чотири роки з ДемСокирою сталося багато чого. Не будемо кривити душею, чорних днів було теж багато. Та ми переконані, що для руху принцип "У війську або із військом" – правильний вибір. Сподіваємось, так само почуваєтеся і ви.
Колись настане день, коли ми побачимо всюди слово "перемога". Тоді ми зберемо нарешті той самий післявоєнний Сейм Демократичної Сокири. І на ньому представимо крайній звіт. Звіт за той довжелезний місяць лютий, котрий тривав не один рік. Але звітуватимемо ми не перед тими, хто на той сейм прийде, а перед тими, хто ніколи вже не зможе. Тими, чиї місця назавжди будуть зарезервовані.
Тоді ми будемо знати, що наша робота скінчилась. А до того часу – продовжуємо працювати.
Дякуємо всім за підтримку добрим словом та гривнею. За те, що ви ці чотири роки пройшли разом із нами. Дякуємо військовим за мужність, захист і стійкість🇺🇦
Сподіваємося й надалі радувати вас цікавими кампаніями, епічними розіграшами, благодійними вечорами та незмінними звітами.
Вже сьогодні ви можете зробити внесок у звіт прийдешній, прямо зараз підтримавши наш актуальний збір на детектори дронів "Чуйка 3.0":
🏦 Банка – https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2
💌 Конверт – https://next.privat24.ua/env/donate/a5b26f22
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://is.gd/rkN4ob
💳 Карта — 5169335100475223
🌐 PayPal — [email protected]
ДемСокира не виключення. Ми також ведемо лік від моменту, коли повністю перейшли на "воєнні" рейки.
Відтоді ми не збираємо сейми, не проводимо велелюдні мітинги, менше "тиснемо" на суди та чиновників. Більшість "сокирян" – хто у перші дні повномасштабного вторгнення, хто пізніше – стали до лав Сил оборони і дотепер воюють та служать. А ті з нас, хто не у війську, стали й продовжують бути поруч із захисниками України.
Так, всі зусилля команди ДемСокири, наші креатив та діяльність звелися до однієї головної мети – допомагати своєму війську. Ми вважаємо це найкращою інвестицією у майбутнє.
І ми дуже вдячні всім нашим донорам, друзям та партнерам в Україні та по всьому світу, які нам довіряють та йдуть цим шляхом разом з нами. За чотири роки ви задонатили понад понад 315 185 000 гривень. По буквах: триста п’ятнадцять мільйонів. Величезна сума. На початку нашого шляху ми навіть уявити не могли про таку підтримку.
Це дало нам можливість прийняти та обробити 8360 заявок від військових. З наших звітів ви знаєте, що "заявка" може включати як одну річ, так і купу коробок з майном різного об'єму та наповнення. Все залежить від суті запиту та наявних ресурсів.
За цей час ми з вами відправили на фронт 234 164 одиниці допомоги. Від автівок і до обігрівачів, від різноманітних дронів до антен для них і детекторів, від човнів і до РЕБів, від броні до турнікетів.
Щоб вам було зручніше, ми розділили всю допомогу на категорії та вибрали топові позиції у кожній. Гортайте ілюстрації, щоб подивитися, що вийшло.
Ми провели понад 100 великих фандрейзингових кампаній, ще більше дрібніших та розіграшів. Не від доброго життя з'явився новий формат – міні-збори вихідного дня. Цьогоріч ми також провели два благодійних вечори і дуже цьому тішимося, адже вдалося побачитися вживу з багатьма з вас та провести час з користю для війська
Тим часом ви також збирали донати, відкривши для підтримки наших термінових зборів більше сотні дружніх банок. Небайдужі люди і десятки бізнесів допомагали різноманітною технікою, спорядженням, амуніцією, ліками і, звісно ж, смаколиками для бійців. І це також увійшло у звіт, бо ви всі – частина ДемСокири
Поміж тим наші представники продовжують працювати у кількох ключових радах громадського контролю – РГК НАБУ, БЕБ, НСЗУ, ГАР при Міноборони та новій Антикорупційній експертній групі при ПлейСіті. Це теж завдяки вашій активній участі у голосуваннях, двоє з яких припали на звітний рік.
За ці чотири роки з ДемСокирою сталося багато чого. Не будемо кривити душею, чорних днів було теж багато. Та ми переконані, що для руху принцип "У війську або із військом" – правильний вибір. Сподіваємось, так само почуваєтеся і ви.
Колись настане день, коли ми побачимо всюди слово "перемога". Тоді ми зберемо нарешті той самий післявоєнний Сейм Демократичної Сокири. І на ньому представимо крайній звіт. Звіт за той довжелезний місяць лютий, котрий тривав не один рік. Але звітуватимемо ми не перед тими, хто на той сейм прийде, а перед тими, хто ніколи вже не зможе. Тими, чиї місця назавжди будуть зарезервовані.
Тоді ми будемо знати, що наша робота скінчилась. А до того часу – продовжуємо працювати.
Дякуємо всім за підтримку добрим словом та гривнею. За те, що ви ці чотири роки пройшли разом із нами. Дякуємо військовим за мужність, захист і стійкість
Сподіваємося й надалі радувати вас цікавими кампаніями, епічними розіграшами, благодійними вечорами та незмінними звітами.
Вже сьогодні ви можете зробити внесок у звіт прийдешній, прямо зараз підтримавши наш актуальний збір на детектори дронів "Чуйка 3.0":
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍6🙏2
Проходять роки, змінюються події та сезони, але ДемСокира вперто продовжує збирати на них! На інверторні генератори.
А що робити, коли запитів настільки багато, що ледве встигаємо на них збирати? Різні напрямки, різні підрозділи, різні потреби. Але прохання однакові у всіх: "Потрібні генератори та, за можливості, якнайскоріше".
🔸 Що купуємо? 50 інверторних генераторів.
🔸 Скільки збираємо? 1 200 000 грн.
Вони легкі та тихі, економні, мобільні і мають стабільний вихідний струм. Заживлять безперебійний зв'язок, зарядять будь-яке обладнання для бойових задач: від старлінків і рацій до батарей дронів. Усе те, що потрібно на фронті 24/7.
Як і ваша підтримка, що зараз вкрай необхідна: поставте вподобайку, напишіть коментар, зробіть репост та закиньте "50"/'100"/"200"/"500" гривень на збір.
А як маєте змогу – закидайте більше, можна покрити навіть вартість одного генератора. Ми точно не будемо проти:
🏦 Банка – https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2
💌 Конверт – https://next.privat24.ua/env/donate/e7a5d3f7
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://is.gd/rkN4ob
💳 Карта —
🌐 PayPal — [email protected]
💰 Усі банки – https://is.gd/rkN4ob
А що робити, коли запитів настільки багато, що ледве встигаємо на них збирати? Різні напрямки, різні підрозділи, різні потреби. Але прохання однакові у всіх: "Потрібні генератори та, за можливості, якнайскоріше".
🔸 Що купуємо? 50 інверторних генераторів.
🔸 Скільки збираємо? 1 200 000 грн.
Вони легкі та тихі, економні, мобільні і мають стабільний вихідний струм. Заживлять безперебійний зв'язок, зарядять будь-яке обладнання для бойових задач: від старлінків і рацій до батарей дронів. Усе те, що потрібно на фронті 24/7.
Як і ваша підтримка, що зараз вкрай необхідна: поставте вподобайку, напишіть коментар, зробіть репост та закиньте "50"/'100"/"200"/"500" гривень на збір.
А як маєте змогу – закидайте більше, можна покрити навіть вартість одного генератора. Ми точно не будемо проти:
💌 Конверт – https://next.privat24.ua/env/donate/e7a5d3f7
💳 Карта —
5169335100475223Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍7🤡1
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤5😁3😈2
Тарас Григорович Шевченко, Кобзар, сумний суворий вусатий чоловік у шапці, що дивився на вас із портрета над дошкою в кабінеті мови та літератури.
Письменник, що супроводжував вас усю шкільну програму. А якщо вам не таланило і вчитель був поганим, — Тарас набивав вам до 11 класу оскому.
А що, якщо ми вам скажемо, що ми не знаємо справжнього Тараса?
Пам'ятаєте, як вчили перші його вірші про дитинство, сповнені суму, напам'ять?
Тоді ви повинні знати й те, що, за свідченнями сучасників і його троюрідного брата Варфоломія, Тарас Шевченко одного разу прив'язав до лавки й висік різками вчителя-дяка за те, що він прийшов до школи п'яний. Власне, зі школи тоді довелося піти, але фраза "нема на тебе Тараса!" доводила до сказу вчителя в часи навчання Варфоломія в Кирилівці.
У часи студентства Шевченко з товаришами якось викрав гусака, щоб допомогти товаришу з написанням крил ангела, а потім того гусака зварили в самоварі. HONK HONK.
І багато подібних дрібниць із минулого, які на нашу думку, не плямують образ Кобзаря, а тільки зближують читача з ним.
Пам'ятаєте всюдисущу Тарасову смушеву шапку?
Тоді ви повинні знати, що цей чоловік чудово вмів носити костюми, любив шовкові нашийні хустки, а один із записів у щоденнику описує купівлю хвацького плаща, який вартував тоді, як добра річна зарплата робочої людини. Перший арешт застав його чисто виголеним і у фраку. Тож обережніше із селфі та портретами — історія може залишити вас у пам'яті поколінь у дуже невластивому для вас вигляді.
Образ бідного поневіряльника?
Тарас Григорович, незважаючи на всі проблеми у своєму житті, це саме життя любив і мав до нього смак. Він курив, крім люльки, сигари (спогади М. Яшовського), любив також випити чай із ромом, біфштекси, обирав британський портер певної марки (Portrer double brown stout Barclay, Perkins & Co), був гострий на язик у компаніях, ох, і як же він користувався жіночою увагою (про дівчат казав свого часу, що був прихильник активних, "щоби під нею земля горіла на три сажні"), і навіть примудрився подружитися з американським актором Айрою Олдріджем.
До речі, про гумор, цим Тарас Григорович був теж не обділений, як і здібністю до вигадок із користю. Т.Г. вдавався до фотожаб і візуального тролінгу владних осіб ще за часів кріпацтва:
"… Наприкінці 1837 чи на початку 1838 року якийсь генерал замовив Шевченкові свій портрет олійними фарбами. Портрет вийшов дуже вдалий і, головне, надзвичайно схожий. Його превосходительство був дуже некрасивий; художник, зображуючи його, не відійшов від правди. Можливо, це, а можливо, і те, що генералові не хотілося дорого, як йому здавалося (хоча він був дуже багатий), платити за таку бридку фізіономію, але він відмовився забрати портрет. Шевченко, замазавши генеральські атрибути й прикраси, навісив замість них на шию рушник і, додавши до нього приладдя для гоління, віддав портрет у цирюльню для вивіски. Його превосходительство впізнав себе, й от спалахнув генеральський гнів, який треба було вгамувати хоч би там що…" © П.І. Мартос
Не сумніваємося, що в наш час Тарас був би одним з активістів і взагалі так званим "лідером думок". Ходив би в Барбакан, Ветерано й на виставки Митця, а потім усі ходили б на його. Бився б із правоохоронцями й раками на якихось маршах і акціях, писав би тексти про історію України, про нього б так само ходили плітки й діаметрально протилежні думки, словом, він був би таким же живим, як і був свого часу.
Цього, живого Тараса, а не Тараса з портрета на стіні, ми і пропонуємо згадувати в день його народження.
І підняти сьогодні за нього келих портера, або чаю з ромом:)
__
А на своїх літературних вечорах Тарас збирав би гроші на ЗСУ. Можливо навіть на інверторні генератори, як і ми зараз.
50 генераторів — 1,2 млн гривень. Нараз маємо 315 000. Донатьте, чорноброві, на енергію для фронту:
🏦 Банка – https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2
💌 Конверт – https://next.privat24.ua/env/donate/e7a5d3f7
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://is.gd/rkN4ob
💳 Карта — 5169335100475223
🌐 PayPal — [email protected]
Письменник, що супроводжував вас усю шкільну програму. А якщо вам не таланило і вчитель був поганим, — Тарас набивав вам до 11 класу оскому.
А що, якщо ми вам скажемо, що ми не знаємо справжнього Тараса?
Пам'ятаєте, як вчили перші його вірші про дитинство, сповнені суму, напам'ять?
Тоді ви повинні знати й те, що, за свідченнями сучасників і його троюрідного брата Варфоломія, Тарас Шевченко одного разу прив'язав до лавки й висік різками вчителя-дяка за те, що він прийшов до школи п'яний. Власне, зі школи тоді довелося піти, але фраза "нема на тебе Тараса!" доводила до сказу вчителя в часи навчання Варфоломія в Кирилівці.
У часи студентства Шевченко з товаришами якось викрав гусака, щоб допомогти товаришу з написанням крил ангела, а потім того гусака зварили в самоварі. HONK HONK.
І багато подібних дрібниць із минулого, які на нашу думку, не плямують образ Кобзаря, а тільки зближують читача з ним.
Пам'ятаєте всюдисущу Тарасову смушеву шапку?
Тоді ви повинні знати, що цей чоловік чудово вмів носити костюми, любив шовкові нашийні хустки, а один із записів у щоденнику описує купівлю хвацького плаща, який вартував тоді, як добра річна зарплата робочої людини. Перший арешт застав його чисто виголеним і у фраку. Тож обережніше із селфі та портретами — історія може залишити вас у пам'яті поколінь у дуже невластивому для вас вигляді.
Образ бідного поневіряльника?
Тарас Григорович, незважаючи на всі проблеми у своєму житті, це саме життя любив і мав до нього смак. Він курив, крім люльки, сигари (спогади М. Яшовського), любив також випити чай із ромом, біфштекси, обирав британський портер певної марки (Portrer double brown stout Barclay, Perkins & Co), був гострий на язик у компаніях, ох, і як же він користувався жіночою увагою (про дівчат казав свого часу, що був прихильник активних, "щоби під нею земля горіла на три сажні"), і навіть примудрився подружитися з американським актором Айрою Олдріджем.
До речі, про гумор, цим Тарас Григорович був теж не обділений, як і здібністю до вигадок із користю. Т.Г. вдавався до фотожаб і візуального тролінгу владних осіб ще за часів кріпацтва:
"… Наприкінці 1837 чи на початку 1838 року якийсь генерал замовив Шевченкові свій портрет олійними фарбами. Портрет вийшов дуже вдалий і, головне, надзвичайно схожий. Його превосходительство був дуже некрасивий; художник, зображуючи його, не відійшов від правди. Можливо, це, а можливо, і те, що генералові не хотілося дорого, як йому здавалося (хоча він був дуже багатий), платити за таку бридку фізіономію, але він відмовився забрати портрет. Шевченко, замазавши генеральські атрибути й прикраси, навісив замість них на шию рушник і, додавши до нього приладдя для гоління, віддав портрет у цирюльню для вивіски. Його превосходительство впізнав себе, й от спалахнув генеральський гнів, який треба було вгамувати хоч би там що…" © П.І. Мартос
Не сумніваємося, що в наш час Тарас був би одним з активістів і взагалі так званим "лідером думок". Ходив би в Барбакан, Ветерано й на виставки Митця, а потім усі ходили б на його. Бився б із правоохоронцями й раками на якихось маршах і акціях, писав би тексти про історію України, про нього б так само ходили плітки й діаметрально протилежні думки, словом, він був би таким же живим, як і був свого часу.
Цього, живого Тараса, а не Тараса з портрета на стіні, ми і пропонуємо згадувати в день його народження.
І підняти сьогодні за нього келих портера, або чаю з ромом:)
__
А на своїх літературних вечорах Тарас збирав би гроші на ЗСУ. Можливо навіть на інверторні генератори, як і ми зараз.
50 генераторів — 1,2 млн гривень. Нараз маємо 315 000. Донатьте, чорноброві, на енергію для фронту:
💌 Конверт – https://next.privat24.ua/env/donate/e7a5d3f7
💳 Карта — 5169335100475223
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4👍3🤔1
Запрошуємо долучитися до зустрічі із співзасновницею ГО "Вшануй" Катериною Даценко.
Відбудеться лекція-розмова "Практики пам'яті: як ми діємо, коли болить": https://www.instagram.com/p/DVq_jmkDLtY/
Поговоримо, як суспільство може підтримувати родини загиблих, формувати сучасні практики пам'яті та чому хвилина мовчання — це більше, ніж пауза о 09:00.
Однією з ініціаторок ГО "Вшануй" була Ірина Цибух — журналістка "Суспільного", парамедикиня "Госпітальєрів", Герой України. Ірина загинула у травні 2024-го, але ще за життя підіймала тему переосмислення символів пам'яті в Україні.
Дата: 14 березня, субота
Час: 14:00
Локація: Community House, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 92.
Форма реєстрації: https://forms.gle/U6eLbjHNUarJquudA
До зустрічі у суботу.
Відбудеться лекція-розмова "Практики пам'яті: як ми діємо, коли болить": https://www.instagram.com/p/DVq_jmkDLtY/
Поговоримо, як суспільство може підтримувати родини загиблих, формувати сучасні практики пам'яті та чому хвилина мовчання — це більше, ніж пауза о 09:00.
Однією з ініціаторок ГО "Вшануй" була Ірина Цибух — журналістка "Суспільного", парамедикиня "Госпітальєрів", Герой України. Ірина загинула у травні 2024-го, але ще за життя підіймала тему переосмислення символів пам'яті в Україні.
Дата: 14 березня, субота
Час: 14:00
Локація: Community House, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 92.
Форма реєстрації: https://forms.gle/U6eLbjHNUarJquudA
До зустрічі у суботу.
👍4