Просто иллюстрация к давнему стихотворению Яна Таксюра .

Було це в далекі буремні часи,
Ходила біда нашим краєм.
І форму німецьку герой мій носив,
Бо в Києві був поліцаєм.

Чималу роботу він хутко справляв,
Хоч бігав у вічній запарі.
Зганяв у колони і влучно стріляв
В потилицю, в Бабинім Ярі.

Він звався Степаном, носив оберіг,
Був жирний, не влізе в криницю.
Звичайний катюга, від вуса до ніг,
Та мав той герой таємницю.

Бувало, як з’їсть свою пайку харчів
І шнапсу дістане і прийме,
Вірші у блокнотик тихенько строчив
Про фюрера та побратимів.

Про те, як стріляти в єврейських бабусь
І по‌ляка в землю загнати.
Але показать свої твори комусь,
Здавалося соромно кату.

Та якось не втримась, Петрові-дружку
За пивом відкрився в буфеті.
І той дав Степану пораду таку:
– Дай курвам, що пишуть в газеті.

Від щастя схвильований, крикнувши «хайль!»,
Потиснувши другові руку,
Помчав до редакції пан поліцай,
І віршики взяли до друку.

А вже через день на паркані листок
Читали, і пили горілку.
– От, стерво, поет! Складно пишеш в рядок:
«Я ворога вішав на гілку!»

І раптом, хильнувши четвертий стакан,
Крізь п’яний туман каламутний
Спитав у сльозах віршописець Степан:
– Мене хтось згадає в майбутнім?

І голос у серці, де був самогон,
Промовив на диво пророче:
– Нащадки до тебе прийдуть на поклон,
Співаючи вірші охоче.

І вулицю ту, що веде в Бабин Яр,
Назвуть в твою честь, як поета.
Портрета напише продажний маляр,
І матимеш бюст і букети…

Минули роки, і епоху нову
Тепер прожива Україна.
Спитай мене, брате, от де я живу?
На вулиці сучого сина.

І ти, читачу, не ховайся за тин,
Цю правду повинен ти знати.
Можливо, що зараз у школі твій син
Вивчає убивцю і ката.

#суми #сумы #таксюр #стих #илюстрация

@Актуально Суми | Повідомити інформацію в бот