Буває.

Наші Наташі >>>>> Їхні Наташі.

У кого там з внутрішньою стійкістю були проблеми - для вас скоро план викатять. Не переймайтесь, тема робоча.

ГОЛОВНИЙ ТЕКСТ ТИЖНЯ ПРО ВИБОРИ У США

Чому Трамп переміг і це було не дуже зрозуміло завчасно?

Більшість соціологів давали хоч і дуже дрібну та помірну, але все ж перемогу Харріс. Водночас тенденція до перемоги республіканців була виражена поза дослідженнями громадської думки в стилі «за кого ви проголосуєте на виборах». Пряме питання в лоба до виборця не є єдиним засобом дослідження його електоральної поведінки і тим більше спроби прогнозувати результати виборів. Є до речі не зовсім видима у нас суперечка в західній соціологічній думці - конфлікт між «власне соціологами», які всіма ногами опираються на соціологічну теорію, різні досить широкі і наративні пояснювальні моделі, і «pollster-ами», які якісно збирають цифри по електоральним вподобанням виборців, але і на цифрах часто все завершується.

Чому такі опитування не завжди працюють як від них того очікують? Факторів декілька. Основний і головний - мобілізація виборця у дні голосування не завжди виборцем запланована. Більшість виборців аполітичні в широкому сенсі (хоча звісно мають преференції), а певний відсоток взагалі робить підсумковий вибір вже у кабінці для голосування. Абсолютно нормальне явище, коли виборець у понеділок каже соціологу, що піде на вибори, а потім у неділю туди не йде бо забуває, не хоче, передумав, або розчарувався. Політичні преференції виборця дійсно більш стійкі, і від вітру не змінюються, однак змінюється готовність до мобілізації.

Момент номер 2. Зняття Байдена з кандидатства було руйнівним для демократів з двох причин. По-перше, воно підтвердило, що «конспірологія» про стан його здоровʼя який заважає виконувати президентські обовʼязки це ніяка не конспірологія - а такі речі найбільш чуттєво бʼють саме по підтримці moderate виборців які однаково стежать і за республіканцями, і за демократами. Висування Камали Харріс було сигналом кризи демократів, яку було важко не розгледіти навіть не будучи прихильником Трампа.

Момент номер 3. Час - ресурс який значно важливіший для виборів ніж гроші. Назавжди це зафіксуйте, якщо запланували собі політичну діяльність. Передусім тому, що нестача часу в кампанії (а саме це стрижнева проблема кампанії Камали Гаріс) не компенсується грішми - і до речі, Камала тут мала перевагу над Трампом у 300 млн доларів більшого виборчого бюджету. Між іншим, тенденція давня - демократи вже не першу кампанію мають перевагу над республіканцями, і це не зумовлювало ані виграшу, ані програшу. Бо окрім «кількості доторків до виборця» є ще «прохідність меседжу» - у політиці є теми які летять краще, є теми які зачахнуть навіть при мільйонних вкладеннях. Виборча кампанія далеко не завжди може бути успішною якщо кандидат став кандидатом менше ніж за півроку до виборів, особливо якщо події відбуваються в одній з найбільших країн світу. Інший важливий ресурс: іміджевий - у Камали Гаріс відчувалася «нестача біографії», «брак виключності», «брак сильного шляху», який їй можна було би приписувати в ході виборів. Ось Рейган і в нього стріляли, ось Тедді Рузвель він голими руками на полювання ходив, ось Трамп - «йому злі еліти вставляють палки в колеса», знову таки замах який-не-який теж мав місце. А що було у Камали? Успішна карʼєра без серйозних плям, а потім кілька разів стрибок вгору з волі партійної номенклатури у вимушених критичних обставинах? Мало біографії, мало. А вона так і залишається критичним ресурсом: попри усю свою прагматику, США обирають все ж «виключні характери» і Байден тут був більш стійким солдатиком, ніж Камала.

Момент 4. Ідеологічно демократи пішли глибоко вліво від «медіанного виборця». Деякі графіки це непогано ілюструють. Попри усе, Республіканці теж радикалізувалися, але є важливий момент: не настільки сильно, і по-друге для демократів медіанний виборець - значно важливіша величина, ніж для республіканців. Чому? В 2020 році електорат Байдена - «ідеологічна коаліція» навколо нього включали в себе необхідних 39% центристів (moderate) і 52% лібералів - у той час як у Трампа це було 70% консерваторів і 25% moderate.

Тобто у демократів стояла стратегічна задача воювати за виборця-центриста, коли Трамп міг собі дозволити орієнтуватися на нього значно менше і досить широко оперувати ідеологічно консервативними тезами. Найбільший успіх демократів раніше - президент Клінтон - це часи, коли позиція демократів максимально співпадала з медіанним виборцем. І, важлива ремарочка, виборців-консерваторів у swing-states більше ніж виборців-лібералів. Причому більше відчутно. А мобілізація за партію влади, все ж, зазвичай менш гаряча ніж за партію опозиції. Тут можна розгледіти і причину програшу демократів республіканцям по popular vote - загальним цифрам голосування.

Момент 5. Радикалізація республіканців - дуже умовний тренд, який перебільшено в медіа. Точніше, радикалізація є, однак вона «нішева». Приміром суперечка про аборти якій пророкували причину можливого провалу Трампа через відхід поміркованіших виборців так і не зіграла тієї вирішальної ролі: лише 35% республіканців хвилювало це питання в політиці (причому в цю цифру включені як прихильники збереження чи розширення цієї політики, так і прихильники згортання). Ніша «радикалів» - ніякий не страх для американської політики, і довгий час вони нею реально управляли навіть із дещо руйнівними або і продуктивними для держави наслідками. Але у США державу руйнують не так як в Європі, а заради «свободи», тож це не баг, а одна з внутрішніх фіч які важко осягнути європейцеві, вихованому в матриці раціональної обмеженої бюрократії як найкращої моделі.

Момент 6. Ключові мобілізаційні патерни обох партій це ніякі не політики ідентичності/сексуальності і тд, а «економіка» і «демократія». Прихильники Камали мобілізувалися передусім з страху втратити американську демократію - для прихильників Трампа головною темою мобілізації була тема американської економіки. Однією з причин не розгледіти вірогідність перемоги Трампа через океан було здатність не бачити тих економічних проблем, які були у США попри загальне зростання, ріст ВВП та інші макро- показники, що хоч і було досить недалекоглядно для прогнозування, та не було досить видимим для людей поза США. З цим, до речі, нагрішив видатний американський прогнозист Алан Ліхтман, який розробив унікальну методику з 13 ключів до Білого дому, які зумовлюють перемогу того чи іншого кандидата. Він віддавав перемогу Гарріс, тому що у демократів все окей з економікою: хоча ці тези базувалися на макро- показниках, які пересічний виборець бачить лише в фахових економічних виданнях, куди він не заходить і не планує. В той же час видимі показники - ціни на нерухомість, інфляція, ціни на продукти, паливо - це ось і є те, що пересічний виборець собі і уявляє коли думає про стан економіки.

Момент 7 і найголовніший-1. Існує така річ, як спіраль мовчання і нерівність репрезентації в медіа. Демократи - партія великого міста і партія креативного класу та прекаріату, республіканці - партія робітників, будівельників, далекобійників, селян. Те, що перших у медіа буде значно більше, їх позиція буде репрезентована значно краще тут виглядає практично очевидним наслідком. Велике місто - велика концентрація фінансів- великі медіа - в фокусі виборець демократ з його потребами, які не зовсім підходять для «іншої Америки». Те, що демократи краще репрезентовані у медіа ніж республіканці зовсім не змова, а просто наслідок економічної сторони роботи самих медіа: все ж, мегаполісний таблоїд це значно легша для капіталізації модель ніж «сільські вісті Алабами». Втім, це зовсім не значить що мегаполісний таблоїд добре репрезентує середню температуру (в широкому сенсі її не репрезентує ніхто). Республіканці були менш видимі і тому просто зобовʼязані були бути більш крикливими - тут в нагоді став Ілон Маск і різні блогери та «нові медіа» що трималися виключно на конверсії із соцмереж.

Окрім того, нерівна репрезентація та активне ідеологічне душилово трампістів як фашистів або чогось подібного спровокували і спіраль мовчання - велика кількість республіканських виборців просто не говорять про свій вибір соціологам (позаяк, довіра до соціолога часто буває не більша ніж довіра до класичних медіа, з якими їх регулярно безпідставно повʼязують).

Момент 8 і найголовніший-2. Доленосними для американських виборів є зовсім дрібні відсотки виборців, розкиданих по 7 штатах США. Тобто усе залежить від досить дрібних цифр, які ховаються в межах статистичних похибок. Система виборників в США залишає американські вибори у більшій таємниці, ніж європейські. Звісно, колись вона може бути змінена - але, підозрюю, що в американській політиці така зміна розглядається не як «європеїзація», а як наближення до Латинської Америки, з непродуктивними чварами і коаліціями які розпадаються ще до своєї появи.

Reuters: Адміністрація Байдена зняла обмеження, що забороняли Україні використовувати американське озброєння для ударів по території РФ.

ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ ПЕРЕД ПЕРЕГОВОРАМИ З ТРАМПОМ ДЛЯ ПОСИЛЕННЯ ПОЗИЦІЙ ЗЕЛЕНСЬКОГО

Якусь фігню на яку Трамп плював з космосу.

Мене щиро забавляють такі шоу де напів-партійці ходять радити як їм виправити зламану світосистему методами перестановки перегородок в свинарнику.

Це щиро українська хвороба.
Треба просто заштрихувати дві клітинки на глобусі України.

Суми - місто герой.

І нехай про це кажуть не так часто, але це залишиться назавжди.

ЗЕЛЕНСЬКИЙ ВИЗНАВ, ЩО ВІН ЧИТАЄ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ «ПОЛІТ ТЕХНОЛОГА».

В Тбілісі зібрався протест: огороджують територію барикадами.

Збір для ремонту техніки з фронту!

22 ремонтно-відновлювальний батальйон на Харківскому напрямку потребує нашої
допомоги. Кошти будуть витрачені на розхідні матеріали та інструменти для ремонту техніки.

Ціль: 30000 тис.

Банка : https://send.monobank.ua/jar/2u6P9zvLcD

Номер карти банки :4441111128707936

Разом до перемоги 🇺🇦

Андерс Брейвік вистриг собі на скронях букви Z.

Не треба було ходити в перукарню «Анжеліка» на Академмістечку.

Чел збирає донати на хабар в ТЦК.

Брейвік з табличкою в підтримку Китаю, Ірану, Північної Кореї та РФ.